Постанова

від 12.03.2025 по справі 914/1491/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа №914/1491/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» б/н від 27.12.2024 (вх. № 01-05/3775/24 від 30.12.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 (повний текст рішення складено 09.12.2024, м. Львів, суддя О.І. Щигельська)

у справі № 914/1491/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м. Львів

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин Стрийського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

від позивача: О.О. Павлічко; М.М. Купецька

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено заборгованість за Договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.02.2024 по 31.03.2024, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення 3 246 991,23 грн боргу за надані послуги, 133 309,51 грн пені та 14 530,40 грн 3% річних.

Відповідачем подано заяву якою просив зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені на 75% до 33 327,28 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75% - відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» 3 143 621,23 грн боргу за надані послуги, 132 840,44 грн пені та 14 489,86 грн 3% річних та 40 734,63 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 103 100,00 грн у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 3 246 721,23, а саме: №39 від 29 лютого 2024 року на суму 1 780 028,01 грн та №76 від 31 березня 2024 року на суму 1 466 693,22 грн. Акти підписані представниками сторін та містять їх печатки.

Щодо твердження відповідача про наявність спору про об`єм та якість наданої послуги, суд першої інстанції зазначив, що умовами Договору сторони погодили, що споживач також має право складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (ч.9 п.25).

Разом з тим, щодо укладення відповідачем Договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомим майном від 09.02.2023, місцевий господарський суд вказав, що позивач в цій справі не є стороною означеного договору. Законодавчими нормами відповідач наділений механізмами захисту своїх прав через невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за вказаним договором про спільне безоплатне користування нерухомим майном, а порушення іншими юридичними особами зобов`язань перед відповідачем у цій справі не може бути підставою невиконання ним умов договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021.

Враховуючи наведені обставини, спираючись на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач всупереч вимогам закону та умовам укладеного Договору допустив заборгованість перед позивачем на суму 3 246 721,23 грн

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було погашено частину суми основного боргу у розмірі 103 100,00 грн. Місцевий суд зазначив, що провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Перевіривши правильність розрахунку пені та 3% річних, суд встановив, що позивачем не враховано час виникнення заборгованості та період її існування, відтак сума належних до стягнення з відповідача пені належної до стягнення становить 132 840, 44 та 3% річних в розмір 14 489, 86 грн.

Окрім того, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, місцевий суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75% до задоволення не підлягає.

Не погодившись з даним рішенням суду Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.12.2024 (вх. № 01-05/3775/24 від 30.12.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі №914/1491/24, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач стверджував та повідомляв, що підписані Акти вважає відкликаними. Окрім того, звертав увагу суду, що є спір про якість та об`єм наданих послуг. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг, а саме: №39 від 29.02.2024 та у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №76 від 31.03.2024 є належними доказами, що підтверджують обсяг та якість наданих послуг не знаходить свого підтвердження.

Скаржник також вказує, що визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені та 3% відсотків річних суд зобов`язаний належним чином дослідити суми основних зобов`язань на підставі яких формується розрахунок штрафних санкцій при ухваленні рішення. Натомість Господарський суд Львівської області не зменшив суму пені та 3 % річних з урахуванням оплат апелянта.

З огляду на викладене, на переконання апелянта, рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/1029/25 від 06.02.2025), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 12.03.2025 прибули представники позивача, надали пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечили.

У судове засідання 12.03.2025 відповідач та третя особа явки уповноважених представників не забезпечили.

Через систему «Електронний суд» 06.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача адвокат Бауман Юрій Тіберійович, 12.03.2025 о 10 год. приймає участь у судовому засіданні у справі №583/33/25, що розглядається у Охтирському міськрайонному суді Сумської області.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Згідно ухвали суду від 22.01.2025 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Скаржник є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим судовим рішенням. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

15.12.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (позивач по справі, виконавець за договором) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (відповідач по справі, споживач за договором) укладено Договір №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1 Договору виконавець зобов`язався надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Пунктом 3 Договору визначено, що теплова енергія виробляється за адресою м. Моршин, вул. Паркова плаща, 3 (надалі Котельня), де на виконання цього Договору виконавець зобов`язаний розмістити котельню на альтернативному паливі. Теплова енергія виробляється з альтернативних джерел енергії - гранул паливних з дерева.

Відповідно до п. 10 Договору обсяг спожитої у будівлях послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлях за показаннями засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку або у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлях протягом трьох діб до виходу з ладу вузла обліку та протягом трьох діб з моменту відновлення роботи вузла обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Ціна за 1 Гкал. теплової енергії, яка поставляється споживачеві становить 3600,00 (три тисячі шістсот) грн. з ПДВ., що підтверджується калькуляцією, яка є невід`ємним додатком 2 до цього Договору (п. 17 Договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 19 Договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Рахунок та Акт прийому-передачі наданих послуг надається на паперовому носії (п. 20 Договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення оплати за спожиту послугу (п. 21 Договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати спожиту послугу за ціною визначеною цим Договором (п.п. 2 п. 28 Договору).

Пунктом 32 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Договір підписано представниками сторін та скріплений їх печатками.

15.09.2022 року сторони уклади Додаткову угоду №1 до Договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 р.

Відповідно до п. 18 Договору Сторони узгодили змінити ціну за 1 Гкал теплової енергії з 15.09.2022 р. Сторони узгодили ціну за 1 Гкал теплової енергії з 15.09.2022 р. у розмірі 6000 (шість тисяч) гри. в т.ч. ПДВ. що підтверджується Калькуляцією в новій редакції від 15.09.2022 р.. яка є невід`ємним додатком до Договору (п. 1,2 Додаткової угоди).

01.11.2022 року сторони уклади Додаткову угоду №2 до Договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 р.

31.10.2023 року сторони уклади Додаткову угоду №4 до Договору №35/2021 від 15.12.2021 р. за якою керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №427-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету з метою покриття витрат за вересень - грудень 2022 року об`єктів державної, комунальної та приватної власності», розпорядженням №381/0/5-23ВА від 29.05.2023 року Львівської обласної державної адміністрації «Про розподіл коштів», рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради № 77 від 16.06.2023 року «Про компенсацію за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях приватної власності у період воєнного стану на території Моршинської МТГ», про наступне :

Вартість додаткової угоди становить 257 561,14 грн., в т.ч. ПДВ - 42 926,86 грн. Ціна теплової енергії становить 3870,72 грн. за 1 Гкал в т.ч. ПДВ згідно Калькуляції від 17.10.2023 р. (п. 1).

Дані кошти буде спрямовано на погашення заборгованості за теплопостачання в період жовтень 2023 року, під час розміщення внутрішньо переміщених осіб (п. 2).

Термін дії додаткової угоди в період з моменту підписання по 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 3).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору в період з 01.02.2024 по 31.03.2024 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії.

До матеріалів справи долучено Акти здачі-приймання робіт на загальну суму 3 246 721,23, а саме:

- №39 від 29 лютого 2024 року на суму 1 780 028,01 грн;

- №76 від 31 березня 2024 року на суму 1 466 693,22 грн.

Акти підписані представниками сторін та містять їх печатки.

Відповідач долучив до справи копію Договору про спільне безоплатне користування нерухомим майном №73 від 09.02.2023 року, який укладений відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною (району).

А також Інформаційну довідку від 12.04.2024 року про заборгованість Самбірської КЕЧ перед ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за послуги з теплопостачання, надані ТОВ «Енергозбереження Львів». Відповідно до якої сума заборгованості Самбірської КЕЧ складала 6 164 862,66 грн.

22.07.2024 відповідач направив на електронну пошту представника позивача Павлічка О. Лист №13-16/263 «Щодо надання послуг за договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 15 грудня 2021 р. за період 01.02.2024 по 31.03.2024», яким зазначено, що відповідачем було проведено перевірку фактично наданих послуг та встановлено розбіжності щодо об`єму наданих послуг. Відтак Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №39 від 29.02.2024 та №76 від 31.03.2024 відповідач вважає не погодженими.

28.08.2024 року відповідач направив позивачу Повідомлення №13-16/318, яким повідомив позивача про розірвання Договору №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 з « 27» листопада 2024 року.

06.09.2024 року відповідач направив позивачу Повідомлення №13-16/355, яким повідомив позивача про відмову від надання ТОВ «Енергозбереження Львів» послуг з постачання теплової енергії за Договором №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 з початком нового опалювального періоду у 2024 році.

Також відповідач долучив Акт від 15.01.2024 року, за яким згідно знятих показників споживання по електролічильнику котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» менше ніж по контрольному на 4768,8 кВт/год.

Разом з тим, з долучених до матеріалів справи платіжних інструкцій встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем були здійснені платежі на користь позивача на загальну суму 103 100,00 грн, зокрема:

- 09.09.2024 року на суму 8 100,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 6750.00 грн., ПДВ 20% 1350.00 грн.»);

- 09.09.2024 року на суму 9 400,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 7833.33 грн., ПДВ 20% 1566.67 грн.»);

- 10.09.2024 року в сумі 8 100,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. У сумі 6750.00 грн., ПДВ 20% 13502.00 грн.»;

- 09.10.2024 року на суму 6 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за дог. №35/2021 від 15.12.2021 р. в т.ч. ПДВ 1 000,00 грн. від ДП санаторій «Моршинкурорт»;

- 11.10.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 21.10.2024 року на суму 8 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. зг. акта №39 від 29.02.2024р. за дог. №35/2021 від 15.12.2021 р. в т. ч. ПДВ 1 333,33 грн. від ДП санаторій Моршинкурорт»;

- 22.10.2024 року на суму 7 700,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 6416.67 грн., ПДВ 20% 1283,33 грн.»;

- 23.10.2024 року на суму 6 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 5000.00 грн., ПДВ 20% 1000.00 грн.»;

- 28.10.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 29.10.2024 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 4166.67 грн., ПДВ 20% 833.33 грн.»;

- 30.10.2024 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 4166.673 грн., ПДВ 20% 833.33 грн.»;

- 04.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 05.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 12.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 13.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 15.11.2024 року на суму 7 800,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 6500.00 грн., ПДВ 20% 1300.00 грн.»;

- 25.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.»;

- 26.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% 666,67 грн.».

За неналежне виконання умов Договору позивачем нарахував та заявив до стягнення 133 301,92 грн пені на підставі п. 32 Договору та 14 529,55 грн 3% річних від простроченої суми боргу на підставі ст. 625 ЦК України.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. (ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п. 20).

Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 21 Договору).

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 3 246 721,23, а саме: №39 від 29 лютого 2024 року на суму 1 780 028,01 грн та №76 від 31 березня 2024 року на суму 1 466 693,22 грн.

Як зазначалося вище, Акти підписані представниками сторін та містять їх печатки.

Апелянт вважає відкликаними погоджені раніше Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) між сторонами.

Однак, колегія суддів зазначає, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі №396/269/18).

Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Ця правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 року в справі №910/16579/20, а також в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 року в справі №909/436/20, від 28.09.2021 року в справі №918/1045/20 та від 06.10.2021 року в справі №925/1546/20.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року в справі №390/34/17, від 28.04.2021 року в справі №910/9351/20, від 09.06.2021 року в справі №911/3039/19 та від 08.09.2021 року в справі №910/10444/20).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) та на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі №390/34/17 від 10.04.2019 року.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами без будь-яких зауважень, а відкликання погоджених раніше Актів не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Разом з тим, щодо доводів апеляційної скарги про те, що існує спір про якість та об`єм наданих послуг, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження своїх позовних вимог, Позивачем разом із позовною заявою у цій справі було подано акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №39 від 29.02.2024; №76 від 31.03.2024.

Ці двосторонньо підписані та скріплені печатками сторін Акти підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії належної якості, в повному обсязі та у відповідності з умовами Договору. Зокрема, дані Акти містять зазначення про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Крім цього, умовами Договору передбачено, що Споживач, серед іншого, має право: доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузол комерційного обліку, для перевірки схоронності такого вузла обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що є складовою вузла комерційного обліку (п. 15 Договору); перевіряти якість та кількість послуги (ч.7 п.25 Договору); перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору (ч.8 п.25); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (ч.9 п.25).

На підставі п. 34 Договору, Виконавець зобов`язаний прибути на виклик Споживача для перевірки якості надання послуги у строк 8 год з моменту отримання повідомлення від Споживача.

Разом з тим, скаржник не надав жодних доказів порушення позивачем умов Договору в частині надання послуги неналежної якості чи обсягу, як і доказів того, що він звертався до позивача з відповідними повідомленнями, викликами чи претензіями.

Скаржник також вказує на те, що суд першої інстанції у цій справі не дослідив за показником якого вузла комерційного обліку проведено облік спожитої скаржником теплової енергії.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 5 Договору передбачено назву, тип, заводський номер і місце встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії, а саме: Заводський номер, назва та умовне позначення типу засобу вимірювальної техніки: №043545 AXIOMA Qualco (SKS-3) №21323973 POWOGAZ MWN 130-200 №40301442 POWOGAZ JS 10-01

Місце встановлення: М. Моршин, вул. Паркова площа, 3

Міжповірочний інтервал: 4 роки.

В матеріалах справи №914/1491/24 міститься Свідоцтво про повірку законодавчо- регульованого засобу вимірювальної техніки №17 від 17.12.2021 (чинне до 17.12.2025).

Дане Свідоцтво підтверджує відповідність вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» лічильника теплової енергії QUALCO (заводський №043545) в комплекті: підібрана пара термодатчиків Pt-500 №02005574 витратомір з імп. вих. MWN 130-200-NK ДУ 200 мм №21323973 витратомір з імп. вих. JS 10-01 ДУ 32 мм №40301442 встановленого за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3, який здійснює облік теплової енергії, що постачалась позивачем скаржнику.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що умовами Договору передбачено один вузол комерційного обліку теплової енергії, який складається з окремих елементів (термодатчиків, витратомірів). Відповідно, за даними цього вузла комерційного обліку і здійснювався облік спожитої скаржником теплової енергії.

Щодо укладення відповідачем Договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомим майном від 09.02.2023, суд зазначає, що позивач в цій справі не є стороною означеного договору.

Законодавчими нормами відповідач наділений механізмами захисту своїх прав через невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за вказаним договором про спільне безоплатне користування нерухомим майном, а порушення іншими юридичними особами зобов`язань перед відповідачем у цій справі не може бути підставою невиконання ним умов договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021..

Відтак, спираючись на вищенаведене, колегія суддів вказує, що місцевий суд дійшов до вірного висновку, про те що відповідач всупереч вимогам закону та умовам укладеного Договору допустив заборгованість перед позивачем на суму 3 246 721,23 грн

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було погашено частину суми основного боргу у розмірі 103 100,00 грн. Зазначене підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями.

Відтак, місцевий суд правомірно закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, колегія суддів зазначає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що сума пені належної до стягнення становить 132 840,44 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення 14 529,55 грн 3% річних від простроченої суми боргу.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних колегія суддів зазначає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, сума належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 14 489,86 грн.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що Господарський суд Львівської області при винесенні рішення не врахував здійснені ним під час розгляду справи №914/1491/24 оплати та не зменшив суму пені й 3% річних.

Однак, з приводу здійснених оплат скаржника на загальну суму 103 100,00 грн, то колегія суддів зазначає, що такі оплати здійснені ним в період з 09.09.2024 до 26.11.2024 року та враховані судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за надані послуги.

В той же час, позивач здійснював нарахування пені та 3% річних від простроченої суми боргу до 07.06.2024 року включно (відповідно до розрахунку суми позову, що наявний в матеріалах справи).

Заяв щодо збільшення розміру позовних вимог у справі №914/1491/24 позивач не подавав.

Таким чином, оплата у розмірі 103 100,00 грн не підлягала врахуванню в розрахунку розміру пені та 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75 % до задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі №914/1491/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця б/н від 27.12.2024 (вх. № 01-05/3775/24 від 30.12.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі № 914/1491/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 24.03.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак