Постанова

від 11.03.2025 по справі 347/1476/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/1476/19

Провадження № 22-ц/4808/4/25

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківськийапеляційний судв складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивачів без самостійних вимог Косівська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція до ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа Косівська міська рада про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Крилюк М.І. 23 листопада 2020 року у м. Косів Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулися з позовом до ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва. Позов обґрунтований тим, що являються співвласниками по 1/4 частині житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.02.1995 року. Відповідно до рішення Косівської міської ради від 28.02.1994 року №44 провели добудову до житла за власний рахунок. Квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж будинку займає відповідачка ОСОБА_4 . Нежитлові приміщення (підвал та горище) використовували для своїх потреб в рівних частинах з відповідачкою по справі. Орієнтовно в 2012 році ОСОБА_4 без відповідних дозволів та узгодження з іншими співвласниками, провела самочинне будівництво третього поверху, що завдає їм шкоди, перешкоджає повноцінно користуватися як житлом, так і нежитловими приміщеннями, зокрема до горища. Крім цього, відповідачка перекрила вхід до підвального приміщення. Просили зобов`язати відповідачку знести самочинно добудований третій поверх на житловому будинку АДРЕСА_3 та привести будинок в становище, який він мав до початку самочинного будівництва влаштувати дах з цементно-шиферним покриттям, а також звільнити (відновити) захід до підвального приміщення та горища, стягнути судові витрати (а.с.2-6, том 1).

У січні 2020 року ОСОБА_4 поданий зустрічний позов, в обґрунтування якого зазначено, що володіє квартирою АДРЕСА_3 на праві спільної (сумісної) власності та земельною ділянкою з кадастровим номером 26:236:101:00:02:006:0274, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Також є власником половини підвального приміщення, яке знаходиться під належною їй частиною будинку та має до нього вхід (єдиний вхід у спільне підвальне приміщення), що розташований у її коридорі. З приводу незаконних дій ОСОБА_1 , яка розкидала належні їй речі, що знаходилися у підвальному приміщенні, та поставила на вхідні у підвальне приміщення двері свій навісний замок, зверталася до Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Від 21.03.2019 року і по даний час ОСОБА_1 не дає їй доступу до підвального приміщення. Протиправними діями відповідачки за зустрічним позовом їй завдано також моральну шкоду, яка виразилася у психологічному стресі, було порушено звичний ритм її життя, вона є особою похилого віку із інвалідністю ІІ групи, її син знаходиться на лікуванні. Завдану моральну шкоду оцінює в 10000,00 гривень. Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 41310 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн і судові витрати по справі (а.с.132-135, том 1).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Косівського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від23листопада 2020року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивачів без самостійних вимог Косівська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція, до ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа Косівська міська рада, про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с.22-28, том 2).

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела факт здійснення реконструкції квартири ОСОБА_4 , самовільних дій щодо перекриття даху відповідачка не здійснювала.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_4 не доведено факт вчинення перешкод у користуванні підвалом, в судовому засіданні встановлено, що сторони мають можливість користуватися спільним підвальним приміщенням та горищем і мають вільний доступ до них.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що такою добудовою не тільки порушено її право та інтерес щодо користування підвалом та горищем, а також порушена цілісність будівлі, як такої, оскільки основа і фундамент будинку розраховані на два, а не на чотири поверхи. Це може призвести до руйнації житла взагалі. Наданий з цього приводу проект реконструкції на будинок (а.с.103, том 1) не відображає законності таких змін. Горище як таке перестало для неї існувати, оскільки ОСОБА_4 перекрила вхід до нього. З приводу користування підвальним приміщенням спір існує між ними з часу приватизації житла (з 1995 року). Суд в оскаржуваному рішення двояко трактує наявність спору, однак самоусунувся від вирішення його у встановленому законом порядку та безпідставно відмовив у задоволенні не тільки її позовної вимоги, а і аналогічної вимоги відповідачки.

З цих підстав просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та вирішити питання розподілу судових витрат (а.с.36-40, том 2).

Позиція інших учасників справи

У відзивіна апеляційнускаргу представниквідповідачки ОСОБА_4 . ОСОБА_6 зазначає, що не погоджується з вимогами апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_4 реконструкцію квартири не проводила, її житлова площа не змінилася, жодних добудов, крім перекриття даху, не здійснювала, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У 2015 році ОСОБА_4 зробила замовлення у будівельній компанії «СВ-престижбуд» та у 2016 році отримала проект реконструкції індивідуального житлового будинку з добудовою гаражу по АДРЕСА_2 . В даному проекті відображено загальний план будинку, а також план 1-го, 2-го, 3-го та мансардного поверхів та план даху. Цей проект був затверджений Управлінням держархбудінспекції в Івано-Франківській області та надано повідомлення про початок будівельних робіт від 22.02.2017 року. Однак реконструкцію не змогла здійснити по даний час через скрутне матеріальне становище. За клопотанням представника позивачів судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза щодо законності проведення реконструкції третього поверху, проте не була проведена через відсутність оплати стороною позивача за проведення експертизи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без зміни (а.с.47-49, том 2).

Позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування зазначено, що вважають рішення суду незаконним з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що внаслідок тривалої експлуатації житла відбулося фізичне старіння даху будинку. ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_4 провести відповідний ремонт даху, однак остання категорично відмовилася, натомість власним коштом без їх відома і згоди здійснила надбудову третього і мансардного поверху будинку. Більше того, позивачкою заблоковано вхідні двері до підвального приміщення, що унеможливлює потрапляння до підвалу. Просять рішення суду щодо позовних вимог ОСОБА_4 залишити в без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважають обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі (а.с.66-67, том 2).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судове засідання не з`явилися сторони, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції та в електронний кабінет.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням та відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди позивачем рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено, тому в цій частині не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такіпитання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносинисторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягаєзастосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або впозові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 є двоквартирним, у якому розташовані квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , де проживають сторони по справі.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.02.1995р., квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах (а.с.7, 172 том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук Л.В. 23.02.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №177, ОСОБА_1 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5 належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.8, том 1).

У технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_4 зазначено, що житлові і підсобні приміщення квартири розміщені на 1 поверсі двохповерхового будинку і становлять собою окрему загальну квартиру, що складається із двох житлових кімнат площею 19,2 і 13,7 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., окремої кухні площею 11,1 кв.м., коридору площею 7,8 кв.м., комори площею 2,7 кв.м. Висота приміщень квартири 2,75 м., різновидність опоряджувальних робіт побілка. Матеріал зовнішніх стін цегла, матеріал підлоги дошки (а.с.9-10,115-116 том 1).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.12.1996р., квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частинах (а.с.95, том 1).

Із матеріалів технічної інвентаризації будинку по АДРЕСА_2 встановлено, що двоповерховий будинок складається власне із будинку площею 81,5 кв.м., підвалу площею 30,3 кв.м., тамбура, площею 9,7 кв.м. і мощення бетонного площею 15,82 кв. м. Квартира АДРЕСА_2 розташована на 2 поверсі будинку і складається із трьох житлових кімнат площею 19,2, 12,3 і 9,4 кв.м. відповідно, житловою площею 73,8 кв.м., кухні площею 13,2 кв.м., кладової площею 2,7 кв.м. та балкону, загальна площа квартири 121, 4 кв.м. (а.с.146-178, том 1)

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тривалий період часу виникають суперечки з приводу спільного користування підвалом та приміщенням горища в житловому будинку по АДРЕСА_2 . Сторони неодноразово зверталися до Косівської міської ради та Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та з цього приводу проводилися перевірки (а.с.13,14, 125, том 1).

Згідно листа ДАБІ в Івано-Франківській області було зазначено, що з 21.05.2019р. по 03.06.2019р. посадовою особою управління проводилась позапланова перевірка за вищевказаною адресою, в ході якої з`ясовано, що ОСОБА_4 не виконуються роботи з нового будівництва, реконструкції чи капітального будівництва, будівельники та будівельна техніка відсутня. Також зазначено, що винесено постанову від 07.10.2014р. щодо виконання будівельних робіт без дозволу та затвердженої проектної документації та в подальшому 26.01.2016р. винесено постанову за невиконання вимог припису щодо реконструкції даної квартири (а.с.11-12, том 1).

Відповідно до листа відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури від 02.07.2019р. №123 встановлено, що ОСОБА_4 щодо реконструкції житлового будинку документів не виготовлялось (а.с.13- зворот, том 1).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 26.08.1998р. №106 ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення добудови до приватизованої квартири АДРЕСА_5 (а.с.118, том 1).

До матеріалів справи долучений проект реконструкції індивідуального житлового будинку з добудовою гаражу по АДРЕСА_2 . Будівельний паспорт на будівництво (перебудову) індивідуального житлового будинку та забудову садиби, містить загальний план будинку, а також план 1-го, 2-го, 3-го, мансардного поверхів та план даху а.с.97-112, том 1).

Відповідно до повідомлення управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 22.02.2017р., ОСОБА_4 повідомила Управління держархбудінспекції в Івано-Франківській області про початок виконання будівельних робіт (а.с.113-114, том 1).

Згідно технічної документації (а.с.97-114, том 1) та інвентаризаційної справи (а.с.147-177, том 1), горище розташоване над квартирою ОСОБА_4 .

За змістом листа Косівської міської ради від 19.04.2011р. №234 міська рада не заперечувала щодо перекриття даху житлового будинку без зміни його конструкції (а.с.119, том 1).

Постійною депутатською комісією з питань житлово-побутового господарства за заявою ОСОБА_4 05 лютого 2016 року проведено обстеження житлового будинку АДРЕСА_2 та встановлено, що ОСОБА_5 самовільно провів реконструкцію коридору, чим перекрив вхід Книшук І.Р. до підвального приміщення. Комісія рекомендувала ОСОБА_4 звернутись до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області для вжиття заходів (а.с.120, том 1).

Ухвалою Косівського районного суду від 27.05.2020р. по даній справі за клопотанням представника ОСОБА_9 була призначена судова будівельно-технічна експертиза щодо законності проведення реконструкції третього поверху на житловому будинку по АДРЕСА_6 та оплату за проведення даної експертизи було покладено на ОСОБА_1 (а.с.203-205, том 1). Проте, експертиза не була проведена та матеріали повернуті до суду через відсутність оплати ОСОБА_1 за послуги проведення експертизи.

Факт пошкодження, протікання, трухлявість балок перекриття покрівлі даху житлового будинку по АДРЕСА_3 та потреба в його реконструкції підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 25.04.2009р. (а.с.117, том 1).

До матеріалів справи долучена копія постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2016 року, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року, якою постанову управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 26.01.2016 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення у вигляді штрафу скасовано (а.с.121-124, том 1).

Факт пошкодження, протікання, трухлявість балок перекриття покрівлі даху житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_4 та потреба в його реконструкції підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов від 25.04.2009 року та від 23.03.2011 року, а також наявний дозвіл Косівської міської ради на перекриття даху від 19.04.2011 року (а.с.117,119, том 1).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.04.2021 року в даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с.113-116, том 2).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.05.2021 року за заявою позивачів проведено заміну експерта Самулевича В.М. на експертну установу Івано-Франківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України та доручено зазначеній експертній установі проведення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.137-140, том 2).

Із змісту листа Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 08.09.2023 року №1598/01-24/05 встановлено, що дозвільна документація про проведення робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_3 ; містобудівні умови та обмеження на проведення робіт в реконструкції квартири АДРЕСА_3 ; розроблена та погоджена в установленому порядку документація на проведення робіт з додаткового поверху квартири АДРЕСА_3 ; декларація про початок виконання будівельних робіт про реконструкцію квартири АДРЕСА_3 ; акт вводу в експлуатацію об`єкта після реконструкції квартири АДРЕСА_3 ; первинна звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3) на проведення робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_3 у архіві відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури відсутні (а.с.105, том 3).

Згідно повідомлення Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13.09.2024 року, у зв`язку із незабезпеченням огляду об`єкта дослідження, виходячи з того, що експертам не надано вихідних даних, необхідних для проведення дорученої судової експертизи, що унеможливлює її проведення, повертають матеріали цивільної справи без виконання судової будівельно-технічної експертизи (а.с.110-112, том 3).

Застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», норми якого можуть бути застосовані у цих правовідносинах за аналогією права, хоче і двоквартирний будинок не відноситься до багатоквартирних, але допоміжні приміщення багатоквартирного (як і двоквартирного) будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 зазначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.)передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII (2482-12) зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Співвласники зобов`язані, зокрема, використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулюєстаття 376 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 4ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

В силу статей16,386,391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Таким чином, за позовом фізичної особи, рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставіст. 391 ЦК Українив разі доведеності нею факту створення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 2ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (частина четверта статті 357 ЦК України).

Але знесення самочинного будівництва, у тому числі зведеного без проєкту, є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення перебудови. Разом з тим, власник на підставі статей391,376 ЦК Українимає право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності в тому числі і знесення самочинного об`єкту нерухомості при доведеності факту порушення його прав таким будівництвом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції встановивши, що позивачі за первісним позовом не надали належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачкою їх права щодо користування допоміжними приміщеннями (горищем та підвальним приміщенням), яке є спільною сумісною власністю мешканців житлового будинку і приміщеннями загального користування, а також не надали доказів щодо здійснення перебудови відповідачкою горища, дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову, оскільки позивачі у справі не довели ті обставини, на які посилалися як на підставу своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тривалий період часу існують спори з приводу спільного користування приміщеннями горища та підвалу в двоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Обов`язок доказування істотного порушення будівельних норм і правил покладається на позивача, однак позивачі, за відсутності претензій зі сторони відповідних органів державної влади або органу місцевого самоврядування, не надали суду прямих доказів існування відповідних порушень при здійсненні відповідачкою ремонтних робіт горища, а також не надали доказів, що вона створила і яким чином перешкоди у користуванні тим самим горищем та підвальним приміщенням.

Так, постанова Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2016 року спростовує твердження ОСОБА_1 щодо самочинного будівництва відповідачкою, оскільки судом встановлено, що в період із 2008 року, внаслідок стихії, було пошкодженого покрівлю даху житлового будинку, в якому ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Факт пошкодження, протікання, трухлявість балок перекриття покрівлі даху житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_4 та потреба в його реконструкції підтверджена актами обстеження матеріально-побутових умов від 25.04.2009 року та від 23.03.2011 року, а також наявний дозвіл Косівської міської ради на перекриття даху від 19.04.2011 року.

Разом з тим, згідно листа ДАБІ в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 не виконуються роботи з нового будівництва, реконструкції чи капітального будівництва, будівельники та будівельна техніка відсутня.

Наведені обставини не свідчать про самочинне будівництво, ОСОБА_1 не довела факт здійснення реконструкції квартири ОСОБА_4 без відповідних документів, матеріалами справи доведено, що відповідачкою ОСОБА_4 було перекрито дах, який знаходиться над квартирою відповідачки.

Із технічної документації та матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що горище розташоване над квартирою відповідачки ОСОБА_4 , вхід до нього проходить через її приміщення її квартири (прихожу), тому через пошкодження даху міг бути проведений його ремонт безпосередньо над її квартирою.

Доказів того, що ремонт проведений над квартирою (приміщення горища) ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Також відсутні відомості щодо зміни житлової площі квартири ОСОБА_4 , оскільки житлова площа квартири ОСОБА_4 , згідно поданих документів, не змінилася.

Крім того, Косівська міська рада не заперечувала щодо перекриття даху житлового будинку без зміни його реконструкції.

Тобто, самовільних дій ОСОБА_4 не здійснювала, позаяк зверталася з приводу ремонту даху та виділення на це коштів до міської ради, а ОСОБА_1 були відомі обставини з приводу перекриття даху.

ОСОБА_1 не доведено, що мало місце влаштування третього поверху і це позивачці завдає істотної шкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном .

З`ясовуючиобставини справита встановлюючихронологію подій,суд такожобґрунтовано врахував,що рішенням Косівської міської ради від 26.08.1998 року за №106 ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення добудови до належної їй квартири АДРЕСА_3 . Також в матеріалах справи наявний проєкт реконструкції індивідуального житлового будинку з добудовою гаражу по АДРЕСА_2 . Будівельний паспорт на будівництво (перебудову) індивідуального житлового будинку та забудову садиби, містить загальний план будинку, а також план 1-го, 2-го, 3-го, мансардного поверхів та план даху.

Доводи апеляційноїскарги,що ОСОБА_4 заблокувала вхіднідвері допідвального приміщенняз протилежноїсторони відвходу,та влаштуваладвері іззамком навхід допідвалу ізсходової клітки,апеляційний судвідхиляє якнеспроможні,оскільки матеріали справи не містять доказів того, яким чином позивачці перекрито вхід до підвального приміщення та горища, а суд встановив, що ОСОБА_1 має вільний доступ до зазначених нежитлових приміщень.

Як судом першої, так і апеляційної інстанції в даній справі за клопотанням представника позивачки призначалася судова будівельно-технічна експертиза щодо встановлення факту та обставин законності чи самочинності проведення реконструкції третього поверху на житловому будинку по АДРЕСА_2 . Однак експертиза не була проведена в суді першої інстанції через відсутність оплати ОСОБА_1 за послуги проведення експертизи, а в апеляційній інстанції у зв`язку з незабезпеченням огляду об`єкта дослідження, тому експерт подав суду повідомлення про неможливість проведення судової експертизи. Сторони у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`являлися, що свідчить про втрату інтересу до справи.

Із наданих позивачем та інших наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сторони є співвласниками приміщення загального користування (підвального приміщення та горища), також даними доказами дійсно підтверджується наявність тривалого спору між сторонами щодо порядку користування приміщенням загального користування. Разом із тим, дані докази не підтверджують факту самовільного будівництва відповідачкою ОСОБА_4 . У вказаних доказах відсутні відомості щодо дій відповідача, які б порушували право позивача ОСОБА_1 , зокрема, як щодо влаштування самочинно влаштованого третього поверху, так і щодо обмеження доступу позивачів до горища та підвалу.

Таким чином, суд першої інстанції в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей12,13,81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей263,264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відтак, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не надав правової оцінки обставинам (фактам), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, не виконавши вимогист. 264 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

В.М. Барков

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 21 березня 2025 року.