Ухвала

від 24.03.2025 по справі 320/33719/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 березня 2025 року м.Київ № 320/33719/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського квартирно-експлуатаційне управління про визнання протиправними дій та бездіяльності,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління від 20.01.2023 №13 "Про затвердження переліку документів, які надаються громадянами до Київського квартирно-експлуатаційного управління для отримання довідок з житлових питань», як такни, що не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та виданий з перевищенням службових повноважень;

- визнати протиправними дії Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо зобов`язання ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління від 20.01.2023 №13 «Про затвердження переліку документів, які надаються громадянами до ККЕУ для отримання довідок з житлових питань» надання витягу з послужного списку для видачі довідки про перебування на квартирному обліку та зобов`язати Київське квартирно-експлуатаційне управління під час видачі довідок про перебування на квартирному обліку та незабезпечення житлом утриматися від зобов`язань громадян України надання будь-яких інших документів крім паспорту громадянина України;

- визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 зареєстровану у ККЕУ 07.03.2024, як таку, що порушує вимоги статей 18-20 Закону України №393/96-ВР «Про звернення громадян» та зобов`язати ККЕУ надати відповідь ОСОБА_1 по суті його скарги від 07.03.2024 про скасування наказу начальника ККЕУ від 20.01.2023 №13 «Про затвердження переліку документів, які надаються громадянами до ККЕУ для отримання довідок з житлових питань" відповідно до вимог ст.ст. 18-20 Закону України №393/96-ВР "Про звернення громадян", починаючи з дати набрання законної сили цього рішення.

Ухвалою суду від 22.07.2024 подана позовна заява була залишена без руху, позивачці визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

29.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій він просить поновити йому строк звернення до суду. Вказана заява обґрунтована тим, що 05.03.2024 позивач дізнався про наказ №13, який заважав отримати довідку про кварт.облік, як раніше, за паспортом громадянина України, що змусило позивача оскаржувати наказ №13. 07.03.2024 позивач подав скаргу, однак не отримав відповіді. 16.07.2024 позивач звернувся до суду з оскарженням наказу №13. З дня (05.03.2024), коли позивач дізнавався про наказ №13 ще не минув шестимісячний строк. Позивач вважає, що строк звернення до суду відповідає вимогам ч.2 ст.122 КАС України.

Ухвалою судді від 21.10.2024 поновлено позивачеві строк звернення до суду з цим позовом та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

29.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача.

31.10.2024 на адресу суду надійшла заява Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо видачі примірника позовної заяви з додатками до неї.

25.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

11.12.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача.

24.03.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Лисенко В.І.

Обґрунтовуючи вказану заяву, ОСОБА_1 зазначив про те, що суддя Лисенко В.І. грубо порушила строки розгляду справ №320/14146/24, 320/19417/24. У справі №320/14146/24 суддя Лисенко В.І. вийшла за межі позовних вимог та самовільно змінила позовні вимоги зі стягнення на зобов`язання, що на думку позивача унеможливить подальше виконання цього рішення. Позивач стверджує, що у справі №320/19417/24 суддя Лисенко В.І. винесла незаконне та необґрунтоване рішення. Також, позивач зазначає, що з публікації у мережі Інтернет йому стало відомо, що суддя Лисенко В.І. є членкинею Всеукраїнської асоціації адміністративних судів, яка зверталася із відкритим зверненням до президента Зеленського із закликом ветувати Закон щодо реформи Судової влади. Крім того, позивач вказує на порушення суддею Лисенко В.І. строків розгляду цієї справи. На думку позивача, вказані обставини та дії з боку судді Лисенко В.І. ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість судді під час розгляду даної справи.

Розглянувши вказану заяву про відвід, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд зазначає, що заява ОСОБА_1 про відвід мотивована тим, зокрема, що суддя Лисенко В.І. прийняла протиправні та необґрунтовані рішення у справах №320/19417/24, №320/14146/24, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, наданого в пункті 10 постанови "Про незалежність судової влади" №8 від 13 червня 2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею рішенням, а так само вчинення ним процесуальних дій, не повинно розглядатися у якості підстави для відводу, а передбачає право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, зі змісту доводів, які наведені позивачем у заяві про відвід судді, вбачається, що він висловлює виключно свою незгоду з рішеннями суду у справах №320/14146/24, №320/19417/24, а тому заява позивача у цій частині не містить підстав для відводу судді, які визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу посилання заявника на упередженість судді Лисенко В.І. та відсутність безсторонності при розгляді справи з тих підстав, що нею приймалося рішення в адміністративних справах №320/14146/24, №320/19417/24 є об`єктивно необґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються лише на припущеннях та суб`єктивній оцінці заявником обставин справи.

Аналогічний висновок суд формує щодо посилань заявника на вплив на безсторонність судді Лисенко В.І. внаслідок її членства у Всеукраїнській асоціації адміністративних судів та наголошує, що доводи заявника в цій частині базуються виключно на суб`єктивній оцінці та не свідчать про наявність підстав, передбачених частиною 1 статті 36 КАС України для відводу судді Лисенко В.І. від розгляду справи №320/33719/24.

Як вже вказувалось судом, у заяві про відвід позивач стверджує, що суддя Лисенко В.І. порушила строки розгляду даної справи, розгляд якої здійснюється в порядку спрощеного провадження.

Такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки розгляд судом адміністративної справи поза межами строків, визначених КАС України, зумовлений надмірною навантаженістю суддів Київського окружного адміністративного суду внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва виникла потреба у розподілі справ, які перебували у його провадженні, між суддями Київського окружного адміністративного суду. Цей процес призвів до значного збільшення навантаження на суддів, які вже й так мали у провадженні справи.

При цьому суд зазначає, що вказані доводи також не можуть слугувати підставою для відводу.

Жодних інших доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Лисенко В.І., позивачем не надано.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

З огляду на вказане, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо неупередженості та об`єктивності судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. у вирішенні даної адміністративної справи, а тому заява позивача про відвід не підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 40 КАС України, суд вважає за необхідне матеріали даної справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 36-40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. у даній справі.

Матеріали адміністративної справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Лисенко В.І.