Постанова

від 26.03.2025 по справі 337/4842/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.03.2025 Справа № 337/4842/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 337/4842/23 Головуючий у І інстанції: Бредун Д.С.

Провадження №22-ц/807/322/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Подліянової Г.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штенгелова Олександра Володимировича на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року у справі за позовом Державного навчального закладу «Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2023 року ДНЗ «Запорізький БЦ ПТО» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та його колишньою співробітницею ОСОБА_1 04 січня 2017 року укладено Договір найму житлового приміщення № 98, і на підставі ордеру № 272 її поселено в кімнату 1 (211) гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , однак з вересня 2018 року і до дня виїзду (24.01.2021) за ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати за проживання у гуртожитку. Так, наявна заборгованість у розмірі6111,65 грн за теплопостачання, 8313,28 грн - за електричну енергію, 4207,07 грн - за водопостачання та водовідведення, 79,89 грн - за збір, вивіз та захороненням ТПВ, 6955,70 грн - за утримання приміщень. Загальний розмір заборгованості становить 25667,59 грн. Оскільки ОСОБА_1 прострочила виконання свого зобов`язання, про наявність якого вона неодноразово повідомлена поштовим та телефонним зв`язком, з відповідача слід стягнути також інфляційні втрати в розмірі 2671,56 грн та 3 відсотка річних в розмірі 1056,61 грн.Добровільно відшкодувати таку вартість відповідачка відмовляється.

Посилаючись на означені обставини, ДНЗ «Запорізький БЦ ПТО» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь закладу заборгованість в розмірі 29395,76 грн, що складається з: заборгованості в сумі 25667,59 грн; інфляційних втрат в розмірі 2674,56 грн та 3 відсотків річних в розмірі 1056,61 грн, та судовий збір у розмірі 2684 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьДНЗ «Запорізький БЦ ПТО» заборгованість на загальну суму 23634,56 грн, з яки:х 20634,96 грн- оплата послуг проживання в гуртожиткуза період з 01.09.2018 до 24.01.2021, 2150,16 грн - індекс інфляції, 849,44 грн три відсотки річних. Також стягнуто судовий збір у розмірі 2157,97 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штенгелова О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 11листопада 2024рокута ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості, суд першої інстанції не встановив факту такої заборгованості, не перевірив доказів факту надання послуг, та правильність їх обрахунку та обліку. Також на думку скаржниці, місцевий суд не з`ясував, яку саме кімнату вона використовувала. ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штенгелова О.В. вважає надмірними нарахування, здійснені позивачем, оскільки вони значно перевищують норми споживання.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ДНЗ «Запорізький БЦ ПТО» заперечує проти доводів відповідача, вказуючи на їх необґрунтованість, безпідставність та помилковість, оскільки гуртожиток не є колективним споживачем в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», як то стверджує відповідач в апеляційній скарзі. Вказує на те, що надання спеціально об лаштованих приміщень гуртожитків закладів освіти для проживання є платною послугою, розмір плати за надання конкретної послуги визначається на підставі її вартості, що розраховується за весь строк її надання та у повному обсязі. Законом не передбачено права закладу освіти зменшувати розмір плати за проживання в гуртожитку особам, які працюють у ДНЗ. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у цій справі за визначенимистаттею 274ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 проживала у гуртожитку, що переданий позивачу на праві оперативного управління, упродовж заявленого періоду стягнення заборгованості, отже, користувалась житлово-комунальними послугами, сплату за які не вносила в установлені строки всупереч укладеного договору найму житла та норм ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , на праві оперативного управління переданий ДНЗ «Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти».

Відповідно доположення про гуртожитокДержавного навчального закладу «Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти» від 20.05.2019 (далі Положення), місця в гуртожитку при необхідності можуть надаватись для тимчасового проживання (розміщення) працівникам Центру (без права приватизації) на період роботи в Центрі на строк не більше одного року … з можливістю продовження такого строку… (п.1.3.).

Учні Центру, які навчаються за бюджетною формою, проживають у гуртожитку Центру безкоштовно (п.3.1 Положення). Інші категорії мешканців (ті, які навчаються за контрактом, працівники Центру, слухачі центру зайнятості та інші) проживають тільки на підставі відповідного особистого договору/угоди (п.3.2 Положення).Оплата за проживання в гуртожитку Центру осіб, що вказані в п.3.2, а також за оренду ними майна, інші платні послуги, здійснюються в порядку, встановленому адміністрацією Центру на підставі економічно обґрунтованих калькуляцій кошторисів, характеристики врахування мешканців, динаміки діючих цін, відповідно до державних норм, тарифів на комунальні послуги(п.3.3 Положення).

Заселення працівників та інших осіб в гуртожиток Центру здійснюється за договором/угодою на строк не більше одного року з моменту укладення договору або відповідної угоди та на підставі ордера, виданого власником Центру. Ордер є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці. В ордері зазначається адреса та номер кімнати. Облік ордерів та мешканців у гуртожитку Центру, оформлення документів, реєстрація здійснюються призначеною для цього особою (паспортистом). Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності. Реєстрація не засвідчує права на проживання в гуртожитку Центр (п.4.2 Положення).

З урахуванням положень переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. №796, за проживання у гуртожитку осіб, зазначених в абзацах третьому і п`ятому пункту 3, пункті 4 цього Порядку, встановлюється плата (п.4.4 Положення).

04 січня 2017 року між ДНЗ «Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти» та ОСОБА_1 , як колишньою співробітницею Центру, було укладено договір найму житлового приміщення №98 та поселено до гуртожитку на підставі ордеру №272 на житлове приміщення в гуртожитку.

Відповідно до п.2.1 Договору найму житлового приміщення, наймач зобов`язаний здійснювати оплату за надану житлову площу 10 числа наступного місяця, у разі відсутності оплати договір може бути розірвано зі сторони Наймодавця.

24.01.2021 ОСОБА_1 виїхала з наданого їй приміщення та припинила фактичне користування ним, однак до моменту виїзду залишилась заборгованість за проживання в гуртожитку, яка утворилась починаючи з вересня 2018 року до 24 січня 2021 року та складає 25667,59 гривень.

Відповідачу направлялась претензія від 20.11.2020 №218/2-б та від 16.12.2020 №247/2-б простою кореспонденцією. Також, була направлена претензія від 19.03.2021 №65/2-б. яку ОСОБА_1 отримала 24.03.2021, однак заборгованість оплачена не була, за здійсненням реструктуризації суми заборгованості до адміністрації Центру не зверталась.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги у період з вересня 2018 року до 24 січня 2021 року, сума заборгованості склала25667,59грн.

Наказом в.о. директора ДНЗ «Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти» Сергія Фоміч №17аг від 27 липня 2018 року «Про затвердження розміру вартості проживання та організацію надання послуг проживання в учнівському гуртожитку» затверджено та введено в дію з 01.08.2018 року кошториси витрат на тимчасове розміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 :

встановлено, що мешканці гуртожитку сплачують вартість комунальних послуг, яка розраховується за тарифами, затвердженими відповідними органами у сфері енергетики та комунальних послуг;

послуги з водопостачання та водовідведення, електричної енергії, теплопостачання, збору, вивезення та захоронення твердих побутових відходів, утримання приміщень розраховувати пропорційно займаної площі мешканців гуртожитку, за виключенням з загальної кількості потреби здобувачів освіти. За тарифами, які встановлюються згідно із чинним законодавством та відображених у відповідних кошторисах витрат на тимчасове розміщення у гуртожитку, які затверджуються керівником Центру щомісяця;

комунальні послуги не нараховуються мешканцям гуртожитку у зв`язку з їх відсутністю понад 30 календарних днів (крім постачання теплової енергії), за умови документального підтвердження.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач здійснив нарахування заборгованості за комунальні послуги з вересня 2018 року по 24 січня 2021 року, до моменту виїзду відповідача з займаної кімнати, яка складає 25 667,59 гривень, з них: теплопостачання 6111,65 грн., електрична енергія 8313,28 грн., водопостачання та водовідведення 4207,07 грн., збір, вивіз та захоронення ТПВ 79,89 грн., утримання приміщень 6955,70 грн.

Згідно зі статтями 526,530,601, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язанняповинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (частина першастатті 810 ЦК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 815 ЦК Українинаймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частин першої, третьоїстатті 820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності достатті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком, утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів тощо, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Відповідні житлово-комунальні послуги замовлені та надані закладом для утримання гуртожитку, у якому проживала відповідач, що підтверджується укладеними договорами з відповідними організаціями, зокрема: договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 430181 від 12.02.2018, № 1/35ЦПТО від 09.01.2019, № 2/35ц від 15.01.2021; договором про постачання енергії електричної, яка закуповується за державні кошти № 467 від 14.02.2018, № 3/35ЦПТО від 18.01.2019, від 24.01.2020, від 22.01.2021; додатковою угодою до договору № 454/1 від 01.01.2006 з надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 22.01.2018, від 30.01.2019, від 27.01.2020, від 22.01.2021; додатковою угодою № 10 до договору № 34003096 від 28.01.2013 від 14.02.2018, договором № 34003196 від 25.02.2019, договором оренди майна від 25.02.2019, від 06.02.2020, від 05.02.2021, а також актами приймання-передачі послуг.

Згіднозі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правиламист. 625 Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивач розрахував суму заборгованості, виходячи з загальної площі користування відповідачем гуртожитку, що становить 43,25 м?, суд першої інстанції правильно здійснив власний розрахунок на підставі технічної документації та плану гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до яких загальна площа одноосібного користування ОСОБА_1 гуртожитком складає 34,77 м?, з неї: 30 м ? - площа кімнати 1 (211), 4,77 м? - спільне користування, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі20634,96 грн, на яку і нараховано інфляційні втрати в розмірі 2671,56 грн та 3 відсотка річних в розмірі 1056,61 відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не визначив, якою саме кімнатою користувалась ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки нарахування здійснено для кімнати № НОМЕР_1 . Користування відповідачем саме цією кімнатою підтверджується ордером № 272 та картою прописки з відміткою місця проживання ОСОБА_1 .

До того ж, колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечувала проти проживання в гуртожитку у спірний період, що підтверджується також її заявою про припинення нарахування їй квартплати у зв`язку з виїздом від 24.01.2021.

Згідно вимог ст. ст.76,77,79,80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зауважує, що власного контрозрахунку заборгованості ОСОБА_1 суду не надала, обмежившись лише загальними посиланнями на необґрунтованість завищених норм споживання. Однак, отримавши неодноразові претензії позивача про сплату боргу, жодним чином не заперечила їх.

Доводи апеляційної скарги про відсутність відповіді на адвокатський запит, поданий під час розгляду справи в суді першої інстанції, не спростовують факту наявності заборгованості, та можуть бути предметом оскарження у встановленому законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, суд надав належну оцінку доводам відповідача, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином,колегія суддівдійшла висновкупро те,що,розглядаючи спір,який виникміж сторонамиу справі,суд першоїінстанції правильновизначився зхарактером спірнихправовідносин танормами матеріальногоправа,які підлягаютьзастосуванню,повно тавсебічно дослідивнаявні усправі доказиі давїм належнуоцінку згідноз вимогамист.76-78,81,89,правильно встановивобставини справи,внаслідок чогоухвалив законней обґрунтованесудове рішення,яке відповідаєвимогам матеріальногота процесуальногоправа,у зв`язкуз чим,апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штенгелова О.В. слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника адвокатаШтенгелова ОлександраВолодимировича залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 26 березня 2025 року.

Головуючий:

Судді: