Рішення

від 25.03.2025 по справі 120/2000/25

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 березня 2025 р. Справа № 120/2000/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження за правилами визначеними статтею 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправної та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 у ВП №76960238.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що виконавче провадження відкрито з примусового виконання постанови №621 від 18.11.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 34000 грн. Разом із тим, позивач зазначає, що наразі постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 №621 від 18.11.2024 законної сили не набрала, оскільки триває її оскарження у Бершадському районному суді Вінницької області.

Крім того у позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що заява про прийняття виконавчого документа про примусове виконання подана особою, повноваження якої не підтверджено належним чином, а тому відкриття виконавчого провадження за такої заявою є протиправним.

Також позивач переконаний, що такої юридичної особи як ІНФОРМАЦІЯ_4 не існує, тому і стягувачем вона не може бути.

Ухвалою суду від 19.02.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 05.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами визначеними статтею 287 КАС України. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Одночасно витребувано у Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) належним чином завірені копії виконавчого провадження ВП №76960238.

14.03.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що у відповідно пункту 2 статті 11 та пункту 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження відкривається на підставі виконавчого документа, який набрав законної сили.

Статтею 299 КУпАП, передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.05.2020 у справі №815/6844/17 зазначив, що органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Таким чином, державний виконавець за умов відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, «має своїм обов?язком» винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Тому відповідач зазначає, що підстави для відкриття виконавчого провадження були правомірними, а постанова державного виконавця відповідає нормам чинного законодавства.

Також до відзиву відповідач долучив витребувані докази.

Третя особа своїм правом для подачі пояснень на позовну заяву не скористалася.

Інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №621, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн.

У зазначені постанові також вказано про те, що у разі несплати штрафу в строк установлений статтею 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органів державної виконавчої служби та відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу у сумі 34000 грн. Постанова підлягає виконанню з моменту її винесення в порядку частини 1 статті 299 КУпАП. У разі оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження в порядку частини 1 статті 291 КУпАП.

10.01.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 направив на адресу Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) заяву про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення №621 від 18.11.2024 (надійшла на адресу відділу 24.01.2024).

24.01.2025 головним державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Анущенко Іриною Анатоліївною відкрито виконавче провадження № 76960238 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №621 від 18.11.2024 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного стягнення 34000 грн.

Вважаючи, що виконавцем протиправно відкрито виконавче провадження з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №621 від 18.11.2024 про стягнення з адміністративного стягнення 34000 грн, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам у справі, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та визначено як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).

Так, відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями пункту 1 частини другої цієї ж статті Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 №621 від 18.11.2024 є виконавчим документом відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII.

Частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як передбачено у частині четвертій статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.

Згідно із частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що державний виконавець у визначений частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII строк приймає до примусового виконання виконавчий документ (відкриває виконавче провадження), який набрав законної сили.

При цьому обов`язку перевірки державним виконавцем відомостей про набрання виконавчим документом законної сили Закон № 1404-VIII не містить.

Судом для вирішення спору також враховано висновки Верховного Суду у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 815/6844/17 відповідно до яких органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України "Про виконавче провадження" не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Як встановлено із матеріалів справи, 10.01.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 направив на адресу Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) заяву про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення №621 від 18.11.2024, в якій зазначив, що постанова була вручена ОСОБА_1 особисто 18.11.2024 та в порушення 307 КУпАП не була виконана у 15-денний строк з дня її вручення.

Таким чином, державний виконавець, отримавши від ІНФОРМАЦІЯ_3 постанову №621 від 18.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка набрала законної сили, скріплену гербовою печаткою, правомірно відкрив виконавче провадження.

Слід також зазначити, що матеріали справи не містять доказів оскарження постанови №621 від 18.11.2024, а судом таких не встановлено.

Щодо тверджень позивача про те, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документу, який винесено неіснуючою юридичною особою та пред`явлено до виконання особою, без повноважень, то суд відхиляє такі доводи позивача, як необґрунтовані, та зазначає наступне.

Згідно з п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі № 0940/30/19 (провадження № К/990/21167/22) відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року № Д-321/7/дск "Про проведення організаційних заходів в Збройних Силах України в 2020 році", військові комісаріати були переформовані в територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та стали їх правонаступниками.

Отже, відповідно до вищевказаних директив, які мають гриф "Для службового користування" та не містяться в загальному доступі, військові комісаріати в України переформовано в територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, на даний час, відомості про створення, розвиток, утримання, ліквідацію ІНФОРМАЦІЯ_6 , як установи, що належить до сфери управління Міністерства оборони України містять службову інформацію та, як наслідок, не підлягають оприлюдненню.

З огляду на викладене, доводи позивача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, який винесено неіснуючою юридичною особою та пред`явлення його до виконання особою, без повноважень є безпідставними та необґрунтованими.

З наведених мотивів оскаржувана у цій справі постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 ВП№76960238 відповідає критеріям законності та обґрунтованості згідно з частиною другою статті 2 КАС України, при винесенні якої відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Сторонами не наведено суду інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства, яким врегульовано спірні у цій справі правовідносини, дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому позов задоволенню не підлягає.

За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абзацу 2 частини 1 статті 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) (вул. Миколаєнка, 25, м. Бершадь, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34821997)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

СуддяМультян Марина Бондівна