Постанова від 19.03.2025 по справі 521/6095/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

Справа № 521/6095/17

Провадження № 61-14400св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк Індустрі» - адвоката Ляха Романа Миколайовича на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року в складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,

в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд № 754» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного підприємства (далі - ДП) «Енергомонтажний поїзд № 754» нараховану, але невиплачену йому заробітну плату в розмірі 17 236,23 грн; 2/3 середньої заробітної плати за час простою з лютого 2015 року до дати його звільнення - 4 601,38 грн; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - 9 119,85 грн та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати - 17 234,78 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

31 травня 2017 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» нараховану, але невиплачену ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 17 236,23 грн; 2/3 середньої заробітної плати за час простою - 4 601,38 грн; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - 9 119,85 грн та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати - 17 234,78 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

25 вересня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Йорк Індустрі» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року закрито.

Апеляційний суд керувався тим, що в апеляційній скарзі ТОВ «Йорк Індустрі» вказало, що воно є правонаступником ДП «Енергомонтажний поїзд № 754», тому оскаржуване рішення суду від 31 травня 2017 року стосується його прав та інтересів, оскільки покладе на нього непропорційні види стягнення.

Проте вказані посилання заявника є припущенням щодо подій майбутнього, тоді як факт ухвалення судового рішення про права, інтереси чи обов`язки особи, яка не була залучена до справи, має існувати саме в момент ухвалення рішення, а не ставитись в залежність від настання чи ненастання певних подій у майбутньому.

Оскільки ТОВ «Йорк Індустрі» на момент ухвалення рішення суду першої інстанції не мав статусу учасника справи, то наділений правом подати апеляційну скаргу тільки в разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про його права і обов`язки та законні інтереси.

Оскаржуваним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Йорк Індустрі», тому апеляційний суд закрив апеляційне провадження в справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 жовтня 2024 року представник ТОВ «Йорк Індустрі» - Лях Р. М. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що рішення суду першої інстанції стосується прав, обов`язків та законних інтересів товариства, оскільки ТОВ «Йорк Індустрі» є переможцем електронного аукціону № SPE001-UA-20230302-95276 з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Енергомонтажний поїзд № 754», яке є відповідачем у справі.

Неможливість оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке ухвалено в 2017 році у зв`язку із тим, що ТОВ «Йорк Індустрі» на той час не було учасником справи, є надмірним формалізмом, оскільки останнє як правонаступник прав відповідача позбавлене можливості звернутися до суду за захистом своїх прав.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру

Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 в справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (рішення від 06 грудня 2007 року в справі «Воловік проти України» заява № 15123/03, § 53).

Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (справи «Голдер про Сполученого Королівста» (Golder v. the United Kingdom), § 38; справи «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), § 230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (справа «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), § 85). Однак застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (справа «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), § 57; «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), § 65; «Марковіч та інші проти Італії» (Markovic and Others v. Italy), § 99).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні від 04 грудня 1995 року в справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), заява № 13343/87, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Отже, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Із матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що 31 травня 2017 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У травні 2024 року до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси звернулося ТОВ «Йорк Індустрі». Зазначило, що воно є переможцем електронного аукціону № SPE001-UA-20230302-95276 з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Енергомонтажний поїзд № 754», яке є відповідачем у справі. За результатами цього аукціону ТОВ «Йорк Індустрі» придбало у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях об`єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2023 року.

Про існування оскаржуваного рішення заявнику стало відомо після отримання сповіщення в системі «Електронний суд» про те, що ТОВ «Йорк Індустрі» викликається до Малиновського районного суду м. Одеси в судове засідання із розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, боржником якого є ДП «Енергомонтажний поїзд» № 754.

З посиланням на те, що з середини 2013 року ДП «Енергомонтажний поїзд» № 754 не здійснювало жодної господарської діяльності, проте колишнім директором регулярно розширювався штатний розпис підприємства та приймалися на роботу нові працівники з метою збільшення кількості осіб, яким нараховувалася та свідомо не виплачувалася заробітна плата для створення й подальшого збільшення розміру штучної заборгованості із сплати заробітної плати перед працівниками, ТОВ «Йорк Індустрі» як правонаступник зобов`язань ДП «Енергомонтажний поїзд» № 754 мало на меті оскаржити рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про його права та обов`язки.

Стаття 55 ЦПК України передбачає, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 522/6949/15-ц (провадження № 61-11964св20) зазначено, що за своєю суттю процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) виснувала, що правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Водночас поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Отже, суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи в суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Водночас, закриваючи апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою ТОВ «Йорк Індустрі» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року з тих підстав, що заявником не доведено, що оскаржуваним судовим рішенням вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, апеляційний суд не врахував, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2023 року за результатами електронного аукціону № SPE001-UA-20230302-95276 ТОВ «Йорк Індустрі» придбало у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях об`єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» і відповідно до пункту 6.4.1 цього договору ТОВ «Йорк Індустрі» зобов`язалося погасити борги ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» із заробітної плати, перед бюджетом у розмірі, що складається на день переходу права власності на об`єкт приватизації (а. с. 82).

Отже, правовідносини, що виникли між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Йорк Індустрі» на підставі зазначеного договору купівлі-продажу, є правовідносинами щодо приватизації державного майна, які, зокрема, регулюються і Законом України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII).

У частині першій статті 28 Закону № 2269-VIIIвизначено, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2269-VIII приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

На підставі пункту 2.1 договору купівлі-продажу та вимог законодавства України перехід права власності на об`єкт приватизації - єдиний майновий комплекс боржника - ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» відбувся 11 травня 2023 року (а. с. 81).

Зі змісту пункту 3.1 договору вбачається, що покупець який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування землею) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України.

Крім того, із матеріалів цієї справи вбачається, що 14 листопада 2024 рокуухвалою Малиновського районного суду м. Одеси заяву стягувача ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни боржника його правонаступником у цивільній справі № 521/6095/17 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати - задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчих листів у справі № 521/6095/17, виданих 05 липня 2017 року Малиновським районним судом м. Одеси щодо виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року, яке набрало чинності 26 червня 2017 року, а саме замінено боржника - ДП «Енергомонтажний поїзд № 754» на правонаступника - ТОВ «Йорк Індусті» (а. с. 129-132).

З огляду на наведене та з урахуванням фактичних обставин справи, яка переглядається, апеляційний суд не врахував, що ТОВ «Йорк Індусті» може бути залучений і порядку процесуального правонаступництва до розгляду цієї справи замість сторони ДП «Енергомонтажний поїзд № 754».

Суд апеляційної інстанції в цій справі на наведене вище помилково уваги не звернув та зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Йорк Індусті». Такі дії не відповідають принципу верховенства права, порушують право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Колегія судді звертає увагу, що за вимогами статті 55 ЦПК України всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив, тому суду апеляційної інстанції необхідно перевірити дотримання заявником під час подання апеляційної скарги вимог статей 354-356 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Розподіл судових витрат у справі здійснить суд, який ухвалить рішення за результатами розгляду справи по суті позовних вимог, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк Індустрі» - адвоката Ляха Романа Миколайовича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська