Рішення

від 24.03.2025 по справі 420/23486/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/23486/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Будмарин» 12.11.2021 року отримало податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року, яке складено на підставі акту від 25.10.2021 року № 23054/15-32-07-02/33656758 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будмарин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року. Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечить ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав, покладає на платника податків додатковий обов`язок по оплаті грошового зобов`язання на користь Державного бюджету України. Позивач посилається на те, що висновки контролюючого орану про порушення ТОВ «Будмарин» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Папуас Стар» (ТОВ «Глобус ІКС-1»), ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», ТОВ «Наяда-сервіс», ТОВ «Артс Білдінг», ТОВ «Правіс тайм», ТОВ «ВБП «Євробуд» є необґрунтованими та базуються на припущеннях, натомість у позивача наявні первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів ТОВ «Будмарин», як критеріїв оцінки реальності господарських операцій, на думку позивача, є безпідставними, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства. Позивач зазначає, що надані ТОВ «Будмарин» в ході податкової перевірки документи підтверджують фактичне проведення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оскільки вони розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду та ділову мету.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що перевіркою неможливо встановити реальність господарських операцій ТОВ «Будмарин» з ТОВ «Папуас Стар» (ТОВ «Глобус ІКС-1»), ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», ТОВ «Наяда-сервіс», ТОВ «Артс Білдінг», ТОВ «Правіс тайм», ТОВ «ВБП «Євробуд» та підтвердити фактичне виконання робіт наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу будівельних робіт, місця надання послуг. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивач в своїй позовній заяві обґрунтовує тільки взаємовідносини з частиною контрагентів (ТОВ «Папуас Стар» (ТОВ «Глобус ІКС-1»), ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», ТОВ «Наяда-сервіс», ТОВ «Артс Білдінг», ТОВ «Правіс тайм», ТОВ «ВБП «Євробуд») на суму 581332 грн., а в частині взаємовідносин з ТОВ «Енітек Компані» та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість позивачем не надано жодних пояснень чи заперечень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 28 червня 2023 року у справі № 420/23486/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року в частині, що перевищує суму 82955 грн. за податковим зобов`язанням з ПДВ, та суму за штрафними санкціями 20738,72 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області- задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року - скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмарин» у задоволенні позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року, щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1424196 грн., в т.ч., 1139357 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 284839 грн.

Постановою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 420/23486/21 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/23486/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Під час нового розгляду справи відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, окрім доводів, наведених управовій позиції, поданій при первісному розгляді справи, у тому числі, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.11.2021 року № 27758/15-32-07-02 винесене через заниження ТОВ «Будмарин» податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 18 Декларації) у загальній сумі 1139357 грн. Відповідач також вказав, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року встановлено його завищення 653553 грн. по наступним контрагентам позивача: ТОВ «Енітек Компані», ТОВ «Папуас Стар», ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», ТОВ «Наяда-сервіс», ТОВ «Артс Білдінг», ТОВ «Правіс Тайм», ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд».

Під час нового розгляду справи позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій додатково зазначив, що договори позивача з ТОВ «Папуас Стар» (ТОВ «Глобус ІКС-1»), ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», ТОВ «Наяда-сервіс», ТОВ «Артс Білдінг», ТОВ «Правіс тайм», ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд» в перевіряємому періоді укладені для досягнення мети господарської діяльності позивача, з метою отримання товарів/послуг, та відповідають вимогам законодавства, адже підтверджені всіма необхідними первинними документами та податковим обліком, а тому у ГУДПС в Одеській області були відсутні підстави для донарахування спірної суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Так, у період з 27.09.2021 року по 19.10.2021 року, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік та наказу ГУДПС в Одеській області № 6341-п від 01.09.2021 року, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Будмарин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року, за результатами якої складено Акт від 25.10.2021 року № 23054/15-32-07-02/33656758.

На підставі вказаного Акта перевірки від 25.10.2021 року № 23054/15-32-07-02/33656758, ГУДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року, яким ТОВ «Будмарин» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на 1139357 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 284839 грн.

Зі змісту Акта документальної перевірки та розрахунку до ППР, вбачається, що підставою для донарахування спірної суми податкових зобов`язань та, як наслідок, винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року, слугували наступні висновки податкового органу:

- в ході перевірки встановлено факт значного відхилення ціни при реалізації майнових прав ТОВ «Будмарин» на незавершені об`єкти будівництва ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» від ціни продажу майнових прав на аналогічні об`єкти іншим покупцям фізичним та юридичним особам, тобто, ТОВ «Будмарин» необґрунтовано визначено ціни при продажі майнових прав на квартири за цінами нижчими ніж ринкові та несвоєчасно відобразило продаж нерухомості в податкових зобов`язаннях з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 558024 грн. за серпень, листопад, грудень 2019 року;

- перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року встановлено його завищення на 653553 грн. за лютий, жовтень, грудень 2018 року, січень, березень 2019 року, січень, лютий, липень, листопад 2020 року, внаслідок безпідставного включення сум ПДВ до податкового кредиту по господарських операціях ТОВ «Енітек Компані», ТОВ «Папуас Стар», ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», ТОВ «Наяда-сервіс», ТОВ «Артс Білдінг», ТОВ «Правіс Тайм», ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд».

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Будмарин» звернулося до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги ТОВ «Будмарин» є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене, суд підкреслює, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Відтак, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 120/6683/20-а, від 22 червня 2022 року у справі № 580/2615/21.

Як встановлено судом, та зазначено вище, предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року, винесеного контролюючим органом на підставі Акта Головного управління ДПС в Одеській області від 25.10.2021 року № 23054/15-32-07-02/33656758 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будмарин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року.

Так, суд зазначає, що в Постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформовано правовий висновок, відповідно до якого, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У Постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Не виконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який не є допустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням цього, суд касаційної інстанції наголосив на відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення.

У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом.

Податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Вище окреслені висновки суду обґрунтовано сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/11034/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 320/6463/18, від 14 січня 2021 року у справі № 804/388/16, від 21 січня 2021 року у справі № 821/845/18, від 17 січня 2022 року у справі № 826/2583/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 804/3329/15, від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 826/16212/18, від 25.01.2022 року у справі № 520/845/2020, від 04 травня 2022 року у справі № 1.380.2019.002258, від 10 травня 2022 року у справі № 460/828/19, від 18 травня 2022 року у справі № 240/3290/21, від 28 березня 2024 року у справі № 640/19401/21, від 11 липня 2024 року у справі № 320/7160/19).

Тобто, відсутність законних підстав для проведення документальної планової/позапланової перевірки (правова підстава) має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Отже, суд у даній справі насамперед має надати оцінку обставинам щодо дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, за наслідками якої власне винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та установлені обставини щодо протиправності призначення та проведення перевірки є наслідком визнання протиправними її результатів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, в контексті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Приписами пп. 77.1, 77.2, 77.4 ст. 77 ПК України регламентовано, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

З огляду на викладене, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до ПК України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Також, згідно вказаного пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020 року, № 500 від 17.06.2020 року, № 641 від 22.07.2020 року, № 760 від 26.08.2020 року, № 956 від 13.10.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 року, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року.

Зокрема, відповідно до наведених Постанов КМУ, у спірний період, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України установлено (продовжено) карантин до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до положень пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

З метою реалізації вимог пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (набрання чинності 09.02.2021 року, далі Постанова КМУ № 89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі № 640/18314/21 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», вказане судове рішення набрало законної сили в порядку апеляційного оскарження згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме: пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 14 грудня 2022 року у справі № 200/3668/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 540/5445/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/394/22, від 12 вересня 2024 року у справі № 400/15515/23, від 21 листопада 2024 року у справі № 400/1695/22, від 18 грудня 2024 року у справі № 520/2099/23.

Так, Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною, її дія не зупинялася.

Верховний Суд також вказав, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

На підставі наведеного, у вказаних постановах Верховним Судом акцентовано, що податковий орган, незважаючи на прийняття Постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не спростовано жодним доказом сторонами, документальна планова перевірка позивача, за результатами якої власне винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року, була проведена на підставі Наказу ГУДПС в Одеській області № 6341-п від 01.09.2021 року та в період з 27.09.2021 року по 19.10.2021 року, тобто в період установленого на території України карантину та відповідно в період дії мораторію на проведення податкових перевірок на період такого карантину, який закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Відтак, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що у податкового були відсутні правові підстави для призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будмарин», за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Натомість, суд зазначає, що обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року, є достатніми для висновку щодо його протиправності.

Аналогічні висновки викладено, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а та від 28 грудня 2022 року у справі № 540/5445/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/394/22, від 12 вересня 2024 року у справі № 400/15515/23, від 21 листопада 2024 року у справі № 400/1695/22, від 18 грудня 2024 року у справі № 520/2099/23 щодо оскарження, зокрема, податкових повідомлень-рішень, які прийняті за результатами планових/позапланових перевірок, які проведені в період дії мораторію на проведення перевірок згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Зокрема, у вказаних постановах ВС дійшов висновку, що оскільки проведена перевірка стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю відбулась усупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у зв`язку з чим, відсутня необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Верховним Судом наголошено, що акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, як доказ, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, у розумінні статті 74 КАС України. ВС вказав, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки у відповідача не було права на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки в період дії мораторію на проведення перевірок з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України вже є сформованою, усталеною.

Зважаючи на викладене, оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню в силу незаконності податкової перевірки і відсутності правових наслідків такої, водночас доводи сторін, засновані на висновках акта перевірки, підлягають відхиленню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 27758/15-32-07-02 від 12.11.2021 року.

3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» (ЄДРПОУ 33656758) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 21362 (двадцять одна тисяча триста шістдесят дві)грн.94 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення складено 24.03.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 08.01.2025 р. по 24.01.2025 р., а також на лікарняному з 03.02.2025 р. по 21.02.2025 р., та з 26.02.2025 р. по 07.03.2025 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити

24.03.25.