Рішення від 28.07.2025 по справі 381/1458/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1024/25

381/1458/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куценко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Фастівської окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року керівник Фастівської окружної прокуратури Удовиченко Роман Анатолійович в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 у якому просить усунути перешкоду у здійсненні Фастівською міською радою Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га, що знаходиться в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, розташованої у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності №40738292 від 20.04.2018, з припиненням речових прав щодо неї. Крім того, просить скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка в межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області.

На підставі вказаного рішення 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність.

На підставі договору на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07 грудня 2017 року № 07-12/1 та рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2 XVII-VII фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розробила проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3224981200:01:004:0149. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 виконала комплекс робіт із розробки проєкту землеустрою, у тому числі геодезичні роботи.

Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149.

За результатами топографо-геодезичних вишукувань, виконаних 17 жовтня 2018 року сертифікованим інженером-геодезистом Скороход В.В., спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 частково накладається на землі водного фонду, а саме: на прибережну захисну смугу р. Снітинка.

Позивач зазначає, що рішення Великоснітської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1 XXV-VII, яким затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149 прийнято з порушенням вимог земельного та водного законодавства, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь територіальної громади.

Крім того, позивач повідомляє, що 02.04.2019 звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області із позовом до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року вказаний позов залишено без задоволення (справа № 381/1425/19).

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року позов заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області задоволено, визнано недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149.

Рішенням Київського апеляційного суду від 24.10.2023 рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасовано, прийнято у цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Велика Снітинка Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено у зв`язку з неефективністю вказаного способу захисту.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в цій частині залишено без змін.

Позивач зазначає, що він звертається до Фастівського міськрайонного суду з позовом в інтересах держави в особі Фастівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, застосовуючи при цьому спосіб захисту визначений як ефективний судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі 381/1425/19.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги р. Снітинка у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області та безпідставно відведена у приватну власність, відповідне рішення органу місцевого самоврядування у судовому порядку визнане недійсним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження на 19.05.2025.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

19.05.2025 підготовчий розгляд справи відкладено на 02.06.2025 року у зв`язку із відсутністю у суду інформації про належне повідомлення відповідача про місце, день і час судового розгляду. З урахуванням того, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, суд ухвалив подальший його виклик здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

02.06.2025 керівник Фастівської окружної прокуратури подав до суду додаткові пояснення, у яких уточнює те, що звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області.

Зазначає, що, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження додаткових територій територіальних громад Київської області», територія Великоснітинської сільської ради увійшла до складу Фастівської територіальної громади, інтереси якої уповноважена представляти Фастівська міська рада Київської області.

Наявність підстав для пред`явлення позову саме у цьому суб`єктному складі сторін була предметом аналізу під час розгляду справи № 381/1425/19.

Крім того, повідомляє, що правом розпорядження земельною ділянкою водного фонду в межах населеного пункту наділена Фастівська міська рада Київської області, однак у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка з 2018 року перебуває у власності відповідача, право комунальної власності на неї не зареєстроване за органом місцевого самоврядування, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

02.06.2025 підготовчий розгляд справи відкладено на 16.06.2025 року у зв`язку із відсутністю у суду інформації про належне повідомлення відповідача про місце, день і час судового розгляду.

16.06.2025 підготовчий розгляд справи відкладено на 30.06.2025 року за клопотання прокурора для здійснення судом повторного виклику відповідача з метою забезпечення дотримання принципу гласності та відкритості судового процесу, рівності учасників справи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду по суті на 14.07.2025.

14.07.2025 розгляд справи відкладено на 28.07.2025 року.

Представник прокуратури - прокурор Лебедєва Р.Р. у судовому засіданні підтримала вимоги позову з підстав, що у ньому зазначені. Додатково пояснила, що спірна земельна ділянка виділена відповідачу з порушенням вимог чинного законодавства. Вказана обставина встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили та яким визнано недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у власність відповідачу. Водночас у державних реєстрах містяться відомості про реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку. Відповідач володіє земельною ділянкою безпідставно. Вказане порушує права позивача щодо користування та розпорядження належним йому майном, у зв`язку з чим заявлено цей позов до суду. Вимоги позову зазначені з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції та Верховного Суду у справі № 381/1425/19.

Представник Фастівської міської ради у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності вимоги позову підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився вдруге, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, водночас надіслана судом на його адресу кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою»; причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Процедура здійснення судових викликів та повідомлень врегульована главою 7 ЦПК України.

Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність передбачених до ст. 280 ЦПК України умов для цього, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, з`ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.

09.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до голови Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області Корчука І.П. із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Велика Снітинка площею 0,1200 га (а.с.30).

Відповідно до рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області № 2.2-XVII-VII від 26 червня 2017 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка в межах Великоснітинської сільської ради площею 0,1200 га (а.с.31).

07.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1200 га, розташованої за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Велика Снітинка на підставі рішення сесії Великоснітинської сільської ради № 2.2-XVII-VII від 26.06.2017 (а.с.29).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розробила проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3224981200:01:004:0149, на підставі договору на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07 грудня 2017 року № 07-12/1 та рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2 XVII-VII (а.с.24-50).

Рішенням Великоснітинської сільської ради від 06 березня 2018 року № 4.1 ХХV-VII затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради, площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149 Великоснітинської сільської ради Фастівського району, Київської області. А також, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради, площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149 (а.с.51).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, витяг № 418357595, сформований 18.03.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 32249881200:01:004:0149, площею 0,12 га, цільове призначення ? для ведення особистого селянського господарства, належить ОСОБА_1 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40738292 від 20.04.2018 (а.с. 118-119).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 346-ДК/339/АП/09/01/-19 від 03.07.2019, складеного Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головним управлінням держгеокадастру у Київській області, земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0092 площею 0,047 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташована в адміністративних межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, належить на праві власності ОСОБА_1 , державну реєстрацію права здійснено приватним нотаріусом Вінічук Т.В., номер запису в державному реєстрі прав № 19881253 зареєстровано 08.04.2017. Земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0142, площею 0,0458 га з цільовим призначенням для колективного садівництва розташована в адміністративних межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області належить на праві власності ОСОБА_1 , державну реєстрацію здійснено приватним нотаріусом Майдибур О.В., номер запису в державному реєстрі прав № 23443014, зареєстровано 18.11.2017.

Також встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, площею 0,12 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства розташована в адміністративних межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, належить на праві власності ОСОБА_1 , однак ця земельна ділянка надана у власність з порушенням ст. 60, 61 Земельного кодексу України.

Перевіркою встановлено, що згідно з чинним генеральним планом с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, між земельними ділянками з кадастровими номерами 3224981200:01:004:0092, 3224981200:01:004:0142 та земельною ділянкою з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 комунальної власності з цільовим призначенням землі загального користування ОСОБА_1 перекрив дорогу загального користування (встановив паркан з воротами), що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України (а.с.57-59).

Відповідно до акту узгоджувальної комісії від 27.08.2019, затвердженого сільським головою Корчук І.П., комісія з питань агропромислового комплексу, земельних питань та соціального розвитку села встановили, що ОСОБА_1 загородив проїзд до земельної ділянки, а саме: встановив ворота з обох кінців проїзду, таким чином обмежив право членів садового товариства «Дружба» користуватися дорогою, а також унеможливив проїзд пожежних автомобілів на випадок пожежі. Вказані дії є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України (а.с.60).

02.04.2019 позивач звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області із позовом до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року вказаний позов залишено без задоволення (справа № 381/1425/19).

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у справі №381/1425/19 рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року позов заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області задоволено, визнано недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149.

Рішенням Київського апеляційного суду від 24.10.2023 скасовано рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, прийнято у цій частині нове рішення яким у задоволенні позовних вимог заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Велика Снітинка Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено у зв`язку з неефективністю вказаного способу захисту.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в цій частині залишено без змін.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 9 ЗК України, земельна ділянка ? це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно зі ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Статтею 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Пунктом «ґ» ч.3 ст.83 та п.«д» ч.4 ст.84 ЗК України передбачено, що земельні ділянки водного фонду віднесені до таких, що не можуть передаватись у приватну власність з державної чи комунальної власності.

Частиною 2 ст. 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

У цій справі суд установив, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII, яким затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149.

Водночас незважаючи на вказану обставину, відповідач продовжує здійснювати права власника щодо цієї земельної ділянки, у Державному реєстрі прав та їх обтяжень наявна інформація про державну реєстрацію права власності відповідача на цю земельну ділянки, також інформація про державну реєстрацію цієї земельної ділянки за відповідачем міститься у Державному земельному кадастрі.

З огляду на вказане суд враховує таке.

За правилами ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на таку вимогу не поширюється позовна давність.

Оскільки судовим рішенням, яке набуло статусу остаточного, становлено, що спірна земельна ділянка знаходяться в межах прибережної захисної смуги та, відповідно до вимог ЗК України та ВК України, відноситься до земель водного фонду, накладається на землі водного фонду, а також визнано недійсним рішення суб`єкта владних повноважень, яким ця земельна ділянка передана у власність відповідача, тому суд вважає, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для усунення перешкод Фастівській міській раді Київської області у користуванні та розпорядженні цією земельною шляхом повернення її на користь держави в особі Фастівської міської ради Київської області.

Вирішуючи питання щодо правомірності такого втручання у права відповідача у спірних правовідносинах суд бере до уваги таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ? Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування ? передбачуваними.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель водного фонду, з огляду на встановлену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачене чинним законодавством України.

Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом.

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

З огляду на наведе загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес відповідача у збереженні земельної ділянки у власності.

Аналогічний висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Отже позов у частині вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування спірною земельною ділянкою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Належним та ефективним способом захисту цього права у спірних правовідносинах є її повернення на користь держави в особі Фастівської міської ради Київської області.

Щодо вимоги позову про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень а також скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі суд зазначає таке.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 наведеного Закону).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Такий висновок виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, у разі задоволення негаторного позову рішення суду про повернення майна забезпечує відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності.

Тотожний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року у справі №748/1507/22.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи наявні у матеріалах справи докази щодо порушеного права позивача та наявність підстав для його захисту у судовому порядку, суд дійшов висновку про те, що цей позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн (50% задоволених вимог позову).

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов керівника Фастівської окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

Усунути перешкоди у здійсненні Фастівською міською радою Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га, що знаходиться в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, розташовану у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Фастівської міської ради Київської області.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складене 28.07.2025.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК

Реквізити учасників справи:

Позивач: Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області, код ЄДРПОУ - 0290999628, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, Тимофія Рудяка, 3.

Позивач: Фастівська міська рада Київської області, ЄДРПОУ- 34446857, місце знаходження: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .