Рішення від 24.03.2025 по справі 640/4934/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року справа № 640/4934/19 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АБРАЗИВИ» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

22.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АБРАЗИВИ» (вул. Харківське шосе, 201/203, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 37258458) (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м.Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 18.03.2019 №0003351401, стягнення судових витрат зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги.

Просив присудити з Державного бюджету України на його користь судовий збір у розмірі 11199,84грн та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, а також інші можливі судові витрати, документальне підтвердження розміру яких буде надано позивачем додатково.

Позовні вимоги обґрунтовані твердженням про порушення відповідачем вимог закону щодо заборони податкових перевірок під час мораторію, неправильне трактування відомостей про позику від трьох фізичних осіб, реальність правочинів щодо пакування ФОП Васькевичем.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 26.03.2019 прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив розглянути її у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.05.2019 від відповідача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що перевіркою встановив, що позивач не визначив та не відобразив фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості у загальному розмірі за 2017 рік 181000,00грн та не здійснював амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу. Також відповідач під час перевірки не підтвердив здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1

16.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не навів у відзиві достатні та належні заперечення проти позову.

Ухвалою від 15 травня 2020 року вказаний суд задовольнив клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони та допустив заміну відповідача у справі №640/4934/19 Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Тому Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 26.01.2023 № 03-19/6178/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/4934/19 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд супровідним листом від 07.01.2025 вих. 01-19/93/25 на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав 244 судові справи Черкаському окружному адміністративному суду.

Справа №640/4934/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 17.01.2025 вх.№ 2359/25. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 передана для розгляду судді Бабич А.М.

Ухвалою від 22.01.2025 суд прийняв адміністративну справу до провадження, продовжив її розгляд та замінив відповідача у справі на його правонаступника, а саме Головне управління ДПС у м.Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 33/19; код ЄДРПОУ ВП44116011) (далі відповідач). Вказану ухвалу відповідач отримав 22.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

04.02.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що під час перевірки не підтверджено здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 . Також позивач занизив рядок 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» всього на суму 2584393,00грн (у т.ч. за період з 01.10.2016 до 31.12.2016 950902,00грн, за 2017 рік 1030006,00грн, за три квартали 2018 року 603485,00грн).

12.02.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги повністю. Стверджує, що господарській операції з ФОП ОСОБА_2 були реальними.

Зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

На підставі направлень посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового, валютного законодавства та законодавства зі сплати єдиного внеску у періоді 01.10.2016-30.09.2018, про що склали акт від 22.12.2018 №783/26-15-14-01-02/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки). У висновку зафіксовані порушення позивачем вимог:

п.44.1-44.2 ст.4, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.2 ст.3, ст.9 Закону України від 16.07.1996 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі ЗУ №996-XIV), п.п.2, 6, 9.4, 18 Положення бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.5 ПСБО «Дохід», п.7 П(С)БО 15, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/424819 січня 2000 року за №27/4248 (далі Положення №318), внаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 1098491грн, у т.ч. за період 01.10.2016-31.12.2016 на суму 238122грн, за 2017 рік на суму 574773грн, за три квартали 2018 року на 285596грн;

п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (далі - ПН) в ЄРПН за грудень 2017 року, січень 2018 року на загальну суму ПДВ 542,79грн;

підп.267.6.4. п.276.6 ст.267 ПК України щодо несвоєчасного подання податкової декларації з транспортного податку (28.12.2018 №9280328763 з терміном протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об`єкт до ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ ДФС у м.Києві.

Тому відповідач виніс ППР, у т.ч. оскаржуване в цій справі - від 18.03.2019 №0003351401, яким донарахував податок на прибуток приватних підприємств у сумі 746656,00грн: 497770грн основне зобов`язання за порушення 2016-2017років і 3-х кварталів 2018 року та 248886,00грн штрафна санкція.

Не погодившись, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З приводу тверджень про порушення процедури податкової перевірки її виконанням під час дії мораторію.

Контролюючі органи згідно з п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Контролюючий орган відповідно до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми ПДФО, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

3 листопада 2016 року ухвалила Закон України № 1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі ЗУ № 1728-VIII ), ст.2 якого встановила до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Проте посилання на нього позивача не обґрунтовані, оскільки він не регулював спірні правовідносини. Зокрема, у ст.1 цього вказано, що в цьому Законі терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)", "органи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У свою чергу згаданий Закон від 5 квітня 2007 року № 877-V, відповідно до його ст.2, не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів податкового контролю.

Наказ щодо проведення планової перевірки позивача був чинним. То ж відповідач мав право проводити планову перевірку.

Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків ППР, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з ПДВ, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів ПН та/або відсутності реєстрації ПН та/або РК до ПН протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки зміст податкового порушення, щодо якого прийняте спірне ППР, стосується донарахування податку на прибуток, суд урахував.

Відповідно до підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції спірних зобов`язань об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Як визначено підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені нормами ст.44 ПК України у редакції станом на дату її формування.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами ППР або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Тобто, податкова звітність платника податку має формуватися на підставі наявних у нього документів належного бухгалтерського обліку. Ці документи мають надаватися контролюючим органам під час податкової перевірки у визначені строки. За умови їх ненадання презюмується, що вони відсутні. Випадки втрати мають бути підтверджені доказами з наступним їх відновленням.

Згідно зі ст. 9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Тобто, платник зобов`язаний формувати податкову звітність виключно на підставі належно оформлених первинних бухгалтерських документах, якими посвідчені реальні господарські операції. Неістотні недоліки оформлення їх дійсність не спростовують.

У вказаному контексті суд урахував, що істотним недоліком первинного бухгалтерського документа є відсутність детальних відомостей про учасників, які брали участь у правочині, відсутність змісту господарської операції та її дата. Для цього важливе значення мають договірні умови, відповідно до яких вчиняється відповідний правочин.

Відповідно до підп.1.31 п.1, підп.2.1 п.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи відповідно до підп.2.3 п.2 Положення №88 повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підп.2.4 п.2 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), відповідно до абзацу третього підп.2.5 п.2 Положення №88 оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Згідно з підп.2.14-2.15 п.2 Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву згідно з підп.6.7 п.6 Положення №88 забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

У разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи відповідно до підп.6.10. п.6 Положення №88 письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Отже, відсутність документів для підтвердження формування показників податкової звітності означає безпідставність декларування відповідних податків і зборів. Для висновків про реальність господарських операцій наявності договору, первинних документів (ВН) та перерахування коштів не завжди достатньо із-за специфіки визначених видів правочинів.

Інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період згідно з п.8 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, розкривається у звіті про фінансові результати. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до п.3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.3.10 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо. До цієї статті можуть наводитись додаткові статті: "Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю. "Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності. До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

У п.3.12 розділу ІІІ Методичних рекомендацій вказано, що в статті "Витрати на збут" відображаються витрати підприємства, пов`язані з реалізацією продукції (товарів), - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

Визнання витрат урегульоване нормами пунктів 5-9 Положення №318. Зокрема, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

погашення одержаних позик;

інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту);

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

балансова вартість валюти.

Відповідно до п.17 Положення №318 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат згідно з п.18 Положення №318 відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з п.9 НП(С)БО «Витрати» не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

погашення одержаних позик;

інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту);

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

балансова вартість валюти.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 №290 (далі Стандарт №15). Зокрема, відповідно до п.7 - визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п.10 Стандарту №15 дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

можливості достовірної оцінки доходу;

імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг згідно з п.11 Стандарту №15 проводиться:

вивченням виконаної роботи;

визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв`язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід згідно з п.12 Стандарту №15 визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відповідно до п.13 Стандарту №15 відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

То ж відсутність декларацій контрагента із показниками про отриманий дохід чи збитки обґрунтовано враховано відповідачем для висновків про неможливість фактичного виконання правочинів.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306 (далі Стандарт №11), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В описовій частині Акту перевірки вказано, що порушення зобов`язань зі сплати податку на прибуток на 1098491грн із-за заниження об`єкта оподаткування цим податком на 6102734грн. Його підтверджено відсутністю виконання позивачем обов`язку з відображення в складі фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості на дату виникнення заборгованості в сумі 181000грн (не виконано амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу) з отриманих у січні та лютому 2017 році кошти від позик згідно з договорами №№1-3 на суму 1208796грн з громадянами України ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,), не повернені власникам станом на 30.0.2018, у т.ч. невідображена у власному капіталі. Порівнявши показники рахунків 70 (субрахунки 702,703), 71 (субрахунки 711, 714), 74 (субрахунок 744), 791, 793 за 9місяців 2018 року, показники рядків фінансового звіту за 9 місяців 2018 року і сум доходу від будь-якої бухгалтерської діяльності (за вирахуванням непрямих податків), відповідач виявив математичні розбіжності в звітності позивача, що свідчили про заниження доходу від будь-якої бухгалтерської діяльності в сумі 67371грн за три квартали 2018 року. З цього приводу позивач не вказав у заявах по суті позовних вимог будь-яких доводів для пояснення об`єктивних причин таких невідповідностей. При цьому прибутково-касовими ордерами та картками рахунку 3771 підтверджено отримання позивачем у 2017 роках позик від вказаних фізичних осіб, які не були повернуті та щодо яких обліковано кредиторську заборгованість. То ж висновки відповідача про заниження доходу від отримання вказаних позик та, відповідно, порушення підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України не спростовані.

Суд урахував, що відповідно до п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Відповідно до облікової політики підприємство для здійснення господарської діяльності використовує Національні положення 9стандарти) бухгалтерського обліку.

Положенням (стандарти) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 13 «Фінансові інструменти» визначено, що фінансовий інструмент контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу а одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно п.29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Пунктом 30 ПСБО 13 «Фінансові інструменти» передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу, фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення, фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити, фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.

Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.

Положенням (стандарти) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 12 «Фінансові інвестиції» надано визначення:

амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з рахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії);

ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення;

метод ефективної ставки відсотка метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Вони (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Положенням (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 28 «Зменшення корисності активів» визначено, що теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та ного продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи і фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник (позивач у справі) має визначити справедливу вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає, отриманню, та відображаєшся у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Операція дисконтування зводиться до формули:

PV = FV / (1+і) n, де

FV майбутня вартість;

PV теперішня вартість;

і ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

n строк (число періодів).

Додатками до Акту податкової перевірки підтверджується невиконання позивачем вказаних вище стандартів, а отже, обгрунтованість доводів відповідача щодо відповідних податкових порушень в обліку.

Крім того висновки про заниження податку на прибуток сформовані відповідачем внаслідок ознак безтоварності операцій з надання послуг пакетування для позивача ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), основний вид діяльності якого « 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту; консультування та оподаткування», та в якого 1 працівник відповідно до відомостей ІС «Податковий блок». Позивач же зареєстрований з 19.08.2010 з основним видом діяльності "46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами", інші: 20.52 Виробництво клеїв, 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас, 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, 82.92 Пакування, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у., 28.93 Виробництво машин і устатковання для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну. Тобто, послуги пакування, замовлені позивачем у вказаного контрагента, належить до діяльності позивача та не відповідає основному виду діяльності вказаного платника. То ж з приводу встановлених фактів і обставин у цьому контексті відповідач обґрунтовано урахував наявну податкову інформацію в сукупності з отриманими від позивача документами.

Так, згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Оскільки послуги, за рахунок вартості яких позивач формував витрати, які включив для показників звітності з податку на прибуток, не є його основною господарською діяльністю, 1 особа працююча, відсутність задекларованих об`єктів оподаткування для виконання саме вказаних послуг, відсутність доказів походження, переміщення товару, якого стосувалися послуги та інших доказів ділової мети і використання позивачем у власній господарській діяльності таких послуг, є об`єктивними ознаками, що обґрунтовано враховані відповідачем для висновку про їх безтоварність та відсутність підстав формування за їх рахунок витрат.

Зокрема, відповідно до п.8.1 Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, урегульований нормами розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до вимог пункту 8.4 Порядку №1588 у редакції наказу Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин). Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об`єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці). Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні за формою № 20-ОПП як узагальнена з типом об`єкта оподаткування автомобільні транспортні засоби та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі Реєстраційний номер об`єкта оподаткування.

Згідно з п.8.5. Порядку №1588 у редакції наказу Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування. При цьому в разі зміни призначення об`єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об`єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об`єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об`єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об`єкта оподаткування змінюється. У сукупності зі вказаними вище обставинами, відсутність основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності, свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про безтоварність господарських операцій. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Транзитний рух коштів на рахунках контрагентів не є достатнім доказом таких обставин та в сукупності зі вказаними вище фактами доводить мету штучного формування показників податкової звітності, отримання податкової вигоди. Обґрунтованість висновків про безтоварність операцій та, як наслідок, про безпідставність взяття за їх рахунок податкового кредиту, підтверджується сукупністю вказаних вище обставин і фактів.

Отже, донарахована відповідачем сума основного зобов`язання у зв`язку з цим правомірна.

Для донарахування штрафу у вказаному ППР розмірі, відповідач дотримався п.123.1 ст.123 ПК України, згідно з яким у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, вказане ППР правомірне та скасуванню не підлягає.

Зважаючи на результат вирішеного спору, згідно з ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АБРАЗИВИ» (вул. Харківське шосе, 201/203, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 37258458) до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м.Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 №0003351401.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 24.03.2025.