Ухвала

від 25.03.2025 по справі 504/1925/24

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1925/24

Провадження №4-с/504/16/25

Комінтернівський районний суд Одеської області

УХВАЛА

25.03.2025с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Ориник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, в режимі відеоконференції, матеріали за скаргою адвоката Голоденко Лесі Олегівни в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заінтересована особа (Стягувач) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суб`єкт оскарження - Державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікіта Слав, про визнання протиправними дії виконавця щодо самостійної зміни порядку та способу виконання ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 504/1925/24, та скасування вимоги виконавця від 11.09.2024 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною, -

за участі адвокатів Голоденко Л.О., Шалько О.А., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги:

Адвокат Голоденко Л.О. діючи в інтересах пані ОСОБА_1 , звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікіти Слав, якою просила суд визнати протиправними дії виконавця, які пов`язані, як на думку скаржниці, із самостійною зміною способу та порядку виконання ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 504/1925/24.

Зокрема, заявниця стверджує, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 504/1925/24 задоволено заяву ОСОБА_2 .

Встановлено графік зустрічей ОСОБА_3 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , наступним чином: кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 год. п`ятниці до 20:00 год. неділі з можливістю відвідувати, за бажанням дитини, будь- які дитячі культурно розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно- ігрові майданчики, місця громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани без присутності інших осіб.

Зобов`язано відповідачів- ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері ОСОБА_2 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 , а також спільно їм проводити час - за місцем проживання матері ОСОБА_2 , кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 год. п`ятниці до 20:00 год. неділі без присутності інших осіб.

Як стверджує заявниця, на виконання вказаної ухвали постановою виконавця від 02.07.2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 75422794.

11.09.2024 року виконавець надіслав на адресу ОСОБА_6 вимогу, якою визначив, що на виконання вказаної вище ухвали суду, ОСОБА_6 має 20.09.2024 року об 11:00 год. прибути за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі малолітньої дитини ОСОБА_4 матері ОСОБА_3 для зустрічі згідно ухвали суду.

Заявниця вважає, що виконавець припустився самостійної зміни порядку та способу виконання ухвали суду, зокрема, самостійно змінив місце виконання ухвали.

Крім того, заявниця вказує, що у теперішній час апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.06.2024 року, і тому виконавець мав зупинити виконавчі дії.

Тому просить визнати дії виконавця неправомірними та скасувати вимогу.

Короткий зміст заперечень заінтересованої особи (стягувача).

Адвокат Шалько О.А. заперечувала.

Зокрема, послалась на те, що рішення судів є обов`язковими до виконання.

Стверджує, що батько дитини- ОСОБА_7 , дід та баба дитини- Крадених Крадених О., ОСОБА_8 приховують дитину від матері, час від часу змінюючи місце перебування дитини, то в батька у місті Києві, то у діда з бабою у с. Кремидівка Одеського району, тим самим ухиляються від виконання ухвали суду, якою визначено графік побачень матері із дитиною.

На твердження скаржниці про те, що виконавець мав зупинити виконавче провадження, адвокат Шалько О.А. вказує, що у теперішній час апеляційне провадження триває, суд апеляційної інстанції не зупиняв дії ухвали суду першої інстанції, а виконавець не мав обов`язку зупиняти ухвалу суду, яка за своєю суттю є ухвалою про забезпечення позову, і тому підлягає негайному виконанню.

Тому вважала, що підстав для задоволення скарги не має.

Представник органу ДВС відзив на скаргу не подав.

В судовому засіданні адвокати підтримали власні позиції.

Представник органу ДВС у судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце його проведення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд дійшов до наступного висновку:

Встановлені судом фактичні обставини:

Судом встановлено, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 504/1925/24 задоволено заяву ОСОБА_2 .

Встановлено графік зустрічей ОСОБА_3 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , наступним чином: кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 год. п`ятниці до 20:00 год. неділі з можливістю відвідувати, за бажанням дитини, будь- які дитячі культурно розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно- ігрові майданчики, місця громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани без присутності інших осіб.

Зобов`язано відповідачів- ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері ОСОБА_2 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 , а також спільно їм проводити час - за місцем проживання матері ОСОБА_2 , кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 год. п`ятниці до 20:00 год. неділі без присутності інших осіб.

Судом встановлено, що на виконання вказаної ухвали постановою виконавця від 02.07.2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 75422794.

11.09.2024 року виконавець надіслав на адресу ОСОБА_6 вимогу, якою визначив, що на виконання вказаної вище ухвали суду, ОСОБА_6 має 20.09.2024 року об 11:00 год. прибути за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі малолітньої дитини ОСОБА_4 матері ОСОБА_3 для зустрічі згідно ухвали суду.

Отже предметом спору даної скарги є оцінка правомірності дій виконавця щодо можливої зміни встановленого судом графіку (місця та часу) зустрічей матері та дитини.

Релевантні джерела права та оцінка суду:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно достатті 8 Закону України "Про охорону дитинства"кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої-другої статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавецьздійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням,не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, щовиконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

Так, у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Суд наголошує на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду.

Оскільки у рішенні (ухвалі) суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною (абзац другий пункту 5 розділу ІХ Інструкції).

Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Виконавець усвоїй вимозівід 11.09.2024року,яка булаадресована ОСОБА_6 визначив, що на виконання вказаної вище ухвали суду, ОСОБА_6 має 20.09.2024 року об 11:00 год. прибути за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі малолітньої дитини ОСОБА_4 матері ОСОБА_3 для зустрічі згідно ухвали суду.

Тобто виконання судового рішення, за визначенням виконавця, мало відбутись за місцем проживання боржниці ОСОБА_6 , а не за місцем проживання матері дитини- ОСОБА_3 , як визначено рішенням суду.

Суд погоджується з доводами скарги, що виконавець припустився помилки, та самостійно змінив графік (місце) виконання ухвали суду.

Окрім того, виконавець не встановив дійсного місця перебування дитини- ОСОБА_9 .

Суд нагадує, що юридична відповідальність боржника настає лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Суд вирішуючи питання чи правомірно на боржника вжито заходів юридичної відповідальності за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Суд нагадує, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення слід оцінювати у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Суд звертає увагу на те, що рішення суду, яке безумовно є обов`язковим до виконання, не зобов`язує пані ОСОБА_6 приймати активну участь у влаштуванні зустрічей матері з дитиною.

Встановивши, що рішення не виконується з незалежних від боржника підстав, виконавець повинен був діяти відповідно до статті 33 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини третьоїстатті 435 ЦПК Українипідставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною третьоюстатті 33 Закону України "Про виконавче провадження"за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таких дій державним виконавцем вчинено не було.

Скарга в цій частині обгрунтована і підлягає задоволенню.

Доводи скарги в частині того, що виконавець був зобов`язаний зупинити виконання виконавчого документу (ухвали суду), оскільки судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд вважає безпідставними.

Зокрема, суд погоджується із запереченнями адвоката Шалько О.А., що ухвала суду першої інстанції постановлена в порядку забезпечення позову, підлягає негайному виконанню, і дія цієї самої ухвали не була зупинена судом апеляційної інстанції.

Тому в цій частині доводи скарги зводяться до власного розуміння вимог процесуального закону.

Суд не знайшов правових підстав для притягнення виконавця до відповідальності, оскільки очевидних зловживань процесуальними правами та обов`язками з боку виконавця судом першої інстанції не встановлено, а твердження скарги в цій частині є голослівними.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353, 450 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката Голоденко Лесі Олегівни в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заінтересована особа (Стягувач) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суб`єкт оскарження - Державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікіта Слав, про визнання протиправними дії виконавця щодо самостійної зміни порядку та способу виконання ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 504/1925/24, та скасування вимоги виконавця від 11.09.2024 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нікіти Слав від 11.09.2024 року, яку виконавець надіслав на адресу ОСОБА_6 , якою визначив, що на виконання вказаної вище ухвали суду, ОСОБА_6 має 20.09.2024 року об 11:00 год. прибути за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі малолітньої дитини ОСОБА_4 матері ОСОБА_3 для зустрічі згідно ухвали суду.

В задоволенні решти скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів від дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя В. К. Барвенко