Ухвала

від 18.03.2025 по справі 168/914/24

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/914/24

Провадження № 2/168/14/25

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

18 березня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

представника позивача Водько В.Л.,

представника позивача Філончук Н.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Самулевич О.М.,

представника третьої особи Новіка Ю.Ф.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Вижівка»</a>, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Старовижівська селищна рада, до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У провадженні Старовижівського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Фабрика Вижівка», третя особа на стороні позивача Старовижівська селищна рада до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання провести демонтаж споруд і прибрати будівельні матеріали.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача звернулась з клопотанням про забезпечення позову, а саме просить заборонити відповідачці вчиняти будь-які дії під час проведення топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 0725055100:01:014:0131 (що перебуває в користуванні позивача) та винесення її меж в натурі на місцевості. Зобов`язати відповідача забезпечити безперешкодний доступ представника Старовижівської селищної ради, ТОВ «Фабрика Вижівка», сертифікованого інженера землевпорядника до земельної ділянки кадастровий номер 0725055100:01:014:0131 з метою винесення її меж в натурі на місцевості.

Представник третьої особи підтримав клопотання, відповідач та її представник покладаються на розсуд суду.

Суд, заслухавши сторін, дійшов висновку, що в клопотанні необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Окрім того, згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Позивач пред`явив вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання відповідачки демонтувати господарські споруди і прибрати будівельні матеріали.

Забезпечити позов представник позивача просить шляхом зобов`язати відповідачку не чинити перешкод під час здійснення топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки.

На обґрунтування клопотання про забезпечення позову представник позивача зазначає, що позивач позбавлений можливості відновити межі земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, оскільки не має можливості здійснити відповідні ділянки, тому, що відповідачка влаштувала паркан, який унеможливлює доступ до всієї ділянки, що орендується. За результатами проведення відновлення меж ділянки позивача в натурі на місцевості буде отримана інформація про те, де проходять межі ділянок позивача та відповідача,яка саме частина і площа ділянки, належної позивачу, є самовільно захопленою відповідачкою.

Позивачем не доведено як саме запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди представникам позивача під час здійснення топографо-геодезичної зйомки зможе забезпечити в подальшому виконання рішення суду в цій справі, і що невжиття такого заходу якимось чином ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення про задоволення позову.

З урахуванням підстав і предмету позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову не є по суті тим заходом, яким можна забезпечити позов в цій справі, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149,150,153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвалу складено 24.03.2025 року.

Суддя О. Й. Хаврона