Постанова від 19.03.2025 по справі 380/25654/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25654/23 пров. № А/857/33156/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняХомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року з питань ухвалення додаткового рішення (головуючий суддя Кравців О.Р., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Львівської митниці, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 09.06.2023 №UA209000/2023/100309/1;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 09.06.2023 №UA209000/2023/100310/1;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 16.06.2023 №UA209000/2023/100338/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 01.06.2023 №UA209000/2023/100281/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 16.06.2023 №UA209000/2023/100339/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001588 від 09.06.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001589 від 09.06.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001657 від 16.06.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних. засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001516 від 01.06.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001658 від 16.06.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.06.2023 №UA209000/2023/100309/1, від 09.06.2023 №UA209000/2023/100310/1, від 16.06.2023 №UA209000/2023/100338/2, від 01.06.2023 №UA209000/2023/100281/2, від 16.06.2023 №UA209000/2023/100339/2.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001588 від 09.06.2023, №UA209230/2023/001589 від 09.06.2023, №UA209230/2023/001657 від 16.06.2023, №UA209230/2023/001516 від 01.06.2023, №UA209230/2023/001658 від 16.06.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ЕКСПОРТ-ІМПОРТ» (79024, вул. Молочна, 15, м. Львів; ЄДРПОУ 33753942) судовий збір в сумі 16440 (шістнадцять тисяч чотириста сорок) грн 90 коп.

20.11.2024 позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідача суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38000,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додатково рішення - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» оскаржило її в апеляційному порядку, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить скасувати її скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38000 гривень.

В апеляційній скарзі зазначає, що частина 7 статті 139 КАС України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2021 по справі №280/2635/20 зробив висновок, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначає, що Львівський окружний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі посилається, зокрема, і на вищезазначену постанову. Незважаючи на позицію, викладену в постанові, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність підтвердження здійснення оплати є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Так, відповідно до зазначеної вище постанови, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відтак вважає, що відсутність підтвердження здійснення оплати не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

У цій же Постанові суд встановив, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджуються з нормами чинного процесуального законодавства.

Звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу».

Аналізуючи вищезазначене, стверджує, що відсутність квитанції про оплату витрат на правничу допомогу не є правомірною підставою для відмови в стягненні витрат на правничу допомогу.

Проте, зважаючи на позицію Львівського окружного адміністративного суду, вважає за доцільне додатково підтвердити реальність понесення судових витрат у зв`язку із чим в кості додатків до апеляційної скарги надав копію платіжної інструкції №410, що підтверджує оплату в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, копію платіжної інструкції №411, що підтверджує оплату в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, копію платіжної інструкції №374, що підтверджує оплату в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду заяви у справі відсутні докази, що підтверджують здійснення позивачем оплати винагороди адвоката на відповідний рахунок.

Зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.»

Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід врахувати наступне.

Як встановлено судом, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги №13/20 від 21.01.2020 з адвокатським бюро - Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Марусяк і Партнери».

Пункт 4.1 вказаного договору визначає, що гонорар адвоката визначається за домовленістю з Клієнтом та фіксується в Додатку до цього договору.

У пункті 4.2 вказаного договору зазначено, що у разі збільшення обсягу або зміни доручення клієнта, якщо такі зміни вимагають від адвокатського об`єднання додаткового часу, сторони зобов`язуються переглянути умови оплати змінених вимог, враховуючи час витрачений адвокатським об`єднанням на виконання доручення, при цьому розмір гонорару визначається сторонами в окремому додатку до договору та може бути змінений тільки за погодженням сторін.

Згідно з протоколом узгодження гонорару сторони підписують акт приймання-передачі послуг за результатами надання відповідних послуг. Оплата здійснюється в безготівковій формі. Оплата інших витрат, понесених під час надання послуг, а також оплата послуг субпідрядників здійснюється додатково. Такі послуги зазначаються в окремій графі рахунку на оплату послуг та акта виконаних робіт. Клієнт зобов`язується оплатити гонорар адвокатському об`єднання за надані послуги в строк не пізніше п`яти календарних днів після виставлення акта приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до заяви долучив:

-договір про надання правничої допомоги №13/20 від 21.01.2020;

-додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №13/20 від 21.01.2020;

-протокол узгодження гонорару від 01.06.2023;

-акти приймання-передачі послуг №122/23-4 від 08.11.2023 та №131/23-4 від 01.12.2023;

-ордер на надання правничої допомоги серія ВС №1321356;

-детальний опис робіт від 19.11.2024.

Акт акти приймання-передачі послуг підписані сторонами 08.11.2023 та 01.12.2023, загальна розмір винагороди адвоката визначена у сумі 38000,00 грн

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 5000 гривень. Також, на користь апелянта слід стягнути сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги згідно квитанції №0.0.4159847336.1 від 28.01.2025 в розмірі 3028 грн.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» задовольнити частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року з питань ухвалення додаткового рішення у справі №380/25654/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт», стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо експорт-імпорт» (ЄДРПОУ 33753942) 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 21.03.25