Ухвала

від 24.03.2025 по справі 15/81

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 15/81 (910/14936/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс»

у справі № 15/81 (910/14936/24)

за позовом Міністерства економіки України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс», 2. Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод»

про визнання недійсними результатів публічних відкритих торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна

в межах справи № 15/81

про банкрутство Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод»,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24), підтвердженням чого є відтиск вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» у справі № 15/81 (910/14936/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025.

Статтею 290 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Згідно пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

В процесуальному зверненні, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» назвало касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24), скаржник зазначає, що 31.01.2025 Господарським судом міста Києва прийнято ухвалу, відповідно до якої клопотання Мінекономіки про зміну сторони правонаступником було задоволено. По справі замінено позивача - Мінекономіки його правонаступником - Фондом державного майна України. 04.03.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Стінком плюс» Північним апеляційним господарським судом було прийнято постанову, відповідно до якої апеляційна скарга була задоволена, ухвала Господарським судом міста Києва від 31.01.2025 була скасована.

ТОВ «Стінком плюс», в процесуальному зверненні, яке скаржник назвав касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24), погоджується з прийнятою Північним апеляційним господарським судом постановою від 04.03.2025 в частині скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2025, та зазначає, що судом не було розглянуто питання щодо залишення позовної заяви Міністерства економіки України без розгляду, не зазначаючи при цьому чи заявлялось ним таке клопотання до суду апеляційної інстанції.

В даному випадку, прохальна частина процесуального звернення від 04.03.2025, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» назвало касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24), не містить прохання про скасування будь-якого судового рішення, а містить виключно клопотання про залишення позову Мінекономіки по справі № 15/81 (910/14936/24) без розгляду; скаржником не зазначено в прохальній частині судових рішень, які скаржником оскаржуються в касаційному порядку.

Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції може залишити позов без розгляду лише тоді, коли здійснить перегляд прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень на предмет дотримання судами норм матеріального та процесуального права, і якщо скаржник не погоджується з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями повністю або частково.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому не зазначення у касаційній скарзі про судові рішення, що оскаржуються, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24) не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України.

Також, за вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити повноту відповідності касаційної скарги та додатків до неї вимогам ст. 290 ГПК України, зокрема, щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Частиною другою статті 287 ГПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на неправильне застосування/порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи норм процесуального права, без належного обґрунтування, не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Всупереч наведеному скаржником у касаційній скарзі від 04.03.2025 не зазначено неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустився суд (суди) попередніх інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судом (судами) при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24) не відповідає також вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 ГПК України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24) скаржником не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» в процесуальному зверненні від 04.03.2025, яке скаржником названо касаційною скаргою, в прохальній частині не зазначено які саме судові рішення ним оскаржуються в касаційному порядку, як того вимагає п. 4 ч. 2 ст. 290 ГПК України, а також не вказано підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, не додано до касаційної скарги документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24) без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» від 04.03.2025 у справі № 15/81 (910/14936/24) залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» необхідно виконати вимоги пункту 4 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити які саме судові рішення ним оскаржуються в касаційному порядку.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

5. Товариству з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс» необхідно виконати вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

6. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

7. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Стінком плюс», що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк