Постанова

від 18.03.2025 по справі 910/23532/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/23532/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Подпалов М. Г. (адвокат)

відповідача - Бабченко Ю. Ю. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024

за позовом Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення від 05.03.2013 № 15-р/к,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Лакталіс-Миколаїв".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Дочірнє підприємство "Лакталіс-Україна" (далі - ДП "Лакталіс-Україна", Підприємство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 05.09.2013 №15-р/тк "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 16-04/02.13 (далі - Рішення АМК).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані недоведеністю АМК порушення ДП "Лакталіс-Україна" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а також невідповідністю застосованого в оспорюваному рішенні штрафу принципу пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у позові відмовлено.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018: задоволено апеляційну скаргу Підприємства; рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним; на АМК покладено відповідні судові витрати зі справи.

2.4. Постановою Верховного Суду від 26.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.5. Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 (суддя Підченко Ю. О.) у задоволенні позову Підприємства відмовлено.

2.6. Рішення мотивовано неподанням позивачем суду доказів на підтвердження наявності визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-ІІІ) підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 (колегія суддів: Сітайло Л. Г., Руденко М. А., Андрієнко В. В.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов Підприємства задоволено; оспорюване Рішення АМК визнано недійсним; стягнуто з АМК на користь Підприємства судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

2.8. Постанову суду мотивовано, зокрема, тим, що у розумінні положень статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" особою, яка може бути притягнута до відповідальності органами АМК за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (у вигляді розміщення на упаковці товару неповної неточної, недостовірної інформації), може бути лише виробник або імпортер товару, яким не є позивач. Суд апеляційної інстанції зазначив, що єдиним доказом того, що ДП "Лакталіс-Україна" є виробником продукту, як в рішенні АМК, так і рішенні суду першої інстанції, є посилання на процитований ними статут позивача, який містить опис можливих видів господарської діяльності ДП "Лакталіс-Україна".

2.9. За висновками суду апеляційної інстанції, виробником продукту з домінуючим написом "ТВОРОГ" на упаковці (етикетці) продукту є Приватне акціонерне товариство "Лакталіс-Миколаїв" (далі - ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв", третя особа). Саме ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв" (виробник продукту) замовив розробку дизайну та макету упаковки (етикетки) позивачу, саме йому належить зазначений об`єкт інтелектуальної власності. Третя особа, як виробник продукту розмістила замовлення реальних упаковок (етикеток) з домінуючим написом "ТВОРОГ" за затвердженим нею макетом у інших суб`єктів господарювання, отримала їх та оплатила це замовлення. В подальшому, виробник (ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв"), а не позивач, наповнив ці упаковки в технологічному процесі кремом сирковим термізованим та реалізував його позивачу на виконання укладеного з останнім договору, а позивач здійснив постачання товару торговельним закладам для реалізації кінцевим споживачам.

2.10. Наведене свідчить, що відповідач необґрунтовано та незаконно визнав ДП "Лакталіс-Україна" відповідачем у антимонопольній справі та суб`єктом вчинення порушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АМК просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у цій справі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1,3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Так, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи не врахував висновки, які викладені у постановах Верховного Суду:

- від 17.04.2018 у справі № 904/6505/17 та від 27.01.2022 у справі № 910/20506/20 (щодо питання застосування положень статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зокрема, що органи Комітету здійснюють контроль не за дотриманням стандартів чи технічних умов, а за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції - в частині виявлення та припинення повідомлення споживачам неточних відомостей, що вводить їх в оману з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання. Відповідність дій суб`єкта господарювання вимогам відповідного закону не може розглядатися як така, що звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку дотримуватися законодавства у сфері захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та обов`язку утримуватися від поширення інформації, що вводить в оману);

- від 18.02.2021 у справі № 910/450/20 та від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 01.11.2018 у справі № 902/1102/17, від 26.09.2019 у справі № 910/17070/18, від 10.05.2021 у справі № 910/15222/18 (щодо питання застосування статті 41 Закону № 2210-ІІІ, зокрема, стосовно належності доказів у вигляді результатів опитування споживачів та конкурентів);

- від 27.01.2022 у справі № 910/20506/20 (щодо питання застосування положень статей 3, 5 Закону України "Про Антимонопольний Комітет України", зокрема, що саме до виключних повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про недобросовісну конкуренцію, встановлення та кваліфікації правопорушення);

- від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23 (щодо питання застосування положень статті 7 Закону України "Про Антимонопольний Комітет України", зокрема, що здійснення іншими органами державної влади повноважень органів АМК, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається).

4.1.3. Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та статті 39 Закону № 2210-ІІІ, зокрема, в частині визначення кола осіб, які можуть бути визначені ям відповідачі у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме у випадку наявності виробника та замовника продукції, який визначає умови виробництва продукції і на замовлення якого продукція виробляється.

4.1.4. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції у застосуванні статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" безпідставно звузив коло суб`єктів господарювання тільки до виробника та імпортера товару.

4.1.5. Разом із тим чинне Законодавство чітко передбачає, що відповідальність за порушення конкуренції може бути покладена не лише на виробників чи імпортерів, а й на інших учасників господарської діяльності, таких як посередники, дистриб`ютори, роздрібні продавці та інші суб`єкти, чиї дії можуть порушувати правила чесної конкуренції або вводити в оману споживачів. Суд апеляційної інстанції, обмеживши коло суб`єктів господарювання лише виробниками та імпортерами, порушив загальні принципи захисту конкуренції, які передбачають більш широкий підхід до відповідальності усіх учасників ринку, які сприяють порушенням. Таке обмеження є юридично помилковим та суперечить нормам національного і європейського законодавства.

4.1.6. Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з твердженнями Підприємства, що продукція виробляється за Технічними умовами (ТУ) 15.5 23624594.013:20012, а не за унормованим національним стандартом (ДСТУ 4554:2006) "Сир кисломолочний. Технічні умови" та є безпечною для споживача. У цьому контексті АМК наголошує на тому, що розроблені суб`єктом господарювання власні технічні умови продукції (ТУ) повинні відповідати вимогам закону, у тому числі законодавству про захист від недобросовісної конкуренції, а не використовуватися як підстава для його порушення.

4.1.7. Також скаржник вважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції, що неточність, неповнота, недостовірність або незрозумілість для споживачів інформації про харчовий продукт на його упаковці, етикетці тощо встановлюється органами Держспоживстандарту в установленому порядку.

4.1.8. Суд залишив поза увагою, що органи АМК здійснюють контроль не за дотриманням стандартів чи технічних умов, а за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Це включає, зокрема, виявлення та припинення фактів введення в оману споживачів через повідомлення неточних відомостей, що можуть призвести до недобросовісної конкуренції.

4.1.9. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції у спірних правовідносинах безпідставно застосував Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.10.2010 № 487 (далі - Технічний регламент), які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

4.1.10. Крім того скаржник наголошує на помилковості / безпідставності висновків суду апеляційної інстанції про те, що результати опитування думки споживачів не є належними доказами у справі.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Від Підприємства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1.1. Згідно з Рішенням АМК:

- визнано дії Підприємства щодо розміщення на упаковці (етикетці) крему сиркового термізованого торгової марки "President" напису "ТВОРОГ" порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо, невизначеному колу осіб неповних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товарів цього суб`єкта господарювання;

- за вказане порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 34 000 000 грн., а також зобов`язано у двомісячний строк з дня одержання рішення привести інформацію, розміщену на упаковці (етикетці) крему сиркового термізованого торгової марки "President", у відповідність з характеристиками цього продукту;

- за інформацією позивача, виробництво та реалізація продукту "ТВОРОГ Ніжний" у пластикових стаканах 100 г та 400 г торговельної марки "President" з написом на боковій поверхні упаковки "Крем сирковий термізований" (далі - продукція) здійснюється з 12.01.2010; продукція реалізується на всій території України;

- назву "Творог ніжний" присвоєно крему сирковому термізованому відповідно до наказу ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв" від 11.03.2010 № 198/1 -к; макет етикетки продукції затверджено Підприємством, саме воно несе відповідальність за зміст і поширення інформації на упаковці (етикетці) продукції;

- за результатами аналізу зовнішнього оформлення упаковки продукції АМК було встановлено, що домінуючою інформацією, розміщеною на упаковці, є позначення торговельної марки "President" та напис "ТВОРОГ", оскільки вони виконані контрастними кольорами великими літерами. На тих частинах упаковки, які при розміщенні продукції у торговельній мережі є зазвичай найбільш доступними для огляду споживачем, інформація щодо загальної назви продукції, а саме "Крем сирковий термізований",

- відсутня (упаковка 100 г, кришка упаковки 400 г) або розміщена значно дрібнішим шрифтом, ніж домінуючі елементи на упаковці (центральна бокова частина упаковки 400 г);

- одночасне розміщення на упаковці продукції назви "Творог ніжний" та виду продукції "Крем сирковий термізований" не дає споживачу можливості однозначно визначитися щодо виду цього товару; а розміщення у доступний для споживача спосіб лише назви "Творог ніжний", без зазначення інформації про справжній вид продукції, може вказувати споживачеві на те, що продукція є сиром кисломолочним, при тому, що крем сирковий термізований Підприємства і сир кисломолочний є різними за своїми властивостями продуктами. Зокрема, вони відрізняються один від одного за строком придатності, за мікробіологічними показниками (у т.ч. за наявністю бактерій);

- водночас, завдяки розміщенню на упаковці (етикетці) продукції домінуючої інформації у вигляді напису "ТВОРОГ", Підприємство повідомляє споживачам про певні споживчі властивості продукції;

- розміщення у доступний для споживача спосіб лише назви "Творог ніжний", без зазначення інформації про справжній вид продукції, може вказувати споживачеві на те, що продукція є сиром кисломолочним;

- сир кисломолочний має вироблятися відповідно до ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний". Згідно з вимогами ДСТУ 4554:2006: "кисломолочний сир - білковий молочний продукт, що містить переважно казеїн та сироваткові білки, і який виробляють сквашуванням молока заквашувальними препаратами із застосуванням способів кислотної або кислотно-сичужної коагуляції білка";

- відповідно до пункту 5.1 ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний" - "Кисломолочний сир повинен відповідати вимогам цього стандарту і його виробляють згідно з технологічними інструкціями та рецептурами, затвердженими у встановленому порядку з дотриманням державних санітарних правил для підприємств молокопереробної промисловості";

- за інформацією, наданою Підприємством органу АМК під час розгляду справи, продукція виробляється не відповідно до ДСТУ 4554:2006, а відповідно до змін № 14 до ТУ 15.5 23624594.013:2002 "Крем та біокрем сирковий";

- згідно з пунктом 3.3.8 ТУ 15.5 23624594.013:2002 "Крем та біокрем сирковий" (мікробіологічні показники крему та біокрему) крем термізований не містить молочнокислих бактерій;

- отже, "сир кисломолочний" відрізняється від "крему сиркового термізованого" за мікробіологічними показниками, зокрема, за наявністю бактерій;

- згідно з пунктом 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів у маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає;

- відповідно до пунктів 7 та 31 Технічного регламенту, назва харчового продукту повинна бути зрозумілою для споживача, конкретно та точно характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, надавати можливість відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних видів харчових продуктів. Назва харчового продукту може бути доповнена комерційною (фірмовою) назвою. Комерційна (фірмова) назва та знак для товарів і послуг не можуть заміняти назву харчового продукту;

- під час розгляду справи № 16-04/02.13 органом АМК також проведено анкетування споживачів, з метою встановлення, яким чином на останніх впливає таке оформлення упаковки крему сиркового термізованого. В опитуванні брали участь споживачі різних вікових та соціальних груп (студенти, працівники, домогосподарки, пенсіонери). За результатами опитування встановлено, що 78,2 відсотка респондентів вважають, що під назвою "Творог ніжний" мається на увазі сир кисломолочний з ніжною консистенцією, можливо, також зі зменшеною часткою вмісту жиру. Крім цього, як зазначали респонденти "Творог ніжний" - це неправильний переклад назви продукту з російської мови на українську. На запитання щодо придбання товару "крем сирковий термізований", якщо інформація щодо виду продукту буде розміщена великими літерами поруч із власною назвою продукту, 55,8 відсотка респондентів відповіли, що не придбали б таку продукцію;

- оспорюване Рішення АМК ґрунтувалося на редакції ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", що діяла на час прийняття цього рішення;

- застосований до Підприємства штраф відповідав вимогам Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" й становив до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Підприємства за 2012 рік.

5.1.2. Як встановили суди, згідно з висновком науково-технічної експертизи від 26.07.2017 доктора технічних наук Чагаровського О. П., складеного на замовлення Підприємства, "кількість молочних бактерій не менше 1 106 в 1 грамі сиру кисломолочного не може бути сталим показником для цього виду молочної продукції", а при застосуванні методу термізації як додаткового бар`єру немає необхідності в нормуванні кількості молочнокислої бактеріальної мікрофлори у сирі кисломолочному наприкінці його терміну придатності".

5.1.3. З метою визначення продукції, що реалізувалася Підприємством саме як "сиру кисломолочного (творогу) "або, як "крему сиркового термізованого" суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача та призначив у справі комплексну фізико-хімічну та товарознавчу експертизу харчової продукції.

5.1.4. На вирішення експертизи були поставлені такі питання:

- Чи є надані зразки Продукту в упаковці місткістю 100 (сто) грам сиром кисломолочним?

- Чи є надані зразки Продукту в упаковці місткістю 400 (чотириста) грам сиром кисломолочним?

- Чи мають надані на дослідження зразки Продукту, що розфасований в упаковку місткістю 100 грам та місткістю 400 грам, властивості, інформація про які наведена у маркуванні цього Продукту?

- Чи поширюються вимоги ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", в редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.04.2014, на надані на дослідження зразки Продукту?

- Чи є показник кількості КУО молочнокислих бактерій не менше 1х106 в 1 грамі сиру кисломолочного показником, який визначає споживчі властивості сиру кисломолочного?

- Чи є термін придатності наданих на дослідження зразків Продукту споживчою властивістю, яка вказує на те, що цей Продукт не є сиром кисломолочним?

- Чи входять або чи додані до складу Продукту згідно з інформацією, що розміщена на наданих АМК на дослідження оригіналах етикеток Продукту місткістю 100 грам та місткістю 400 грам: вершки, вершкове масло, наповнювачі, підсолоджувачі та інші інгредієнти немолочного походження?

- Чи відповідає маркування наданих АМК на дослідження оригіналів етикеток Продукту місткістю 100 грам та 400 грам дійсним товарним характеристикам цього товару, як цього вимагають Закон України "Про захист прав споживачів" та Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", та чи є інформація про Продукт повною?

- Чи вводять в оману споживачів відомості про Продукт, розміщені на наданих АМК на дослідження оригіналах етикеток Продукту місткістю 100 грам та місткістю 400 грам?

5.1.5. За результатами проведеної у справі комплексної фізико-хімічної та товарознавчої експертизи харчової продукції Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр" cкладений висновок від 23.10.2023 № 15172, згідно з яким:

1. Надані зразки продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний" в упаковках по 100 г є сиром кисломолочним термізованим (рос.: "творог термизированный").

2. Надані зразки продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний" в упаковках по 400 г є сиром кисломолочним термізованим (рос.: "творог термизированный").

3. Надані зразки продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний" в упаковках по 100 г та 400 г (об`єкти №№ 1,2) мають властивості, інформація про яку наведена у маркуванні на упаковках цих зразків.

4. Вимоги ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", в редакції, яка діяла з 01.01.2007 по 01.04.2014, не поширюється на надані на дослідження зразки Продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний", оскільки відповідно до пункту 1.2. стандарту цей стандарт не поширюється на готовий продукт (сир кисломолочний), підданий тепловому оброблянню (термізації), якій піддавався продукт.

5. Нормативно встановлений ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови" показник кількістю КУО молочнокислих бактерій не менше 1х10? в 1 грамі сиру кисломолочного не є показником, який визначає характерні споживчі властивості сиру кисломолочного.

6. Термін придатності наданих на дослідження зразків продукту (об`єкти №№ 1,2) не є споживчою властивістю, яка вказує на те, що цей продукт не є сиром кисломолочним термізованим.

7. Вершки, вершкове масло, наповнювачі, підсолоджувачі та інші інгредієнти немолочного походження не входять до складу продукту.

8. Маркування наданих на дослідження оригіналів етикеток (упаковок) продукту місткістю 100 г та 400 г відповідають дійсним споживчим властивостям цього товару і оформлене відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», окрім маркування упаковок словом "Творог", яке є терміном іноземного походження. Інформація про продукт, надання якої споживачеві є обов`язковим, надана у повному обсязі.

9. Відомості про продукт, розміщенні на наданих на дослідження оригіналах етикеток (упаковок) Продукту місткістю 100 г та 400 г, у тому числі домінуючий напис на оригіналах етикеток (упаковках) продукту "Творог" є такими, що не вводять в оману споживачів.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності / відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення АМК.

7.2. Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, дії позивача кваліфіковано за ознаками статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236/96) у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо, невизначеному колу осіб неповних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товарів цього суб`єкта господарювання), у зв`язку з чим на Підприємство накладено штраф. З цього, зокрема, виходить суд касаційної інстанції у розгляді даної справи.

7.3. Предметом касаційного перегляду є висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Підприємства. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, відсутністю підстав для кваліфікації дій Підприємства, як недобросовісної конкуренції, що, на думку суду, не враховано АМК, а тому оспорюване Рішення АМК не відповідає вимогам чинного законодавства.

7.4. За висновками суду апеляційної інстанції, у розумінні положень статті 151 Закону № 236/96 особою, яка може бути притягнута до відповідальності органами АМК за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (у вигляді розміщення на упаковці товару неповної неточної, недостовірної інформації), може бути лише виробник або імпортер товару, яким не є позивач.

7.5. У розгляді доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.6. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.7. Як вже зазначено вище, однією із підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, АМК зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.8. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.9. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.10. Водночас скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

7.11. У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 151 Закону № 236/96 та статті 39 Закону № 2210-ІІІ (в частині визначення кола осіб, які можуть бути визначені ям відповідачі у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме у випадку наявності виробника та замовника продукції, який визначає умови виробництва продукції і на замовлення якого продукція виробляється) у подібних правовідносинах.

7.12. Судом з`ясовано, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування означених скаржником норм права у подібних правовідносинах відсутній.

7.13. Перевіряючи та надаючи оцінку доводам скаржника щодо вказаної підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з такого.

7.14. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону (частини перша, друга статті 1 Закону № 236/96 у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

7.15. Відповідно до положень статті 3 Закону №236/96 відносини, пов`язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

7.16. Аналіз положень статей 1, 3 Закону №236/96 дає підстави дійти висновку, що недобросовісною конкуренцією прийнято вважати порушення загальноприйнятих правил конкуренції. Тобто будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

7.17. Положеннями частини другої статті 1 Закону № 2210-ІІІ визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

7.18. Верховний Суд зазначає, що наведені вище приписів статі 1 Закону № 2210-ІІІ та статей 1, 3, 30 Закону №236/96 дають підстави дійти висновку, що саме органи АМК, з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання, здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом виявлення та припинення будь-яких проявів недобросовісної конкуренції.

7.19. Згідно із Законом №236/96:

- поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання (стаття 151);

- вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (стаття 21);

- органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення зокрема про: визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів (стаття 30).

7.20. Верховний Суд зазначає, що положення статті 151 Закону №236/96 в основному ґрунтуються на тому, що введенням в оману є певні дії суб`єкта господарювання, які направлені на свідоме вчинення дій визначених законом як недобросовісна конкуренція, зокрема, повідомлення безпосередньо самим суб`єктом або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, неповних, неточних, неправдивих відомостей, які пов`язані із власною господарською діяльністю відповідного суб`єкта господарювання.

7.21. При цьому, поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг.

7.22. Таким чином поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону № 2210-ІІІ, має оцінюватись в контексті "дій у конкуренції", тобто, на момент поширення окресленої інформації відповідні суб`єкти господарювання мають перебувати у конкурентних відносинах.

7.23. Отже, для кваліфікації порушення за статтею 151 Закону №236/96 необхідно встановити, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося в конкурентних відносинах, і саме ці дії вплинули або можуть вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб`єкта господарювання. Перелік відомостей, які можна кваліфікувати, як інформацію, що вводить в оману, наведений у статті, не є вичерпним.

7.24. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції Верховний Суд наголошує, що положення статті 151 Закону № 236/96 передбачають відповідальність за вчинення дій, визначених законом, як недобросовісна конкуренція, зокрема, поширення інформації, що вводить в оману, як безпосередньо самим суб`єктом господарювання так і поширення такої інформації через іншу особу.

7.25. У цьому аспекті Суд підкреслює, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання може мати місце на будь-якому етапі обігу товару, а не лише при його виробництві чи імпорту, порушення може мати місце також при реалізації певної продукції (товару) чи послуг на ринку, шляхом введення в оману споживачів. Недобросовісна конкуренція може бути здійснена у тому числі і через рекламу, шляхом поширення неправдивої інформації на упаковках, або порушенням правил щодо інтелектуальної власності.

7.26. Отже, в силу положень означеної вище норми Закону відповідальність покладається на кожного, хто бере участь у таких діях, а тому органи АМК, задля припинення будь-яких проявів недобросовісної конкуренції та сприяння розвитку добросовісної конкуренції, мають повноваження щодо притягнення до відповідальності будь-якого суб`єкта господарювання, який безпосередньо або опосередковано бере участь у порушенні конкуренції, незалежно від того, чи є він виробником, імпортером чи особою, яка реалізує відповідну продукцію, тощо.

7.27. У вирішенні доводів касаційної скарги колегія суддів також враховує, зокрема, що скасовуючи ухвалені у цій справі судові рішення Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 наголосив на необхідності дослідження та надання судами оцінки обставинам та доказам, пов`язаним із розробкою і використанням та доведенням до споживача продукції під назвою "творог", "творог ніжний" іншим, ніж позивач, підприємством, а саме - ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв".

7.28. Так, на виконання вказівок Верховного Суду, суд першої інстанції ухвалою від 24.05.2019 залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв".

7.29. Суд першої інстанції надав оцінку обставинам та доказам, пов`язаним з розробкою і використанням та доведенням до споживача продукції під назвою "творог", "творог ніжний" іншим, ніж позивач, підприємством - ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв" і встановив такі обставини:

- Підприємство здійснює діяльність на ринку молока і молочної продукції України. Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво та реалізація молочної продукції і торгова діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування, отже є суб`єктом господарювання у значенні статті 1 Закону № 2210-ІІІ;

- Згідно з повідомленням Підприємства, виробництво та реалізація Продукції здійснюється з 12.01.2010. Продукція реалізується на всій території України;

- Виробництво Продукції на замовлення позивача здійснює ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв" (м. Миколаїв);

- Назву "Творог ніжний" присвоєно крему сирковому термізовапому відповідно до наказу ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв" від 11.03.2010 № 198/1-к.

- Згідно поясненнями Підприємства (протоколи Відділення від 27.04.2012 № 165 та від 16.05.2012 № 180) виробник молочної продукції затверджує технічний текст (склад продукції тощо) і передає до відділу маркетингу ДП "Лакталіс-Україна". Підприємство затверджує макет етикетки продукції, при цьому відповідає за зміст та розміщення інформації щодо торгової марки, власної та загальної назв продуктів та розміщення зображень;

- Дизайн упаковки Продукції "Творог ніжний" ТМ "President" розроблено дизайнером ДП "Лакталіс-Україна" Регеці Л. І. (наказ від 11.10.2010 № 698/1 -к та договір виконання робіт від 15.12.2009) на замовлення ДП "Лакталіс-Україна".

7.30. З огляду на наведені вище законодавчі приписи статті 151 Закону № 236/96, а також з урахуванням встановлених фактичних обставини спору, зокрема: що саме позивач, а не третя особа здійснює реалізацію Продукції, виробництво Продукції; третя особа (ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв") здійснює на замовлення позивача і саме Підприємство затверджує макет етикетки продукції, дизайн упаковки Продукції "Творог ніжний" ТМ "President" розроблено дизайнером на замовлення позивача, суд першої інстанції дійшов заснованого на вимогах Закону висновку, що Підприємство може нести відповідальність за зміст і поширення інформації на упаковці (етикетці) Продукції.

7.31. При цьому, суд першої інстанції також доцільно підкреслив, що позивач, як станом на час ухвалення органом АМК оспорюваного Рішення, так і станом на час звернення до суду з цим позовом взагалі не оспорював факт визначення його відповідачем у справі антимонопольній справі № 16-04/02.13.

7.32. Натомість суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору означеного не врахував, з огляду на, що дійшов необґрунтованих висновків про те, що позивач не може бути відповідальним за зміст і поширення інформації розміщеної на упаковці (етикетці) Продукції.

7.33. За таких обставин, Суд зазначає про обґрунтованість доводів касаційної скарги АМК в цій частині, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України частково знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Щодо підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

7.34. Касаційне провадження у справі відкрито також на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.35. З огляду на принцип диспозитивності самим скаржником визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.36. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.37. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.38. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

7.39. Зокрема, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що при ухваленні оспорюваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права (статтю 151 Закону № 236/96 та статтю 41 Закону № 2210-ІІІ), без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у означених скаржником постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.2. цієї постанови.

7.40. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд першочергово враховує, що згідно з оскаржуваним Рішенням АМК дії позивача було кваліфіковано АМК за ознаками частини першої статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" як поширення інформації, що вводить в оману, у вигляді розміщення на упаковці (етикетці) товару напису (позначення) "ТВОРОГ" (яким, за висновком АМК, такий товар не є).

7.41. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону № 236/96), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону №2210-ІІІ, статті 4, 6, 8, 151, 16-18 Закону № 236/96).

7.42. Колегія суддів зазначає, що така правова позиція є сталою та послідовною і викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/18025/17, від 20.11.2018 у справі № 915/1253/17, від 02.06.2020 у справі № 915/1889/19, від 18.02.2021 у справі № 910/450/20 та від 05.10.2021 у справі № 910/15594/18, від 22.12.2022 у справі № 910/2730/21, від 06.08.2024 у справі № 910/2778/22 та інших.

7.43. Отже, поширення неправдивих відомостей суб`єктом господарювання, що вводить в оману невизначене коло осіб, зокрема: внаслідок обраного способу їх викладення щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт; може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання. Такі дії тягнуть за собою відповідальність, передбачену Законом № 236/96.

7.44. У контексті доводів касаційної скарги в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 7 Закону України "Про Антимонопольний Комітет України", без урахування висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

7.45. У постанові від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд зазначив, зокрема: "… За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Водночас згідно з частинами першою та четвертою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевірка та перегляд рішення у справах, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункти 1 та 2 частини першої).

Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

За змістом статті 35 Закону № 2210-ІІІ при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Отже, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу Закону № 2210-ІІІ виключною компетенцією Комітету".

7.46. Такий висновок є сталим і послідовним, який викладений також у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 910/1490/21, від 21.05.2020 у справі № 910/8856/19, від 30.01.2020 зі справи № 910/14949/18, від 06.08.2019 у справі № 910/10604/18, тощо.

7.47. Водночас у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів АМК, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, на яку також посилається скаржник.

7.48. Згідно зі статтею 41 Закону № 2210-ІІІ та пунктом 12 Правил розгляду заяв і справ, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

7.49. У означених скаржником постановах від 18.02.2021 у справі № 910/450/20 та від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 01.11.2018 у справі № 902/1102/17, від 26.09.2019 у справі № 910/17070/18, від 10.05.2021 у справі № 910/15222/18 Верховний Суд також зазначав про те, що результати опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами можуть прийматися на підтвердження наявності у діях особи порушень, передбачених статтями 4, 151 Закону № 236/96-ВР, що не суперечить наведеним положенням законодавства.

7.50. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що фактично суд мотивував свої висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування Рішення АМК лише з посиланням на те, що АМК не доведено наявності підстав для кваліфікації дій саме Підприємства, як недобросовісної конкуренції. Зокрема, за висновками суду, у розумінні положень статті 151 Закону № 236/96 особою, яка може бути притягнута до відповідальності органами АМК за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (у вигляді розміщення на упаковці товару неповної неточної, недостовірної інформації), може бути лише виробник або імпортер товару, яким не є позивач.

7.51. Разом з тим суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що АМК у оспорюваному Рішенні не доведено обставини, які доводять наявність у діях Підприємства порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР. За висновками суду апеляційної інстанції, анонімне опитування респондентів, здійснене співробітниками відповідача та використання останнім "результатів" такого опитування, з метою доведення "порушення" ДП "Лакталіс-Україна" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є незаконним. За висновком суду апеляційної інстанції наявні у матеріалах антимонопольної справи оскільки анкети не є усними запротокольованими поясненнями громадян (респондентів - споживачів харчових продуктів), а фактично є анонімками. Тобто не є персоніфікованим опитуванням респондентів. Такого опитування відповідач не проводив, а отже наявні у матеріалах справи анонімні анкети, не можуть бути доказами вчинення позивачем порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції згідно зі статтею 41 Закону № 2210-ІІІ, оскільки такий засіб встановлення відповідачем фактичних даних не передбачений цією статтею.

7.52. Вирішуючи спірні питання порушені скаржником, Суд зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в цій частині, зокрема, з огляду на те, що у загальному розумінні результати анонімного опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами наявними у матеріалах справи можуть прийматися на підтвердження наявності у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР, що не суперечить наведеним положенням законодавства. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині також частково є обґрунтованими.

7.53. Водночас у цьому аспекті Суд вважає за необхідне підкреслити, що згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210-ІІІ підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7.54. Отже, під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК України, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість, передбачених статтею 59 Закону №2210-ІІІ підстав для скасування рішення АМК України.

7.55. У свою чергу, суд, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення АМК, не має встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність недобросовісної конкуренції в діях позивача, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/21488/17, від 17.09.2020 у справі № 910/1254/19, від 22.12.2022 у справі №910/2730/21, від 06.08.2024 у справі №910/2878/22.

7.56. Верховний Суд у вирішенні спорів про визнання недійсним та скасування Рішення АМК також неодноразово наголошував на тому, що з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Крім того Суд відзначав про необхідність застосування судами категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

7.57. Отже, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка судами доказів, у тому числі і результатів анонімного опитування споживачів має здійснюватися саме через призму кваліфікації правопорушення, здійсненого АМК із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України.

7.58. У вирішенні доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 151 Закону №236/96, Суд підкреслює, що за результатами розгляду відповідачем справи № 16-04/02.13 дії Підприємства щодо розміщення на упаковці (етикетці) крему сиркового термізованого торгової марки "President" напису "ТВОРОГ", кваліфіковано, як поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неповних відомостей, відомостей щодо його характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту. Саме такі дії Підприємства відповідачем визнано недобросовісною конкуренцією.

7.59. З огляду на наведені вище норми законодавства суд має обов`язок достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази у тому числі і результати анонімного опитування думки споживачів, обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР.

7.60. У вирішенні спірних питань означених АМК у касаційній скарзі колегія суддів зазначає, що у постанові від 17.04.2018 у справі № 904/6505/17 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд акцентував на тому, що з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання, органи АМК здійснюють контроль не за дотриманням стандартів чи технічних умов, а за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в частині виявлення та припинення повідомлення споживачам неточних відомостей, що вводить їх в оману.

7.61. У цьому аспекті Суд також зазначає, що АМК, як орган державної влади із спеціальним статусом, наділений широким колом повноважень у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Саме до виключних повноважень АМК належить збір та аналіз доказів у справі та надання висновків щодо кваліфікації дій суб`єкта господарювання відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статті 35 статті 35 Закону № 2210-ІІІ).

7.62. Водночас, з огляду на кваліфікацію інкримінованого Підприємству правопорушення (передбаченого статтею 151 Закону № 236/96), а також суть інкримінованого правопорушення, без належного встановлення та доведення у Рішенні АМК обставин, які мають істотне значення, а саме: ступеню впливу наявної на етикетці інформації на вибір споживача, висновки органу АМК про наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР не можуть вважатися беззаперечними.

7.63. При цьому, питання стосовно ступеня впливу на споживача знань щодо дизайну етикетки та інформації про склад та загальну назву Продукції перебуває у прямому логічному зв`язку із висновками АМК, що Продукція Підприємством реалізовувалася саме, як сир кисломолочний).

7.64. Крім того Суд зауважує, що враховуючи мотиви та кваліфікацію інкримінованого позивачу порушення, у тому числі і обґрунтування наведеного позивачем на підтвердження позовних вимог, можливість суду встановити обставини стосовно ступеня впливу на споживача знань щодо дизайну етикетки за наявності на упаковці Продукції повної інформації про його склад та загальну назву перебуває у прямому логічному зв`язку із висновками суду стосовно сприйняття споживачами інформації нанесеної на лицьовій стороні етикетки - напис "ТВОРОГ", як такої, що вводить в оману стосовно складу продукції та сприйняття споживачами Продукції Підприємства саме, як сиру кисломолочного.

7.65. Від належного доведення органом АМК ступеня можливого впливу Підприємства на наміри споживача придбати саме цю продукцію керуючись виключно дизайном етикетки (інформацією яка розміщена на лицьовій упаковці Продукції) і залежить правильність вирішення спору.

7.66. Слід зауважити, що зазначення у Законі № 236/96 "може призвести" не свідчить про ймовірнісний характер доказів на підтвердження цього факту. Саме докази зібрані АМК мають бути беззаперечно переконливими щодо введення в оману споживача.

7.67. З огляду на це, свідчення самих споживачів, звернення їх до АМК, звернення інших суб`єктів господарювання і може свідчити про це.

7.68. Однак, у цьому випадку висновки АМК базуються переважно на власній оцінці сприйняття етикетки, без встановлення категорій споживачів та осіб, які згаданий продукт споживають.

7.69. Як свідчать матеріали справи, Підприємство протягом усього розгляду справи, у тому числі і в апеляційній скарзі наголошувало на тому, що відповідач, під час розгляду антимонопольної справи не довів належним чином та будь-якими доказами такі обставини, зокрема: що позивач або третя особа мали обов`язок застосовувати при виготовленні крему сиркового термізованого стандарти (вимоги) нормативно встановлені ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", а не Технічні умови, визначені законодавством України для виготовлення сирків термізованих. Тобто, АМК не доведено, що властивості крему сиркового термізованого, повною видовою назвою якого є "крем сирковий термізований Творог ніжний", мають відповідати властивостям унормованим національним стандартом, а не властивостям унормованим Технічними умовами України. Також АМК не доведено, шляхом спростування наявних у матеріалах судової справи доказів, будь-якими іншими доказами чи доводами те, що крем сирковий термізований не є: творогом (укр. сиром кисломолочним); сиром кисломолочним термізованим та одним з різновидів сиру кисломолочного; сиром кисломолочним термізованим м`якої та мазкої консистенції.

7.70. Слід також зазначити, що позивач наголошував на тому, що Продукція є одним із виду сиру кисломолочного, що у свою чергу підтверджує доводи про те, що відповідачем не доведено об`єктивної сторони кваліфікованого Підприємству порушення. Підприємство наголошувало на тому, що незначна відмінність між "Крем сирковий термізований Творог ніжний", торговельної марки "President" і "кисломолочним сиром" зумовлена технологічним процесом виготовлення Продукції, а не відмінністю складу "продукту сирного кисломолочного" порівнянно з "кисломолочним сиром". При цьому, кількість білків та КУО в Продукції, які визначені в оспорюваному Рішенні АМК, як основні відмінності Крем сирковий термізований та сиру кисломолочного не є розпізнавальними характеристиками з точки зору споживача. Саме внаслідок недоведення АМК об`єктивної сторони порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96 відповідачем не доведено порушення в цілому.

7.71. Як свідчить зміст ухвалених судових рішень, суди також встановили, що згідно з висновком експертів від 23.10.2023 № 1517, на упаковці Продукції наведено повну інформацію про його склад та загальну назву - Крем сирковий термізований. Про наявність на боковій етикетці продукції повної інформації щодо складу та виду продукції також заначено у оскаржуваному Рішенні АМК. Відповідні обставини встановлені судами попередніх інстанцій і не заперечуються сторонами спору.

7.72. У контексті наведеного вище, Суд наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.73. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.74. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.75. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

7.76. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд має обов`язок у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який є загальним та викладений у численних постановах Верховного Суду.

7.77. Суд у вирішенні цього питання також враховує те, що у постанові від 29.03.2019 у цій справі, передаючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, зокрема: "… як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту оспорюваного рішення, дії Підприємства було кваліфіковано АМК за ознаками частини першої статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" як поширення інформації, що вводить в оману, у вигляді розміщення на упаковці (етикетці) товару напису (позначення) "ТВОРОГ" (яким, за висновком АМК, такий товар не є). З огляду на викладене попереднім судовим інстанціям належало відповідними засобами доказування (у т.ч., за необхідності, шляхом призначення відповідної експертизи) вичерпно з`ясувати обставини і докази визначення товару, що реалізовувався, саме як творогу - з урахуванням та на підставі відповідних стандартів або інших правил, обов`язкових для виробника (поширювача) товару. Відповідні обставини судами належним чином не з`ясовані і доказово не перевірені".

7.78. Таким чином, суд касаційної інстанції чітко означив вказівки, які підлягали з`ясуванню судами під час нового розгляду цієї справи.

7.79. Суд наголошує, що в силу положень частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

7.80. Як свідчить зміст рішення суду першої інстанції у розгляді цього спору місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявності визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним. Зокрема, суд першої інстанції, як і АМК виходив із того, що обраний Підприємством спосіб викладення відомостей (на упаковці Продукту) є підставою для кваліфікації його дій, як недобросовісної конкуренції.

7.81. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі і висновком судової експертизи підтверджуються обставини, що Продукція, яка реалізовувалась позивачем не є сиром кисломолочним, оскільки не відповідає відповідним характеристикам. Крем сирковий термізований ДП "Лакталіс-Україна" і сир кисломолочний є різними продуктами за своїми споживчими властивостями, а отже, розміщення на частинах упаковки (етикетки), які є найбільш доступними для огляду споживачем, великим шрифтом напису "ТВОРОГ" разом з одночасним зазначенням на боковій поверхні етикетки, що це є крем сирковий термізований, може не надати можливості споживачу визначитись щодо виду цього продукту. Розміщуючи на упаковці Продукції суперечливу інформацію, а саме на частинах упаковки (етикетки), які є найбільш доступними для огляду споживачем, напису "ТВОРОГ Ніжний" без зазначення на цій частині етикетки інформації щодо виду Продукції, а саме "Крем сирковий термізований", Підприємство поширювало серед невизначеного кола осіб неповні відомості щодо виду Продукції, що може ввести в оману цих осіб та вплинути на їх наміри щодо придбання саме цього продукту. Споживачу невідомо, яка з назв цього продукту є комерційною (власною) назвою, а яка загальною.

7.82. При цьому, суд першої інстанції свої висновки про доведення АМК факту введення Підприємством споживачів в оману, шляхом розміщення на лицьовій стороні упаковки "неповних відомостей" щодо властивостей продукту (маркування Продукції) ґрунтував лише на тому, що вказані обставини підтверджуються анонімним анкетуванням споживачів, проведеним Київським територіальним відділенням АМК у межах розгляду справи №16-04/02.13. За висновками суду, саме таке оформлення Підприємством упаковки крему сиркового термізованого впливає на вибір позивачів придбати такий продукт саме, як сир кисломолочний.

7.83. У цьому контексті Суд зауважує, що можливість суду встановити обставини стосовно ступеня впливу на споживача знань щодо дизайну етикетки та наявності на упаковці Продукції повної інформації про його склад та загальну назву перебуває у прямому логічному зв`язку із висновками суду стосовно сприйняття споживачами інформації, як такої, що вводить в оману стосовно складу продукції та, відповідно, доведення органом АМК ступеня можливого впливу Підприємства на наміри споживача придбати саме цю продукцію.

7.84. Водночас, з огляду на встановлені судами фактичні обставини спору, зокрема, про те що на упаковці Продукції наведено повну інформацію про його склад та загальну назву - Крем сирковий термізований, Суд вважає, що результати анонімного опитування споживачів підлягають оцінці судом саме через призму доведення органом АМК ступеня можливого впливу визначеного та затвердженого Підприємством дизайну лицьової етикетки Продукції на наміри споживача придбати саме цю продукцію. Тобто, можливості суду достеменно встановити обставини, які безпосередньо доводять, що саме такий дизайн етикетки має прямий вплив на наміри споживача придбати цю продукцію, як сир кисломолочний та доведення органом АМК обставин щодо сприйняття споживачами інформації стосовно складу Продукту, яка виключно та безпосередньо розміщена на лицьовій стороні упаковки, і яка за твердженням АМК є такою, що вводить в оману стосовно складу продукції.

7.85. Таким чином суди у вирішенні цього спору мали обов`язок дослідити та перевірити чи містить наявне у матеріалах справи анонімне анкетування істотні та ключові відповіді на питання, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема: чи містить таке опитування (дослідження) думку споживачів з точки зору дійсних розрізнювальних ознак Продукції за мікробіологічним складом - різниці між складом таких продуктів, як сир кисломолочний та крем сирковий термізований; чи містить проведене анонімне анкетування таке істотне та важливе запитання до споживачів, зокрема, з урахуванням дизайну упаковки (маркування Продукції) та наявної на упаковці інформації щодо продукції, що вмістом цієї упаковки має бути виключно сир кисломолочний?

7.86. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що за наявності доведених і встановлених обставин, зокрема, про те, що на упаковці Продукції позивачем та виробником наведено повну інформацію про його склад та загальну назву - Крем сирковий термізований, висновки суду не можуть безумовно ґрунтуватися на лише на вислові "може привернути (увагу)", який містить у собі значний елемент суб`єктивізму (бо може й "не привернути") та, відповідно, не може бути достатньою підставою для того, щоб вважати середньостатистичного українського споживача настільки наївним і недосвідченим, аби він звернув увагу тільки на головну частину одного боку упаковки Продукції та залишивши поза увагою інші позначення. У цьому аспекті Суд також вважає за необхідне підкреслити, що, як встановили суди, на упаковці Продукції також розміщена інформація про те, що Продукція містить інформацію щодо масової частки жиру цього продукту - "0%", "0,2%", "4%". Наведене у свою чергу також не дає підстав вважати, що така інформації може не привернути увагу споживача, зокрема, за умов того, що за загальновідомими нормами та стандартами масової частки жиру у класичному варіанті сиру кисломолочного складає від 4% до 18 %. Наведене у свою чергу, також не може бути достатньою підставою для відповідної правової кваліфікації дій Підприємства, здійсненої АМК.

7.87. Суд касаційної інстанції акцентує на тому, що саме, з метою визначення Продукції, яка реалізувалася позивачем як сиру кисломолочного (творогу) або крему сиркового термізованого суд першої інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду призначив у справі комплексну фізико-хімічну та товарознавчу експертизу харчової продукції.

7.88. У матеріалах справи наявний експертний висновок від 23.10.2023 № 15172, складений за результатами проведеної у справі судової комплексної фізико-хімічної та товарознавчої експертизи харчової продукції залишився поза увагою суду, згідно з яким, як зазначив суд апеляційної інстанції: "Вимоги ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", в редакції, яка діяла з 01.01.2007 по 01.04.2014, не поширюються на надані на дослідження зразки Продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний", оскільки відповідно до пункту 1.2. стандарту цей стандарт не поширюється на готовий продукт (сир кисломолочний), підданий тепловому оброблянню (термізації), якій піддавався продукт"; нормативно встановлений ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови" показник кількістю КУО молочнокислих бактерій не менше 1х10? в 1 грамі сиру кисломолочного не є показником, який визначає характерні споживчі властивості сиру кисломолочного".

7.89. Крім того, як встановили суди, згідно з висновком експертів від 23.10.2023 № 15172, який складений за результатами проведеної у справі комплексної фізико-хімічної та товарознавчої експертизи харчової продукції: надані зразки продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний" в упаковках по 100 г є сиром кисломолочним термізованим (рос.: "творог термизированный"); надані зразки продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний" в упаковках по 400 г є сиром кисломолочним термізованим (рос.: "творог термизированный"); надані зразки продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний" в упаковках по 100 г та 400 г (об`єкти №№ 1,2) мають властивості, інформація про яку наведена у маркуванні на упаковках цих зразків; вимоги ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", в редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.04.2014, не поширюється на надані на дослідження зразки Продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний", оскільки відповідно до пункту 1.2. стандарту цей стандарт не поширюється на готовий продукт (сир кисломолочний), підданий тепловому оброблянню (термізації), якій піддавався продукт; нормативно встановлений ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови" показник кількістю КУО молочнокислих бактерій не менше 1х10? в 1 грамі сиру кисломолочного не є показником, який визначає характерні споживчі властивості сиру кисломолочного; термін придатності наданих на дослідження зразків продукту (об`єкти №№ 1,2) не являється споживчою властивістю, яка вказує на те, що цей продукт не є сиром кисломолочним термізованим; вершки, вершкове масло, наповнювачі, підсолоджувачі та інші інгредієнти немолочного походження не входять до складу продукту; маркування наданих на дослідження оригіналів етикеток (упаковок) продукту місткістю 100 г та 400 г відповідають дійсним споживчим властивостям цього товару і оформлене відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів", окрім маркування упаковок словом "Творог", яке є терміном іноземного походження. Інформація про продукт, надання якої споживачеві є обов`язковим, надана у повному обсязі.

7.90. Разом з тим, відхиляючи висновок експертизи від 23.10.2023 № 15172 суд першої інстанції оцінки наведеному висновку експертів взагалі не надав. Суд обмежився лише формальним висновком про те, що фактично, відповідь експерта на запитання 9 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки експертом вирішено питання, які належать виключно до дискреційних повноважень АМК. Водночас поза увагою суду першої інстанції залишились відповіді та висновки стосовно поставлених судом на вирішення експерта питань 1 - 8, які з огляду на предмет та підстави позову у контексті кваліфікованого позивачу органом АМК порушення є істотними для правильного вирішення спору.

7.91. Суд першої інстанції також не надав будь-якої оцінки, наявному у матеріалах справи висновку науково-технічної експертизи від 18.02.2018 "щодо обґрунтованості віднесення продукту до сиру кисломолочного за показником кількості бактерій не менше КУО 1*106 в 1 г продукту та деякими іншими показниками, закріпленими у ДСТУ 4554:20006 "Сир кисломолочний. Технічні умови" в редакції, що діяла з 01.01.2007 до 01.04.2014", складеному доктором технічних наук, професором кафедри молока, жирів і парфумерно-косметичних засобів Одеської Національної академії харчових технологій, академіком Української Технологічної Академії та Міжнародної Академії Холоду - Чагаровським О.П.

7.92. Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

7.93. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

7.94. Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

7.95. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

7.96. Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу АМК, а оцінка прийнятих органами АМК рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках. У той же час експертами у висновку з фізико-хімічного та товарознавчого дослідження харчової продукції від 23.10.2023 № 15172 та висновку науково-технічної експертизи від 18.02.2018 встановлювалися обставини стосовно того чиє продукція позивача сиром кисломолочним ("творогом") та чи поширюються вимоги ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови" на продукцію позивача, а тому такі висновки, як докази, відповідають вимогам, визначеним приписами частини другої статті 98 ГПК України.

7.97. При цьому, як встановили суди, згідно з висновком експерта від 23.10.2023 № 15172 продукція позивача є сиром кисломолочним термізованим на який не поширюються вимоги ДСТУ 4554:2006.

7.98. Суд вважає зазначене вище істотним для вирішення спору, з огляду на кваліфікацію інкримінованого позивачу порушення.

7.99. Також із встановлених судами обставин спору вбачається, що: на упаковці Продукції позивачем та виробником наведено повну інформацію про його склад та загальну назву - Крем сирковий термізований; згідно з висновком експерта від 23.10.2023 № 15172 Продукція є одним із виду сиру кисломолочного; незначна відмінність між "Крем сирковий термізований Творог ніжний", торговельної марки "President" і "кисломолочним сиром" зумовлена технологічним процесом виготовлення Продукції, а не відмінністю складу "продукту сирного кисломолочного" порівнянно з "кисломолочним сиром"; вимоги ДСТУ 4554:2006 "Сир кисломолочний. Технічні умови", в редакції, яка діяла з 01.01.2007 по 01.04.2014, не поширюються на надані на дослідження зразки Продукту "Крем сирковий термізований "Ніжний" нежирний", оскільки відповідно до пункту 1.2. стандарту цей стандарт не поширюється на готовий продукт (сир кисломолочний), підданий тепловому оброблянню (термізації), якій піддавався продукт.

7.100. Наведене у свою чергу підтверджує доводи позивача про те, що відповідач у оскаржуваному рішенні не довів об`єктивної сторони кваліфікованого Підприємству порушення. Водночас недоведення АМК об`єктивної сторони порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96 свідчить про те, що у оспорюваному Рішенні АМК відповідач не довів інкримінованого позивачу порушення.

7.101. Верховий Суд зазначає, що в силу приписів частин першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.102. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7.103. Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

7.104. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

7.105. Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

7.106. Слід також зазначити, що Верховний Суд вже скасовував судові рішення та направляв цю справу на новий розгляд. У свою чергу, з огляду на викладене вище, суди першої та апеляційної інстанцій вдруге, розглядаючи справу, допустилися порушень норм матеріального права (Закону № 236/96-ВР та Закону № 2210-ІІІ).

7.107. Суд також зазначає, що Підприємство в апеляційній скарзі наголошувало на тому, ухвалене у цій справі рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на анонімному анкетуванні споживачів, яке не дає можливості встановити обставини та дійти висновків про те, що АМК належним чином доведено і підтверджено обставини, що споживач сприймає обраний Підприємством спосіб викладення інформації про Продукцію саме таким, що вводить в оману з точки зору дійсних розрізнювальних ознак, а саме мікробіологічного складу, таких продуктів, як сир кисломолочний та Крем сирковий термізований.

7.108. При цьому, зміст ухвалених у справі судових рішень свідчить, що означеним висновкам експертизи суди надали оцінку, дослідили, встановили та навели в мотивувальних частинах яких саме висновків дійшли експерти за результатами проведених у справі експертиз продукції.

7.109. Однак, з рішення суду першої інстанції вбачається, що суд в порушення вимог статей 73-79, 86, 236, 237 ГПК України фактично побудував свою позицію на доводах та висновках відповідача. При цьому також належним чином не перевірив інформацію зазначену у анонімному анкетуванні. Суд першої інстанції відхилив експертний висновок від 23.10.2023 № 1517 лише з формальних міркувань (з огляду на те, що відповідь експерта на запитання 9 є такою, що стосується предмета права), разом з тим, залишив поза увагою відповіді експерта на питання 1- 8, як і не надав відповіді з яких мотивів ці відповіді не мають істотного значенні у вирішенні спору.

7.110. Суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені у висновках експертизи обставини, зокрема, що за своїми мікробіологічними показниками Продукція позивача не має відповідати вимогам, які закріплені у ДСТУ 4554:20006 "Сир кисломолочний. Технічні умови". Як і не взяв до уваги обставини, що на упаковці Продукції позивачем та виробником наведено повну інформацію про його склад та загальну назву - Крем сирковий термізований, а відтак, і недоведення відповідачем безумовного введення споживача в оману. При цьому суд також не встановив обставин, що наведений в оскаржуваному Рішенні АМК спосіб (порядок) розміщення позивачем інформації про Продукцію (маркування продукції) суперечить вимогам чинного законодавства, які б були порушені позивачем при маркування Продукції.

7.111. Натомість суд апеляційної інстанції з дотриманням положень статті 86 ГПК України надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі і дослідив та оцінив висновки експертів. Однак неправильно застосувавши положення статті 151 Закону № 236/96 ґрунтував свої висновки по суті спору з посиланням в т.ч. на інші міркування та обставини спору.

7.112. У вирішенні цього спору суд касаційної інстанції враховує, зокрема: предмет цього судового спору (скасування Рішення АМК); компетенцію органів АМК у сфері захисту від недобросовісної конкуренції; визначені Законом підстави для можливого задоволення такого позову (стаття 59 Закону №2210); обсяг і міру дослідження судами попередніх інстанцій доводів позивача і відповідача, а також з`ясування всіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи та зазначає про те, що судом апеляційної інстанції належним чином оцінено наявні у матеріалах справи докази. При цьому суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору допустив неправильне тлумачення норм матеріального права (статті 151 Закону № 236/96).

7.113. Водночас встановлене Верховним Судом неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 151 Закону № 236/96 не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі та не мало наслідком прийняття незаконної постанови апеляційною інстанцією, хоча є підставою для зміни її мотивів з урахуванням тих, які викладені вище.

7.114. Верховний Суд констатує, що за встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин спору щодо недоведення АМК наявності у діях Підприємства порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР, помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині того, що Підприємство не може бути відповідальним за зміст і поширення інформації на упаковці (етикетці) Продукції, оскільки виробником продукту є ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв" не призвела до прийняття неправильного по суті рішення щодо наявності підстав для скасування Рішення АМК.

7.115. Правильно встановивши обставини спору, які мають істотне значення, суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на вимогах Закону № 2210-ІІІ висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного Рішення АМК, а тому постанова суду у цій частині підлягає зміні, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

7.116. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності вирішення спору у цій справі з урахуванням наведених вище мотивів.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.2. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.3. За змістом статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

8.4. Згідно з частиною другою 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.5. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, в редакції цієї постанови.

8.6. Ураховуючи висновки, зроблені в мотивувальній частині цієї постанови, положення законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду апеляційної інстанції, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

9. Розподіл судових витрат

9.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/23532/13 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова