Ухвала

від 25.03.2025 по справі 129зп-25/160

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

25 березня 2025 р.Справа №129зп-25/160

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву № 129зп-25/160 про забезпечення позову ОСОБА_1 , що подана до подачі позовної заяви, -

УСТАНОВИВ:

25.03.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , інша особа: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, інша особа: Управління державного архітектурно будівельного контролю Дніпровської міської ради, інша особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд» про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- заборонити державним реєстраторам проводити державну реєстрацію (реєстраційні дії) щодо реєстрації (оформлення) права власності на підставі декларації ДП101250214690 від 25.02.2025 року, зареєстрованої управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про готовність до експлуатації об`єкта «Нове будівництво індивідуальних житлових будинків у районі пров. Широкого».

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 25.02.25 управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради зареєструвало на користь ТОВ «Ріверсайд» декларацію ДП101250214690 про готовність до експлуатації об`єкта «Нове будівництво індивідуальних житлових будинків у районі пров. Широкого» клас наслідків СС1, кадастрові номери земельних ділянок 1210100000:01:496:0120, 1210100000:01:496:0126, 1210100000:01:496:0120, 1210100000:01:496:0130 (по 10 соток кожна ділянка). Згідно до чого, на ділянках введено в експлуатацію 14 будинків (перша черга котеджного комплексу «Concept Riviera»). Проте, вказане будівництво виконано із численними суттєвими порушеннями норм чинного законодавства та збудовані будинки порушують екосистему прибережної захисної смуги. Надані під забудову ділянки також оформлено з суттєвими порушеннями, що було встановлено судовими справами та загалом будівництво не відповідає нормам ДБН. Зважаючи на викладене, заявник вказує, що до подання ним адміністративного позову необхідно вжити заходи забезпечення шляхом заборони проведення державної реєстрації права власності.

Заяву зареєстровано за № 129зп-25/160 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025року передано до розгляду судді Рябчук О.С.

Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову №23зп-25/160/789/25, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Частиною першоюстатті 151 КАС Українивизначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина другастатті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову заявником зазначено, зокрема, наступне.

У даному випадку мають місце очевидні ознаки протиправності зареєстрованої Декларації. Більш того, якщо не зупинити реєстрацію права власності на підставі Декларації це призведе до необхідності подання нового позову (позовів) для захисту прибережної захисної смуги (екологічне середовище) двох водних об`єктів (мова про них вже була вище), у тому числі, щодо приведення земельних ділянок у первісний стан.

Предмет майбутнього позову та майбутні сторони, учасники по справі: визнання протиправними дій щодо реєстрації Декларації і її скасування; знесення самовільно збудованих об`єктів (будинків та будівлі), приведення земельних ділянок у первісний стан.

Відповідачами буде: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради; Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради; Товариство буде третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Однак, суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Крім того, захід забезпечення позову має по суті відповідати змісту позовних вимог.

В даному випадку судом встановлено, що предметом майбутнього позову буде визнання протиправними дій щодо реєстрації Декларації і її скасування; знесення самовільно збудованих об`єктів (будинків та будівлі), приведення земельних ділянок у первісний стан.

При цьому, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам проводити державну реєстрацію (реєстраційні дії) щодо реєстрації (оформлення) права власності на підставі декларації ДП101250214690 від 25.02.2025 року.

Таким чином, заявлений захід забезпечення позову не співвідноситься та не відповідає змісту майбутніх позовних вимог.

З огляду на вказане, суд зазначає, що заявником не наведено обґрунтувань та не надано належних доказів у розумінні вищевказаних положеньКодексу адміністративного судочинства Українина підтвердження наявності обставин для забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві.

Відтак, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розглядусправи.

Виходячи з викладених заявником обставин та наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви № 129зп-25/160 про забезпечення позову ОСОБА_1 , що подана до подачі позовної заяви відмовити.

Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук