Ухвала

від 18.03.2025 по справі 404/2440/25

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/2440/25

Номер провадження 1-кс/404/847/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, внесене у кримінальному провадженні №4202512000000027, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Турія Новомиргородського району, Кіровоградської області, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, перебуваючого на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 (м. Новомиргород) відділення поліції №1 (м.Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого, за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-ВСТАНОВИВ:

1.Суть клопотання.

Старший слідчий в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді із клопотанням у даному кримінальному провадженні про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят діб.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ним здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке внесене 11.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_4 та ОСОБА_9 будучи працівниками поліції, близько 13.00 год. 08.03.2025, рухаючись на автомобілі темного кольору іноземного виробництва з синіми номерними знаками, неподалік від станції технічного обслуговування автомобілів на дорозі між с. Капітанівка, Кіровоградської області та м. Новомиргород, поліцейські з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Новомиргород) відділення поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , побачили зупинений автомобіль Plymouth Neon, чорного кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , біля якого перебував громадянин ОСОБА_10 .

Перевіривши за інформаційними системами Міністерства внутрішніх справ України інформацію ОСОБА_4 та ОСОБА_9 дізнались, що на вказаний транспортний засіб постановою Добропільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 30.03.2017 відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт та постановою Добропільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16.09.2019 відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» вказаний транспортний засіб оголошено у розшук.

В цей час у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які усвідомлювали, що внаслідок наданої їм згідно із законом влади, вони, як поліцейські, уповноважені здійснювати тимчасового затримання транспортних засобів, які перебувають у розшуку відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», виник умисел на незаконне збагачення за рахунок одержання неправомірної вигоди від громадянина, який користується вказаним транспортним засобом, за не вчинення в його інтересах дій з використанням наданої їм влади та службового становища, а саме не здійснення тимчасового вилучення транспортного засобу Plymouth Neon, легковий сєдан, чорного кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 25.03.2009, власником якого ОСОБА_11 .

Узгодивши свої подальші злочинні дії, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розпочали їх реалізацію.

Так, близько 13.00 год. 08.03.2025, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , під`їхавши на автомобілі темного кольору іноземного виробництва з синіми номерними знаками до місця зупинки автомобіля Plymouth Neon, легковий сєдан, чорного кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 25.03.2009, власником якого ОСОБА_11 . Опустивши переднє пасажирське вікно автомобіля темного кольору іноземного виробництва з синіми номерними знаками, ОСОБА_9 , який перебував на передньому пасажирському сидінні, будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, звернувся до громадянина ОСОБА_10 , який перебував поряд з автомобілем Plymouth Neon, та запитав у нього чи знає він, що його автомобіль знаходиться під арештом та, що вони як працівники поліції повинні затримати вказаний автомобіль, опечатати його та помістити на спеціальний майданчик. При цьому повідомили, що у разі надання ним грошових коштів в сумі 15 000 грн., вони не будуть затримувати автомобіль та ставити його на спеціальний майданчик, а у випадку будь-яких проблем щодо вказаного автомобіля по Новомиргородському району та у випадку зупинення його іншими працівниками поліції, вони зможуть домовитись з працівниками поліції щоб ОСОБА_10 відразу відпускали.

ОСОБА_10 , розуміючи, що у випадку ненадання ним неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , у нього буде вилучений транспортний засіб, вимушений був погодитися на вказану незаконну пропозицію ОСОБА_9 , з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Оскільки у ОСОБА_10 не було в наявності вказаної суми грошових коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 запропонували ОСОБА_10 , зателефонувати його знайомим та позичити кошти, на що він повідомив, що усі знайомі на даний час перебувають на службі в ЗСУ, а з 13 по 15 березня 2025 року йому буде нарахована заробітна плата, тоді він зможе надати їм вказану суму грошових коштів. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 повідомили, що ОСОБА_10 повинен передати їм грошові кошти не пізніше 14 березня 2025 року, для чого вони 14.03.2025 за телефоном домовляться про час та місце зустрічі, надавши ОСОБА_10 номер телефону ОСОБА_9 .

В подальшому, близько 18.30 год. 13.03.2025, перебуваючи на передньому водійському сидінні в салоні автомобіля «Nissan qashqai», номер НОМЕР_2 , який знаходився на вул. Поповкіна в м. Новомиргород Кіровоградської області, будучи службовою особою правоохоронного органу, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , одержали від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 15000 гривень, які ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_4 поклав через опущене водійське скло автомобіля на коліна останньому, за здійснення тимчасового затримання транспортного засобу Plymouth Neon, легковий сєдан, чорного кольору, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 25.03.2009, власником якого ОСОБА_11 .

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування, за ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування 14.03.2025 в порядку ст. 278 КПК України вручене ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Зі змісту клопотання вбачається, що наявність обґрунтованої підозри сторона обвинувачення підтверджує заявою ОСОБА_10 від 11.03.2025 про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допитів свідка ОСОБА_10 від 11.03.2025, 13.03.2025 та 14.03.2025, а також наданими на виконання доручення слідчого матеріалами УСБУ в Кіровоградській області, протоколом обшуку автомобіля «Nissan qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , протоколом обшуку квартири АДРЕСА_3 , протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 14.03.2025, протоколом впізнання особи ОСОБА_4 від 14.03.2025, протоколом впізнання особи ОСОБА_9 від 14.03.2025, протоколом огляду та вручення грошових коштів 13.03.2025 таіншими матеріалами кримінального провадження.

В обґрунтування доводів щодо застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України - можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

ІІ. Позиції сторін.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити посилаючись на обставини викладені в ньому.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечив, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов`язання.

Щодо себе вказав, що раніше не судимий, зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає, за адресою: АДРЕСА_2 разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми.

Перебуває на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Новомиргород) відділення поліції № 1 (м.Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. Рухомого, не рухомого майна у власності не має, як і накопичень. У 2018 році хворів на туберкульоз.

При прийнятті рішення по даному клопотанню, просив врахувати численні порушення допущені під час проведення обшуку, зокрема, застосування до нього фізичної сили, не надання йому можливості вільного пересування, належної медичної допомоги.

Щодо зазначених прокурором ризиків вказав, що наразі посвідчення та зброю здав, оскільки перебував на лікарняному. Єдиний допитаний під час розслідування кримінального провадження свідок - це заявник, який є військовослужбовцем, йому не відомо місце дислокації військової частини в якій той проходить службу. Відтак, і можливості впливати на нього не має. На кожен виклик органу досудового розслідування, зокрема, для вручення повідомлення про підозру і проведення його допиту близько 21 години вечора являвся без будь-яких затримок.

З приводу негативної характеристики, яка долучена до матеріалів клопотання, вказав, що він та його колега ОСОБА_9 були відкомандировані до міста Херсон, як військовослужбовці. Протягом трьох місяців їм нараховувались доплати до заробітної плати, в розмірі 70 тис грн. На третьому місяці перебування у місті Херсон, їм запропонували повернути кошти, так як вони начебто помилково нараховані. Вони та ще двадцять чоловік відмовились, проте були подані позови про стягнення надмірно нарахованих коштів тільки з нього та ОСОБА_9 . З вказаного можна зробити висновок, що керівництво має до нього упереджене ставлення.

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

При цьому, вказав, що клопотання слідчого обґрунтоване лише цитуванням норм КПК України. Клопотання не містить обгрунтованості, чому не можна запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Прокурором в судовому засіданні це також не доведено.

Відомості до ЄРДР внесено 11.03.2025, його підзахисний затриманий не був, наразі у сторони обвинувачення відсутні докази, що підозрюваний намагався вплинути на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні. ОСОБА_4 з`явився в судове засідання самостійно, без примусу. Наразі, грошові кошти вилучені, слідчий експеримент проведений, єдиний свідок допитаний. Яким чином його підзахисний може впливати на експертів, не відомо.

Вказував на порушення, допущені під час проведення обшуку, про які говорив його підзахисний. Додатково зазначив, що проведення обшуку розпочали через дві години після прибуття працівників поліції. Протягом двох годин невідомі йому особи мали доступ до квартири його підзахисного. До протоколу огляду та врученя грошових коштів не долучено технічний запис вручення коштів, який є додатком до протоколу. Дані обставини звідчать про необґрунтованість підозри в тому об`ємі, щоб обирати найсуворіший запобіжний захід.

В клопотанні прокурор просить застосувати до ОСОБА_4 максимальну суму застави, в той час як підозра пред`явлена у отриманні неправомірної вигоди в розмірі 15 тисяч гривень, що є однозначно неспівмірним.

Адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого колеги адвоката, заперечив частково проти задоволення клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Не можливість застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не обґрунтовано належними доказами.

В своєму клопотанні слідчий не посилається на наявність ризику, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, відтак за відсутності такого ризику, не може бути обраний винятковий запобіжний захід, про який клопотав прокурор.

Щодо заявленого ризику, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме впливу на експертів, вказав, що наразі експертні дослідження не призначені, і взагалі не відомо, чи буде необхідність у їх призначенні. Відтак, не зрозуміло, яким чином та на яких експертів може впливати його підзахисний. В рамах даного кримінального провадження допитаний єдиний свідок, який є викривачем у даному провадженні. Яким чином його підзахисний матиме можливість впливати на нього, слідчим не обґрунтовано.

За клопотанням сторони захисту в судовомому засіданні допитані свідки ОСОБА_12 , дружина підозрюваного, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , батьки дружини підозрюваного. ОСОБА_12 повідомила про події, які відбувалися до початку проведення обшуку, зокрема, неналежну процесуальнцу поведінку осіб, які не представилися, вломилися в квартиру, висловлювалися нецензурною лайкою, штовхнули її та витягнули без взуття її чоловіка на вулицю. Декілька осіб залишались в квартирі, коли вона вибігла за чоловіком на вулицю. На прохання чоловіка повернулась за ліками до квартири, де застала невідомого їй чоловіка, який тримав в руках ключі від автомобіля, які перед цим залишила у вітальні під телевізором. До проведення обшуку у домоволодінні до квартири мали доступ різні особи. На підтвердження пояснень надала відеозапис, який здійснювала на свій мобільний телефон. Додатково зазначила, що ухвалу про проведення обшуку пред`явлено не було, заяву про добровільну згоду на проведення обшуку написала після його проведення. Текст заяви їй продиктували працівники поліції.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вказали, що прибули до місця проживання їх доньки, вже після того, як працівники поліції зайшли до квартири. Однак, до початку обшуку домоволодіння, поки власники квартири перебували на вулиці, квартира не була закрита і в ній перебували сторонні люди.

ІІІ. Кримінально-процесуальне законодавство.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

За правилами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ІV. Обставини, встановлені слідчим суддею, їх оцінка, мотиви та висновки слідчого судді

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №4202512000000027 від 11.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

14.03.2025 о 18 год 45 хв ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 підтвердили фактичну дату та час вручення повідомолення про підозру. Будь-яких заперечень щодо того, що підозра датована 25.03.2025, в копії повідомлення про підозру не зазначено. За даних обставин, слідчий суддя вважає служними доводи прокурора, що дата повідомлення про підозру, а саме - 25 березня, є технічною помилкою.

Щодо обґрунтованої підозри.

Слідчий суддя враховує частину п`яту статті 9 КПК України, якою передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: копією заяви ОСОБА_10 від 11.03.2025 про вчинення кримінального правопорушення, копією протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 11.03.2025, наданими на виконання доручення слідчого матеріалами УСБУ в Кіровоградській області, копією протоколу обшуку автомобіля «Nissan qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_2 , копією протоколу обшуку квартири АДРЕСА_3 , протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 14.03.2025, копією протоколів впізнання особи за фотознімками від 14.03.2025, копією протоколу огляду та вручення грошових коштів 13.03.2025 таіншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності. Дослідивши докази, надані прокурором в обґрунтування поданого клопотання, слідчий суддя вважає їх достатніми для висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у об`ємі як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи з критеріїв "розумної підозри", тобто наявності фактів та іншої інформації, яка могла б переконати неупередженого спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Підозра це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи довчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, якілише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

З огляду на зазначене, слідчий суддя не враховує доводи сторони захисту з приводу необґрунтованості підозри через численні, на їх думку, порушення, допущені під час проведення обшуку, так як дані обставини підлягають перевірці під часу судового розгляду кримінального провадження та встановленні винуватості чи невинуватості особи.

В цьому контексті слідчий суддя вважає за необхідно зазначити, що крім протоколів обшуку, в якому зафіксоване місце виявлення неправомірної вигоди, на користь обґрунтованої підозри свідчать також долучені до матеріалів клопотання докази, що формують цілісну картину подій, які могли відбуватися, і яких достатньо для цілей застосування заходу забезпечення кримінального провадження і переходу до дослідження наступних обставин - про наявність ризиків кримінального провадження. На підставі оцінки сукупності отриманих відомостей визначає лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для цілей застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та на які посилається прокурор в клопотанні, слідчий суддя зазначає таке.

При встановленнінаявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Досліджені під час розгляду клопотання показання свідка свідчать про їх значущість для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні. Ризик незаконного впливу на свідка та інших осіб актуалізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо доводів сторони захисту, що наразі в рамках даного кримінального провадження єдиний свідок заявник, який є військовослужбовцем, вже неодноразово допитаний органом досудового розслідування, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що слідство нещодавно розпочато, здійснюються першочергові слідчі дії та наразі жодна зі сторін кримінального провадження не може стверджувати, що не будуть допитуватися інші свідки або проводитися експертизи.

Тобто, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризику, визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховуватися від органів досудовогорозслідування тасуду (п.1ч.1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає таке.

Обгрунтовуючи наявність даного ризику прокурор просив врахувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування пільгових інститутів у відповідній категорії справ.

Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного з метою особистого збагачення з корисливих мотивів тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до примітки до ст. 45 КК України є корупційним, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у зв`язку з чим з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування.

Тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна і необхідність в застосуванні тримання під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), 2005, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), 2005, § 58).

Так, ОСОБА_4 має сталі соціальні зв`язки, зокрема одружений, виховує двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, характеризується позитивно за місцем проживання та за місцем, де народився і проживав до моменту одруження, має посвідчення учасника бойових дій, раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування немає мінімальний рівень інтенсивності.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 добровільно з`являвся на виклики слідчого, прокурора, також до слідчого судді для розгляду клопотання. Органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний свої свідомими діями ухилявся від органу досудового розслідування або перешкоджав встановленню обставин кримінального правопорушення.

Стосовно наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іним чином, то органом досудового розслідування не надано належніх доводів і доказів, яким саме чином ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню. Обгрунтування даного ризику фактично дублює ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наразі відсутні об`єктивні факти і докази на те, що підозрюваний намагається, намагатиметься або має намір знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чиіншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Щодо позиції сторони обвинувачення на застосуванні стосовно ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ст.ст.12, 177 КПК України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини, а тому враховуючи те, що запобіжним заходом обмежуються конституційні права і свободи, ще до визнання її винною у вчиненні злочину - обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом.

Така правова позиція висловлена в численних рішеннях Європейського суду з прав людини, ухвалених, в тому числі, проти України, згідно яких посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що обвинувачений переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини, є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

У відповідності до ч.1 ст.5 Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і процедури встановленої законом. У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким - санкцією ч. 3 ст. 368 КК України - передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна..

Згідно з вимогами ст.ст. 178, 183 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого кримінального правопорушення, має вік 27 років, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, офіційно працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх осіб, відтак має міцні соціальні зв`язки.

Отже, з огляду на зазначене вище: встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення; наявні достатні підстави вважати, що існують деякі із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.

Однак, не доведено всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, посилання прокурора на ту обставину, що ОСОБА_4 , використовуючи надану йому владу та службове становище, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом впливу на учасників провадження, може бути забезпечено іншими заходами забезпечення кримінального провадження, такими як відсторонення від посади.

Оцінюючи у сукупності всі обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, наявність різиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередження вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, може бути досягнуто шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. При цьому, у разі встановлення в ході досудового слідства спроб ухилення від слідства і суду, незаконного впливу на свідків, експертів або ж невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких слідчий суддя, вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, не може бути застосована, так як в ході розслідування даного провадження встановлено, що осіб які б могли взяти ОСОБА_4 на поруки не встановлено. Оскільки підозрюваний не має коштів для внесення застави, застава не може бути до нього застосована, як самостійний запобіжний захід.

Стосовно застосуваннядо підозрюваногодомашнього арешту,то запрактики Європейського Суду домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі, як і тримання особи під вартою (Манчіні проти Італії), а відповідно для його застосування мають існувати вагоміші докази щодо існування ризиків в рамках даного кримінального провадження, які на думку слідчого судді на даному етапі кримінального провадження відсутні.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182. 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього наступні обов`язки:

- не відлучатися з міста Новомиргород, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відвідувати місця проживання свідка ОСОБА_10 , а також місця проходження військової служби ОСОБА_10 - військову частину НОМЕР_3 ;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, крім участі у процесуальних діях;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Початок дії строку застосованого відносно підозрюваного особистого зобов`язання обчислювати з дня винесення цієї ухвали, тобто з 18.03.2025.

Особисте зобов`язання встановити у межах строку досудового розслідування, тобто до 14.05.2025.

Підозрюваному ОСОБА_4 роз`яснити, що в разі невиконання перерахованих обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого, а на стадії перебування справи у провадженні суду, на прокурора.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Слідчий суддя Кіровського ОСОБА_1

районного суду

м.Кіровограда