Рішення

від 17.03.2025 по справі 916/4614/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4614/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410)

до відповідача: Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628)

про стягнення 223 353,42 грн;

представники сторін:

від позивача Жосан Т.Ю.,

від відповідача Мацієвський О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (ТОВ «ООЕК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ-НЦНС; Інститут) 223 353,42 грн, з яких: 220 980,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію; 770,41 грн 3% річних; 1 602,05 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за спожиту у липні та серпні 2024 року електричну енергію.

Ухвалою від 21.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4614/24, яку постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

06.11.2024 представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також заяву про залучення до участі у справі Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Заяву про залучення до участі у справі третьої особи обґрунтовано наступними обставинами. Як вважає відповідач, результати розгляду справи вплинуть на права та обов`язки вказаного АТ «ДТЕК Одеські електромережі», так як вимоги позивача ґрунтуються виключно на відомостях, наданих вказаним товариством. Однак, відповідач вважає, що такі відомості надані незаконно та не відповідають дійсності. На переконання відповідача, оскільки природний монополіст AT «ДТЕК Одеські електромережі» постачає послуги комерційного обліку електричної енергії, у тому числі - за ЕІС-кодами комерційних точок обліку розподілу (передачі транзитом) № 62Z730158140881B (лічильник № 087857) та № 62Z884202604757L (лічильник № 256736), то за умови невірної передачі даних за цими кодами постачальнику ТОВ «ООЕК», у відповідача виникає необґрунтоване додаткове зобов`язання перед постачальником за електричну енергію, яку Інститут фактично не споживав. Так, відповідач просить суд залучити Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки AT «ДТЕК Одеські електромережі» як постачальник послуги комерційного обліку електричної енергії здійснює імперативно встановлений інформаційно-передавальний зв`язок під час передачі показників за точками комерційного обліку між споживачем електричної енергії СГІ - НЦНС та постачальником електричної енергії ТОВ «ООЕК».

Ухвалою від 25.11.2024 суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив судове засідання на 18.12.2024. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки предмет спору у справі, що розглядається, жодним чином не стосується правовідносин між сторонами та особою, яку мав намір залучити відповідач, а результат розгляду справи не призведе до змін у їхніх правовідносинах. Отже, відповідачем не було доведено можливість впливу судового рішення у справі на права та обов`язки АТ "ДТЕК Одеські електромережі".

18.12.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому він просив суд зобов`язати позивача надати копію договору № 99 разом із додатками та відкласти розгляд справи до подання копії відповідного письмового доказу.

Своє клопотання представник відповідача мотивував тим, що позивач посилається на заяву-приєднання від 20.02.2019, з якою СГІ-НЦНС звернувся до ТОВ «ООЕК» про приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 99. В той же час, як зазначає представник відповідача, копія договору № 99 із додатками у справі відсутня, що унеможливлює оцінювання договору та встановлення відповідності або невідповідності умов публічного договору і умов договору № 99.

Протокольною ухвалою від 18.12.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.01.2025.

10.01.2025 представник позивача подала заяву із письмовими запереченнями проти клопотання відповідача про витребування доказів, а також заяву з додатковими письмовими поясненнями щодо договірних відносин між ТОВ «ООЕК» та відповідачем.

Судове засідання, яке було призначено на 20.01.2025, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 20.01.2025 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 10.02.2025.

Протокольною ухвалою від 10.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.02.2025.

Клопотання представника відповідача про витребування доказів від 18.12.2024 суд протокольною ухвалою залишив без задоволення, оскільки відповідне клопотання було подано з порушенням передбачених ч. 1 ст. 81 ГПК України строків та у зв`язку з тим, що відповідачем не було доведено, що у позивача є в наявності витребовуваний доказ. При цьому суд врахував, що договір, який просив витребувати відповідач у ТОВ «ООЕК», був укладений між СГІ-НЦНС та постачальником за регульованим тарифом АТ «Одесаобленерго». Проте, жодним нормативно-правовим документом не було зобов`язано попереднього постачальника електричної енергії за регульованим тарифом передавати договори новому постачальнику універсальних послуг.

18.02.2025 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просив:

1) визнати загальновідомими наступні обставини:

наявність у Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення статусу об`єкту державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

здійснення Селекційно-генетичним інститутом Національним центром насіннєзнавства і сортовивчення наступних видів діяльності: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук(основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 85.42 Вища освіта;

наявність у Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення статусу неприбуткової організації;

укладання Селекційно-генетичним інститутом Національним центром насіннєзнавства і сортовивчення договорів про закупівлю електричної енергії у 2019 році, у 2023 році, у 2024 році у відповідності до норм Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» разом із реєстрацією договорів в органах Державного казначейства, а не шляхом приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії;

2) при розгляді справи № 916/4614/24 врахувати, що Статут Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення досліджувався в інших справах за участю тих самих сторін, тому Статут не є новим доказом у даній справі;

3) відкласти розгляд справи № 916/4614/24 до отримання нового доказу відповіді (роз`яснень) від Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на лист Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення від 10 лютого 2025 року вих. № 04/10Ю стосовно письмового доказу Довідки щодо розрахунків у період липень-серпень 2024 року, виданої Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» 16 жовтня 2024 року на запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

Протокольною ухвалою від 18.02.2025 суд за клопотанням представників сторін оголосив перерву у судовому засіданні до 03.03.2025.

03.03.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з очікуванням від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відповіді щодо обрахунку обсягів електроенергії, за які стягуються грошові кошти позивачем.

Протокольною ухвалою від 03.03.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 17.03.2025.

17.03.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи яке обґрунтував тим, що 10.03.2025 отримав відповідь від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», в якій зазначене товариство посилається на договір розподілу електричної енергії № 99. Але, у довідці щодо розрахунків у період липень-серпень 2024 року, яку відповідач вважає основним доказом по справі, зроблено посилання на договір розподілу електричної енергії № 02-99 від 01.01.2019. До того ж відповідь не містить конкретної інформації, що має значення для розгляду справи, а саме «яким чином враховані технологічні втрати при передачі електричної енергії та їх розмір». Окрім того є посилання на відповідні договори про надання послуг з розподілу електроенергії з іншими суб`єктами господарювання на території СГІ-НЦНС. У зв`язку з викладеним СГІ-НЦНС був вимушений повторно звернутись до ДТЕК за наданням інформації, що мають значення для розгляду справи та роз`ясненням. Вважає, що відомості від ДТЕК щодо обрахунку обсягів, за які стягуються грошові кошти позивачем, є необхідними для повного та об`єктивного розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 17.03.2025 суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Так, за п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч. ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Правосуддя у розумінні ст.ст. 2, 7, 13, 14 ГПК України здійснюється з дотриманням принципів рівності, змагальності сторін та диспозитивності.

Так, процесуальний закон обмежує строки судового провадження та визначає певну процедуру подачі доказів.

З урахуванням вказаних положень закону, відповідач мав подати всі наявні у нього докази разом із відзивом на позов у встановлений судом строк, а в разі такої неможливості, повинен був повідомити суд та зазначити, що той чи інший доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказу.

Втім, своє клопотання про відкладення розгляду справи відповідач фактично обґрунтовує незгодою із отриманою від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відповіддю на його запит, а також заявляє про надіслання іншого запиту.

З цього приводу суд зазначає, що виходячи з принципів рівності та змагальності сторін, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, відсутні процесуальні підстави для задоволення клопотання, по-друге, задоволення такого клопотання нівелюватиме встановлену процесуальним законом процедуру подачі доказів, по-третє, відповідач жодним чином не довів, що АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на поданий повторно запит надасть інші відомості та матеріали, встановлення яких має значення для правильного вирішення спору.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.03.2025, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

17.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суд зазначає, що частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.50, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд зазначає, що справу було розглянуто в розумний строк.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У матеріалах справи наявна Заява-приєднання від 20.02.2019 до умов договору про постачання електричної енергії (т.1 а.с. 20), згідно якої на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом споживача за адресами та ЕІС-код точками комерційного обліку, згідно Додатка 1, учасник роздрібного ринку електричної енергії - постачальник електричної енергії ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія, який діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу згідно Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429, повідомляє про припинення здійснення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ Одесаобленерго та ініціює приєднання споживача з 01 січня 2019р. до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом.

Споживач - Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

Заява підписана директором Інституту Соколовим В.М. та скріплена печаткою Селекційно-генетичного інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

У Додатку 1 до Заяви-приєднання вказані наступні адреси з ЕІС-код точками комерційного обліку споживача: Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5700473946419; ЕІС-код 62Z7335598514249; ЕІС-код 62Z730158140881B; ЕІС-код 62Z884202604757L, ЕІС-код 62Z7255844617690 (т. 1 а.с. 20).

Таким чином, шляхом підписання 20.02.2019 вищевказаної заяви-приєднання Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ-НЦНС), приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ ООЕК?, про що прямо зазначено у заяві-приєднанні.

Водночас суд встановив, що при розгляді справи № 916/3020/21 господарським судом з`ясовано обставину припинення договору постачання електричної енергії в частині деяких точок, а саме: "… позивачем було направлено повідомлення до ДПЗД Укрінтеренерго про припинення договорів про постачання електричної енергії на об`єкти з ЕІС кодами 62Z5700473946419 та 62Z7335598514249 з 31.12.2020 та подальше постачання ДПЗД Укрінтеренерго на вказані об`єкти на підставі ч. 4 п. 3.4.2 Розділу 3 ПРРЕЕ. Зазначене підтверджується протоколом від 19.04.2021 та Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 05.05.2021».

Також у матеріалах справи міститься комерційна пропозиція №1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів) (т. 1 а.с. 30-31).

При цьому, судом з`ясовано, що станом на час підписання заяви-приєднання Інститут був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ "Одесаобленерго" (як постачальника за регульованим тарифом) за особовим рахунком №99, відповідно до Договору від 27.05.2004 №99. У додатках №№ 5.1, 5.3 до вказаного Договору від 27.05.2004 сторонами було погоджено перелік об`єктів споживача, на які здійснюється постачання електричної енергії, а також перелік субспоживачів, об`єкти яких живляться електроенергією Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, до яких увійшли об`єкти за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3. До переліку таких субабонентів увійшла, зокрема, житлово-комунальна контора, об`єкти - житлові будинки, номери лічильників №087857, 256736, 818224, 133233.

Згідно Договору від 27.05.2004, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а останній оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Вказані обставини були встановлені при розгляді господарської справи № 916/545/17 та знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 04.04.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, у справі № 916/545/17 було встановлено, що у зв`язку із подальшою ліквідацією житлово-комунальної контори селекційно-генетичного інституту, об`єкти житлового фонду (балансоутримувачем яких є житлово-комунальна контора селекційно-генетичного інституту) передано Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення на праві оперативного управління за згодою Національної академії аграрних наук, що підтверджується листом №10.2-13/129 від 21.02.2014.

Таким чином, маючи на балансі об`єкти житлового фонду, Інститут, підписавши відповідну заяву-приєднання, приєднався, як споживач, до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією № 2/1-УП. Початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/1127/22, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, встановлено, що Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП, яка була опублікована 29.12.2018 в газеті "Одеські вісті", згідно п. 8 якої Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності, зокрема, з дати підписання заяви-приєднання до умов договору і укладається на строк до 31.12.2019, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в будь-якому разі не більше ніж на термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та ніж термін (строк) виконання постачальником функцій постачальника універсальних послуг.

Суд зауважує, що предметом розгляду у справі №916/1127/22 також було розірвання означеного договору. Такі вимоги були заявлені Селекційно-генетичним інститутом - національним центром насіннєзнавства та сортовивчення. Рішенням суду від 30.01.2023 у задоволенні таких вимог Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було відмовлено.

Згідно з п. 1.1. Договору, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.5. Договору передбачено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію.

Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Положеннями п. 5.9. Договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Умовами п. 5.10. Договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Сторони домовились, що споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору (п. 6.2. Договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1. Договору).

На підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії позивачем до матеріалів справи надано довідку АТ ДТЕК Одеські електромережі (як постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку) по споживачу Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (т.1 а.с. 40-41).

Так, згідно з вказаною довідкою в липні 2024 р. СГІ-НЦНС було спожито 24 723,00 кВт*год., а у серпні 2024 р. 26 430,00 кВт*год. електричної енергії.

З метою оплати відповідачем спожитої електричної енергії позивачем виставлялись та направлялись поштою на адресу СГІ-НЦНС рахунки на оплату № 02-99/1 від 06.08.2024 на суму 106 803,36 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 32) та № 02-99/1 від 05.09.2024 на суму 114 177,60 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 36), з яких вбачається, що спірні правовідносини у даному випадку стосуються однієї точки обліку - 62Z730158140881B.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ООЕК» супровідними листами від 06.08.2024 № 587/19-02-3049 та від 05.09.2024 № 587/19-02-3378 разом з рахунками за спожиту електричну енергію направляло відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії за відповідні періоди.

Відповідачем за виставленими рахунками енергопостачальної організації за спожиту електричну енергію за період липень-серпень 2024 р. кошти не сплачено.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався. Проте, у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову посилаючись на необґрунтованість довідки АТ «ДТЕК Одеські електромережі», на підставі якої позивачем здійснено розрахунок спірної заборгованості. Звертав увагу, що точки комерційного обліку СГІ-НЦНС обліковують електричну енергію, передану іншим суб`єктам господарювання та приватним особам субспоживачам, які споживають електроенергію на власні потреби, у тому числі за побутовим тарифом. Вказував, що за умови неправильної передачі АТ «ДТЕК Одеські електромережі» даних по споживанню електричної енергії, у відповідача виникає необґрунтоване додаткове зобов`язання перед постачальником електричної енергії, яку Інститут фактично не споживав. Посилався також на недотримання процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», при укладені спірного Договору про постачання електричної енергії.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених ТОВ «ООЕК» позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ліцензії з постачання електричної енергії.

26.10.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 "Про затвердження Методичних рекомендації щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території".

Територією ліцензованої діяльності ТОВ "ООЕК", як постачальника універсальних послуг, є Одеська область, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ "Одесаобленерго", який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ "ООЕК").

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Також даною статтею передбачено, що у межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії /далі-ПРРЕЕ/ визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Як зазначалось вище та не спростовано відповідачем, Інститут на час укладання спірного договору був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ Одесаобленерго за особовим рахунком №99.

30.11.2018 між ТОВ "ООЕК" та AT "Одесаобленерго" було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу №1/01/30/11/2018, відповідно до умов якого AT "Одесаобленерго", як оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника. Наявність зазначеного договору доводиться реєстром електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж оператора системи розподілу електричної енергії AT "Одесаобленерго".

З 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ ДТЕК Одеські електромережі на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії, згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 Про видачу АТ Одесаобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно до п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.

Водночас, крім функцій оператора системи розподілу, АТ ДТЕК Одеські електромережі також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку, адміністратора комерційного обліку згідно абз. 3 п. 5, п.11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, тобто, АТ ДТЕК Одеські електромережі адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Відтак, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Відповідно до п. 1.2.8 ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу, викладені ТОВ "ООЕК" на офіційному веб-сайті та розміщені в газеті "Одеські вісті" № 99 від 29.12.2018.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому, сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

При цьому, п. 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії" унормовано, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали даної справи свідчать, що 20.02.2019 Інститутом було підписано заяву приєднання до умов договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії, в тому числі за спірними точками розподілу. Таким чином, Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією № 2/1-УП, внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок № 99. Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.

Відповідно до умов заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, починаючи з 01.01.2019 відповідач є споживачем послуг з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема за адресою: м. Одеса, вул. Овидиопольська, 3 ЕІС - код точки обліку 62Z730158140881B.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України).

За умовами ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства та з огляду на існуючу у матеріалах даної справи заяву-приєднання, Інститут уклав публічний договір про постачання електричної енергії ТОВ ООЕК шляхом приєднання до публічного договору про розподіл електричної енергії з АТ "ДТЕК Одеські електромережі".

Доказів припинення означеного договору, його розірвання матеріали справи не містять, при цьому суд враховує, що відповідач звертався до суду з вимогами про розірвання спірного договору, у задоволенні яких судом у справі №916/1127/23 було відмовлено.

При цьому, суд також зауважує, що як зміна форми типового договору, так і зміна комерційних пропозиції жодним чином не впливає на висновки суду щодо чинності договору у спірний період.

У відповідності до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 6.1 та пп. 6.8 п. 6 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відтак, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Обставина постачання відповідачу електричної енергії та її обсяг підтверджується довідкою АТ ДТЕК Одеські електромережі про обсяги електричної енергії, визначені останнім саме як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку на підставі ПРРЕЕ в редакції чинній в межах спірного періоду.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів оскарження зазначених у довідках АТ ДТЕК Одеські електромережі відомостей, отже дані щодо споживання електричної енергії, надані АТ ДТЕК Одеські електромережі, як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку, а також відомості, відображені в рахунках ТОВ ООЕК, як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, надані до позовної заяви, є належними та допустимими доказами.

З огляду на вищенаведене, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виставленими рахунками на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.1 п.5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 4.21 ПРРЕЕ визначено, що сплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

В свою чергу, відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з липня по серпень 2024 р., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період на день розгляду справи по суті складає 220 980,96 грн, наявність якої відповідачем не спростовано.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи наявні матеріали справи, суд зазначає, що відповідачем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів оплати коштів за спожиту електричну енергію за спірний період, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на споживання електроенергії іншими споживачами суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.

Точка обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B вказана у Додатку №1 до Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії, яку власноручно підписав директор Інституту, тим самим погодившись із визначенням об`єктів (у тому числі жилими), що будуть споживати електричну енергію.

Крім того, як зазначалось вище, на момент підписання заяви-приєднання, Інститут мав на балансі об`єкти житлового фонду, що встановлено у господарський справі №916/545/17 та не спростовано відповідачем. Також, Інститутом не спростовано, що станом на даний час відповідні об`єкти житлового фонду досі залишаються на балансі відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що станом на момент приєднання до умов спірного Договору постачання електричної енергії, відповідач не ініціював внесення змін до переліку об`єктів споживання електричної енергії, за яку має розраховуватись Інститут.

Також, відповідачем не надано доказів звернення до ТОВ «ООЕК» із відповідними заявами щодо припинення Договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за Договором іншому користувачу тощо.

Стосовно аргументів відповідача про недотримання процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», при укладені спірного Договору про постачання електричної енергії, суд зауважує, що основними нормативними документами, що визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також регулюють відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії є Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII від 13.04.2017 та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.

Саме цими документами визначено порядок укладення договорів у сфері енергетики між учасниками ринку, у тому числі споживачем та постачальником електричної енергії.

Обов`язку укладення договору за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», вищезазначені нормативні документи не мають.

Водночас, Закон України «Про публічні закупівлі» зобов`язує саме замовника ініціювати проведення процедури закупівлі. Отже, у разі якщо відповідач вважає, що для постачання електричної енергії необхідно укладати договори про закупівлю електричної енергії, то саме Інститут мав ініціювати відповідну процедуру.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 770,41 грн 3% річних та 1 602,05 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 680,24 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) про стягнення 223 353,42 грн задовольнити.

2. Стягнути з Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) 220 980,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 770,41 грн 3% річних, 1 602,05 грн інфляційних втрат, 2 680,24 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 березня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 24 березня 2025 р.

Суддя Р.В. Волков