Постанова

від 18.03.2025 по справі 910/12687/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа№ 910/12687/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: Закордонець М.М., Власов М.М.;

від відповідача: Кушнір О.В., Березка Р.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 (повний текст складено 13.12.2024)

у справі №910/12687/24 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран"

про стягнення 25 876 583,20 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" про стягнення 25 876 583,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки ним 30.12.2021 згідно узгодженої заявки було здійснено 100% передоплату на загальну суму у розмірі - 60 000 000 грн.

У зв`язку із не поставленням товару, ТОВ "Максігран" протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн. Однак, станом на дату позовної заяви залишається сума неповернутих коштів у розмірі 25 876 583,20 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" заборгованість у розмірі 25 876 583 грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 310 519 грн 20 коп.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим позивач має право вимагати повернення 100% попередньої оплати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивач жодним чином не підтверджує здійснення замовлення на поставку продукції;

- поставка продукції постачальником без заявок покупця є порушенням вимог розділу 3 Договору «УМОВИ ПОСТАВКИ» та умов Договору;

- позивачем не надано доказів порушення строків поставки з боку Відповідача, а тому у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення грошових коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12687/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 465 778, 50 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.03.2025.

Ухвалами суду від 10.03.2025 та 17.03.2025 задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Правові позиції учасників справи

21.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог відповідача, просив рішення залишити без змін.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

24.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 907/31/25.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні Господарського суду Запорізької області на розгляді перебуває справа № 907/31/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" про зобов`язання відповідача виконати умови пунктів 3.3, 4.2.2 договору поставки № 30/12-4 від 30.12.2021, а саме: подати на адресу позивача заявку на поставку продукції, яка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо та зобов`язання відповідача прийняти від позивача поставлений товар в порядку та на умовах визначених договором поставки № 30/12-4 від 30.12.2021, у зв`язку із внесенням відповідачем передоплати за поставлений товар в сумі 25 876 583,20 грн.

Відповідач зазначає, що вимоги у справах № 907/31/25 та № 910/12687/24 є взаємовиключними та такими, що у разі задоволення однієї із вимог, повністю виключається задоволення протилежності

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Так, у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" 25 876 583,20 грн неповернутих сум передоплати. На підтвердження факту наявності у відповідача відповідного обов`язку позивачем долучено до матеріалів справи копію договору та платіжних доручень.

А тому, матеріали справи № 910/12687/24 містять усі необхідні документи для встановлення обставин, що мають значення для даної справи та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі.

Водночас, сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 907/31/25 господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.

А тому, оскільки у даному випадку судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, відсутні підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі № 907/31/25.

Також, 18.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що у зв`язку із подачею заперечень на зупинення провадження у справі, додаткових пояснень, є необхідність у відкладенні розгляду справи для надання можливості відповідачу належним чином підготувати свою правову позицію.

Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин необхідності відкладення розгляду справи не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними, а тому не можуть слугувати підставою для відкладення розгляду справи у розумінні ст.ст. 202, 270 ГПК України.

Представниками відповідача, які з`явились у судове засідання, не наведено причин, за яких у суду відсутня можливість розглянути подану апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 18.03.2025.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" (покупець, позивач) було укладено договір поставки №30/12-4 (далі - договір), за умовами п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі - продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція, тощо.

Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п. 1.4 договору).

Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору (п. 2.4 договору).

За умовами п. 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці.

Згідно з п. 3.3 договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо.

Постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100 % її вартості (п. 3.4. договору).

Обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.16 договору передбачено, що у випадку недопоставки узгодженої партії продукції постачальник зобов`язаний допоставити таку продукцію належної кількості та якості у строки, додатково узгоджені сторонами, або включити її в наступну поставку. Якщо сторони не досягли згоди щодо строків допоставки та можливості включення продукції до наступної партії, постачальник повертає вартість недопоставленої продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (п. 6.1 договору).

30.12.2021 згідно узгодженої заявки покупцем було здійснено 100% передоплату на загальну суму у розмірі 60 000 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та випискою із рахунку позивача.

У зв`язку із не поставленням товару, ТОВ "Максігран" протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Отже сума неповернутих коштів становила 25 876 583,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2024 позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, було направлено претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати по договору у розмірі 25 876 583,20 грн, та в подальшому даний лист відправлено рекомендованим листом, який отримано відповідачем 08.10.2024, що підтверджується роздруківкою АТ "Укрпошти".

Спір у справі виник у зв`язку із неповерненням відповідачем суми попередньої оплати за договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору позивач здійснив 100% передоплату на загальну суму у розмірі 60 000 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.(постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 (пункт 21)).

Доводи відповідача про відсутність у позивача права на повернення передоплати, оскільки позивач жодним чином не підтвердив здійснення замовлення на поставку продукції колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці.

Згідно з п. 3.3 договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо.

Таким чином, сторонами погоджено направлення заявок на поставку товару в усній формі, як ще одного належного способу обміну інформацією.

Позивач стверджував, що ним було подано відповідачу заявку на поставку товару в усній формі, яка містила всі передбачені договором умови та інформацію. Відповідач дані твердження не спростував.

Крім того, у п. 3.2. договору сторони передбачили, що за попередньою домовленістю сторін поставка продукції може здійснюватись шляхом її самовивозу автомобільним транспортом зі складу постачальника.

Згідно приписів ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Водночас, матеріали справи не містять доказів як повідомлення позивача про готовність товару для його передання покупцеві, так і здійснення відповідачем будь-яких дій щодо підготовки та реалізації відправлення такого товару позивачу чи погодження з покупцем місця самовивозу товару згідно приписів п. 3.3. договору.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчинив конклюдентні дії на підтвердження настання у нього обов`язку з поставки товару та неналежне виконанням ним свого зобов`язання, а саме протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково повернув передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн.

Колегія суддів враховує, що у призначені платежу відповідач вказував «повернення коштів за непоставлений товар згідно листа № 19/12-23 від 19.12.2023.»

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, на яку посилається скаржник, зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.

Тобто відповідач, підтверджуючи в попередніх заявах своє зобов`язання з повернення отриманого авансу та вчиняючи конклюдентні дії на повернення позивачу коштів, наразі діє недобросовісно, проявивши суперечливу поведінку у своїх діях та вказуючи на відсутність у нього такого обов`язку.

А тому, за наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи поведінку учасників господарських правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем свого зобовязання в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим позивач має право вимагати повернення 100% попередньої оплати.

Як вже було зазначено вище, приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Пунктом 3.16 договору передбачено, що у випадку недопоставки узгодженої партії продукції постачальник зобов`язаний допоставити таку продукцію належної кількості та якості у строки, додатково узгоджені сторонами, або включити її в наступну поставку. Якщо сторони не досягли згоди щодо строків допоставки та можливості включення продукції до наступної партії, постачальник повертає вартість недопоставленої продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 01.10.2024 повернути суму попередньої оплати по договору у розмірі 25 876 583,20 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А тому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем всієї суми попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заявленої суми попередньої оплати у розмірі 25 876 583,20 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені за подачу апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/12687/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повна постанова складена 24.03.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна