Рішення

від 07.03.2025 по справі 676/8019/24

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/676/709/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Семенюк В.В.

за участю секретаря судового засідання - Сенчишеної Р.М.

справа № 676/8019/24,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Орининської сільської ради про тлумачення заповіту

Ухвалою суду від 28.11.2024 року залишено без руху позовну заяву.

На виконання вищезгаданої ухвали до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про тлумачення заповіту.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про тлумачення заповіту та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні суд з`ясував відношення сторін до позову.

При вивченні матеріалів справи встановлено, що представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 направила суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Частиною 3 ст.200 ЦПК України передбачено, що суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка приходилась рідною матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , свідоцтвом про народження позивача серія НОМЕР_1 (відповідно до якого в графі батьки матір`ю позивача зазначена « ОСОБА_5 ») та свідоцтвом про шлюб Серія

НОМЕР_2 від 08.10.2024 року (відповідно до якого 17.03.1986 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » а « ОСОБА_9 ».

На випадок своєї смерті спадкодавець залишила заповіт від 17.01.2014 року, зареєстрований реєстрі за № 04 та посвідчений секретарем Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Бойко С.М.

Відповідно до вищезазначеного заповіту спадкодавець зробила розпорядження, яким належну їй земельну ділянку площею 1.78 га., яка розташована на території Орининської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 191602, заповіла позивачу.

Після смерті спадкодавця приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Саварчук С.Л. була заведена спадкова справа № 45/2023 за заповітом померлої.

При ознайомленні із заповітом приватним нотаріусом було виявлено, що заповіт потребує тлумачення, оскільки, відповідно до заповіту спадкодавець заповіла позивачу земельну ділянку площею 1.78 га, яка розташована на території Орининської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 191602. Але вказана земельна ділянка належить спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою від 26.09.2011 року за р.№3-867, додатком до якого є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 191602.

У зв`язку із вищезазначеним приватним нотаріусом Листом за №395/02-14 було рекомендовано звернутись до суду з метою тлумачення заповіту.

Дійсно, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-867 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_10 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,78 га., у межах згідно з планом, розташованої на території Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 191602, кадастровий номер земельної ділянки 6822485700:06:002:0055.

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.09.2011 року, державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №191602.

Тобто, на дату складання заповіту спадкодавцем ОСОБА_5 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею

1.78 га. у межах згідно з планом, розташованої на території Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6822485700:06:002:0055 належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2011 року, додатком до якого є державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №191602.

Отже, спадкодавець чітко визначила свою волю щодо залишення саме позивачу належної спадкодавцеві земельної ділянки, але така її воля потребує тлумачення судом, оскільки заповіт від 17.01.2014 року містить неточності щодо фіксуванні волі заповідача, які їй відомі не були.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 60223598 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822485700:06:002:0055 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.78 га зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-167, виданого 26.09.2011 року.

У зв`язку із вищезазначеним вказаний заповіт потребує тлумачення в судовому порядку, про що і просить суд.

Позивачка та її представник у підготовче судове засідання не з`явились, звернулись до суду із заявою про розгляд справи у їх відсутності, позов підримують.

Відповідачі та їх представник у підготовче судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявами про розгляд справи у її відсутності, позов визнає

Суд розглядає справу у відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи у повному обсязі, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка приходилась рідною матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , Серії НОМЕР_3 від 14.06.2023 року, Свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , Серії НОМЕР_1 від 28.02.1990 року, повторним Свідоцтвом про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , Серії НОМЕР_4 від 08.10.2024 року.

Встановлено, що на випадок своєї смерті спадкодавець залишила заповіт від 17.01.2014 року, зареєстрований реєстрі за № 04 та посвідчений секретарем Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Бойко С.М.

Відповідно до вищезазначеного заповіту спадкодавець зробила розпорядження, яким належну їй земельну ділянку площею 1.78 га., яка розташована на території Орининської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 191602, заповіла ОСОБА_1 .

Після смерті спадкодавця приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Саварчук С.Л. була заведена спадкова справа № 45/2023 за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини за заповітом.

При ознайомленні із заповітом приватним нотаріусом було виявлено, що заповіт потребує тлумачення, оскільки відповідно до заповіту спадкодавець заповіла позивачу земельну ділянку площею 1.78 га, яка розташована на території Орининської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 191602.

Встановлено, що вказана земельна ділянка належить спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою від 26.09.2011 року за р.№3-867, додатком до якого є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 191602, виписаний на ім.»я ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_5 . Між спадкоємцями існує спір. Вказане підтверджується Листом приватного нотаріуса Саварчук С.Л. за №395/02-14 від 30.10.2024 року, якою було рекомендовано звернутись до суду з метою тлумачення заповіту, враховуючи наявність спору між спадкоємцями.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1236 ЦК України встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки. які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 ЦК України.

При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох тлумаченнях

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Викладені обставини підтверджуються доказами, а саме: , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_11 , копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72873782, копією заповіту від 17.01.2014 року, копією інформаційної довідки з ДРР11 за № 60223598, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2011 року, копією державного акту серія ЯЖ № 191602, копією листа-відмови нотаріуса № 395/02-14 від 30.10.2024 року.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Оскільки нотаріус побачив у змісті заповіту суперечності, то відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц (провадження № 61-20484св18) зазначено, що «тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що неточності та помилки у тексті заповіту щодо адреси нерухомого майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунути шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України».

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, тлумачення змісту даного заповіту в жодному разі не змінюватиме волю заповідача, не підмінятиме собою сам заповіт та виходитиме за межі змісту заповіту.

Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_5 від 17 січня 2014 року, посвідченого секретарем Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Бойко С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 04, та тлумачити так, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , земельну ділянку площею 1,78 га, яка розташована на території Орининської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою від 26.09.2011 року за р.№ 3-867, додатком до якого є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 191602

Напідставі наведеного,керуючись ст.ст.2,19,76-81,89,258,259,263-265ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_5 від 17 січня 2014 року, посвідченого секретарем Орининської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Бойко С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 04, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Ріпинці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , заповіла земельну ділянку площею 1,78 га, яка розташована на території Орининської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою від 26.09.2011 року за р. № 3-867, додатком до якого є Державний акт на право власності на земельну ділянку, Серії ЯЖ № 191602.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.

Дата складення повного судового рішення - 07 березня 2025 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду: С еменюк В.В.