Постанова

від 18.03.2025 по справі 910/16916/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа№ 910/16916/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грубник Д.Л. орд.;

від відповідача: Гриненко А.О. дов.;

від третьої особи : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 (повний текст складено 24.09.2024)

у справі №910/16916/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс"

до Державного підприємства "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс"

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України, яке в процесі розгляду справи змінило найменування на Державне підприємство "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (далі - відповідач) та просило суд витребувати від відповідача на користь позивача нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул.Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000) (далі - спірне нерухоме майно).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно володіє спірним нерухомим майном позивача, яке вибуло з володіння позивача поза його волею, внаслідок вчинення щодо товариства та його майна серії кримінальних правопорушень, що на цей час є предметом досудового слідства та підтверджується судовими рішеннями у справах №910/22027/21, №910/5022/23, а саме: на підставі підробленого паспорта ОСОБА_1 (учасника позивача з часткою 99%) було здійснено незаконне відчуження його частки та укладені договори щодо його частки, зокрема внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" (далі - третя особа) та його подальшого продажу відповідачу за договорами купівлі-продажу від 19.11.2020 та від 25.05.2021 і з 25.05.2021 відповідач набув право власності на весь спірний об`єкт, тому спірне нерухоме майно підлягає витребуванню на користь позивача.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що 19.11.2020 та 25.05.2021 між ним та третьою особою укладено договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна і відповідачем було сплачено на користь продавця (третьої особи) повну вартість майна; умовами п.7.1 вказаних договорів передбачено, що в разі виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно, продавець зобов`язується компенсувати вартість вказаного майна третім особам на частину майна, на яку вони б мали право, тому позивач має право звернутися з вимогами про сплату вартості нерухомого майна згідно з договорами до третьої особи, яка зобов`язана її відшкодувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано від Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул.Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715471080000).

Стягнуто із Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» судовий збір в розмірі 6750,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки приймаючи оскаржуване рішення, суд не дотримався необхідного балансу справедливості, встановленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в відповідач у такому випадку залишається без майна, яке набув добросовісно і на законних підставах, і без грошей, які були витрачені на купівлю спірного нерухомого майна; відповідач є державним унітарним підприємством, яке засноване на державній власності, і придбання спірного нерухомого майна здійснювалось виключно для виконання мети діяльності підприємства; прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар; відповідач придбаваючи нежитлові будівлі не знав і не міг знати, що третя особа не має права їх продавати, оскільки під час вчинення правочинів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було обтяжень, обмежень чи інших обставин, щоб унеможливлювали вчинення таких правочинів, проте суд залишив дані обставини поза увагою.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (позивачу і відповідачу) та рекомендованими поштовими відправленнями (третя особа).

Ухвали суду, які направлялись на зареєстровану адресу місцезнаходження третьої особи, повернуті поштою з довідками "За закінченням терміну зберігання", а згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні вказане підприємство є фіктивним.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі, що встановлено рядом судових рішень, а посилання відповідачем на те, що за умовами договорів позивач має право звернутися з вимогами про сплату вартості нерухомого майна до третьої особи є необґрунтованими, оскільки сторони не можуть встановлювати у договорі права та обов`язки інших осіб, які не є стороною відповідного договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/22027/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу. Вказаними судовими рішеннями встановлені наступні обставини:

- станом на 30.07.2020 р. учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були: ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн, що становить 1% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується статутом товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 21/06/19 від 21.06.2019 р., а також відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 572682558397;

- в серпні 2020 року позивачу стало відомо, що у відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були внесені зміни;.

- так, відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 206640581035 станом на 03.08.2020 р. учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн та ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9281,25 грн;

- у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №1202010001000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим було встановлено, що 15.07.2020 р. о 21:43 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем була посвідчена довіреність за № 3638 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 з повноваженнями відчужувати належні позивачу частки в статутних капіталах юридичних осіб та з підписанням всіх без виключення документів;

- в межах вказаного кримінального провадження була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 р. № 3638 на представництво інтересів ОСОБА_1 виконаний іншою особою;

- також слідчим було встановлено, що довіреність № 3638 від 15.07.2020 р. була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера;

- позивач вказує, що з ОСОБА_5 він не знайомий, жодних довіреностей йому не видавав, та, відповідно, не уповноважував на вчинення жодних дій від свого імені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс";

- у подальшому, 30.07.2020 р., ОСОБА_5 , на підставі довіреності №3638 від 15.07.2020 р., разом з ОСОБА_4 , було проведено загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", на яких прийняті рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також зміну місцезнаходження товариства;

- 31.07.2020 р. між ОСОБА_5 , який діяв від імені позивача на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020 р., та ОСОБА_4 було підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими № 316, № 317, за яким ОСОБА_1 передав на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу;

- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 206640581035;

- 20.08.2020 р. ОСОБА_4 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", оформлені протоколом № 20/08/2020 від 20.08.2020 р., на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 ;

- також 20.08.2020 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №1611, № 1612, за яким ОСОБА_4 передав на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу;

- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 336531328857. Рішенням Господарського суду міста Києва ід 14.06.2023 у справі №910/5022/23, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 11.07.2023, було задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ - 25196694) в розмірі 9 281 грн 25 коп., що становить 99% статутного капіталу товариства.

Вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини:

- станом на 30.07.2020 позивач був власником частки в статутному капіталі ТОВ "ХДМ-Сервіс" у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" станом на 30.07.2020;

- при цьому позивач, як власник частки в статутному капіталі, внаслідок вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дій щодо відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі товариства, був незаконно позбавлений своєї частки у статутному капіталі товариства;

- факт належності права власності на спірну частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача поза його волею доведений належними та допустимими доказами.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину. Було розпочате досудове розслідування (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100010004077 №12021100060000886 від 02.06.2021).

Вказані обставини підтверджуються копією витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань - провадження від 07.08.2020 №12020100010004077, від 02.06.2021 №12021100060000886; копією довіреності на ім`я ОСОБА_7 на реєстрацію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я. №757/33892/21-к від 25.06.2021 року, якою накладено арешт на корпоративні права та нерухоме майно ТОВ "ХДМ-Сервіс" у ЦНАП м. Києва та районних у м. Києві адміністрацій; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 18.11.2022.

В межах кримінального провадження №12020100010004077 від 07.08.2020 була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 №3638 виконаний не ним, а іншою особою.

30.07.2020 ОСОБА_5 використав підроблену довіреність №3638 від 15.07.2020, та разом з ОСОБА_4 провів загальні збори товариства, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також прийнято рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи.

31.07.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими №№316, 317, внаслідок чого ОСОБА_4 набув частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн., що становить 99% статутного капіталу.

20.08.2020 ОСОБА_4 проведені загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом №20/08/2020 від 20.08.2020, на яких прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 . Того ж дня ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №№1611, 1612, за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн., що становить 99% статутного капіталу.

В межах кримінального провадження, рішенням Голосіївського районного суду від 18.08.2020 у справі №752/16023/20 було заборонено вчинення реєстраційних дій щодо товариства, 01.09.2020 заборона вчинення реєстраційних дій внесена до реєстру реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Хаустовою М.Є.

Позивач зазначив, що метою рейдерської атаки на підприємство було заволодіння його нерухомим майном. Внаслідок протиправного заволодіння зловмисниками часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", ними було здійснено відчуження нерухомого майна товариства, для чого 02.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" передало нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715471080000) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс", після чого 04.08.2020 право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В.

19.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об`єкта нерухомого майна відповідачу - Державній організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України.

25.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об`єкта нерухомого майна відповідачу - Державній організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України.

25.05.2021 Державна організація Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України набуло право власності на весь спірний об`єкт, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд витребувати від відповідача на користь позивача нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул.Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000), оскільки вказане нерухоме майно вибуло із володіння позивача поза його волею.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що він набув право власності на спірне майно на підставі відплатних договорів купівлі-продажу від 19.11.2020 та 25.05.2021, сплатив за нього повну вартість; відповідач придбаваючи нежитлові будівлі не знав і не міг знати, що третя особа не має права їх продавати, оскільки під час вчинення правочинів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було обтяжень, обмежень чи інших обставин, щоб унеможливлювали вчинення таких правочинів, а умовами п.7.1 вказаних договорів передбачено, що в разі виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно, продавець зобов`язується компенсувати вартість вказаного майна третім особам на частину майна, на яку вони б мали право, тому позивач має право звернутися з вимогами про сплату вартості нерухомого майна згідно з договорами до третьої особи, яка зобов`язана її відшкодувати.

За результатами даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірне нерухоме майно незаконно вибуло із володіння позивача.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Позивач зазначає, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею та на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із третьою особо, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем.

За приписами частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Факт вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача поза його волею встановлений судовими рішеннями у господарських справах №910/22027/21 та №910/5022/23.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Частиною 5 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідач не брав участі у вказаних справ, проте не спростував обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями щодо.

Отже, вказані судові рішення у справах №910/22027/21 та №910/5022/23, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи, а встановлені цим рішенням обставини повторного доведення не потребують.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 09.08.2018 у справі № 927/876/17, від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16 та ін.) власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК України).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 338 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 338 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами). Подібна правова позиція викладена у пунктах 143 - 151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №204/8017/17.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне нерухоме майно вибуло поза волею власника (позивача), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про витребування майна від останнього набувача (відповідача) підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, адже набув майно за відплатними договорами і сплатив повну вартість майна, то наявність у відповідача статусу добросовісного набувача спірного майна з огляду на зміст статті 388 ЦК України не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Так, відповідно до положень статті 388 ЦК України майно, яке вибуло не за волею власника може бути витребувано у добросовісного набувача. Тому при вибутті майна поза волею власника добросовісність набувача не перешкоджає витребуванню майна.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;

2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;

3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом при розгляді даної справи встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника (позивача) поза його волею.

Повернення у власність позивача вказаного нерухомого майна, відчуженого поза його волею переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.

Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач, поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.

Враховуючи наведене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна.

Відтак, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зроблено висновок, за змістом якого добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Відтак, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, відповідач не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про відшкодування витрат понесених у зв`язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії відповідач понесе індивідуальний і надмірний тягар.

Відтак, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24.03.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко