Ухвала

від 24.03.2025 по справі 910/3632/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3632/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 12.02.2025

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.07.2024

у справі № 910/3632/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича

до ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/3632/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 касаційна скарга № 0403/1/2025 від 04.03.2025 їм не відповідає, з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 ГПК України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У даному випадку Суд враховує висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21), відповідно до якого, враховуючи, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Разом з тим, матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 містять квитанцію № 2493-2951-6104-3495 від 05.03.2025 про сплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн, яка Судом не може бути розцінена як належний доказ сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 292 ГПК України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід доплатити судовий збір у розмірі 758,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує доплату судового збору в розмірі 758,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.

Відповідно до п. п. 1 та 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на неправильне застосування/порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи норм процесуального права, без належного обґрунтування, не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Всупереч наведеному скаржником у касаційній скарзі № 0403/1/2025 від 04.03.2025 не зазначено неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Разом із тим, обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) ч. 2 ст. 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки скаржником не сплачено в повному обсязі судовий збір за подання ним касаційної скарги, не зазначено неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не зазначено жодним чином конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України.

Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 містить клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.

Проте, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначеного клопотання буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:

- надавши суду оригінал документу, що підтверджує доплату судового збору в розмірі 758,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.

4. ОСОБА_1 необхідно виконати вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), та зазначити неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень .

5. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду В. В. Білоус