Рішення

від 18.03.2025 по справі 916/5044/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5044/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд. 14, оф. 408, ЄДРПОУ 44448064, електронна пошта: jurist@tvweek.odessa.ua)

До відповідача: Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» (65008, м. Одеса, вул. Б.Дерев`янка, буд.1, ЄДРПОУ 05905705, електронна пошта: vidav@ukr.net, тел. 380932251227)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеська обласна рада (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, буд., 4, код ЄДПРПОУ 25042882)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гонтар П.А.- на підставі ордеру серії ВН № 1054444 від 29.08.2024р.;

Від відповідача: Яковлева А.О. - в порядку самопредставництва;

Від третьої особи : Цибуля Ю.І. - в порядку самопредставництва;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) «Торговий дім «Преса» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського обласного комунального підприємства ( далі -ООКП) «Видавництво «Чорномор`я» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 236 639 грн 18 коп. та 3% річних у розмірі 108 920 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5044/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17.12.2024р.

Ухвалою суду від 17.12.2024р. залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеську обласну раду, судове засідання відкладено на 07.01.2025р. Протокольною ухвалою від 07.01.2025р. відкладено судове засідання на 17.01.2025р. Ухвалою суду від 17.01.2025р. призначено судове засідання на 30.01.2025р. Протокольною ухвалою від 30.01.2025р. відкладено судове засідання на 11.02.2025р.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2025р. відмовлено у задоволенні клопотання ООКП «Видавництво «Чорномор`я» (вх.№191/25 від 07.01.2025р.) про зупинення провадження у справі №916/5044/24 до набрання законної сили рішенням у справі у кримінальному провадженні №12022162470001048 від 09.09.2022р. або до закриття кримінального провадження, адже, положеннями п.5 ч.1 ст.227 ГПК України не передбачено зобов`язання суду зупинити провадження у справі у зв`язку із наявністю кримінального провадження.

Також, протокольною ухвалою суду від 11.02.2025р. відмовлено у задоволенні клопотання ООКП «Видавництво «Чорномор`я» ( вх.№3196/25 від 29.01.2025р.) про зупинення провадження у справі №916/5044/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №916/3920/24, із посиланням на положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК України та враховуючи те, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №916/5044/24.

Протокольною ухвалою від 11.02.2025р. відкладено судове засідання на 28.02.2025р. Протокольною ухвалою від 28.02.2025р. відкладено судове засідання на 13.03.2025р. Протокольною ухвалою від 13.03.2025р. відкладено судове засідання на 18.03.2025р.

Позивач - ТОВ «Торговий дім «Преса», просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 10.12.2024р.

Відповідач- ООКП «Видавництво «Чорномор`я», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 06.12.2024р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 06.01.2025р.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Одеська обласна рада, свою позицію виклала у поясненнях, що надійшли до суду 30.12.2024р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі- ТОВ «Торговий дім «Преса», зазначає, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі №916/3691/22 позов ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП «Видавництво «Чорномор`я» про відшкодування збитків, завданих втратою давальницької сировини, переданої на підставі видаткових накладних №1 від 01.12.2021р., №1 від 01.02.2022р., а також №2 від 02.05.2022р. задоволено частково, стягнено з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901 грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881 грн 92 коп.

Постановою Верховного Суду від 15.08.2024 р. касаційне провадження у справі № 916/3691/22 за касаційною скаргою ООКП «Видавництво "Чорномор`я"» в частині підстави, передбаченої. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрито.

Касаційну скаргу ООКП «Видавництво "Чорномор`я"» в частині підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі № 916/3691/22 залишено без змін.

26 вересня 2024р. Господарським судом Одеської області видано накази про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків, а також витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901 грн 60 коп. та витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881 грн 92 коп.

27 вересня 2024р. старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщуком Костянтином Георгійовичем відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків (виконавче провадження ВП № НОМЕР_1).

Як зазначає позивач, станом на 13.11.2024р. обов`язок відповідача перед позивачем стосовно відшкодування збитків виконано не в повному обсязі, а саме: 03.10.2024р. в рахунок погашення заборгованості ООКП «Видавництво «Чорномор`я» за рішенням суду у справі 916/3691/22 на рахунок ТОВ «Торговий дім «Преса» перераховано 75 161 грн 84 коп.; 03.10.2024р. - 309 684 грн 96 коп.; 07.10.2024р. - 1 045 грн 01 коп.;10.10.2024р. - 242 965 грн 49 коп.;11.10.2024р. - 4 212 грн.;16.10.2024р. - 19 718 грн 46 коп.; 25.10.2024р. - 48 600 грн.; 04.11.2024р. - 9 818 грн 89 коп.; 07.11.2024р. - 270 000 грн.; 08.11.2024р. - 405 000грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду з даним позовом залишок несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем складала 607 233 грн 35 коп.

Вказана сума - 607 233 грн 35 коп. була примусово стягнена в ході виконання судового рішення після подання позову у даній справі, а саме 18.11.2024р., що підтверджується випискою з рахунку. Цього ж дня, а саме 18.11.2024р. було закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з його повним виконання.

Позивач зазначає, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За таких обставин, позивач вважає, що завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, посилаючись на позицію Велика Палата Верховного Суду викладену у постановах від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, Верховного Суду України, викладену у постанові від 01.06.2016 р. у справі № 3-295гс16, позивач зазначив, що приписи ст. 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Позивач зазначає, що ООКП «Видавництво «Чорномор`я» має грошове зобовязання зі сплати на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» збитків, порушує вказане грошове зобовязання, та внаслідок прострочення відповідачем відшкодування завданих збитків, ТОВ «Торговий дім «Преса» щодня несе матеріальні втрати (збитки) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Так, за розрахунком позивача на розмір інфляційних втрат ТОВ «Торговий дім «Преса» за період з 29.12.2022 (наступний день після подання позову у справі №916/3691/22) по момент подачі даного позову складає 236 639 грн 18 коп. Розмір 3% річних за прострочку сплати відшкодування збитків за цей період складає 108 920 грн.

Позивач також звернув увагу суду на те, що у зв`язку з втратою відповідачем давальницької сировини, переданої йому ТОВ «Торговий дім «Преса » згідно умов Договору №41 від 01.12.2021р., з 09.11.2023р. відповідач почав у вартість друку закладати вартість паперу та сировини.

Неповернення ООКП «Видавництво «Чорномор`я» давальницької сировини, переданої йому ТОВ «Торговий дім «Преса», а також невідшкодування її вартості серйозно похитнула матеріальне становище ТОВ «Торговий дім «Преса», яке було позбавлено фінансової спроможності сплачувати ООКП «Видавництво «Чорномор`я» вартість паперу, яка закладалась відповідачем у вартість друку за ціною 52,5 грн. за 1 кг паперу.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відшкодування збитків - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на стягнуті за рішенням суду збитки не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму стягнутих збитків є фактично подвійною мірою відповідальності.

Відповідач - ООКП «Видавництво «Чорномор`я», зазначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, відповідач вважає, що інфляційні втрати та 3% річних, які позивач нарахував на стягнуту суму збитків та просить стягнути, вже є включеними у склад збитків, стягнутих за рішенням суду.

Аналізуючи постанови Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних, передбачені ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Так, в постанові від 19.06.2019 р. у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) Велика Палата вказала, що «за змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника». Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою в постановах від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 08.11. 2019 р. у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14- 254цс19).

ООКП «Видавництво «Чорномор`я» зазначає, що за загальним правилом, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України). Застосування принципу повного відшкодування збитків викликано необхідністю поновити майнові суб`єктивні права потерпілої сторони у зобов`язанні з договору найму (оренди) до стану, який існував на момент їх порушення. Лише керуючись принципом повного відшкодування збитків, можна поновити становище, яке існувало на момент правопорушення; лише завдяки йому забезпечується всебічна охорона інтересів тих, хто несе збитки від несправності своїх контрагентів; тільки слідуючи цьому принципу, виниклі збитки вдається цілковито віднести на рахунок їх спричинювача.

Відповідач вважає, що отримавши виконання рішення суду у справі №916/3691/22 про стягнення збитків у повному обсязі, позивач поновив свої майнові права повною мірою та, навіть більше. Стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» ще додатково інфляційних витрат та 3 % річних на розмір збитків є подвійною відповідальністю, адже, цивільно-правова відповідальність не переслідує мету покарання правопорушника, а спрямована на компенсацію втрат, яких зазнала потерпіла сторона. Через це забезпечується рівновага інтересів усіх учасників правовідносин та стимулюється добросовісне виконання ними договірних зобов`язань.

Таким чином, відповідач вважає, що дія ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України про обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням збитків. Інакше, це є порушенням відомого ще з часів римського права принципу «nemo debit bis puniri pro uno delicto» (ніхто не повинен бути двічі покараним за одне правопорушення), закріпленого і в ч.2 ст. 61 Конституції України.

При цьому, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15, від 19.06.2019 року №703/2718/16, від 04.02.2020 року №912/1120/16, відповідач зазначає, що дія положень ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов`язання виражене у грошових одиницях.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. №703/2718/16, відповідач вважає, що судове рішення не породжує грошове зобов`язання и не змінює правовідносини сторін. З набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Відповідач зазначає, що відповідно до рішень по судовій справі № 916/3691/22 він жодних грошових зобов`язань не порушував та з нього стягнуті збитки на користь позивача за нібито втрачені папір та пластини.

Також відповідач зазначив, що навіть якщо допустити, що стягнені за рішенням суду збитки є грошовим зобов`язанням, то розрахунок інфляційних збитків та 3% річних має бути здійснений не з моменту подання позову, а з моменту подання наказу до виконання, як це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №646/14523/15.

Як зазначає відповідач, ТОВ «Торговий дім «Преса» подало заяву про прийняття виконавчого документу - наказу Господарського суду Одеської області про стягнення 1 993 440 грн збитків по справі № 916/3691/22 - до виконання 27.09.2024 р. В той же день було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документу № НОМЕР_1, згідно відповідної постанови державного виконавця. Виконавче провадження № НОМЕР_1 було закрито згідно постанови державного виконавця від 18.11.2024 р. про закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Тобто, постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена державним виконавцем наступного робочого дня після подання позову по цій справі.

Також відповідач вважає, що ТОВ «Торговий дім «Преса» вже безпідставно збагатилося за рахунок стягнутої суми збитків на суму 227 599 грн 68 коп. станом на листопад 2024 р., чи на суму 394 368 грн станом на грудень 2024 р., у зв`язку із ти, що ТОВ «Торговий дім «Преса» отримало в жовтні та вересні 2024 р. відшкодування збитків за папір по ціні 52 грн/кг, загалом 1 944 384 грн як вартість втраченого газетного паперу (37 392 кг х 52,00 грн з урахуванням ПДВ), та пластин по ціні 112 грн/кг, загалом 49 056 грн як вартість втрачених пластин (438 шт. х 112,00 грн з урахуванням ПДВ). Але, при цьому на цей час вартість і паперу, і пластин нижче: 45,96 грн/кг ціна паперу згідно звіту за жовтень, 41,50 грн/кг згідно комерційної пропозиції за грудень та 108 грн / пластина згідно комерційної пропозиції за листопад.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає, що ТОВ «Торговий дім «Преса» не тільки відновив свою майнову сферу та ще й отримав додаткові грошові кошти, у зв`язку із чим стягнення додатково з комунального підприємства інфляційних витрат та трьох відсотків річних сомо по собі є порушенням принципу справедливості, а додатково ще й таке стягнення з моменту подання позову взагалі не відповідає загальним засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності, розумності.

Крім того, посилаючись на положення ст. 599 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що на момент звернення до суду з даним позовом зобов`язання ООКП «Видавництво «Чорномор`я» по сплаті збитків вже припинилося його виконанням. Тому, нарахування додаткових заходів відповідальності на вже виконані зобов`язання є таким, що порушує принцип справедливості.

Також, відповідач звернув увагу на те, що ООКП «Видавництво «Чорномор`я» є комунальним підприємством та його видами діяльності є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону; 18.11 Друкування газет; 18.12 Друкування іншої продукції; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (інші). Відповідно до п. 2.2. Статуту ООКП «Видавництво «Чорномор`я», одним з завдань Підприємства є задоволення потреб населення Одеської області у видавничо- поліграфічній продукції. Так, ООКП «Видавництво «Чорномор`я» багато років здійснює друк газет, який на даний час є збитковим, але в період воєнного стану є соціально значущим щодо доведення до населення важливої інформації.

Крім того, відповідно до п.1.1. Статуту, ООКП «Видавництво «Чорномор`я» є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада у межах повноважень, визначених законодавством України.

В свою чергу п. 3.5. Статуту ООКП «Видавництво «Чорномор`я» передбачає, що майно, яке придбало чи отримало Підприємство внаслідок власної господарської діяльності, належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст області, а згідно п. 3.7. Статут, по закінченню звітного року Підприємство 30 % прибутку перераховує Власнику.

Таким чином, стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» коштів призведе, по суті, до стягнення з територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська обласна рада, у своїх поясненнях повністю підтримує позицію відповідача у справі та додатково зазначає, що відповідачем повністю було сплачено заборгованість у розмірі 1 993 440 грн по справі № 916/3691/22 на підставі відкритого виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 27.09.2024р. у період з 03.10.2024р. по 08.11.2024р., що підтверджується наданим позивачем реєстром вхідних документів від 20.11.2024р. за період з 01.02.2024р. по 20.11.2024р., та зазначені обставини встановлені ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2024 року у справі № 916/3691/22.

Третя особа звернула увагу суду на те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі № 916/3691/22 не встановлено для відповідача строк для сплати заборгованості та положеннями ГПК України не передбачено допущення судом до негайного виконання судового рішення. Відтак, предмет позову у справі № 916/3691/22 не передбачає негайного виконання.

Третя особа також зазначила, що ч.3 ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

- Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На думку третьої особи, стягнення у сумі 345 559 грн 18 коп. несе надмірний тягар та унеможливить продовження господарської діяльності відповідача, який є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення учасників судового процесу, Господарський суд Одеської області дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі №916/3691/22 позов ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП «Видавництво «Чорномор`я» про відшкодування збитків, завданих втратою давальницької сировини, переданої на підставі видаткових накладних №1 від 01.12.2021р., №1 від 01.02.2022р., а також №2 від 02.05.2022р. задоволено частково, стягнено з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901 грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881 грн 92 коп.

Постановою Верховного Суду від 15.08.2024 р. касаційне провадження у справі № 916/3691/22 за касаційною скаргою ООКП «Видавництво "Чорномор`я"» в частині підстави, передбаченої. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрито.

Касаційну скаргу ООКП «Видавництво "Чорномор`я"» в частині підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі № 916/3691/22 залишено без змін.

26 вересня 2024р. Господарським судом Одеської області видано накази про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків, а також витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901 грн 60 коп. та витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881 грн 92 коп.

27 вересня 2024р. старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщуком Костянтином Георгійовичем відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків (виконавче провадження ВП № НОМЕР_1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2024р. у справі №916/3691/22 встановлено, що «відповідачем - ООКП «Видавництво «Чорномор`я», повністю було сплачено заборгованість у розмірі 1 993 440 грн по справі № 916/3691/22 на підставі відкритого виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 27.09.2024 р. у період з 03.10.2024р. по 08.11.2024, що підтверджується наданим позивачем - ТОВ «Торговий дім «Преса», реєстром вхідних документів від 20.11.2024р. за період з 01.02.2024р. по 20.11.2024р.».

Предметом спору у справі №916/5044/24 є стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на суму збитків, визначену у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі № 916/3691/22, за період з 29.12.2022р. (наступний день після подання позову у справі №916/3691/22) на момент подачі позову у справі №916/5044/24 ( 02.10.2024р. ) на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Згідно ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають і із завдання шкоди. Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між ООКП «Видавництво «Чорномор`я» та ТОВ «Торговий дім «Преса» виникло грошове зобов`язання, оскільки ООКП «Видавництво «Чорномор`я» зобов`язане сплатити певну, визначену грошову суму ТОВ «Торговий дім «Преса».

У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом у порядку, передбаченому, ГПК України.

Згідно із ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу«Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, у постанові від 19.06.2019р. у справі №646/14523/16/ у постанові від 19.06.2019р. у справі 3703/2718/16.

При цьому у вказаній постанові від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України не дає підстав для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже, положення ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі №916/3691/22 визнано грошові зобов`язання ООКП «Видавництво «Чорномор`я» перед ТОВ «Торговий дім «Преса», визначено їх розмір; ці зобов`язання виконано боржником в ході виконавчого провадження, тому в цьому випадку вимоги ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набрирає законної сили з дня її ухвалення.

Отже, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3691/22 щодо стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1 993 440 грн збитків, набрала законної сили 27.05.2024 р., і з того часу зобов`язання боржника відшкодувати шкоду стало конкретизоване і визначене. І з указаного часу воно мало бути виконане.

Як вже зазначалося судом вище, фактично постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. у справі №916/3691/22 виконано ООКП «Видавництво «Чорномор`я», а саме: повністю було сплачено заборгованість у розмірі 1 993 440 грн по справі № 916/3691/22, на підставі відкритого виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 27.09.2024 р., у період з 03.10.2024р. по 08.11.2024, що підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2024р. у справі №916/3691/22.

Отже, наявні підстави, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, для стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» інфляційних втрат і 3% річних за період: з дня пред`явлення виконавчого листа до виконання до фактичного виконання рішення суду, тобто з 27 вересня 2024 року до 09.11.2024 року.

Перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він не є вірним, адже, позивачем невірно визначено період нарахування.

У зв`язку із цим зроблено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого стягненню з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» підлягають інфляційні втрати у розмірі 86 822 грн 25 коп. та і 3% річних у розмірі 24 646 грн 18 коп. У задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» до Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 236 639 грн 18 коп. та 3% річних у розмірі 108 920 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» (65008, м. Одеса, вул. Б.Дерев`янка, буд.1, ЄДРПОУ 05905705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд. 14, оф. 408, ЄДРПОУ 44448064) інфляційні втрати у розмірі 86 822 грн 25 коп., 3% річних у розмірі 24 646 грн 18 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 672 грн 03 коп.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 березня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога