Постанова

від 17.03.2025 по справі 907/420/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа №907/420/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І. В.

розглянув апеляційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури за №15-857-22 від 26.08.2024,

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2024 суддя: Лучко Р.М., м. Ужгород, повний текст рішення складено 05.08.2024,

у справі №907/420/22

за позовом Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави

в особі позивача Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ в особі філії Міжгірське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, смт. Міжгір`я Хустського району Закарпатської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина, с. Пилипець Хустського району Закарпатської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , с. Березово Хустського району Закарпатської області

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Пилипецької сільської ради, с. Пилипець, Хустського району Закарпатської області

про витребування земельної ділянки

явка учасників справи:

від прокуратури: Максимовська С.С.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Радь І.І. ордер серії АО №1157016;

від третіх осіб -1,2,3,4: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Хустської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області (далі - прокурор), з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лижна Вершина» про витребуваня на користь держави в особі обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029, площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009, площею 1,0 га загальною вартістю 2908522,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок прийняття 05.09.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказу за №2629-сг Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008, площею 1,2 га, в тому числі пасовища площею 1,2 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту в урочищі Лазок на території Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, незаконно змінено цільове призначення цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, і на підставі розпоряджень голови Міжгірської районної державної адміністрації №109 від 30.03.2018 і №35 від 21.02.2020, на землі для індивідуального садівництва та для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Таким чином, вважаючи, що вилучення спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб з подальшою зміною її цільового призначення та поділу цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки відбулось за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу (Кабінету Міністрів України), прокурор стверджує про наявність підстав для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009 з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина як особи, за якою на час звернення з цим позовом до суду зареєстроване право власності на такі ділянки.

Обґрунтовуючи наявність та підстави для представництва інтересів держави прокурором, останній вказує на бездіяльність компетентного органу чинного розпорядника земель лісогосподарського призначення, а саме Закарпатської обласної державної адміністрації. Прокурор зазначає, що інформував позивача про наявні порушення вимог законодавства листом №07.54-955вих.-22 від 17.02.2022. Проте, на момент пред`явлення позову відповідь від Закарпатської обласної державної адміністрації не надходила, що свідчить про бездіяльність компетентного органу.

При цьому покликається на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру з огляду на повідомлення Хустською окружною прокуратурою листом №07.54-2125вих.22 від 27.05.2022 Закарпатську обласну державну адміністрацію щодо звернення до господарського суду в її інтересах із цим позовом.

Водночас, обґрунтовуючи початок перебігу позовної давності за заявленими у цій справі вимогами, прокурор посилається на досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42021072180000035 від 27.07.2021.

Прокурор зазначає, що лише під час досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження витребувано інформацію з Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства та проведено судову земельно-технічну експертизу, за результати якої складено відповідний висновок №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022, яким підтверджується накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008 та утворених земельних ділянок шляхом поділу зазначеної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029, площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009, площею 1,0 га, на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні державного підприємства Міжгірське лісове господарство.

При цьому позивач посилається на ст.ст.1, 2, 7, 84, 122, 149 ЗК України, 31, 33, 57 ЛК України 15, 317, 387, 391 ЦК України, ЗУ «Про прокуратуру».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі № 907/420/22 заходи забезпечення позову.

Суд дійшов висновку, щодо недоведеності прокурором належними та допустимими доказами наявності накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996 та критичну оцінку судом висновку експерта від 07.02.2022 № СЕ-19/107-21/8148-ЗТ відповідно до ст. 104 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

29.08.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга в.о. керівника Закарпатської обласної прокуратури за №15-857-22 від 26.08.2024 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2024 в справі №907/420/22.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні фактичних обставини справи, невідповідності висновків суду установленим обставинам.

На підтвердження наявності підстав для скасування рішення апелянт покликається на такі доводи:

- земельні ділянки кадастрові номери 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, за їхнім розташуванням до та після зміни її відповідно до документації із землеустрою на дані земельні ділянки повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996;

- повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали Кабінету Міністрів України, що свідчить про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області ст.ст. 12, 84, 122 та 149 Земельного кодексу України (надалі 3К України) на час прийняття наказу №2629-сг від 05.09.2016. При цьому вказує на обставини відсутності погодження постійним лісокористувачем Державним підприємством Міжгірське лісове господарство на вилучення (припинення права користування) земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, що також свідчить про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України, а саме розпорядження земельною ділянкою без припинення права користування Державного підприємства Міжгірське лісове господарство;

- вилучення спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб з подальшою зміною її цільового призначення та поділу цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки відбулось за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу (Кабінету Міністрів України), прокурор стверджує про наявність підстав для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина як особи за якою на час звернення з цим позовом зареєстроване право власності на такі ділянки;

- в ході досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження витребувано інформацію з Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства та проведено судову земельно-технічну експертизу, за результати якої складено відповідний висновок №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022, яким підтверджується накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008 та утворених земельних ділянок шляхом поділу зазначеної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач у справі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, в судових засіданнях стверджував, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а скаржник не довів порушень застосування судом матеріального чи процесуального права. Додав, що органом досудового рослідування закрито провадження у справі в зв`язку відсутністю складу злочину, за відсутності накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явився. Клопотань про відкладення не поступало.

Згідно з ч. ч. 3, 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч. 10 цієї статті та ч. 2 ст. 271 цього Кодексу і суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи учасників процесу(в тому числі і третіх осіб) належним чином повідомлено про час і місце слухання справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін-учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

У цій справі участь представників учасників процесу в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась..

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін позивача та третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №2629-сг від 05.09.2016 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008 площею 1,2 га, в тому числі пасовища площею 1,2 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту в урочищі Лазок на території Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.

В подальшому, 15.09.2016 державним ресторатором Міжгірської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, що підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301719789 від 30.05.2022.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №744 від 01.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008, площею 1,2000 га, відчужено на користь останнього та зареєстровано у встановленому законом порядку 07.09.2017.

Розпорядженням голови Міжгірської районної державної адміністрації №109 від 30.03.2018 затвердженого проект землеустрою щодо відведення згаданої вище земельної ділянки зі зміною цільового призначення, із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301719789 від 30.05.2022 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-21-2610852018 від 16.04.2018.

На підставі заяви ОСОБА_2 (власника земельної ділянки) 07.03.2019 державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації здійснено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2122485200:03:001:0008, внаслідок чого сформовано дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га та 2122485200:02:004 0029 площею 0,2 га. Вказаний факт також підтверджуються наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою №299971737 від 17.02.2022.

На підставі розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації №35 від 21.02.2020 цільове призначення земельної ділянки площею 0,2 га за кадастровим номером 2122485200:02:004:0029 змінено з земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального садівництва на земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Рішенням єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина від 06.09.2021 створено товариство з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина, призначено ОСОБА_3 директором товариства та затверджено статут останнього.

Судами встановлено, що 09.09.2021 на підставі акта-правочину про прийняття-передавання майна учасника до статутного капіталу згідно з рішенням учасника від 06.09.2021 та 09.09.2021 товариство з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина прийняло від учасника ОСОБА_2 нерухоме майно, що наведено нижче:

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122485200:02:004:29 площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1786043221224;

- садовий будинок загальною площею 263,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1888707321224;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1786061221224.

У зазначеному акті визначено, що з моменту підписання даного акта, всі права учасника як власника вказаного вище нерухомого майна переходять до Товариства.

Право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 2122485200:02:004:0029 та кадастровим номером 2122485200:03:001:0009 за товариством з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина зареєстровані 09.09.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301644237 та №301644106.

В обґрунтування заявлених у справі позовних вимог, прокурор посилається на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2124485200:03:001:0008 площею 1,2 га, а також утворені земельні ділянки шляхом поділу зазначеної земельної ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство, в підтвердження чого прокурором надано, зокрема:

- акт на право постійного користування Міжгірського державного лісогосподарського підприємства серії І-ЗК№000384 від 27.12.1996;

- висновок земельно-технічної експертизи №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022, проведеної Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України під час досудового розслідування кримінального провадження №4202007210000035 від 16.08.2021;

- фрагмент з карти-схеми Державного підприємства Міжгірське лісове господарство;

- фрагмент з плану лісонасаджень Державного підприємства Міжгірське лісове господарство;

- планшет №5 лісовпорядкування Ізківського лісництва від 2010 року Державного підприємства Міжгірське лісове господарство;

- таксаційні характеристики кварталу 13 Ізківського лісництва;

- лист секретаріату Кабінету Міністрів України №8010/0/2-22 від 02.05.2022;

- скріншоти з офіційного веб-порталу Державного земельного кадастру (https://nks.dzk.gov.ua);

- лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект №04-278 від 06.03.2024 з фрагментом картографічних матеріалів.

Так, судом встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК№000384, виданого відповідно до розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації від 27.12.1996 №593 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №53, Міжгірському державному лісогосподарському підприємству надано в постійне користування 31 529 га землі для ведення лісного господарства в межах згідно з планом землекористування.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №4202007210000035 від 16.08.2021 Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України проведено судову земельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку цієї земельно-технічної експертизи №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008 площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворених земельних ділянок шляхом поділу зазначеної вище земельної ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, за їхнім розташуванням до та після зміни її конфігурації відповідно до документації із землеустрою на дані земельні ділянки накладається на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство.

За позицією прокурора, наведені обставини та надані докази в сукупності свідчать про порушення вимог закону та незаконне отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008 площею 1,2 га, а також підтверджують наявність підстав для витребування у власність держави з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009.

На виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15.02.2024 у цій справі старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань надано до суду висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1517-Е від 18.12.2023, проведеної Закарпатським відділенням Львівського НДІ судових експертиз в 2023 році в межах досудового провадження кримінальної справи №4202007210000035, із зазначенням про можливість використання такого висновку під час розгляду господарської справи №907/420/22.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення зазначеної вище земельно-технічної експертизи №1517-Е від 18.12.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 224485200:03:001:0008 площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1 га, до та після зміни їх конфігурації:

- накладаються на землі Пилипецької сільської ради згідно з Проектом встановлення межі с. Пилипець від 1993 року;

- знаходяться в межах Пилипецької сільської ради згідно Схеми поділу земельних ділянок колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП Шипіт від 1997 року;

- знаходяться в межах Пилипецької сільської ради згідно Проекту землеустрою щодо внесення змін в Схему поділу земельних ділянок колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП Шипіт від 2011 року.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України (тут і надалі у редакції на момент прийняття наказу від 05.09.2016 №2629-сг) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (тут і надалі ЛК України у редакції на момент прийняття наказу від 05.09.2016 №2629-сг) ліс тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Частиною 1 ст. 4 ЛК України передбачено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

При цьому варто врахувати, що застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22).

Згідно зі ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 55 ЗК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною 1 ст. 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, ст. 16 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Судами встановлено, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000384, виданого відповідно до розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації від 27.12.1996 №593 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №53, Міжгірському державному лісогосподарському підприємству надано у постійне користування 31 529 га землі для ведення лісного господарства в межах згідно з планом землекористування.

Прокурор у якості доказів на підтвердження приналежності земельної ділянки з кадастровим номером 224485200:03:001:0008 площею 1,2 га, а також утворених внаслідок її поділу спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га до земель лісогосподарського призначення надав висновок земельно-технічної експертизи №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022, проведеної Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.

Колегія суддів враховує, що єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза (постанова Верховного Суду у справі №556/1437/19, від 13.07.2022)

Водночас, із наданої прокурором земельно-технічної експертизи №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022 вбачається, що в основу висновку про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га до земель лісогосподарського призначення, а також щодо накладення цих земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство, експертом покладено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розроблених у 2010 році щодо земель лісового фонду Ізківського лісництва Державного підприємства Міжгірське лісове господарство, зокрема, планшет №5 лісовпорядкування Ізківського лісництва квартал 13.

Оцінюючи наданий прокурором висновок експерта, суд враховує, що Законом України від 08.02.2006 №3404-IV Про внесення змін до Лісового кодексу України, який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п. 5 розділу Прикінцеві положення нової з 29.03.2006 редакції ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у Перехідних положеннях); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Водночас, буквальне тлумачення п. 5 розділу Прикінцеві положення ЛК України (в редакції на час набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008) дає підстави для однозначного висновку, що підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, за відсутності державного акта на таке право, можливо:

- по-перше, з дати набрання цією нормою чинності з 29.03.2006;

- по-друге щодо земельних лісових ділянок, які були надані у постійне користування до цієї дати (раніше надані землі), тобто до 29.03.2006.

При цьому суд зауважує, що така редакція п. 5 розділу Прикінцеві положення ЛК України була чинною до 26.05.2021 включно, а отже і на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказу №2629-сг від 05.09.2016, на підставі якого затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 224485200:03:001:0008, а також утворених внаслідок її поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009.

З урахування чого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки правовстановлюючим документом, що підтверджує право постійного користування Державного підприємства Міжгірське лісове господарство на земельні лісові ділянки, у тому числі Ізківського лісництва квартал 13 (землі якого як доводить прокурор накладаються на спірні земельні ділянки), є саме державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000384, який виданий 27.12.1996, тобто до 29.03.2006, то у спірному випадку у розумінні наведених вище норм права планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2010 року, на підставі яких фактично проводилась судова-земельно технічна експертиза, не можуть вважаться правовстановлюючими документами, які підтверджують право на конкретні ділянки лісового фонду, а положення п. 5 розділу Прикінцеві положення ЛК України до застосування в спірних правовідносинах не підлягають.

Невідповідним суд вважає також можливість застосування до правовідносин з приватизації земельної ділянки кадастровий номер 2122485200:03:001:0008 положень пункту 5 розділу Прикінцеві положення ЛК України в чинній з 26.05.2021 редакції (щодо можливості підтвердження права постійного користування планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування до здійснення державної реєстрації права постійного користування), позаяк відповідні законодавчі зміни 2021 року жодним чином не можуть регулювати правовідносини з приводу законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008 у 2016 році та в даній частині зворотної дії в часі відповідні законодавчі зміни не мають.

Водночас, суд враховує, що земельно-технічна експертиза №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022 не містить висновків щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 224485200:03:001:0008, а також утворених внаслідок її поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009, на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство саме відповідно до матеріалів (документації) із землеустрою (технічного звіту) до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000384, який у даному випадку і є правовстановлюючим документом.

З висновку експерта від 07.02.2022 №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ вбачається, що землевпорядна документація до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996, зокрема, технічний звіт до вказаного Державного акта наданий експерту, проте дослідження експертом проводилося на підставі матеріалів плану лісовпорядкування, розроблених у 2010 році земель лісового фонду Ізківське лісництво ДП Міжгірський лісгосп, зокрема, планшет лісовпорядкування №5, які й досліджувалися експертом на предмет наявності накладення на спірні в даній справі земельні ділянки та неналежність яких (як правовстановлюючих документів) встановлена судом вище.

Апеляційний суд звертає увагу, що належним доказом на підтвердження накладення спірних земельних ділянок на земельні ділянки лісогосподарського призначення відповідно до Державного акта серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996, виданого Державному підприємству Міжгірське лісове господарство, що й намагається довести прокурор перед судом, могла б бути земельно-технічна експертиза на предмет встановлення наявності накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2124485200:03:001:0008 площею 1,2 га, а також утворених земельних ділянок шляхом її поділу кадастрові номери 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га на землі лісогосподарського призначення відповідно до Державного акта серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996, виданого Державному підприємству Міжгірське лісове господарство, проведена шляхом співставлення:

-з землевпорядною документацією, яка слугувала підставою виготовлення самого Державного акта серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996, зокрема Технічного звіту до даного акта;

-з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що підтверджували право на раніше надані державному підприємству Міжгірське лісове господарство землі лісового фонду, які й слугували підставою віднесення відповідних земель до лісогосподарських та виготовлені і затверджені до дати видачі Державного акта, тобто до 27.12.1996, про що й зазначено в п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Наведених доказів прокурором судам не надано, як і не підтверджено відповідність матеріалів лісовпорядкування, розроблених у 2010 році земель лісового фонду Ізківське лісництво ДП Міжгірський лісгосп (в тому числі й планшету лісовпорядкування №5) фактичним межам лісогосподарських ділянок відповідно до Державного акта серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996 шляхом, зокрема, їх співставлення за результатами експертизи з питань землеустрою, що оспорюється в даній справі відповідачем та вбачається з повторно проведеної органом досудового розслідування в межах кримінального провадження №4202007210000035 експертизи №СЕ-19/107-21/8148-ЗТ від 07.02.2022.

Інші докази, надані прокурором на підтвердження накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009 на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство, у тому числі і лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект №04-278 від 06.03.2024 з фрагментом картографічних матеріалів, наведеного вище також не спростовують, позаяк базуються на тих самих матеріалах лісовпорядкування 2010 року неналежність яких як доказів у спірних правовідносинах та оцінка яких наведена судом вище.

Суд враховує, що відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1517-Е від 18.12.2023, проведеної Закарпатським відділенням Львівського НДІ судових експертиз в 2023 році в межах досудового провадження кримінальної справи №4202007210000035, земельна ділянка з кадастровим номером 224485200:03:001:0008, а також утворені в результаті її поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009, до та після зміни їх конфігурації:

- накладаються на землі Пилипецької сільської ради згідно з Проектом встановлення межі с. Пилипець, Подобовець, Розтока з комплексом робіт по першому етапу роздержавлення та приватизації земель Пилипецької сільської ради народних депутатів Міжгірського району Закарпатської області, виготовленого Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1993 року з відповідними картографічними матеріалами;

- знаходяться в межах Пилипецької сільської ради згідно Схеми поділу земельних ділянок колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП Шипіт Міжгірського району Закарпатської області, виготовлену Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1997 року з відповідними картографічними матеріалами;

- знаходяться в межах Пилипецької сільської ради згідно Проєкту землеустрою щодо внесення змін в Схему поділу земельних ділянок колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП Шипіт в межах території Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, виготовленого ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 2011 року з відповідними картографічними матеріалами.

З дослідницької частини висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1517-Е від 18.12.2023 вбачається, що спірні земельні ділянки відповідно до наданих експерту та наявних в матеріалах даної справи Проєкту встановлення межі с. Пилипець виготовленого Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1993 року, Схеми поділу земельних ділянок колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП Шипіт Міжгірського району Закарпатської області, виготовлену Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1997 року, Проєкту землеустрою щодо внесення змін в означену Схему, виготовленого ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 2011 року з відповідними картографічними матеріалами до та після зміни їх конфігурації накладаються на землі Пилипецької сільської ради відповідно до наведених землевпорядних документацій та розташовані в контурі 1770 земель Пилипецької сільської ради.

Наведене, у свою чергу, додатково спростовує доводи прокурора щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство, а без встановлення накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення відповідно до Державного акта серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996 шляхом їх співставлення з землевпорядною документацією, яка слугувала підставою виготовлення самого Державного акта або з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що підтверджували раніше надане (до видачі Державного акта) право Державного підприємства Міжгірське лісове господарство на землі лісового фонду, передчасними є вимоги прокурора про витребування від відповідача земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га з підстав їх накладення на матеріали лісовпорядкування 2010 року, які не можуть вважатися правовстановлюючими у спірних правовідносинах в силу законодавства, чинного на час набуття третьою особою 2 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 224485200:03:001:0008.

При цьому, знаходження спірних ділянок відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1517-Е від 18.12.2023 на території Пилипецької сільської ради Закарпатської області додатково підтверджує недоведеність прокурором підстав для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га в державну власність в особі позивача Закарпатської обласної державної адміністрації.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведені обставини не впливають на підставність висновків суду щодо недоведеності прокурором належними та допустимими доказами наявності накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Міжгірське лісове господарство на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000384 від 27.12.1996 та критичну оцінку судом висновку експерта від 07.02.2022 № СЕ-19/107-21/8148-ЗТ відповідно до ст. 104 ГПК України.

Щодо висновку експертів від 10.02.2025 року за №4790-Е.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, 07.12.2022 відповідач подав клопотання про призначення у справі судової експертизи. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.12.2022 у справі № 907/420/22 призначено експертизу. Однак, постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 року ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.12.2022 у справі № 907/420/22 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З власної ініціативи відповідача, було замовлено проведення комплексної земельно-технічної експертизи, яка проведена відповідно до вимог ЗУ «Про судову експертизу».

10.02.2025 року Закарпатським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції згідно звернення представника ТОВ «ЛИЖНА ВЕРШИНА», складено висновок експертів №4790-Е за результатом проведення комплексної земельно-технічної експертизи земельних ділянок за кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, 2122485200:03:001:0009 та 2122485200:02:004:0029 (далі - висновок експертів від 10.02.2025 року №4790-Е) згідно якого встановлено, що:

«...1.1. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009, до та після зміни їх конфігурації, накладаються на землі сільськогосподарського призначення Пилипецької сільської ради згідно Проекту встановлення межі с. Пилипець, Подобовець, Розтока з комплексом робіт по першому етапу роздержавлення та приватизації земель Пилипецької сільської ради народних депутатів Міжгірського району Закарпатської області виготовленого Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1993 року з відповідними картографічними матеріалами.

1.2. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га до зміни їх конфігурації, знаходяться в межах земель сільськогосподарського призначення Пилипецької сільської ради згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП «Шипіт» Міжгірського району Закарпатської області, яка виготовлена Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1997 року з відповідними картографічними матеріалами. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га після зміни їх конфігурації, в більшій мірі знаходяться в межах земель сільськогосподарського призначення Пилипецької сільської ради згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП «Шипіт» Міжгірського району Закарпатської області, яка виготовлена Закарпатським філіалом інституту землеустрою від 1997 року з відповідними картографічними матеріалами.

1.3. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, до та після зміни їх конфігурації знаходяться в межах земель сільськогосподарського призначення Пилипецької сільської ради згідно індексно-кадастрової карти Пилипецької сільської ради.

1.4. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, до зміни їх конфігурації знаходяться в межах земель сільськогосподарського призначення Пилипецької сільської ради згідно Проекту землеустрою щодо внесення змін в «Схему поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП «Шипіт» в межах території Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області» виготовлений ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 2011 року з відповідними картографічними матеріалами. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 21222485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, після зміни їх конфігурації, в більшій мірі знаходяться в межах земель сільськогосподарського призначення Пилипецької сільської ради згідно Проекту землеустрою щодо внесення змін в «Схему поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) в КСГП «Шипіт» в межах території Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області» виготовлений ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 2011 року з відповідними картографічними матеріалами.

3. Відповідно до наявних матеріалів із землеустрою, зокрема Проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі якого, відомості (вихідні дані про земельні ділянки) внесенні до державного земельного кадастру, (без врахування відомостей, щодо можливої зміни цільового призначення, як окремої земельної ділянки так і двох досліджуваних ділянок), земельні ділянки з кадастровим номером 2124485200:03:001:0008, площею 1,2 га, яка перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворені в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площе. 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га віднесені до земель сільськогосподарського».

Враховуючи вищевказане вбачається, що висновком експертів від 10.02.2025 року за №4790-Е спростовуються доводи Закарпатської обласної прокуратури стосовно незаконності формування та/ або передачі земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 та 2122485200:03:001:0009 на користь ТОВ «ЛИЖНА ВЕРШИНА».

Суд апеляційної інстанції, бере до уваги, що висновок експертів від 10.02.2025 року за №4790-Е був сформований та отриманий представником ТОВ «ЛИЖНА ВЕРШИНА» від Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції вже після подання відзиву на позовну заяву та відкриття апеляційного провадження, у зв`язку із чим у ТОВ «ЛИЖНА ВЕРШИНА» була відсутня об`єктивна можливість надати відповідний письмовий доказ у порядку та строки визначені ч.3, статті 80ГПК України.

Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Слід зазначити, що висновки експертів від 10.02.2025 року за №4790-Е підтверджуються матеріалами справи та відповідають висновкам, яких дійшов суд апеляційної інстанції, узгоджуються з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи. Встановлені, під час розгляду справи, судом обставини підтверджуються висновками експертів, які були долучені відповідачем.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення господарського суду Закарпатської області прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури за №15-857-22 від 26.08.2024 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2024 у справі №907/420/22 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.02.2025

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.