Рішення

від 04.10.2010 по справі 7/178-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/178-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 жовтня 2010 р.           Справа 7/178-10

за позовом: Дочірньої Компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз", м. Черкаси        

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКіТАН", м.Немирів Вінницької області         

про стягнення 169102,01 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача : Омельченко О.І. провідний юрисконсульт, довіреність №4928 від 21.12.2010 року.

відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 02.08.2010 року надійшла позовна заява Дочірньої Компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" про стягнення з ТОВ "ВІКіТАН" 169102,01 грн., з яких 149100,00 грн. основного боргу, 5553,84 грн. інфляційних втрат, 11632,02 грн. пені, 2816,15 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань взятих за договором від 29.05.2009 року № 3011 на технічне обслуговування та експлуатацію ГРС "Томашпіль" в частині повноти та своєчасності оплати послуг.

За вказаним позовом 03.08.2010 року порушено провадження у справі № 7/178-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 30.09.2010 року.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позов з поясненнями по суті заявлених вимог з відповідними підтверджуючими доказами не надав.

Разом з тим. 29.09.2010 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 11061) про відкладення розгляду справи мотивоване проведенням переговорів по врегулюванню спірних взаємовідносин та необхідністю подання додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача посилаючись на його безпідставність і спростовуючи твердження відповідача про проведення переговорів.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, беручи до уваги пояснення з цього приводу надане представником позивача суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

Беручи до уваги викладені вище норми процесуального законодавства, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку про відхилення заяви позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно положень ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 30.09.20102 року судом оголошувалась перерва до 04.10.2010 року з метою надання позивачем додаткових доказів.

За відсутності поданих представником позивача клопотань справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

04.10.2010 року позивачем подано клопотання про зменшення ціни позову в частині нарахування суми інфляційних збитків та 3 % річних, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 3794,46 грн. інфляційних збитків, 1944,51 грн. 3 % річних, залишивши  позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу -  149100,00 грн. та пені  - 11632,02грн.  без змін.

Дане клопотання, яке розцінено судом як заява про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду, як таке, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.05.2009 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" (Виконавець)  та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКіТАН" (Замовник)  укладено договір № 3011 на технічне обслуговування та експлуатацію ГРС «Томашпіль», згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати послуги по технічному обслуговуванню та експлуатації ГРС Томашпіль вихід №2 –на Моївський цукровий завод та Чернівецький р-н (об'єкт).

В п.2.1 Договору встановлено, що до моменту прийому-передачі Об'єкта на обслуговування Замовником повинні бути виконані в повному обсязі технічні умови на підключення газопроводу-відводу до ГРС "Томашпіль" та об'єкти повинні бути прийняті робочою приймальною комісією для пуску газу для проведення пуско-налагоджувальних робіт.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Замовник передає Виконавцю "Комплект виконавчої та експлуатаційної технічної документації, передбаченої ПТЕ магістральних газопроводів", інші державні нормативні документи, акти приймання об'єктів державною приймальною комісією.

Згідно п.4.1 Договору вартість наданих послуг по технічному обслуговуванню Об'єкта, передбачених п.1.1 цього Договору, визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору і складає 14910,00 грн. в місяць при умові виконання Замовником п.6.1.1 та 6.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. п.6.1.1 та 6.1.2 Договору Замовник зобов'язаний своїми силами та за власні кошти забезпечувати:

-опосвідчення та реєстрацію посудин, що працюють під тиском, котлів. Підігрівачів газу, вантажопідіймальних механізмів, газових мереж тиском до 1,2 Мпа, ГРС, електроустановок та іншого обладнання, що підлягає нагляду з боку ДНОП;

- паспортизацію об'єктів та обладнання;

- ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки;

- декларування об'єктів підвищеної небезпеки;

- укладання договорів обов'язкового державного страхування об'єктів підвищеної небезпеки;

- діагностичне обстеження об'єктів та обладнання;

- теплотехнічні вимірювання, наладку тепловикористовуючого обладнання із складанням режимних карт.

Оплачувати рахунки спеціалізованих організацій:

- оплата електроенергії;

- газ на виробничо-технлогічні потреби;

- оплата за користування засобами зв'язку та каналами для ТМ;

- плата за екологічні викиди;

- оплата витрат, пов'язаних  з компенсацією шкоди, заподіяної  землевласником в охоронних зонах газопроводів при ліквідації аварійних ситуацій;

- плата за витрати метанолу, який заливається в газопроводи при ліквідації аварійних ситуацій (утворенні гідратних пробок і, як наслідок. Закупорках газопроводів);

- плата за повірку засобів вимірювань;

- плата за ремонт обладнання та системи МГ і ГРС в спеціалізованих організаціях, в т.ч. запасні частини (тільки в разі необхідності, якщо ремонт не може бути виконаний  силами експлуатуючої організації).

Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом попереднього перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 10 числа поточного місяця (п.4.3 Договору).

Пунктом 5.3 Договору передбачено для Замовника зобов'язання до 5 числа місяця наступного за місяцем в якому надавалися послуги по технічному обслуговуванню Об'єкта, передбачені п.1.1 цього Договору, підписати наданий Виконавцем акт приймання-передавання виконаних робіт.

Згідно п.11.1 Договору строк його дії встановлено сторонами до 31.12.2009 року.

В п.11.2 Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати, або змінити договір за 20 днів до його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на наступний рік.

До вказаного Договору між сторонами було підписано додатки: додаток № 1 (Технологічні параметри виходу № 2 ГРС Томашпіль (на Моївський цукровий завод та Чернівецький район)), додаток № 2 Протокол погодження договірної ціни (яка складає 14910,00 грн. в місяць), Додаток № 3 (норми аварійного запасу для обслуговування ГРС "Томашпіль") (а.с.10-12, т.1).

Також із матеріалів справи слідує, що 27.04.2010 року ТОВ "ВІКіТАН" звернулось з листом № 48 до позивача з пропозицією розірвати договір № 3011 від 29.05.2009 року  в зв'язку з неможливістю його подальшої експлуатації та проведення розрахунків за технічне обслуговування.

27.05.2010 року відповідачу в листі № 3247/01 було повідомлено про неможливість розірвання договору до погашення існуючої заборгованості, яка станом на 31.04.2010 року становила 119280,00 грн..

За твердженням позивача згідно з умовами вказаного вище Договору ним було нараховано відповідачу для сплати 193830,00 грн. за період з 01.06.2009 року по 01.07.2010 року (14910,00*13).

Як вказує позивач відповідачем не підписувались акти приймання-передачі виконаних робіт, вимоги щодо їх підписання які були викладені в претензії від 17.02.2010 року № 214/02 відповідачем проігноровані.

Разом з тим в підтвердження факту надання відповідачу послуг позивачем надано суду витяги з оперативного журналу роботи ГРС "Томашпіль", подорожні листи автотранспорту, довідки щодо обслуговування ГРС "Томашпіль" тощо.

Як встановлено судом відповідач за отримані послуги розрахувався лише на загальну суму 44730,00 грн., що підтверджується наданими суду виписками банківської установи по руху коштів на розрахунковому рахунку позивача.

Таким чином розмір боргу відповідача становить 149100,00 грн. (193830,00-44730,00).

Крім того, розмір вказаної заборгованості також підтверджується розрахунком ціни позову, довідкою щодо руху коштів від 29.09.2010 року № 1099/01 за підписом головного бухгалтера та директора.

17.02.2010 року позивачем було заявлено вимогу № 214/02 (а.с.14) відповідачу про повернення коштів на загальну суму 74550,00 грн., яку останній отримав 22.02.2010 року, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 47030 від 23.02.10 р. (а.с.15).

Непроведення відповідачем оплати за отримані послуги спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору № 3011 укладеного між сторонами 29.05.2009 року, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище пунктом 4.3 Договору овстановлено, що плата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом попереднього перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 149100,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги щодо стягнення з відповідача 3794,46 грн.- інфляційних втрат, 1944,51 грн.- 3% річних та  11632,02  грн.- пені із врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.  

Згідно зі ст. 3 Закону України від  22 листопада 1996 року  N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення термінів і порядку розрахунків, які передбачені п.4.3 цього договору, Замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати, а також три проценти річних.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та договору.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Так, позивач розраховував пеню беручи для розрахунку заборгованість із кожного платежу, який мав бути сплачений відповідачем починаючи з 11.10.2009 року  визначивши кінцевою датою періоду нарахування - 15.07.2010 року.

Разом з тим, суд вважає вказаний розрахунок пені невірним виходячи з наступного.

Як вказувалось вище в п.4.3 Договору сторони погодили, що оплата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом попереднього перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Для прикладу: оплата послуг які надавались в вересні 2009 року повинна була здійснюватись до 10.09.2009 року.

Однак як вбачається із розрахунку пені позивач проводив нарахування пені на заборгованість, яка виникла у вересні 2009 року - квітні 2010 року починаючи з 11-го числа наступного за поточним (заборгованість яка виникла в травні позивачем не показана в розрахунку), що не відповідає умовам укладеного договору стосовно порядку розрахунків.

Разом з тим згідно п. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із змісту Договору в останньому не обумовлено продовження періоду нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, правильним буде нараховувати пеню строком шість місяців починаючи з 11-го числа поточного місяця в якому надавались послуги.

Окрім того, позивачем в розрахунку пені допущено й інші помилки: невірно визначено кількість днів при нарахуванні пені на заборгованість, яка виникла в червні 2010 року, арифметичні помилки у визначенні кінцевої суми пені тощо.

Проводячи власний перерахунок пені, суд звертає увагу на те, що визначення початку періоду нарахування пені є прерогативою позивача і суд не вправі змінювати їх навіть і в тому випадку коли початок такого періоду нарахування визначено невірно.

За результатами проведеного перерахунку із врахуванням виявлених помилок судом отримано 8959,86 грн. пені. Як вбачається позивачем заявлено до стягнення 11632,02 грн. пені, що є більшим ніж отримав суд в результаті перерахунку в зв'язку з чим в стягненні 2672,16 грн. пені слід відмовити, як заявленій безпідставно.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено помилки, які полягають у невірному визначенні позивачем суми інфляційних втрат за лютий 2010 року: позивачем визначено таку суму в розмірі 1883,16 грн., тоді як вірним є значення 1699,74 грн..

В інших періодах при перевірці розрахунку інфляційних втрат не виявлено помилок в зв'язку з чим слід відмовити в стягненні 183,42 грн. інфляційних втрат.

При  перевірці розрахунку 3 % річних судом також виявлено помилки, які полягають в тому, що позивач розраховуючи 3 % річних брав для обрахунку кількість днів в році в сумі 360 днів, в той час як потрібно було брати 365 днів.

Вказана помилка призвела до завищення розміру 3 % річних за один день при проведенні розрахунку і як наслідок завищення заявленої до стягнення суми в цій частині позовних вимог.

Так, в результаті проведеного судом перерахунку 3 % річних із врахуванням того, що кількість днів в році становить 365 днів в межах періодів визначених позивачем судом отримано 1917,88 грн. 3 % річних.

Таким чином в стягненні 26,63 грн. 3 % річних суд відмовляє.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову з врахуванням  часткової відмови в стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат з мотивів наведених вище.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином розподіл судових витрат здійснюється виходячи з того, що нова ціна позову складає 166470,99 грн. (149100,00 грн. заборгованості за надані послуги, 1944,51 грн. 3% річних, 3794,46 грн. інфляційних втрат, 11632,02 грн. пені).

04.10.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                                                                                      

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКіТАН", вул.Тімірязєва, 44, Немирів, Вінницька область, 22800 - (код ЄДРПОУ-30641728) на користь Дочірньої Компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз",  вул.Сумгаїтська,3, м. Черкаси, 018023 (код ЄДРПОУ-04694614) - 149100 грн. 00 коп. - основного боргу, 3611 грн. 04 коп.-інфляційних втрат, 1917 грн. 88 коп.-3 % річних, 8959 грн. 86 коп. –пені, 1635 грн. 89 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 231 грн. 91 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в стягненні 26 грн. 63 коп. - 3 % річних, 183 грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 2672 грн. 16 коп. пені.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  12 листопада 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Тімірязєва, 44, м. Немирів, Вінницька область, 22800