Постанова

від 24.03.2025 по справі 906/744/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Справа № 906/744/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у справі №906/744/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн"

до Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос"

про стягнення 249 865,57 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2025 року у справі №906/744/24 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у справі №906/744/24. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у справі №906/744/24 залишено без змін.

10 березня 2025 року від Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн. та прийняття додаткової постанови у справі №906/744/24. Клопотання подане через "Електронний суд" 07 березня 2025 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі №906/744/24 розгляд питання щодо ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №906/744/24 призначено в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано позивачу подати до суду апеляційної інстанції свої заперечення щодо клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

19 березня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" надійшла заява, відповідно до якої позивач просить відмовити у задоволенні клопотання Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про відшкодування витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Розглянувши клопотання Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру здійснених судових витрат до закінчення судових дебатів не може поширюватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Отже, як у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що зумовлено залишенням позову без розгляду за відповідною заявою позивача, поданою до початку розгляду цієї справи по суті, або у випадку закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті, так і у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, відповідач має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини 8 статті 129 ГПК України 5-денного строку для здійснення заяви про розподіл судових витрат та доказів здійснення таких витрат, а в разі його порушення належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №912/1025/20).

У пункті 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі №34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представником Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" у суді апеляційної інстанції був адвокат Кравчук Андрій Васильович відповідно до ордеру серії АМ №1113103 від 10 січня 2025 року.

При цьому, вказаним адвокатом у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що відповідач очікує понести судові витрати, пов`язані із розглядом справи апеляційним судом в розмірі 20 000 грн., у зв`язку із чим підтверджуючі документи будуть надані апеляційному суду додатково у відповідності до положень статті 129 ГПК України.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена у письмовому провадженні 05 березня 2025 року.

10 березня 2025 року від представника Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" - адвоката Кравчука А.В. надійшло клопотання про долучення доказів до справи стосовно підтвердження судових витрат.

Тобто, заявником дотримано строки передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України.

До клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано докази, а саме: додаток №2 від 31 липня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №610, акт про виконання замовлення (надання юридичних послуг) від 06 березня 2025 року згідно договору, детальний опис від 06 березня 2025 року виконаної роботи (наданих послуг) адвокатом Кравчуком А.В. для клієнта Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" в ході розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 31 липня 2024 року між адвокатом Кравчуком Андрієм Васильовичем та Приватним (орендним) сільськогосподарським підприємством "Колос" укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якого предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги клієнту у всіх справах, що стосуються його законних прав та інтересів (пункт 1 договору).

Згідно пункту 2 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу, представляти і захищати права та інтереси клієнта у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань, перед органами державної влади та місцевого самоврядування (їх структурними підрозділами), судовими органами, правоохоронними органами, органами нотаріату.

Додатком №2 від 31 липня 2024 року до договору №610 сторони узгодили, що з метою виконання пункту 1.1. договору про надання правової допомоги №610 від 31 липня 2024 року клієнт сплачує адвокату 20 000 грн за необхідну правову допомогу Приватному (орендному) сільськогосподарському підприємству "Колос" представництво інтересів, складання процесуальних документів, та участь в судових засіданнях під час розгляду справи в Північно-західному апеляційному господарському суді.

Пунктом 3.1 Додатку №2 сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату 20 000 грн за послуги зазначені у пункті 1 цього додатку протягом двох календарних місяців з моменту винесення судом апеляційної інстанції (оголошення вступної та резолютивної частини рішення (постанови), ухвали про закриття провадження у справі, тощо), шляхом внесення вказаних коштів на рахунок адвоката, або передачі їх готівкою адвокату.

Відповідно до акта про виконання замовлення (надання юридичних послуг) від 06 березня 2025 року виконавцем надано для замовника послуги в ході розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги.

Відповідно до детального опису про виконання замовлення (надання юридичних послуг) від 06 березня 2025 року сторони дійшли згоди, що вартість наданих послуг складається з наступного: 1. Ознайомлення, правовий аналіз апеляційної скарги у справі №906/744/24, підготовка стратегії захисту клієнта; 2. Супроводження господарської справи №906/744/24 в апеляційній інстанції; 3. Підготовка, відправлення позивачу та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду наступних документів: відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень та клопотання про відшкодування судових витрат.; 4. Участь у судовому засіданні в Північно-західному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги у справі №906/744/24.

Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, розподіл судових витрат визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частиною 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2022 року у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини 5 статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

19 березня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" надійшла заява, відповідно до якої просить відмовити у задоволенні клопотання Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про відшкодування витрат на правову допомогу у повному обсязі.

У вказаній заяві позивач посилається, зокрема на те, що згідно наданих доказів, взагалі відсутня калькуляція витраченого часу на будь-який вид робіт. Крім того, відповідно до "детального опису виконаних робіт" наданого представником відповідача, вказані наступні послуги: підготовка, відправлення позивачу відзиву на апеляційну скаргу (в матеріалах справи будь-який відзив відсутній), участь у судовому засіданні (справа слухалась в письмовому провадженні без проведення засідань). Додаткові пояснення, які були надані майже дублюють пояснення надані в суді першої інстанції, отже часу на їх підготування майже не витрачалося.

Таким чином, на переконання позивача, представник відповідача просить стягнути витрати за послуги з правничої допомоги, які по факту не надавалися, або для їх надання не потребувалося багато зусиль та часу.

Щодо доводів ТОВ "Амбра Грейн" колегія суддів зазначає, що між П(О)СГП "Колос"та адвокатом Кравчуком А.В. було укладено договір про надання правової допомоги, яким погоджена фіксована сума гонорару за надані адвокатом послуги у суді апеляційної інстанції, що не вимагає калькуляцію витраченого часу, як про те зазначає представник ТОВ "Амбра Грейн". Доводи про відсутність відправлення позивачу відзиву на апеляційну скаргу та відсутність такого в матеріалах справи є безпідставними, з огляду на наявний в матеріалах справи відзив П(О)СГП "Колос" /а.с.186-193/, який містить також докази його направлення позивачу.

В свою чергу доводи позивача щодо безпідставності включення до наданих послуг "участь у судовому засіданні" є обгрунтованими та впливають на розмір судових витрат, які визначаються апеляційним судом.

Крім того, судом також враховуються доводи ТОВ "Амбра Грейн" щодо незмінності правової позиції П(О)СГП "Колос" у суді апеляційної інстанції, що не вимагало витрачання додаткового часу.

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції в письмовому провадженні без виклику сторін, а також недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, такий розмір у сумі 20 000 грн. є завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн..

Так, у постанові від 11 січня 2023 року у справі №922/4195/21 Верховний Суд дійшов висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №912/1025/20).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/744/24 та таким, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Керуючись статтями 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у справі №906/744/24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" (65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 401, код ЄДРПОУ 40090901) на користь Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" (13412, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Нова Котельня, буд. 1-А, ЄДРПОУ 13553151) 10 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині клопотання відмовити.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" березня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.