Постанова

від 25.03.2025 по справі 380/11949/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11949/23 пров. № А/857/30462/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Карпяк О.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС), ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКС), в якому просила стягнути з Державного бюджету в особі територіального органу ГУ ДКС України у Львівській області на її користь кошти в сумі 18276,72 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити її позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 по справі №1.380.2019.006457, яке набрало законної сили 13.04.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2328-54 від 03.10.2019 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) в сумі 21991,43 грн, які в подальшому було стягнуто з неї в примусовому порядку. Відтак, очевидним є той факт, що стягнуті за цим протиправним рішенням кошти являються такими, що відповідач ГУ ДПС набув безпідставно. У свою чергу, ця обставина не дає підстав для висновків, що нібито наявна заборгованість позивачки перед ГУ ДПС безпідставно стягнутими коштами, перекриває інші її зобов`язання, оскільки в разі наявності податкового боргу, ГУ ДПС має право у визначений законом спосіб пред`являти до неї вимоги, не утримуючи безпідставно стягнуті кошти за рахунок інших зобов`язань.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 по справі №2а-7732/08/1370 було припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 09.09.2019 виправлено допущену описку у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 по справі №2а-7732/08/1370.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 по справі №1.380.2019.006457, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2328-54 від 03.10.2019 зі сплати ЄСВ в сумі 21991,43 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на вищевказані судові рішення.

11.07.2022 позивачка звернулася до Стрийської ДПІ ГУ ДПС із заявою про повернення коштів в розмірі 18276,72 грн.

Листом ГУ ДПС №16590/6/13-01-24-16 від 15.09.2022 позивачці відмовлено у поверненні коштів в розмірі 18276,72 грн з підстав наявності у неї по коду платежу 710400 заборгованості в сумі 5508,36 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДПС щодо неповернення безпідставно стягнутих коштів, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кошти з ЄСВ, які сплачено позивачкою у межах виконавчого провадження, не відносяться до таких, які сплачено помилково, водночас, з урахуванням подальшого скасування таких сум сплаченого ЄСВ в судовому порядку, такі суми набувають статусу надмірно сплачених. Разом з тим, суд зазначив, що п.3 Порядку №417 надано визначення терміну надміру сплачені суми єдиного внеску та зазначено, що це - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми ЄСВ на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абз.2 ч.8 ст.9 Закону). Суд дійшов висновку, що з метою обрахунку конкретної суми надмірної сплати ЄСВ, контролюючому органу необхідно привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом виключення з обліку тих сум єдиного внеску, які перебувають у статусі нарахованих, оскільки без вчинення таких дій, суми сплаченого єдиного внеску не є надміру сплаченими в розумінні Порядку №417, а отже відсутні підстави для їх повернення.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №2464), ЄСВ - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ст.2 Закону №2464, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці : підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, з-поміж інших платників єдиного внеску, визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як зазначено вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 по справі №1.380.2019.006457, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2328-54 від 03.10.2019 зі сплати ЄСВ в сумі 21991,43 грн.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що 23.07.2021 Міністерством фінансів України видано наказ №417, яким затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів ЄСВ або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі -Порядок №417).

Порядок розроблено відповідно до ст.ст.9, 11 розділу III Закону №2464 та п.22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 351 ПК України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 29.04.2020 (п.1 Порядку №417).

Вказаний Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п.2 Порядку №417).

Згідно п.3 Порядку №417, терміни у ньому вживаються в таких значеннях: надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску; податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи; помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України; символ звітності - код рахунку 3556, що відповідає пропорціям розподілу єдиного внеску.

Відповідно до п.5 Порядку №417, повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Пунктом 6 Порядку №417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До Заяви Платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.

У разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви (п.9 Порядку №417).

Відповідно до п.10 Порядку №417 заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до Заяви згідно з пунктом 6 цього Порядку.

Згідно п.11 Порядку №417, у разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови. У разі подання Заяви в електронній формі таке повідомлення надається через електронний кабінет.

Пунктом 12 Порядку №417 визначено, що у разі якщо за результатами розгляду Заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів, формує та реєструє в Журналі Висновок.

На кожний сформований Висновок накладається кваліфікований електронний підпис керівника структурного підрозділу, що сформував Висновок.

Сформований Висновок з накладеним кваліфікованим електронним підписом самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, засобами інформаційно-телекомунікаційної системи діловодства надсилає до самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку. Усі реквізити Висновку, в тому числі кваліфікований електронний підпис, посада, власне ім`я та прізвище керівника самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, який підписав Висновок, мають бути візуалізовані.

У разі відсутності технічної можливості сформувати та підписати Висновок засобами інформаційно-телекомунікаційної системи податкових органів, самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, формує такий Висновок у паперовій формі, підписує його та разом із супровідним листом надає структурному підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку.

Самостійним структурним підрозділом територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, ведеться облік Висновків та заключень територіальних органів ДПС на повернення коштів, які надійшли з єдиного рахунку на рахунок 3556 внаслідок виявлення технологічної та/або методологічної помилки (підпункт 5 пункту 5 цього Порядку) (далі - Заключення) в розрізі символів звітності в порядку черговості їх отримання цим структурним підрозділом.

На підставі Висновку та за умови наявності поточних надходжень за день на рахунку 3556 за відповідним символом звітності, у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його отримання самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, засобами системи дистанційного обслуговування Клієнт казначейства - Казначейство (далі - система Казначейства) формує у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подає його до відповідного головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі (далі - головне управління Казначейства). Головне управління Казначейства виконує розрахунковий документ територіального органу ДПС за рахунок поточних надходжень за день на відповідний рахунок 3556 (п.13 Порядку №417).

З матеріалів справи видно, що позивачка зверталася до Стрийської ДПІ ГУ ДПС із заявою про повернення коштів в розмірі 18276,72 грн.

Проте листом ГУ ДПС №16590/6/13-01-24-16 від 15.09.2022, позивачці було відмовлено у поверненні вказаних коштів з підстав наявності у неї по коду платежу 710400 заборгованості в сумі 5508,36 грн.

Суд першої інстанції врахував пояснення представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів позивачка перебуває з 03.11.2005 за №1221 до 20.09.2019 за №2407000000000392, за основним місцем обліку та по сьогоднішній день на податковому обліку зі станом 11 припинено, але не знято з обліку (інтегровані картки платника не пусті) в ГУ ДПС (Сколівському ДПІ Стрийське управління) та станом на 31.05.2020 за нею обліковується податковий борг в сумі 16445,94 грн.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, підставою для відмови позивачці у поверненні стягнутих коштів являється не наявність заборгованості, а відмова ОСОБА_1 у задоволенні позову до ГУ ДПС по справі №1.380.2019.006457 в частині повернення неправомірно стягнутих коштів з підстав неподання ОСОБА_1 заяви до ГУ ДПС про повернення неправомірно стягнутих коштів.

Більше того, жодних доказів щодо наявності у позивачки податкового боргу відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.65.10 ПК України, внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі : внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (п. 65.10.1. ПК України).

Також, Порядком обліку платників податків і зборів №1588 від 09.12.2011 (розділ ХІ) передбачено, що зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:

1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Тобто, з припиненням підприємницької діяльності, контролюючий орган повинен був зняти з обліку позивачку, оскільки зняття з обліку ФОП - платників єдиного внеску здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, про що вказано вище.

Як видно з матеріалів справи, позивачкою вимоги про сплату боргу (недоїмки) були погашені у повному обсязі.

Таким чином, наявність судового рішення, яке набрало законної сили, яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2328-54 від 03.10.2019, а також відсутність інших перешкод для повернення позивачці помилково сплачених сум єдиного внеску (не спростованих відповідачем), є підставами для повернення позивачці спірної суми коштів.

Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту прав позивачки у даному випадку є визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС, яка полягає у ненаданні ГУ ДКС висновку про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань за платежем стягнення боргу відповідно до вимоги №Ф-2328-54 від 03.10.2019 та зобов`язання ГУ ДПС надати ГУ ДКС висновок про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань у розмірі 18276,72 грн за платежем сплата ЄСВ згідно вимоги №Ф-2328-54 від 03.10.2019.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі №380/11949/23 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області, яка полягає у ненаданні Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області висновку про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань ОСОБА_1 за платежем стягнення боргу відповідно до вимоги №Ф-2328-54 від 03 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області висновок про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань ОСОБА_1 у розмірі 18276 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 72 копійки за платежем сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно вимоги №Ф-2328-54 від 03 жовтня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук