Рішення

від 18.03.2025 по справі 760/1774/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1774/24

2/760/1751/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

за участі:

представника позивача Мельникова Д.О.

представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Проніна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що у червні 2020 року він звернувся до суду з позовом до АТ «Аграрний фонд» про захист порушених трудових прав, цивільна справа № 761/16609/20 розглядалась судами загальної та господарської юрисдикції.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасована постанова Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2023 року, залишене без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року у справі № 761/16609/20 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Аграрний фонд», яким позов задоволений, визнаний недійсним і скасований наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14 травня 2020 року № 169-к» та учинений на його підставі запис від 13 травня 2020 року № 45 у трудовій книжці ОСОБА_2 , стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 1521162 гривні вихідної допомоги та 1000 гривень середнього заробітку за період з 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року та 22832 гривні 42 копійки судового збору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» призначено Баришева І.Г. виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління.

Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к ОСОБА_2 приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_2 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» ОСОБА_2 звільнено від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к звільнено ОСОБА_2 з посади виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» 13 травня 2020 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к за підписом в.о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Б.Банчука внесено зміни до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к «Про звільнення ОСОБА_2 », викладено його розпорядчу частину в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», 13 травня 2020 року в порядку п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року».

Копію наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к про його звільнення відповідач надав позивачу у день звільнення.

Проте, розрахунок відповідачем у день звільнення з позивачем проведений не був, трудова книжка вручена йому відповідачем не у день звільнення, а лише 18 травня 2020 року, тобто з прострочкою та усупереч установленому законом порядку.

Станом на день звернення з цим позовом відповідач своїх зобов`язань не виконав, належним чином та повністю розрахунку зі мною під час мого звільнення не здійснив.

Судом під час розгляду справи № 761/16609/20 достовірно установлено, що відповідач не сплатив йому у день звільнення 14 травня 2020 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку з розрахунку 253527 гривень на місяць, що складає 1521162 гривні (6 х 253 527 гривень).

Судом під час розгляду справи № 761/16609/20 достовірно установлений обов`язок відповідача сплатити на користь позивача середній заробіток за період 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив про часткове стягнення заборгованості з огляду на неможливість повної сплати судового збору.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 12072 гривні 91 копійку за кожний день затримки за період з 21 травня 2020 року по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 180000 гривень.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року задоволено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києві від 12 лютого 2024 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та викладене у відповіді на відзив, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали викладене у відзиві на позовну заяву та запереченнях, просили суд відмовити в задоволенні позову.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що 16 березня 2023 року Господарський суд м. Києва розглянув справу № 761/16609/20 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Аграрний фонд», треті особи: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування наказу, стягнення коштів та прийняв рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме визнав недійсним і скасував наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14 травня 2020 року № 169-к» та учинений на його підставі запис від 13 травня 2020 року № 45 у трудовій книжці ОСОБА_2 ; стягнув з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 1521162 гривень вихідної допомоги та 1 000 гривень середнього заробітку за період з 20 травня 2020 року по 25 січня 2021 року. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2023 року у справі № 761/16609/20 апеляційну скаргу АТ «Аграрний фонд» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2023 року у справі № 761/16609/20 скасовано та залишено в силі рішення господарського суду м. Києва від 16 березня 2023 року.

28 грудня 2023 року представником ОСОБА_2 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу, виданого 17 квітня 2023 року Господарським судом м. Києва у справі № 761/16609/20. Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 01 січня 2024 відкрито виконавче провадження № 73694308. Ухвалою господарського суду м. Києва від 06 лютого 2024 року наказ Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2023 року визнано таким, що не підлягає виконанню та виконавче провадження було закінчене. Господарським судом м. Києва Баришеву І.Г. видано новий наказ від 06 лютого 2024 року, на підставі якого Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 74133847. У зв`язку з повним виконанням наказу господарського суду м. Києва від 06 лютого 2024 року у справі № 761/16609/20 Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74133847. На даний час, рішення у справі № 761/16609/20 повністю виконане та ОСОБА_2 отримав усі виплати, присуджені йому рішенням Господарського суду м. Києва від 16 березня 2023 року з підставою звільнення по п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. у первісній позовній заяві у справі № 761/16609/20 ОСОБА_2 з посиланням на ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України заявляв позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за невчасний розрахунок при звільненні. Також, аналогічні вимоги були продубльовані і в господарському судочинстві та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23 листопада 2022 року було заявлено до стягнення у справі № 761/16609/20 середній заробіток за невчасний розрахунок у сумі 1000 гривень за період з 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у редакції станом на момент звернення ОСОБА_2 з позовом у справі № 760/1774/24 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Встановлений трудовим законодавством тримісячний строк звернення ОСОБА_2 до суду за захистом нібито його порушеного права сплив ще у серпні 2020 році. При цьому, позовна заява ОСОБА_2 , яка була подана до суду в межах справи № 761/16609/20, датується ще 15 червня 2020 року (дата реєстрації позову в суді) і саме в ній вже було заявлено до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто вказана позовна вимога позивача вже фактично розглянута.

Крім того, згідно зі ст. 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент подачі позовної заяви) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені за період більше як шість місяців, при цьому такі вимоги в межах шестимісячного періоду вже розглянуті у справі № 761/16609/20 та задоволені.

ОСОБА_2 власноручно підписав наказ ПАТ «Аграрний фонд» № 169-к, який датується 14 травня 2020 року, згідно з яким позивач самостійно звільнив себе із займаної посади 13 травня 2020 року. Таким чином, враховуючи норми ст. 116, 117 КЗпП України, саме ОСОБА_2 зобов`язаний був розрахувати себе ще 13 травня 2020 року. Отже, саме ОСОБА_2 був уповноваженою особою відповідача на проведення розрахунків із звільненим працівником. Однак, ОСОБА_2 діючи умисно, з особистою заінтересованістю, зловживаючи своїми повноваженнями та у порушення ст. 92 Цивільного кодексу України, прийняв рішення не проводити розрахунок при своєму звільненні з умисною метою подальшого збагачення за рахунок державних коштів, а саме стягнення середнього заробітку за невчасний розрахунок. Таким чином, вина ПАТ «Аграрний фонд» щодо не розрахунку ОСОБА_2 у день його звільнення відсутня. вказані вище обставини виключають моральні страждання ОСОБА_2 , оцінені ним на 180000 гривень та вину АТ «Аграрний фонд», адже ситуація щодо не проведення розрахунку у день звільнення була спровокована умисно самим позивачем.

З відповіді на відзив представника позивача вбачається, що він підтримує викладене у позовній заяві та просить задовольнити її у повному обсязі. Зазначено, що карантин розпочався до звільнення позивача з роботи та безперервно діяв з 12 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року включно, а тому протягом цього строку неможливо пропустити строк на звернення до суду з позовом, якщо зважати на принцип верховенства права та його складову - правову визначеність. У подальшому, до закінчення карантину, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Загальновідомо, що запроваджений в Україні воєнний стан до сьогодні безперервно діє з 24 лютого 2022 року, а тому перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, наразі зупинений. Тривалість періоду затримки зумовлена зухвалим невизнанням відповідачем юридичних фактів, які були достовірно встановлені рішенням суду у справі № 761/16609/20 за участю тих самих сторін, а також тривалістю судового розгляду судами різних юрисдикцій та різних інстанцій, що об`єктивно перебувало поза межами вольового впливу позивача, а тому не може бути підставою для відновлення прав працівника у повному обсязі. Отже, твердження відповідача щодо пропуску позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку для звернення до суду є помилковими, оскільки позивач отримав усі належні у зв`язку зі звільненням кошти від роботодавця лише у 2024 році і одразу звернувся до суду.

З заперечень на відповідь на відзив представника відповідача вбачається, що він підтримує викладене у відзиві на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що у Прикінцевих положеннях КЗпП України вказано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». При цьому, про будь-яке зупинення строків позовної давності у зв`язку з воєнним станом у КЗпП України мова не йде. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року по справі № 990/115/22 вказано про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Таким чином, посилання позивача на запровадження воєнного стану в Україні є безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» призначено Баришева І.Г. виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління.

Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к ОСОБА_2 приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_2 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» ОСОБА_2 звільнено від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к звільнено ОСОБА_2 з посади виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» 13 травня 2020 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к за підписом в.о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Б.Банчука внесено зміни до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к «Про звільнення ОСОБА_2 », викладено його розпорядчу частину в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», 13 травня 2020 року в порядку п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року».

Сторона позивача зазначає про те, що копію наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к про звільнення ОСОБА_2 відповідач надав позивачу у день звільнення. Проте, розрахунок відповідачем у день звільнення з позивачем проведений не був, трудова книжка вручена йому відповідачем не у день звільнення, а лише 18 травня 2020 року, тобто з прострочкою та усупереч установленому законом порядку.

У зв`язку з цим, ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Аграрний фонд» про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48348 гривень 20 копійок.

Постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року скасовано. Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «Аграрний фонд» про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «Аграрний фонд» про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні передано до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року визнано недійсним та скасовано наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14 травня 2020 року № 169-к». Стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 1521162 гривні вихідної допомоги та 1000 гривень середнього заробітку за період з 20 травня 2020 року по 25 січня 2021 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2023 року скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року залишено в силі.

З позову вбачається, що судом під час розгляду справи № 761/16609/20 достовірно установлений обов`язок відповідача сплатити на користь позивача середній заробіток за період 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив про часткове стягнення заборгованості з огляду на неможливість повної сплати судового збору.

У судовому засіданні сторона позивача уточнила заявлену вимогу та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 12072 гривні 91 копійку за кожний день затримки за період з 21 травня 2020 року по день ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювань ним суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України (у редакції станом на момент звернення ОСОБА_2 з позовом до суду) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

З рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року, вбачається, що з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 стягнуто 1521162 гривні вихідної допомоги та 1000 гривень середнього заробітку за період з 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Вбачається, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року вже розглянута в справі № 761/16609/20 Господарським судом міста Києва та задоволенню у цій частині не підлягає.

Суд вважає, що позивач розпорядився своїми правами щодо предмету спору (стягнення коштів за період з 20 травня 2020 року по 25 лютого 2021 року) та визначив суму, яку просив стягнути в розмірі 1000 гривень.

ОСОБА_2 з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся до суду 22 січня 2024 року, тобто в період дії редакції ст. 117 КЗпП України, якою передбачено виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Вбачається, що за шість місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, рішенням суду вже стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 .

За таких обставин, обов`язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України, АТ «Аграрний фонд» виконало.

З огляду на наведене, в задоволені позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з АТ «Аграрний фонд» на його користь моральну шкоду у розмірі 180000 гривень.

Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на вимогах ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його трудові права. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 5000 гривень.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Крім того, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року задоволено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин, стягненню з позивача на користь держави підлягає 15140 гривень судового збору за вимогу майнового характеру.

Керуючись статтями 115-117, 237-1 КЗпП України, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (м. Київ, вул. Очаківська, 5/6) про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (м. Київ, вул. Очаківська, 5/6) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (м. Київ, вул. Очаківська, 5/6) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 15140 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25 березня 2025 року.

Суддя: