Рішення

від 10.03.2025 по справі 910/15723/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2025Справа № 910/15723/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

про стягнення 1 660 909,00 грн,

Представники сторін:

від позивача: Шашликова Т.Ф.,

від відповідача: Твердохліб М.В., Вольда М.А.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення 1 660 909,00 грн збитків, які складаються із:

суми 1 051 487,49 грн у вигляді різниці між вартістю природного газу, який був поставлений позивачу постачальником «останньої надії» у грудні 2021 року та оплачений позивачем (сумою коштів, стягнутої за рішенням суду у справі № 904/4108/22), та вартістю газу, встановленої в укладеному із відповідачем договорі № 03-1145/21-БО-Т про постачання газу від 22.11.2021, яку позивач мав сплатити у випадку належного виконання відповідачем договірних зобов`язань;

суми 434 609,62 грн у вигляді стягнутих за рішенням суду у справі № 904/4108/22 з позивача пені в розмірі 108 361,25 грн, 3% річних в розмірі 29 191,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 297 057,18 грн на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;

суми 174 812,56 грн у вигляді інфляційних втрат, нарахованих на суму збитків в розмірі 1 486 097,11 грн, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 03-1145/21-БО-Т про постачання газу від 22.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок не включення відповідачем позивача до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у зв`язку з укладенням між сторонами договору № 03-1145/21-БО-Т про постачання газу від 22.11.2021, позивач у період з 22.11.2021 по 24.12.2021 отримав природний газ від постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не за спеціальною ціною, встановленою в укладеному з відповідачем 22.11.2021 договорі, а за ціною постачальника «останньої надії», що завдало позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви, що містить коректний зміст позовних вимог із точним зазначенням сум збитків та інфляційних втрат (окремо), які заявлено до стягнення з відповідача.

01.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивачем на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2024 викладено обґрунтування віднесення інфляційної складової в розмірі 174 812,56 грн до загальної суми збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15723/24, підготовче засідання призначено на 12.02.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

27.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.02.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 12.02.2025 з`явилися представники сторін.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд на місці постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 10.03.2025.

В судове засідання 10.03.2025 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті заявлених позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив в позові відмовити.

В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 10.03.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі - постачальник, відповідач) та Виконавчим комітетом Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області (надалі - споживач, позивач) укладено договір № 03-1145/21-БО-Т постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Пунктом 1.5. Договору врегульовано, що у разі якщо об`єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Дніпропетровськгаз», з яким (якими) Споживач уклав відповідний договір (договори).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 371,655 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях, зокрема, листопад 2021 року - 44,600 тис.куб.метрів; грудень 2021 року - 40,000 тис.куб.метрів.

В п. 2.3. Договору визначено, що підписанням цього Договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Пункт 2.4. Договору визначає, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Згідно з п. 3.2. Договору постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі ГТС.

Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог п. 5.1. цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3. Договору).

У п. 3.5. Договору вказано, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому період, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ становить 13 658,42 грн. Всього ціна газу за 1000 куб.м газу з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554,00 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 6.4. Договору постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору.

Збитки, завдані одній стороні внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України (п. 7.6. Договору).

Разом з тим, у п. 8.1. Договору, зокрема, визначено, що споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за не включення його до реєстру внаслідок невиконання споживачем умов цього Договору.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що в результаті порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасного включення позивача до Реєстру споживачів постачальника, Виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області з 01.12.2021 по 24.12.2021 (по дату включення відповідачем позивача до Реєстру споживачів) автоматично віднесено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відтак, маючи укладений із відповідачем Договір, яким передбачено спеціальну ціну за постачання природного газу, позивач змушений був сплачувати за отриманий у період з 01.12.2021 по 24.12.2021 природний газ ціну постачальника «останньої надії», яка стягнута з позивача на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у справі № 904/4108/22.

Відтак, з урахуванням зазначеного, позивач вказує про наявність підстав для покладення на відповідача понесених Виконавчим комітетом Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області збитків у вигляді різниці між вартістю природного газу, поставленого позивачу постачальником «останньої надії» у грудні 2021 року та оплаченої позивачем (сумою коштів, стягнутої за рішенням суду у справі № 904/4108/22) та вартістю газу, встановленої в укладеному між позивачем та відповідачем Договорі, яку позивач мав сплатити за поставлений у грудні 2021 року природний газ, якщо б відповідачем належним чином було виконано зобов`язання щодо своєчасного включення позивача до Реєстру споживачів. Суму вказаних збитків визначено позивачем у розмірі 1 051 487,49 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у якості збитків суми пені у розмірі 108 361,25 грн, 3% річних у розмірі 29 191,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 297 057,18 грн, які стягнуті з позивача на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у справі № 904/4108/22.

Водночас, позивачем нараховано на вказані суми збитків (1 051 487,49 грн + 108 361,25 грн + 29 191,19 грн + 297 057,18 грн) інфляційні втрати у розмірі 174 812,56 грн за період з 09.11.2023 (наступний день після перерахування коштів на виконання рішення у справі № 904/4108/22) по 13.12.2024.

Відповідач, в свою чергу, заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ним 22.11.2021, тобто у день укладення з позивачем Договору, подано запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника, на який отримано повідомлення, що у споживача наявні точки обліку, тобто ЕІС-код позивача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання). При цьому, подаючи запит на інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідач вказував ЕІС-код позивача, який зазначено в Договорі. За доводами відповідача, при наявності різних ЕІС-кодів позивача в розрізі окремих вузлів обліку реєстрація споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу. Разом з тим, чинне законодавство України не наділяє постачальника повноваженнями самостійно визначати, за якими саме точками комерційного обліку необхідно здійснювати постачання природного газу, оскільки споживач може обирати різних постачальників на різні точки комерційного обліку, тобто таке право надано саме позивачу.

Так, відповідну інформацію щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в межах укладеного Договору було надано позивачем відповідачу лише 20.12.2021, на підставі якої відповідач 22.12.2021 подав запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено та зареєстровано позивача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання 25.12.2021.

Відповідач також вказує, що чинним законодавством та умовами Договору не визначено чіткого строку, протягом якого останній зобов`язаний здійснити реєстрацію споживача у власному реєстрі споживачів та інформаційній платформі оператора ГТС. Окрім того, запити відповідача щодо зміни постачальника потребують підтвердження Оператором ГТС, а отже, строк реєстрації залежить не лише від відповідача. У той же час, подання відповідачем до Реєстру відповідних запитів щодо зміни постачальника позивача у день укладання Договору свідчить про своєчасність та належність виконання відповідачем зобов`язань щодо реєстрації.

Крім того, відповідач зазначає, що не можуть вважатись збитками у розумінні ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 174 812,56 грн, оскільки такі нарахування за своєю правовою природою є санкціями за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Також, на переконання відповідача, не можуть вважатись збитками штрафні санкції, стягнуті з позивача внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов`язань перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у справі № 904/4108/22, оскільки якби позивач сумлінно виконував свої зобов`язання з оплати за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ, відповідні штрафні санкції не застосовувались.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону.

За змістом п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно зі ст. 12-1 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) договір постачання природного газу не може діяти більше ніж до кінця календарного року, наступного за роком, в якому його укладено;

2) припинення постачання, транспортування, розподілу природного газу на об`єкти таких споживачів дозволяється за умови належного повідомлення споживача не менше ніж за 10 днів до дня припинення.

Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (надалі - Правила), розроблені на виконання п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС).

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є:

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Умовами п. 2 розділу ІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 5 розділу І Правил № 2496 терміни, наведені в цих Правилах, вживаються в таких значеннях:

- ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи);

- інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи;

Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (надалі - Кодекс ГТС), є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з абз. 1 п. 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Приписами п. 19 розд. ІІ Правил встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання споживачем укладеного із постачальником договору постачання природного газу.

Як зазначалось, відповідно до п. 1.4 Договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором ГРМ та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором ГТС та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Відповідно до п. 3 глави 4 розд. VI Кодексу ГРМ присвоєння ЕІС-коду окремій точці комерційного обліку споживача здійснюється Оператором ГРМ за наявності у споживача більше однієї точки комерційного обліку згідно з договором розподілу природного газу за умови: розміщення точок комерційного обліку споживача на територіях відокремлених підрозділів (філій) Оператора ГРМ, що потребує окремого обліку природного газу; письмової вимоги споживача щодо можливості постачання природного газу на його окремі об`єкти (точки комерційного обліку) різними постачальниками.

Тобто, такий споживач має право укладати договори постачання природного газу з різними постачальниками на різні точки комерційного обліку.

Пунктом 4 глави 4 розділу ІV Кодексу ГТС передбачено, що Оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб`єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Правил договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору, зокрема, інформацію про ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником (за необхідності, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник).

Судом встановлено, що у розділі 14 Договору «Адреси та реквізити сторін» зазначено ЕІС-код споживача - 56XS00015LR8100E.

З пояснень відповідача вбачається, що при реєстрації позивача 22.11.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника відповідачем отримано повідомлення, що EIС код споживача (позивача) зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання).

Вказані обставини позивачем не заперечувались, а навпаки підтверджені у надісланому відповідачу листі від 20.12.2021 вих. № 2296/0/2-21 «Щодо об`єктів споживання». Вказаним листом відповідачу було надано перелік об`єктів, по яким здійснюється постачання природного газу відповідно до умов Договору, а саме були надані наступні EIC коди точок обліку: 56ZS06B15LR8101U, 56ZS06B15LR8104O, 56ZS06B15LR810NN, 56ZS06B15LR810PJ, 56ZS06B15LR810RF, 56ZS06B15LR810SD, 56ZS06B15LR810U9, 56ZS06B15LR810V7.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач включив позивача до Реєстру споживачів постачальника 25.12.2021.

Водночас, із листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 27.06.2022 № ТОВВИХ-22-6783, наданого у відповідь на адвокатський запит від 15.06.2022 б/н вбачається, що споживач з ЕІС-кодом 56XS00015LR8100E був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у період з 01.11.2021 по 24.12.2021 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). Зазначено, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00015LR8100E, зокрема, з 01.12.2021 по 24.12.2021 становить 25 136,75 куб.м.

Так, вартість вказаного обсягу природного газу, отриманого позивачем від постачальника «останньої надії» у період з 01.12.2021 по 24.12.2021 склала 1 467 601,25 грн з ПДВ, що підтверджується актом № 30728 приймання-передачі природного газу.

При цьому, у межах справи № 904/4108/22 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення від 25.01.2023, згідно з яким присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 1 467 601,25 грн, пеню у розмірі 108 361,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 297 057,18 грн та 3% річних у розмірі 29 191,19 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 08.08.2023, у зв`язку із прийняттям Центральним апеляційним господарським судом постанови від 08.08.2023 про залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у справі № 904/4108/22 без змін, про що судом першої інстанції 21.08.2023 було видано відповідний наказ про примусове виконання.

За положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, суд зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у справі № 904/4108/22, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів та встановлені у вказаному рішенні обставини не підлягають повторному доказуванню.

У зазначеному рішенні у справі № 904/4108/22, були встановлені обставини щодо постачання позивачу постачальником «останньої надії» у період з 01.11.2021 по 24.12.2021 природного газу на загальну суму 1 808 293,32 грн згідно з типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015.

Оцінюючи наведені позивачем обґрунтування щодо стягнення з відповідача сум збитків у зв`язку із несвоєчасним включенням відповідачем позивача до Реєстру споживачів та віднесення позивача до реєстру постачальника «останньої надії», суд зазначає таке.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Так, із урахуванням встановлених при розгляді даної справи обставин, суд зазначає, що позивачем не було доведено порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасного включення позивача до Реєстру споживачів, враховуючи те, що відповідач здійснив реєстрацію споживача у вказаному реєстрі з датою початку постачання з 25.12.2021 на підставі наданих позивачем лише 20.12.2021 даних щодо EIC кодів окремих точок обліку.

Водночас, наведені позивачем у відповіді на відзив обставини щодо надсилання на електронну пошту (dnipro-bo@naftogaztrading.com.ua) листа із зазначенням ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача, по яким буде здійснюватись постачання природного газу та наданий скріншот відповідного електронного листа не беруться судом до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що вказана електронна адреса належить відповідачу, тоді як у Договорі зазначено іншу його електронну адресу.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до умов Договору саме позивач як споживач несе відповідальність за достовірність інформації щодо об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність у діях ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» протиправної поведінки, а відтак і відсутність підстав для стягнення з відповідача різниці між вартістю природного газу, поставленого позивачу постачальником «останньої надії» у грудні 2021 року та оплаченої позивачем (сумою коштів, стягнутої за рішенням суду у справі № 904/4108/22) та вартістю газу, встановленої в укладеному між позивачем та відповідачем Договорі, яка визначена позивачем у розмірі 1 051 487,49 грн.

Заявлені позивачем у межах даної справи суми пені у розмірі 108 361,25 грн, інфляційних втрат у розмірі 297 057,18 грн та 3% річних у розмірі 29 191,19 грн не можуть вважатися збитками внаслідок тих чи інших дій/бездіяльності відповідача, оскільки є мірою відповідальності за допущене позивачем порушення. Таким чином, зазначені суми також не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих на вищевказані суми збитків інфляційні втрати у розмірі 174 812,56 грн, які також визначено позивачем як збитки, суд зазначає, що вказана сума коштів не може вважатись збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення заявлених за даним позовом сум збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області не підлягають задоволенню.

Приписами ст. 76, ст. 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 24.03.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко