Ухвала

від 21.03.2025 по справі 260/4927/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2025 року

м. Київ

справа №260/4927/24

адміністративне провадження № К/990/314/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24

за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі також - КДКА Закарпатської області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Закарпатської області від 31 липня 2024 року, яким порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила позивач, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 260/4927/24 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення КДК адвокатури Закарпатської області від 31 липня 2024 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1

03 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КДКА Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/4927/24.

15 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшли заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. та Мацедонської В.Е. у розгляді справи №260/4927/24.

В обґрунтування зазначених клопотань заявник зазначала, що суддею Мартинюк Н.М. порушено правила самовідводу. Заявником зазначено, що суддя Мартинюк Н.М., є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30 листопада 2000 року №1580), тобто є дотичною до адвокатської спільноти. На думку позивача, суддя Мартинюк Н.М. зобов`язана заявити самовідвід від розгляду справи №260/4927/24 з підстав пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України. Разом з тим, як вказала заявник, суддя ОСОБА_2 станом на 12 лютого 2025 року вимоги частини 1 статті 39 та пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України не виконано, тому, як вважає заявник, є доказаний факт порушення суддею правил щодо самовідводу, що безумовно є вчиненням суддею дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом Д пункту 1 частин 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо судді Мацедонської В.Е. ОСОБА_1 зазначала, що у позивача і у стороннього розсудливого спостерігача, виникають обґрунтовані побоювання з приводу чесності і непідкупності судді. Заявником зазначено, що чоловік судді є власником ТОВ «Адвокатська компанія «Правочин»», яке є фігурантом в кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державної авіаційної служби України. З огляду на зазначене, та враховуючи, що ОСОБА_1 , як голова ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» веде активну боротьбу із проявами корупції на всіх рівнях державної влади України, позивачка не довіряє судді Мацедонській В.Е.

Ухвалами Верховного Суду від 21 січня 2025 року заяви про відвід визнано необґрунтованими та передано їх на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу.

Верховний Суд ухвалами від 22 та 23 січня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. та Мацедонської В.Е. у розгляді справи № 260/4927/24, відповідно.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КДК адвокатури Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/4927/24.

09 лютого 2025 року (зареєстровано в Суді 10 лютого 2025 року) від ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. у розгляді справи №260/4927/24

В обґрунтування такої заяви зазначалося, що позивачем у справі - ОСОБА_1 , заявлялося клопотання про розгляд справи виключно за участі сторін, у відкритому судовому засіданні, що, на думку позивача, було проігноровано колегією суддів. Разом з тим, як вказав заявник, в порушення закону та норм міжнародного права, станом на 08 лютого 2025 року колегія суддів не вжила жодного передбаченого КАС України заходу для забезпечення її права на безпосередню участь у відкритих судових засіданнях, у зв`язку з чим не забезпечили її право людини ОСОБА_1 бути почутою, тощо. За таких обставин ОСОБА_1 вимагала відвести колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24, з підстав умисного, безпідставного, свідомого, цілеспрямованого позбавлення, на її думку, права позивача на публічний розгляд її справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука Андрія Володимировича, Мартинюк Наталії Миколаївни, Мацедонської Вікторії Едуардівни від участі у розгляді справи №260/4927/24.

13 лютого 2025 року від представника ОСОБА_1 - Карповича А.П. через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В від розгляду справи №260/4927/24.

В обґрунтування такої заяви зазначалося, що суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жук А.В. приймав і приймає участь у двох провадженнях, а саме у справі №260/10589/23 та №260/4927/24, які стосуються одних і тих же фактів та обставин. Як вказав, заявник, 23 вересня 2024 року у справі №260/10589/23 суддя Жук А.В. дозволив залишитись судді Загороднюку А.В., який до вирішення відводу, заявленого 12 серпня 2024 року та не розглянутого всупереч вимог КАС України, взяв участь у прийнятті судового рішення - ухвали від 03 вересня 2024 року, що на думку сторони позивача, є порушенням правил відводу (самовідводу) та істотним порушенням норм процесуального права, що передбачено диспозицією пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України. Оскільки, як вважав позивач, суддя Жук А.В. за аналогічних фактів вже порушив закон і сформував по питанню повноважень правову позицію, виклав її письмово в ухвалі, яка протирічить завданням адміністративного судочинства в іншій справі за тим же складом учасників судового провадження, що на думку заявника, викликає сумнів у його об`єктивності і упередженості. Серед іншого, вказував, що прийняття судових рішень у декількох провадженнях суддею Жуком А.В., що стосуються одних і тих же фактів, тих же самих учасників процесу, ставить під сумнів безсторонність суду з огляду на те, що правосуддя повинно не тільки чинитися, але і має бути видно, що воно чиниться з довірою, яку суд повинен вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. На переконання сторони позивача, довіри до судді Жука А.В. - не має.

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2025 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Карповича А.П. про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В. від розгляду справи №260/4927/24.

17 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича надійшла заява про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24. Так, у вказаній заяві представник позивача зазначав, що наявність у юридичної особи Верховний Суд ідентифікаційного коду ЄДРПОУ 41721784, дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний, абсолютно неспростовний, абсолютно юридично доказаний факт - Верховний Суд у складі якого діє Касаційний адміністративний суд є суб`єктом господарювання, а отже, за твердженням сторони позивача, Касаційний адміністративний суд у складі юридичної особи суб`єкта господарювання юридичної особи Верховного Суду ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41721784, не має відношення до державної судової влади України, ні держави України. Отже, на думку представника позивача, розгляд судової справи № 260/4927/24 має право та повноваження здійснювати виключно суд який не є юридичною особою та не є суб`єктом господарювання. Враховуючи наведене, представник позивача вимагав відвести колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи, а судову справу№260/4927/24 направити на розгляд до суду, який не є юридичною особою, не має ідентифікаційного коду ЄДРПОУ і не є суб`єктом господарювання.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - Карповича А.П. про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 повернуто заявнику без розгляду. Підставою для повернення вказаного відводу без розгляду слугувало те, що подана представником позивача заява про відвід не містила а ні посилань, а ні правових підстав для відводу судді, визначених статтями 36 і 37 КАС України. З огляду на це, подана заява, за відсутності підстав для відводу судді, не могла бути розцінена як заява про відвід у розумінні статті 39 КАС України.

24 лютого 2025 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24.

Обґрунтовуючи заяву про відвід ОСОБА_1 вказувала на наявність юридичних підстав, які ставлять під сумнів легітимність здійснення правосуддя Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Позивач посилалася на попередню редакцію статті 125 Конституції України, яка, до прийняття Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», визначала, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є саме Верховний Суд України.

ОСОБА_1 наголошувала, що зазначеним Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» було змінено статтю 125 Конституції України, в результаті чого вона була викладена в новій редакції, яка визначила Верховний Суд найвищим судом у системі судоустрою України.

Разом з тим, заявниця завертала увагу, що Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який регламентує організацію та діяльність Верховного Суду, було прийнято фактично за годину до прийняття Закону № 1401-VIII.

На думку заявниці, Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» знаходиться у безпосередній суперечності і не відповідає частині 2 статті 8 Конституції України, з підстав його прийняття до внесення Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідних змін до статті 125 Конституції України.

Так, на думку позивача, Верховний Суд у складі якого діє Касаційний адміністративний суд не є утворений згідно Конституції України, отже, за твердженням ОСОБА_1 , жоден суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не має приймати участь у розгляді справи №260/4927/24.

У зв`язку з цим, позивач вимагала відвести колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24.

Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2025 року вкотре заяву про відвід визнав необґрунтованою та передав її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука Андрія Володимировича, Мартинюк Наталії Миколаївни, Мацедонської Вікторії Едуардівни від участі у розгляді справи №260/4927/24.

20 березня 2025 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24.

Обґрунтовуючи заяву про відвід ОСОБА_1 вказує, що враховуючи відсутність Закону України «Про утворення Верховного Суду», яким Верховна Рада України постановила утворити Верховний Суд, Верховний Суд є не легітимним, не повноважним і не має права на існування та здійснення судового розгляду справі №260/4927/24.

За твердженням заявника, Верховний Суд не є судом утвореним законом, отже не має законних прав та повноважень здійснювати правосуддя, як найвищий суд в системі судоустрою України та не має прав та повноважень здійснювати касаційний розгляд судової справи №260/4927/24.

У зв`язку з цим, позивач вимагає відвести колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, вказаною нормою передбачено вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас, за ініціативою самого суду, питання про відвід може бути розглянуте у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Статтею 36 КАС України регламентовано підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Приписами частини четвертої статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу, визначених приписами процесуального законодавства.

Розглянувши доводи заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року про відвід, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від участі у розгляді цієї справи.

Заява ОСОБА_1 не містить конкретних вказівок на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання заявниці на те, що Верховний Суд був створений в невідповідності закону, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Абзацом першим пункту 4 розділу ХІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено утворення Верховного Суду у порядку та у складі, що визначені цим Законом.

Відтак, початком утворення Верховного Суду є день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а його юридичним завершенням - офіційна реєстрація як юридичної особи.

09 листопада 2017 року в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вчинено запис номер 1 070 102 0000 071690 про реєстрацію Верховного Суду ідентифікаційний код юридичної особи 41721784.

Отже, Верховний Суд створено на підставі Конституції України, суддів визначено за конкурсом за процедурою, яка визначена Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та призначено відповідним Указом Президента України. З огляду на це, немає підстав вважати, що Верховний Суд створений не на підставі закону.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, постанови Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

Зазначені нормативно-правові акти та акт Президента України не визнані у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За наведених обставин, відсутні підстави ставити під сумнів легітимність Верховного Суду та вважати це підставою для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Між тим Верховний Суд звертає увагу, що в ухвалах Верховного Суду від 24 лютого 2025 року, якою заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, а також від 26 лютого 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука Андрія Володимировича, Мартинюк Наталії Миколаївни, Мацедонської Вікторії Едуардівни від участі у розгляді справи №260/4927/24, Судом наголошувалось про безпідставність твердження заявника про нелегітимність Верховного Суду.

Відтак, заява про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 є завідомо безпідставною.

Крім того, Суд звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - Карповича А.П. про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 повернуто заявнику без розгляду. Підставою для повернення вказаного відводу без розгляду слугувало те, що подана представником позивача заява про відвід не містила а ні посилань, а ні правових підстав для відводу судді, визначених статтями 36 і 37 КАС України. З огляду на це, подана заява, за відсутності підстав для відводу судді, не могла бути розцінене як заява про відвід у розумінні статті 39 КАС України. В указаній заяві, заявник також вказувала, що Верховний Суд не має права та повноважень розглядати справу №260/4927/24.

Тобто, варто вказати, що позивачка та її представник втретє заявили безпідставний відвід колегії суддів з підстав того, що Верховний Суд у складі якого діє Касаційний адміністративний суд не утворений згідно вимог законодавства, а тому не може здійснювати розгляд цієї справи та поновлювати будь-які судові рішення у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3 статті 45 КАС України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За частиною другою цієї статті, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Слід враховувати, що наведений у частині 2 статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Зважаючи на наведені процесуальні норми, враховуючи, що подана ОСОБА_1 заява є безпідставною, як і попередні п`ять заяв про відвід, які розглянуті Судом і визнані необґрунтованими, а також беручи до уваги ту обставину, що два попередні відводи фактично стосувалися відсутності повноважень у Верховного Суду здійснювати розгляд цієї справи, такі дії заявниці необхідно визнати зловживанням процесуальними правами та залишити заву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 без розгляду.

Керуючись статтями 36, 45, 243, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Визнати подану ОСОБА_1 заву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 зловживанням процесуальними правами.

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

В.Е. Мацедонська ,

Судді Верховного Суду