Постанова

від 17.03.2025 по справі 911/358/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 911/358/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача: Бурлаку Т.О.;

від відповідача: Варшамян Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері"

про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 (повний текст рішення складено 29.11.24)

у справі №911/358/24 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері"

про стягнення 1 268 730,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері"

до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

про зобов`язання прийняти товар та стягнення 499 500,00 грн

УСТАНОВИВ:

ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернувся до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" про стягнення 1 268 730,00 грн штрафних санкцій за прострочення термінів поставки.

Штрафні санкції нараховані за прострочення термінів поставки замовленого Товару за Договором поставки № 53-Р від 30.03.2023 на постачання автонавантажувачів вантажопідйомністю 5 тон (далі - Товар), які складаються з 569 430,009 грн. пені за 57 днів прострочення за період з 08.08.2023 по 03.10.2023 та 699 300,00 грн. штрафу у розмірі 7% від вартості поставки за прострочення термінів поставки понад 30 днів.

ТОВ "Логістик Машинері" подало зустрічний позов до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про зобов`язання прийняти товар та стягнення 499 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/358/24 позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" про стягнення 1268730,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" 79 920,00 грн пені та 1 198,80 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти первісного позову відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" 499 500,00 грн. забезпечувального платежу, 79 723,73 грн. витрат на оплату експертизи та 7 492,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти зустрічного позову про зобов`язання прийняти товар відмовлено.

Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/358/24 та ухвалити нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" 1 268 730,00 грн. штрафних санкцій за Договором поставки від 30.03.2023 № 53-Р. В задоволенні зустрічного позову до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" 499 500,00 грн. забезпечувального платежу, 79 723,73 грн. витрат на оплату експертизи та 7 492,50 грн. витрат по сплаті судового збору відмовити повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/358/24 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" звернулось з заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якої відповідач просив стягнути з позивача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №911/358/24 у розмірі 32 738, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/358/24, розгляд заяви призначено на 17.03.2025.

14.03.2025 через систему «Електронний суд» Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" подало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у якому просило суд зменшити розмір витрат, що заявлені заявою представника ТОВ «Логістик Машинері» на суму недоведених належним чином та необґрунтованих витрат.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у першій заяві про суті справи, яка була подана до суду апеляційної інстанції - відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що витрати понесені ним під час розгляду даної справи в апеляційному суді становлять 32738,00 грн.

Так, ТОВ «Логістик Машинері» було надано до суду апеляційної інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема копії договору професійної правничої допомоги №01/05 від 01.05.2024 та акту приймання-передачі № 2 наданої правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Так з наявних матеріалів справи вбачається, що 01.05.2024 між Адвокатським бюро "Варшамяна" (бюро) та ТОВ «Логістик Машинері» був укладений договір №01/05 професійної правничої допомоги, за умовами якого бюро зобов`язалось надати клієнту професійну правничу допомогу, а клієнт зобов`язався прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду) в рамках ведення судової справи № 911/358/24.

Згідно з п. 1 договору професійна правнича допомога включає зокрема наступні види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання позовних заяв (в т.ч. зустрічного позову), відзивів на позовні заяви тощо; представництво інтересів клієнта у судах.

У п. 9 даного договору сторони погодили, що розмір гонорару бюро (адвоката бюро) за комплексне ведення справи № 911/358/24 у Північному апеляційному господарському суді складає 32738,00 грн.

07.03.2025 між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі № 2 наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги №01/05 від 01.05.2024, з якого вбачається, що на виконання вказаного договору бюро надало клієнту послуги в рамках ведення судової справи № 911/358/24 у Північному апеляційному господарському суді, а саме:

1. складання відзиву на апеляційну скаргу від 05.02.2025;

2. складання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2024;

3. складання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги від 13.01.2025;

4. участь адвоката Тиграна Варшамяна у судових засіданнях 12.02.2025, 05.03.2025.

Також у даному акті сторони підтвердили, що вартість наданих/отриманих послуг складає 32738 грн.

Також заявником було надано суду копію платіжної інструкції № 3839 від 04.02.2025, з якою вбачається перерахування ТОВ «Логістик Машинері» на користь Адвокатського бюро "Варшамяна" (бюро) 32738 грн.

Колегія суддів наголошує, що включення до акту приймання-передачі № 2 наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги №01/05 від 01.05.2024, такої дії як складання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги від 13.01.2025 є безпідставним, оскільки вчинення вказаної дії є наслідком недостатньої ретельності дії адвоката, вчинених при підготовці апеляційної скарги та доданих до неї документів згідно із вимогами ГПК України.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

У даному випадку, як вже було вказано вище, позивач скористався своїм правом на подання клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Колегія суддів зазначає, що дана справа за своїм предметом та підставами не відноситься до категорії складних, матеріли справи не містять значного обсягу доказів по справі, які потребували детального дослідження представником відповідача під час апеляційного перегляду справи.

На переконання колегії суддів, вчинення дій адвокатом, який є спеціалістом у сфері права, а також приймав участь у цій справі у суді першої інстанції, а отже був обізнаний з предметом та підставами даного спору, запереченнями сторін, обсягом доказів по справі, не потребувало витрачання значного обсягу часу та надмірних зусиль.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що розгляд цієї справи у суді апеляційної інстанції не був тривалим.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 3.44. постанови Верховного Суду від 19.04.2023 № 911/2410/13 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на вищевикладене, врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу та подані на заперечення на вказану заяву, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, ураховуючи, що позиція представника відповідача не є значно відмінною, від позиції, викладеної у суді першої інстанції, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не в повній мірі відповідають вимогам щодо розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України), у зв`язку з чим заява відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанцій підлягає частковому задоволенню, а визначений адвокатом розмір витрат у сумі 32 738,00 грн є завищеним, тому підлягає зменшенню до 15 000,00 грн. У решті заява задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу розумності та пропорційності складності справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/358/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 17, оф. 9, код ЄДРПОУ 37696993) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МАШИНЕРІ" відмовити.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

Л.Г. Сітайло