Рішення

від 24.03.2025 по справі 542/1233/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

542/1233/24

2-др/532/6/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2025 м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі:

- держава Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області,

- держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

- держава Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень Державна судова адміністрація України,

- держава Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень Державне підприємство «Інформаційні судові системи»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Кобеляки, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, держави Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень Державної судової адміністрації України, держави Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, держави Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень Державної судової адміністрації України, держави Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень. В іншій частині позовних вимог відмлено.

Крім цього, ОСОБА_1 встановлено строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат п`ять днів із моменту прийняття судом рішення.

11 березня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій прохає відшкодувати понесені нею судові витрати в розмірі 2826,12 грн. У поданій заяві, яку заявник прохає вважати доказом у справі, зазначає, що в зв`язку з розглядом справи вона понесла витрати, що складаються із витрат у зв`язку з відривом від звичайних занять орієнтовно 146 годин, які складають 2763,05 грн, а також витрати на електроенергію у розмірі 63,07 грн. Розрахунок таких витрат ОСОБА_1 навела у поданій заяві про відшкодування витрат, а тому прохає вважати таку заяву доказом у справі. Крім цього, на обгрунтування понесених витрат на електроенергію подала до суду інформацію із сайту ТОВ Полтаваенергозбут.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та прохала їх задовольнити. Крім цього зазначила, що заява повинна бути задоволена, так як відповідачі не заперечували проти орієнтованого рохрахунку та фактичних витрат, понесених нею.

Інші учасники процесу, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Статтею 270 ЦПК України в п.3 ч.1 передбачено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 138 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27 квітня 2006 року передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

При цьому відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Водночас сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Якщо сторона, на користь якої постановлено рішення не працює і не має самостійного доходу, вона має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої хвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відривом від звичайних занять є та обставина, за якої сторона/ третя особа/ її представник змушені протягом певного часу зазнавати незручностей, пов`язаних з необхідністю з`являтися у визначений час в судове засідання, що перешкоджає виконанню ними громадських, сімейних обов`язків тощо. Під «звичайними заняттями» розуміється буденна діяльність безробітної особи, пенсіонера, домогосподарки тощо.

В поданій до суду заяві, яку ОСОБА_1 подає як доказ понесених витрат, вона зазначає орієнтований час, витрачений нею у зв`язку з розглядом справи та жодним чином не обґрунтовує чому час, наведений нею є співрозмірним і необхідним для розгляду поданої нею позовної заяви. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона зазначає орієнтовний розмір витрат, який вона може понести під час розгляду справи до подачі відповідної заяви до суду. При цьому, після розгляду справи сторона має зазначити час, фактично витрачений, а також довести його обґрунтованість.

Крім цього, виходячи з назви та норми статті 138 ЦПК України, компенсації підлягають лише ті витрати за відрив від звичайних сторони у справі занять, що пов`язані з явкою до суду. Тобто, якщо сторона не з`являлася в судове засідання за викликом суду, то вона не має права на компенсацію за відрив від звичайних занять.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що нею понесені витрати на електроенергію, суд зазначає таке.

Так, у поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що в середньому ноутбук споживає 100 Ватт/годину. В цій справі вона витрати орієнтовно 14,6 кВт, що становить 63,07 грн. На підтвердження зазначеної обставини ОСОБА_1 надає інформацію із сайту ТОВ Полтаваенергозбут, згідно якої у період із 21.03.2022 року по 18 січня 2025 року здійснені платежі за використану електроенергію. Однак суд звертає увагу, що такі платежі здійснені ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Крім цього така інформація не є доказом того, що ноутбук, який використовувала ОСОБА_1 споживає 100 Ватт/годину, як вона про це зазначила в заяві до суду.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачі по справі не заперечували проти орієнтованого розрахунку понесених нею витрат, а також на цей час не подали заперечень проти стягнення фактично понесених витрат не заслуговують на увагу. Подання заяви про понесені витрати не може бути безумовною підставою для стягнення зазначених стороною коштів, адже розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 141, 259, 263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

- Держава Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, код ЄДРПОУ 02886090, адреса: 39300, смт (селище) Нові Санжари, вул. Не- залежності, 32 Полтавська область;

- Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6;

- Держава Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5;

- держава Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - Державне підприємство «Інформаційні судові системи», код ЄДРПОУ 34614292, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5.

Суддя