Рішення

від 24.03.2025 по справі 140/13115/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13115/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В. І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Матвіїв Вадим Миколайович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (далі ТОВ «Док-агро», позивач) звернувся з позовом до суду до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відзив), відповідно до якого просить суд: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 16 липня 2024 року № 0193650701 форми «Р», № 0193660701 форми «Р», № 0193670701 форми «Н», № 0194342301 форми «ПС» та № 0193812408 форми «ПС» .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов ТОВ «Док-агро» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 16 липня 2024 року №0193650701 форми «Р», від 16 липня 2024 року №0193660701 форми «Р», 16 липня 2024 року №0193670701 форми «Н» та 16 липня 2024 року №0193812408 форми «ПС». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні даного рішення судом не вирішено питання про витрати на професійну правничу допомогу. Представник позивача, до закінчення судових дебатів заявив, що всі документи, на підтвердження таких витрат будуть надані у повному обсязі в порядку частини сьомої статті 139 КАС України, а саме протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення по справі.

На адресу суду 13 березня 2025 року від представника позивача, адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича, надійшла заява із усіма підтверджуючими письмовими доказами про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 80 000 грн (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області.

Заява мотивована тим, що у пункті 9.6 позову наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Зокрема було зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які очікувано будуть понесені, становить 85 000,00 грн, яку ТОВ «Док-агро» оплатило 12 листопада 2024 року.

Вказує, що після ухвалення рішення, ТОВ «Док-агро» і адвокат (представник) підписали акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва в адміністративному суді першої інстанції) від 14 березня 2025 року. Даним актом позивач прийняв надану правничу допомогу без зауважень, тому просив дану заяву задовольнити (том 3 арк. спр. 217-218).

Представником відповідача 19 березня 2025 року подано заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яке аргументовано тим, що сума у розмірі 80 000 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі та кількістю підготовлених процесуальних документів (том 3 арк. спр. 232-234).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд адміністративної справи здійснювався у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження за участі учасників справи, розгляд питання про судові витрати судом також призначено у відкритому судовому засіданні за участі сторін.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що судом не вирішено питання про судові витрати у рішенні від 11 березня 2025 року (том 3 арк. спр. 198-216).

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження та рішення у ній було ухвалене в судовому засіданні, томі і розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено до судового розгляду на 24 березня 2025 року з повідомленням учасників справи.

У судове засідання представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули. При цьому від представника позивача надійшла письмова заява від 19 березня 2025 року про розгляд даної заяви без участі сторони позивача (том 3 арк. спр. 239).

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду даної заяви. Відтак, вирішення заяви проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір від 05 серпня 2024 року про надання правничої допомоги і здійснення представництва; додаткова угода укладена 12 листопада 2024 року до договору від 05 серпня 2024 року про надання правничої допомоги і здійснення представництва; рахунок №1 від 12 листопада 2024 року; платіжна інструкція кредитового переказу коштів №3973 від 12 листопада 2024 року; виписка по рахунку за 12 листопада 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва в адміністративному суді першої інстанції) від 14 березня 2025 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1116598 від 11 листопада 2024 року та посвідчення адвоката України виданого 18 грудня 2008 року (том 3 арк. спр. 219-228).

Як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Крім того, такі послуги як вивчення та аналіз документів, аналіз судової практики, формування правової позиції та погодження її з клієнтом охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 80 000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Так, ряд послуг, а саме послуги щодо: вивчення (правовий аналіз) наданих Клієнтом документів; підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Формування додатків до позову; правовий аналіз відзиву ГУ ДПС у Волинській області від 14 грудня 2024 року і доданих до нього документів; підготовка і подання до суду заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив (через електронний кабінет ЄСІТС); підготовка і подання до суду відповіді на відзив (через електронний кабінет ЄСІТС); подання адвокатських запитів до ТОВ «НЕКСІЯ ДК АУДИТ І КОНСАПЛТИНГ» для одержання додаткових доказів; підготовка і подання до суду клопотання від 15 січня 2025 року про долучення письмових доказів (через електронний кабінет ЄСІТС); правовий аналіз заяви ГУ ДПС у Волинській області від 05 березня 2025 року з додатковими поясненнями у справі; підготовка і подання до суду заяви від 10 березня 2025 року з додатковими поясненнями (через електронний кабінет ЄСІТС) - охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви, подання її до суду та подальше процесуальне супроводження даної справи.

Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу (правовий аналіз документів, подання відповіді на відзив та додаткових пояснень) не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи, а представництво інтересів ТОВ «АБМ-Трейд» в судових засіданнях взагалі не відбувалось.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні, спірні правовідносини регулюється нормами Податкового кодексу України та великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню до даної справи.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Водночас, суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність обов`язкового зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва в адміністративному суді першої інстанції) розрахунку вартості такої роботи в погодинній прив`язці або зазначення такої вартості у фіксованому розмірі.

Аналізом положень статті 134 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17.

Таким чином, суд уважає допустимим обґрунтоване зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив`язки такої роботи до її погодинної вартості або фіксованої вартості.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі 240/32993/23.

На думку суду, враховуючи, що при ухваленні рішення суду у цій справі судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи та про часткове задоволення позову, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович