Ухвала від 24.03.2025 по справі 640/23056/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

24 березня 2025 року м. Київ № 640/23056/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження позовну заяву ТОВ Надра Юзівська до ГУ ДПС у м. Києві, ГУ ДКС України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості ,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося ТОВ Надра Юзівська з позовом до ГУ ДПС у м. Києві, ГУ ДКС України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2021 відкрито провадження у даній справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2021 позов задоволено частково.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2024 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу в скасованій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Позивачем подано до суду заяву про поновлення процесуальних строків звернення до суду, у якій ним зазначено, що позовна заява до суду подана 17.08.2021 у межах 1095 днів, виходячи з наявної на момент звернення із позовом правової позиції Верховного Суду.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 08.09.2015, після виходу Компанії «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В. з Угоди про розподіл вуглеводнів через тривалий форс-мажор та істотну зміну обставин, ТОВ «Надра Юзівська» набуло 100% прав і обов`язків інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська.

ТОВ «Надра Юзівська» 17.08.2018 надано свідоцтво за формою 4-УРП про реєстрацію інвестора та угоди про розподіл продукції як платника податків.

Згідно з витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами від 01.06.2021 платник податків - Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078), позитивне сальдо становить 19 587 160,00 грн, сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Позивач 16.06.2021 звернувся до контролюючого органу із заявою здійснити бюджетне відшкодування у розмірі 19 587 160, 00 грн з відповідним переліком підтверджуючих документів, однак листом від 20.07.2021 № 69181/6/26-15-04-07-14 відповідач повідомив, що він не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. На даний час чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 19 587 160,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, протиправною, а також вказуючи, що належним способом захисту прав Товариства буде саме стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ, позивач 17.08.2021 звернувся до суду з позовом.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд зазначає таке.

Верховний Суд у Постанові від 03.12.2020 у справі №826/5397/18 вказав:

«Аналіз наведених вище положень законодавства також свідчить про те, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 11 статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

У аналогічних справах за правовідносинами, що склались протягом 2012-2015 років (на момент виникнення спірних правовідносин щодо стягнення бюджетного відшкодування), Верховний Суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14).

За правовою позицією Верховного Суду України цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року положення ст.200 Податкового кодексу України, які регулюють порядок здійснення бюджетного відшкодування ПДВ, були змінені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VІІІ від 21.12.2016 року.

Згідно зі змінами (п.п. 200.7-200.13 ст.200 Податкового кодексу України) податковий орган вже не подає органу казначейства висновків про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню платникам податку за їх заявами. Заяви платників податків та сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за такими заявами вносяться контролюючим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а узгоджена у встановленому порядку сума податку на додану вартість перераховуються органом казначейства з бюджету на рахунок платника у банку протягом п`яти операційних днів з моменту її узгодження на підставі внесених до Реєстру відомостей.

При цьому, згідно п.56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України заяви, подані платниками податків до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку їх надходження у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру здійснюється в порядку, передбаченому ст.200 Податкового кодексу України.

Таким чином, зміни податкового законодавства унеможливлюють виконання рішення суду про повернення коштів позивачу у спосіб зобов`язання податкового органу надати відповідний висновок органу казначейства.

У подальшому Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, з урахуванням встановленого судовими рішеннями, що набрали законної сили, права позивача на бюджетне відшкодування спірної суми податку на додану вартість, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податку узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення його права.

Крім того слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21дійшов висновку:

«На думку Суду, у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду».

У цьому випадку судова практика довгий час була нестабільною і схилялась то до строку 1095 днів, то до того, що стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ є триваючим порушенням і звернення до суду з відповідним позовом не обмежене строком.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі №822/553/17 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Проте, у цьому рішенні дата початку відліку такого строку не визначена.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №817/1828/17, від 17.04.2018 у справі №816/1369/17, від 11.09.2018 у справі №812/103/15, від 11.04.2019 у справі №810/1228/17, від 02.04.2019 у справі №810/1198/16. У зазначених справах Верховним Судом визначено початком відліку строку нарахування пені дату узгодження суми бюджетного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №280/2868/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів, та зазначено, що початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обчислюється від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача плюс 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись залежно від періоду, в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме, пунктів 212, 213 ПК України). Статус бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, і з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

Як слідує з позовної заяви, бюджетне відшкодування у розмірі 19 587160, 00 грн набуло статусу узгодженого у 2015 році.

Позивач 17.08.2018 отримав свідоцтво за формою 4-УРП про реєсстрацію інвестора та угоди про розподіл продукції як платника податків внаслідок судового спору з податковим органом (справа №826/8736/17, яка розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва) щодо взяття на податковий облік ТОВ "Надра Юзівська", як уповноважену особу за Угодою, відповідальну за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання зазначеної Угоди замість попереднього оператора).

До того часу ТОВ "Надра Юзівська" жодним чином не могло звернутись з правом на відшкодування ПДВ, бо таке право в Товариства виникло лише після 17.08.2018.

Позивач 16.06.2021 звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою здійснити бюджетне відшкодування у розмірі 19 587 160, 00 грн.

Листом від 20.07.2021 № 69181/6/26-15-04-07-14 податковий орган повідомив, що він не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. На даний час чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру

До суду з даним позовом позивач звернувся 17.08.2021.

Так, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині задоволення адміністративного позову та направляючи справу в цій частині на новий судовий розгляд, не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Надра Юзівська" дотримано строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що внаслідок не застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 2 статті 122, статті 123 КАС України та помилкового застосування статті 102 Податкового кодексу України суди неправильно вирішили питання щодо дотримання ТОВ Надра Юзівська строку звернення до адміністративного суду. При цьому Верховний Суд зазначив, що стаття 102 Податкового кодексу України не є тією правовою нормою, яка встановлює спеціальний строк у 1095 днів для звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що колегія суддів відхиляє доводи Головного управління ДПС у м. Києві, зазначені у заяві про застосування строків позовної давності, що ґрунтуються виключно на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, оскільки оскаржені у цій справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року були прийняті до формування відповідної правової позиції.

Водночас, колегія суддів ураховує, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також суд звертає увагу, що 30.03.2020 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були запроваджені заходи щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину. На момент звернення до суду з позовною заявою карантинні заходи не були відмінені відповідною постановою КМУ, а, отже, були чинними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та поновлює його.

Керуючись статтями 121, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати поважними причини пропуску ТОВ «Надра Юзівська» строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Поновити ТОВ «Надра Юзівська» строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Призначити підготовче засідання на 03 квітня 2025 року о 12:00 год.

Судове засідання відбуватиметься в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 2-й під`їзд, 10-й поверх).

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лапій С.М.