Ухвала від 24.03.2025 по справі 381/1458/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-з/381/11/25

381/1458/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куценко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву керівника Фастівської окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області про забезпечення позову у цивільній справі № 381/1458/25 (провадження № 2/381/1024/25) за позовною заявою керівника Фастівської окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації з припиненням речових прав щодо неї,

встановив:

У березні 2025 року керівник Фастівської окружної прокуратури Удовиченко Роман Анатолійович в інтересах держави в особі Фастівської міської ради звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

Одночасно з позовною заявою керівник Фастівської окружної прокуратури Удовиченко Роман Анатолійович в інтересах держави в особі Фастівської міської ради подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відносно належної на праві приватної власності ОСОБА_1 земельній ділянці з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, розташовану у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області.

У судовому засіданні представник заявника Чемерис О.І. підтримала вимоги заяви з підстав, що викладені у ній, та пояснила, що заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення неможливості його виконання у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем у разі відсутності забезпечення позову дає йому право вільно нею розпоряджатись, у тому числі, відчужувати на користь третіх осіб. В свою чергу відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 на користь третіх осіб унеможливить подальше усунення першкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Зауважила, що питання законності набуття відповідачем права власності на цю земельну ділянку неодноразово було предметом розгляду у судових справах. У судовому порядку встановлено, що ця земельна ділянка віднесена до земель водного фонду та визнано недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII, на підставі якого відповідач оформив право власності на цю земельну ділянку.

З огляду на наявний у відповідача ризик втратити цієї земельної ділянки, оскільки судовим рішенням встановлено, що він володіє нею без законних підстав, та відсутність стримуючих факторів (відсутність арешту тощо) представник позивача наголосила на існуванні обгрунтованого припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем означеної земельної ділянки.

Крім цього, представник заявника повідомила суду, що на теперішній час земельна ділянка перебуває у власності відповідача та не перебуває у реєстрі заборон та обтяжень.

Суд, дослідивши матеріали заяви, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі№ 910/1040/18

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) висловила правовий висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначив, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Суд встановив, що за змістом позовної заяви, про забезпечення якої заявник подав до суду цю заяву, підставою звернення до суду слугувало те, що рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року позов заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області задоволено: визнано недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149.

Рішенням Київського апеляційного суду від 24.10.2023 рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасовано, прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено у зв`язку з неефективністю вказаного способу захисту.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ефективним способом захисту в цій справі є позовна вимога про повернення земельної ділянки, яку слід розглядати як негаторний позов.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1- XXV-VII та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в цій частині залишено без змін. З огляду на висновки суду апеляційної інстанції та Верховного Суду щодо ефективного способу захисту у спірних правовідносинах позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації з припиненням речових прав щодо неї.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив обставини неодноразового розгляду у суді справ, предметом у яких є ця земельна ділянка, а також вказав на результат такого судового розгляду. Звернув увагу, що на теперішній час земельна ділянка перебуває у власності відповідача і останній має можливість вчинити дії щодо її відчуження, що в свою чергу може ускладнити або зробить неможливим виконання рішення суду.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлена вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду.

З огляду на те, що питання про законність рішення, на підставі якого спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади, перевірено у судовому порядку і судове рішення у цій справі набрало законної сили, а під час розгляду справи про повернення цієї земельної ділянки вона може бути відчужена на користь третіх осіб, суд доходить висновку про те, що викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому суд враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

На думку суду, накладення арешту на спірну земельну ділянку унеможливлює вчинення дій відносно вказаного об`єкта нерухомого майна, а тому додаткової заборони щодо вчинення будь-яких дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі ця земельна ділянка не потребує, оскільки арешт земельної ділянки це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

При цьому суд бере до уваги, що застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Враховуючи збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку про те, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи не будуть вжиті.

Головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову забезпечення виконання рішення суду, в цьому випадку суд розуміє так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення позивача до суду з позовом, на забезпечення якого подана ця заява, навіть за умови його задоволення та матиме наслідком порушення права позивача, в той час як застосування заходів забезпечення позову може запобігти порушенню прав всіх заінтересованих осіб.

Крім того, у випадку встановлення відсутності підстав для задоволення позову та, зокрема, відсутності підстав для повернення спірної земельної ділянки з володіння відповідача, вжиті судом заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, оскільки, встановивши такі обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову.

З урахуванням викладеного суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд враховує, що що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи та полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Звертаючись з з цією заявою позивач обґрунтував імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів з урахуванням предмета позову.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість припущення заявника про високу імовірність відчуження відповідачем земельної ділянки, що ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Проаналізувавши викладені обставини, взявши до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів, зазначених представником заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку.

Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково заяву керівника Фастівської окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича в інтересах держави в особі Фастівської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі № 381/1458/25 (провадження № 2/381/1024/25).

Накласти арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149.

Звернути ухвалу суду про забезпечення позову до негайного виконання в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК