Ухвала

від 24.03.2025 по справі 910/17688/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17688/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Бакуліної С.В. (доповідач),

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Гаврилюк О.М., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 (суддя Мудрий С.М.)

у справі №910/17688/19

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс"

про стягнення 318 596 432,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" про стягнення 318 596 432,92 грн, з яких: 309 399 223,14 авансу та 9 197 209,78 пені за період з 31.10.2019 по 04.12.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/17688/19, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 29.01.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний Альянс" на користь Міністерства оборони України 1 839 441,96 грн штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Міністерство оборони України звернулося 04.03.2025 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема: (1)поновити строк на касаційне оскарження; (2)відтермінувати оплату судового збору у розмірі 1 344 700 грн; (3)скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у цій справі і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.

1.Строк на касаційне оскарження

Відповідно до частини першої статті 288 ГПК касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частинами другою і третьою вказаної норми учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК.

Предметом касаційного оскарження, як убачається з касаційної скарги, є постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (повний текст складено 05.02.2025) у справі №910/17688/19, останнім днем оскарження якої відповідно до норм ГПК є 25.02.2025.

Втім Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою 04.03.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 288 ГПК, з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Питання поновлення процесуальних строків врегульовано положеннями статті 119 ГПК і згідно частини першої цієї статті поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, здійснюється судом за заявою учасника справи.

Отже, нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК, відповідно до якої заявник має право протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення такого строку з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням суду відповідних доказів.

2.Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень

Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі які конкретно норми матеріального права були неправильно застосовані судами та які норми процесуального права були порушені судами нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування/порушення цих норм, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди не розглянули доводи позивача, не надали правову оцінку доказам, посилається на постанови Верховного Суду, та на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК, втім не наводить норму/норми права, висновок про застосування якої/яких був сформований Верховним Судом у подібних правовідносинах, не наводить сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці, лише зазначає цитати з постанов, не конкретизуючи щодо яких норм він вважає в цих цитатах сформовано правовий висновок у подібних правовідносинах.

З урахуванням викладеного касаційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК.

3.Щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921 грн.

Скаржник, незважаючи на часткове задоволення судами попередніх інстанцій позову (стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 839 441,96 грн), оскаржує судові рішення попередніх інстанцій повністю та просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю (стягнення 318 596 432,92 грн).

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 344 700 грн (672 350 (350 розмірів прожиткового мінімуму на момент звернення з касаційною скаргою) х 200%).

Скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, натомість заявив клопотання про відтермінування сплати судового збору.

Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

З огляду на те, що скаржник є юридичною особою, а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи клопотання про наявність підстав для відтермінування/відстрочки сплати судового збору відхиляються.

Скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Ураховуючи викладене, касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/17688/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, а саме: (1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та наданням доказів в підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку; (2)викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства; (3) подання Суду документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги у сумі 1 344 700 грн за наведеними нижче реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

При цьому звертається увага скаржника на те, що заяву про усунення недоліків (касаційної скарги у новій редакції, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження), подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/17688/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Міністерству оборони України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Бакуліна