Ухвала

від 20.03.2025 по справі 947/9271/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9271/24

Провадження № 6/947/6/25

УХВАЛА

20.03.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі Коростій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 (65023, м. Одеса, Л. Толстого, 7) про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на те, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.01.2017 було задоволено подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон; тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у праві виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Київського районного суду м. Одеси №2-1870/10. Вказане тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України було застосовано судом, як захід забезпечення виконання судового рішення за наслідком розгляду цивільної справи № 2-1870/10. Заявник стверджує, що він не ухиляється від виконання рішення суду за наслідком розгляду справи №2-1870/10, вважає, що підстави, які б обумовлювали необхідність у вказаних заходах забезпечення виконання рішення суду, відпали та є відсутніми. Крім того, заявник вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України наразі порушує його конституційні права в умовах введеного на території України військового стану, а тому він вимушений звернутись до суду з даною заявою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою розподілено судді Огренич І.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05.04.2024 прийнято вказану заяву до розгляду та призначено дату, час і місце судового засідання.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у відповідності до довідки консультанта Київського районного суду міста Одеси від 01.04.2024, матеріали цивільної справи №2-1870/10 за позовом ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищено за закінченням встановленого терміну зберігання. У зв`язку з чим, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 03.10.2024 ініційовано розгляд питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №2-1870/10 за позовом ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зупинено до набранням законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №2-1870/10.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 у відновленні втраченого судового провадження у справі №2-1870/10 за позовом ВАТ «АКБ «Одеса-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07.01.2025 поновлено провадження у справі та призначено дату, час і місце розгляду справи.

У судове засідання призначене на 20.03.2025 учасники процесу не з`явились, про дату, час і місце проведення повідомлялись належним чином.

Представник ОСОБА_1 адвокат Цвігун А.А., надав до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 6 ст. 441 ЦПК України, суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

З урахуванням належного повідомлення учасників процесу, які не з`явились до судового засідання без поважних причин, судом було ухвалено провести розгляд справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2010 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» (м. Одеса, вул. Князівська, 32, кор. рах. 32008100800 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328102, код ЄДРПОУ 19361350) поточну заборгованість за кредитом у розмірі 18052, 69 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ(1 долар США=792, 59 грн.) станом на 07 травня 2010 року становить 143083 (сто сорок три тисячі вісімдесят три) гривня 81 копійка. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати: судовий збір у розмірі 1430,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2013 року замінено сторону виконавчого провадження з ВАТ АКБ "Одеса-Банк" на ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-1870/10 за позовом ВАТ АКБ "Одеса-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

15.06.2016 постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазєнко А.В. було відкрито виконавче провадження ВП 51925458.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.01.2017 було задоволено подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси, про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у праві виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Київського районного суду м. Одеси №2-1870/10.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 12.03.2024 Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) повідомив, що згідно інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, в період з 15.08.2016 по 19.06.2018 на примусовому виконанні у Другому Київському відділі державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебував виконавчий лист № 2-1870/10 виданий 20.09.2010 Київським районним судом м. Одеса, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 143 083,81 грн.

19.06.2018 виконавче провадження закінчено на підставі п. 7 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оригінал виконавчого документа повернутий стягувачу, ОСОБА_3 надано роз`яснення щодо можливості повторного звернення виконавчого документа до примусового виконання у встановлений чинним законодавством строк. Матеріали виконавчого провадження передані для зберігання до архіву.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», Положень порядку з діловодства в органах державної виконавчої служби та з метою забезпечення належного обліку передачі до архіву завершених проваджень, матеріали виконавчого провадження АСВП 51925458 знищені через закінчення трирічного терміну їх зберігання.

25.03.2024, вже після подання заяви ОСОБА_1 до суду, було відкрито виконавче провадження АСВП: 74526498 з виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-1870/10 за позовом ВАТ АКБ "Одеса-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Боржник ОСОБА_1 офіційно працевлаштований на посаді водія в Одеській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону, а також отримує пенсію.

Вказана інформація відома також виконавцю, що підтверджується відповіддю на запит № 240030318 від 19.11.2024.

Окрім того, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4261023691.1 від 19.03.2025 року боржником частково (у розмірі 5000 грн.) сплачено борг у виконавчому провадженні.

Таким чином, судом встановлено, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду та більше того отримує офіційний дохід. У зв`язку з чим, виконавцем може бути звернуто стягнення на заробітну плату.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»(з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Положеннямист.6 цього Законувстановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Разом з цим,статтею 33 Конституції Українивизначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відтак, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, зокрема, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 313 ЦК Українипередбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод тапрактику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Рішенням Європейського суду по правам людини, прийнятим 11 травня 2021 року по справі «Стецов проти України» (заява № 5170/15, щодо заборони виїзду за межі України, накладеного на заявника в зв`язку з несплатою боргу, встановленого судовим рішенням), ЄСПЛ встановив в діях держави порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та постановив, що Україна повинна сплатити Стецову компенсацію моральної шкоди та судові витрати. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Як вбачається, під час постановлення ухвали суду від 04 січня 2017 року, суд виходив з того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням Київського районного суду міста Одеси, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, проте, з наданих до суду заявником доказів вбачається, зворотне.

При таких обставинах та з огляду на те, що застосоване ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.01.2017 обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України повинно мати тимчасовий характер, проте триває більше семи років, при відсутньому факту ухилення від виконання рішення суду, з урахуванням, що ні державним виконавцем, ні стягувачем не надано доказів свідомого ухилення боржника від виконання виконавчого документу, суд доходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Одночасно, суд роз`яснює державному виконавцю, що у разі зміни обставин та ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, або будь-яких інших обставин, державний виконавець не позбавлений права повторного звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржнику в праві виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження.

Керуючись ст.3, 13, 81, 441, 263-265, 268, 354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Київського районного судду м.Одеси від 04 січня 2017 року у цивільній справ №2-1870/10.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текстухвали складено тапідписано 25.03.2025.

Суддя І. В. Огренич