Постанова

від 19.03.2025 по справі 908/1432/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1432/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Васьківський Л.М.

від відповідача: Кучерява В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 р.

( суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 19.09.2024 р.)

у справі

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД,

м. Київ

до:

Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго,

м.Запоріжжя

про стягнення суми 5 381 102,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД звернулось Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягненнясуми 5 381 102, 22 грн., з яких: 5 258 687,40 грн. заборгованість по Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 183 від 01.09.2019 р., 63 351,72 грн. інфляційне збільшення, 59 063,10 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним. 01.09.2019 р. між ПАТ Запоріжжяобленерго та ТОВ ХІМ-ТРЕЙД шляхом приєднання останнього до публічного договору, було укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 183 від 01.09.2019 р.. Необхідність приєднання Позивача до публічного договору, була викликана тим, що ТОВ ХІМ-ТРЕЙД є юридичною особою, яка володіє відповідною ліцензією на постачання електричної енергії споживачу виданою на підставі постанови НКРЕКП № 519 від 09.04.2019 р. та мала намір здійснювати постачання електричної енергії на території Запорізької області. 29.09.2019 р. між Позивачем та ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат укладено Договір № ХТ-27/1272е/478 про постачання електричної енергії споживачу, на підставі якого Позивач з вересня по грудень 2019 року постачало електроенергію ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат та, відповідно, користувалось послугами ПАТ Запоріжжяобленерго з розподілу електричної енергії. На підставі вказаного Договору № 183 ПАТ Запоріжжяобленерго був виставлений ТОВ ХІМ-ТРЕЙД рахунок № 183 від 20.12.2019 р. на оплату послуги оператора системи розподілу в січні 2020 року на суму 5 258 687,40 грн з ПДВ. За платіжним дорученням № 69663 від 27.12.2019 р. ТОВ ХІМ-ТРЕЙД перерахувало ПАТ Запоріжжяобленерго плату за послугу оператора системи розподілу у січні 2020 у розмірі 5 258 687,40 грн. Разом з тим, починаючи з 01.01.2020 р. ТОВ ХІМ-ТРЕЙД не здійснювало постачання електроенергії на території Запорізької області та, відповідно, не користувалось послугами ПАТ Запоріжжяобленерго з розподілу електричної енергії. 23.11.2023 р. ТОВ ХІМ-ТРЕЙД направило ПАТ Запоріжжяобленерго лист № 2311/2023 щодо припинення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 183 від 01.09.2019 р. з 31.12.2023 р. в зв`язку із закінченням строку його дії та відмовою від подальшої його пролонгації. У вказаному листі Позивачем було порушено питання про повернення попередньої оплати ( переплати ) по договору в сумі 5 258 687,40 грн, яка була сплачена як попередня оплата по вказаному договору. Договір № 183 від 01.09.2019 р., на думку Позивача, є розірваним з 22.12.2023 р.. Враховуючи наслідки розірвання договору та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав попередню оплату відпала, очевидним є висновок про наявність у Відповідача обов`язку повернути Позивачу суму грошових коштів, сплачену Позивачем. Відповідач обов`язок щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 5 258 687,40 грн не виконав та продовжує безпідставно користуватись грошовими коштами. У зв`язку із простроченням обов`язку з повернення суми передплати, на вказану суму Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача суму 63 351,72 грн інфляційних втрат за період прострочення з січня 2024 по березень 2024 та суму 59 063,10 грн 3% річних за період прострочення з 23.12.2023 р.по 07.05.2024 р. включно. Позов обґрунтовано ст. ст. 11, 509, 526, ч. 2 ст. 530, ст. ст. 625, 629, 631, 651, 653, 901, 1212 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД - 5 258 687 грн. 40 коп. попередньої оплати, 63 351 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 55 173 грн. 11 коп. 3 % річних. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД суму 64 526 грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення суми інфляційного збільшення, у розмірі 63 351,72 грн. та 3% річних у розмірі 55 173,11 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити у задоволенні вказаних сум.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції у порушення ст. 86 ГПК України, неповно розглянув у судовому процесі усі обставини справи, через що неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. ст. 614, 616 ЦК України, у зв`язку із чим висновки суду першої інстанції викладені у рішенні від 10.09.2024 р. не відповідають вимогам ч. ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України, не ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а ґрунтуються виключно на припущеннях, що є підставою для скасування такого рішення частково.

Водночас, на думку Скаржника, на ПАТ «Запоріжжяобленерго», як суб`єкта правовідносин, розповсюджується заборона на виконання грошових зобов`язань, встановлена Постановою КМУ № 187 від 03.03.2022 р., обмеження встановлені Законом України «Про санкції». Відповідно до відомостей, отриманих з Державного реєстру санкцій, компанії, які пов`язані з Фірташем Д. В., мають пряме відношення до російської федерації, що унеможливлює виконання зобов`язан з боку Відповідача. Судом помилково зроблено висновок «не встановлено, що Позивач, відноситься до суб`єктів стосовно яких введені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції» та/або є особою, пов`язаною з державою-агресором в розумінні Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 р.».

При цьому Скаржник зазначає, що господарський суд не з`ясовав повно і всебічно обставини щодо відсутності вини зі сторони Відповідача, що є обов`язковою умовою для настання відповідальності, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України і дійшов до хибних висновків про наявність відповідальності у Відповідача за порушення зобов`язання, яке виникло на підставі договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 183 від 17.09.2019 р..

Скаржник наголошує на тому, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Однак, суд першої інстанції не застосував під час ухвалення рішення положення ст. 233 ГК України, враховуючи що на Відповідача, в умовах воєнного стану покладено забезпечення стабільного функціонування, підприємства критичної інфраструктури, для економіки і безпеки України, що набуває особливого значення та вимагає пріоритетного захисту інтересів таких підприємств.

На переконання Скаржника судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не враховано фінансовий стан Відповідача, не застосовано положення ст. 233 ГК України та не зменшено розмір як інфляційного збільшення так і 3% річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.

Скаржник зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» перебуває в обставинах, які істотно ускладнюють ведення господарської діяльності та підтримання сталого енергозабезпечення регіону. Об`єкти енергетичної інфраструктури знаходяться під постійним потужним ударом російських ракет, а обсяги аварійно-ремонтних робіт не мають аналогів із мирним часом - навіть за найгірших стихійних явищ, які переживала Запорізька область.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Апелянт не заперечує факт наявності переплати по Договору, а відтак і заборгованості перед Позивачем. Апелянт заявляє у скарзі лише про необґрунтованість штрафних санкцій нарахованих на основну суму боргу.

Щодо застосування персональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД», то Позивач зауважує про те, що як вбачається із змісту самого Закону України «Про санкції» обмежувальні заходи носять персональний характер, тобто підлягають застосуванню виключно до підсанкційної особи. Отже, обмежувальні заходи запроваджені згідно Указу Президента України № 266/2021 не розповсюджуються на інших ніж підсанкційна особа суб`єктів, наділених власною правоздатністю, зокрема на ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД». Разом з тим, Апелянт не наводить жодного достовірного та обґрунтованого доказу, який би свідчив про те, що Позивач є пов`язаною особою з російською федерацією. Крім того, Позивачем не надано жодного доказу стосовно того, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» ОСОБА_1 має будь-який зв`язок з російською федерацією чи має громадянство з російської федерації.

Товариство також вказує на те, що положення Постанови КМУ №187 від 03.03.2022 р. «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», на яку посилається Апелянт, жодним чином не можуть бути застосовані до правовідносин, що склались між ним та Позивачем.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Верхогляд Т.А..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1432/24.

Матеріали справи № 908/1432/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.03.2025 р..

Від представника Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі ЄСІТС ).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 р. судове засідання у справі № 908/1432/24 призначене на 19.03.2025 р., вирішено провести з представником Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 19.03.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.09.2019 р. між ПАТ Запоріжжяобленерго ( Оператор системи розподілу (далі ОСР) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД, шляхом приєднання останнього до публічного Договору, було укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №183.

27.09.2019 р. між ТОВ ХІМ-ТРЕЙД ( Постачальник ) та ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат ( Споживач ) був укладений Договір № ХТ-27/1272е/478 про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 2.1 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 183 від 01.09.2019 р. ( далі Договір ), ОСР забезпечує недискримінаційний доступ Постачальника до мереж ОСР з метою реалізації Постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до мереж на території здійснення ліцензованої діяльності ОСР. ОСР надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам Постачальника, які входять в балансуючу групу Постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. ОСР забезпечує інформаційний обмін та контроль за режимом розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії.

В п. 9.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з наступного робочого дня від дня отримання ОСР заяви-приєднання електропостачальника до цього договору і діє протягом 1 року, починаючи з 01.01.2019 р..

Додатковою угодою № 2 про внесення змін до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії ( опубліковано на сайті ПАТ Запоріжжяобленерго 30.07.2019 р. ) підпункт 10.1 п. 10 Договору викладено в редакції, згідно з якою передбачено, що зміни до цього договору вносяться шляхом розміщення їх тексту на офіційному веб-сайті ОСР. Зміни набувають чинності з дати зазначеної у таких змінах або з дати публікації на офіційному веб-сайті ОСР.

Згідно з Додатковою угодою № 3 ( опубліковано на сайті ПАТ Запоріжжяобленерго 29.11.2019 р.) підпункт 9.1 пункту 9 Договору доповнено абзацом другим наступного змісту: Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього Договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії ( інформаційних послуг ), послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів Постачальника згідно з Додатком 1 Порядок розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п. 3.4 Договору, оплата послуг з розподілу здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати.

Аналогічні умови щодо порядку внесення платежів містяться в п. 2.2 Додатку 1 до Договору, в якому, зокрема, визначено, що оплата вартості послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі 100% попередньої оплати за рахунками, що надає ОСР Постачальнику, у періоді, що передує розрахунковому.

З положень п. 2.9 Додатку 1 до Договору слідує, що в разі якщо фактичний обсяг оплати Постачальником послуг з розподілу електричної енергії та додаткових послуг перевищує суму, зазначену в Актах прийому-передачі та Актах виконаних робіт, надлишок (переплата) зараховується як авансовий платіж на наступні розрахункові періоди.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаного Договору № 183 ПАТ Запоріжжяобленерго був виставлений ТОВ ХІМ-ТРЕЙД рахунок № 183 від 20.12.2019 р. на оплату послуги оператора системи розподілу в січні 2020 року на суму 5 258 687,40 грн з ПДВ.

За платіжним дорученням № 69663 від 27.12.2019 р. ТОВ ХІМ-ТРЕЙД перерахувало ПАТ Запоріжжяобленерго плату за послугу оператора системи розподілу у січні 2020р. згідно договору № 183 від 01.09.2019 р. у розмірі 5 258 687,40 грн.

Листом від 02.01.2020 р. № 007-072/11 Щодо зміни електропостачальника ПАТ Запоріжжяобленерго у відповідності до вимог п. 6.1.12 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. повідомило ТОВ ХІМ-ТРЕЙД про зміну електропостачальника для споживача електричної енергії ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат з 01.01.2020 р..

Як зазначив Позивач, він звернувся до ПАТ Запоріжжяобленерго з листом № 10/01-2 від 10.01.2020 р., згідно з яким просив повернути суму 5 258 687,40 грн, перераховану за платіжним дорученням № 69663 від 27.12.2019 р., сплачену як попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії у січні 2020, і вказаний лист було проігноровано Відповідачем. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного листа Відповідачу.

В листі від 23.11.2023 р. № 2311/2023 ТОВ ХІМ-ТРЕЙД повідомило ПАТ Запоріжжяобленерго про припинення дії Договору № 183 з 31.12.2023 р. у зв`язку із закінченням строку його дії та відмовою від подальшої його пролонгації та просило повернути суму 5 258 687,40 грн здійсненої попередньої оплати за послуги оператора системи розподілу, яка була сплачена за платіжним дорученням № 69663 від 27.12.2019 р..

Відповідач ПАТ Запоріжжяобленерго у листі від 20.12.2023 р. № 007-66/6161 на вищезазначений лист Позивача повідомив, що для розгляду можливості повернення ТОВ ХІМ-ТРЕЙД надлишково сплачених коштів по Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії за № 183, обов`язковим є надання гарантійного листа щодо зобов`язання реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.

У відповідь ТОВ ХІМ-ТРЕЙД направило ПАТ Запоріжжяобленерго відповідний гарантійний лист № 26/01-15 від 26.01.2024 р..

Листом від 26.12.2023 р. № 007-72/6255 Відповідач направив ТОВ ХІМ-ТРЕЙД два екземпляри підписаної ПАТ Запоріжжяобленерго Додаткової угоди від 22.12.2023 р. про розірвання договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 183 з 22.12.2023 р..

В подальшому, ПАТ Запоріжжяобленерго направив ТОВ ХІМ-ТРЕЙД лист № 007-66/1246 від 25.03.2024 р. ( у відповідь на лист № 26/01-15 від 26.01.2024 р.), в якому, для розгляду можливості повернення надлишково сплачених коштів, просив підтвердити зобов`язання вчасно зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної.

Позивач листом вих. № 12/04-21 від 12.04.2024 р. повідомив, що гарантує, що після повернення коштів за договором, ним будуть вжиті всі необхідні дії, визначені чинним законодавством України, в тому числі і щодо можливого коригування податкових накладних. Просив повернути на вказаний в листі рахунок грошові кошти в сумі 5 258 687,40 грн, які були сплачені як попередня оплата за послуги оператора системи розподілу електроенергії у січні 2020.

ПАТ Запоріжжяобленерго попередню оплату (переплату) по договору в сумі 5 258 687,40 грн не повернуло, що стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду, за яким було відкрито провадження у даній справі. Крім того, у зв`язку із простроченням Відповідачем повернення отриманої ним попередньої оплати, Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 63 351,72 грн втрат від інфляції за період прострочення з січня по березень 2024 року та суми 59 063,10 грн 3% річних за період прострочення з 23.12.2023 р. по 07.05.2024 р. включно.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Позивача та стягуючи з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД суму 5 258 687 грн 40 коп. попередньої оплати, суму 63 351 грн 72 коп. інфляційних втрат та суму 55 173 грн 11 коп. 3 % річних, дійшов висновку, що що вимоги Позивача про стягнення з відповідача суми 5 258 687,40 грн заборгованості у вигляді отриманої попередньої оплати за договором, дія якого припинена, є законними та обґрунтованими. Також, здійснивши перерахунок, суд дійшов до висновку, що до стягнення з Відповідача підлягає сума 3% річних за період з 01.01.2024 р. по 07.05.2024 р. включно, яка складає 55 173,11 грн. та 63 351,72 грн інфляційних втрат за період січень березень 2024 року включно. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовлено.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення суми інфляційного збільшення, у розмірі 63 351,72 грн. та 3% річних у розмірі 55 173,11 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині стягнення 5 258 687 грн. 40 коп. попередньої оплати, у частині відмови у задоволенні 3% річних, встановлення факту укладання договору та строків надання послуг та їх обсяг, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення 3 % річних у розмірі 55 173,11 грн. та 63 351,72 грн. інфляційного збільшення, відповідно до ст. 625 ЦК України з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до умов вищезазначеного Договору Позивач на підставі виставленого Відповідачем рахунку за платіжним дорученням № 69663 від 27.12.2019 р. перерахував Відповідачу суму 5 258 687,40 грн попередньої оплати за послуги оператора системи розподілу у січні 2020 року.

Як зазначено у позовній заяві та слідує з матеріалів справи, починаючи з 01.01.2020 р. ТОВ ХІМ-ТРЕЙД припинило постачання електроенергії ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат та, відповідно, припинило користувалось послугами ПАТ Запоріжжяобленерго з розподілу електричної енергії; Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідача вимоги щодо повернення суми 5 258 687,40 грн грошових коштів, які були сплачені як 100% передплата послуг за січень 2020 року, однак Відповідач зазначену суму Позивачу не повернув.

Відповідач проти вказаних обставин не заперечував та доказів протилежного суду першої інстанції не надав. Докази повернення Відповідачем Позивачу суми 5 258 687,40 грн в матеріалах справи відсутні.

Отже, оскільки на момент розгляду справи в суді Відповідач вказані грошові кошти Позивачу не повернув, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми 5 258 687,40 грн заборгованості у вигляді отриманої попередньої оплати за договором, дія якого припинена, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із простроченням Відповідачем повернення отриманої ним попередньої оплати, Позивачем також були заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 63 351,72 грн втрат від інфляції за період прострочення з січня по березень 2024 року та суми 59 063,10 грн 3% річних за період прострочення з 23.12.2023 р. по 07.05.2024 р. включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання, норми ст. 625 ЦК України застосовуються незалежно від наявності або відсутності вини боржника.

Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю ( штрафними санкціями ), встановленою ст. 611 ЦК України та ст. 217 ГК України.

Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили ( форс-мажору ), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі № 910/8741/22.

Здійснивши перерахунок, суд першої інстанції дійшов до висновку, що до стягнення з Відповідача підлягає сума 3% річних за період з 01.01.2024 р. по 07.05.2024 р. включно, яка складає 55 173,11 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом було відмовлено. При цьому, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційний втрат за період січень березень 2024 року включно, господарський суд визнав його обґрунтованим.

Разом з тим, Апелянт не оскаржує правильність здійснених судом розрахунку стягнутих 3% річних та інфляційний втрат.

Стосовно доводів Скаржника про не застосування судом першої інстанції положення ст. 233 ГК України та не зменшення розміру як інфляційного збільшення так і 3% річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає, що під час розгляду спору в місцевому господарському суді Відповідач не подавав такого клопотання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд також зауважує, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд враховує, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Щодо доводів Скаржника викладених в апеляційній скарзі про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення витрат від інфляції та відсотків річних через відсутність вини ПАТ Запоріжжяобленерго у порушенні грошового зобов`язання, з посиланням на застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ХІМ ТРЕЙД та пов`язані із цим обмеження щодо здійснення перерахунку коштів, то як зазначив суд першої інстанції - на час розгляду справи не було встановлено, що Позивач, відноситься до суб`єктів стосовно яких введені обмежувальні заходи, передбачені Законом України Про санкції та/або є особою, пов`язаною з державою-агресором в розумінні Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 р..

Так, господарським судом було перевірено та встановлено, що у державному реєстрі санкцій за посиланням https://drs.nsdc.gov.ua/ відсутні відомості відносно Позивача ТОВ ХІМ- ТРЕЙД, як юридичної особи, що перебуває під санкціями.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМ-ТРЕЙД є юридичною особою створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України; доказів та достовірних підтверджених відомостей того, що ОСОБА_1 , який є його кінцевим бенефіціарним власником, являється громадянином Російської Федерації, матеріали справи не містять. Введені щодо ОСОБА_1 , як до фізичної особи, обмежувальні заходи (санкції) носять персональний характер.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 р. у справі № 908/1432/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

СуддяТ.А. Верхогляд