Рішення

від 14.03.2025 по справі 179/1100/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1100/24

2/179/58/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кравченко О.Ю.

за участю: секретаря судового засідання Хорольської І.П.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Волошиної О.В.

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Крайнього О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, міська служба у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волошина Олена Вікторівна, з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.08.2010 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб. У період шлюбних відносин у сторін народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.07.2017 року рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі шлюб між сторонами був розірваний. 10.07.2017 року рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина, у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 02.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. 26.08.2020 рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі збільшено розмір стягнутих аліментів з 600 до 1500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

22.09.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, позивачка змінила своє прізвище на ОСОБА_6 . У цьому шлюбі народилося двоє дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Приблизно у 2014 році позивачка переїхала проживати до своїх батьків в інше село та припинила шлюбні стосунки з ОСОБА_2 . З того часу відповідач припинив спілкуватися та піклуватися про дитину. Спочатку приїжджав лише раз на 2-3 місяці, з 2018 року раз на рік, а з 2020 року взагалі не відвідував дитину, не привітав її з днем народження чи Новим роком.

Відповідач повністю самоусунувся від своїх батьківських обов`язків. Він не підтримує зв`язок з дитиною навість за допомогою телекомунікаційний засобів, не дбає про її фізичних і духовний розвиток, не сприяє нормальному самоусвідомленню та засвоєнню загальновизнаних норм моралі, культурних та інших духовних цінностей. Відповідач абсолютно не цікавився і не цікавиться життям сина, жодного разу не відвідував його ані в дитячому садку, ані в школі, ані вдома з часу, коли сторони стали проживати окремо.

З 2014 року дитина не отримала від батька жодного подарунка на день народження чи будь-якої іграшки. Батько не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини. Усі ці фактори, як окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме ухилення та нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Дитина с початку 2015 року проживає в новій сім`ї, створеній матір`ю, сприймає свого вітчима, ОСОБА_5 як батька. ОСОБА_5 сприймає дитину як свою рідну, постійно приймає участь у його вихованні, утриманні, розвитку здібностей та забезпечує його усім необхідним для задоволення життєво важливих потреб. В той час, як біологічного батька дитина навіть і не знає, бо останній раз бачив батька чотири роки тому.

Враховуючи, що відповідач свідомо нехтує батьківськими обов`язками, прохає суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 14.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 31.07.2024 до участі у цивільній справі залучено Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 31.07.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 30.10.2024 до участі у справі залучено міську службу у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Волошина О.В., підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 додатково пояснила, що не перешкоджала відповідачу бачитися з дитиною. Починаючи з шести років номер телефону дитини весь час не змінювався та був відомий відповідачу. Відповідач весь час не дуже цікавився сином, а останні чотири роки взагалі перестав цікавитися життям сина та спілкуватися з ним, дитина не бачилася ані з відповідачем, ані з його родичами. Останній подарунок, який подарував відповідач сину, це був вживаний самокат, який вони постійно ремонтували, бо дитина була дуже засмучена. Відповідач взагалі відмовлявся платити аліменти. На час подання позову до суду відповідач мав заборгованість по аліментах, після подання позову до суду відповідач погасив заборгованість. За спільним рішенням з відповідачем вони зробили дитині закордонний паспорт, коли дитині було 7 років. Відповідач не бажає навіть спілкуватися з сином, відмовився від спілкування телефоном, хоча мав таку можливість. Позов до суду вона подала, оскільки це було бажання дитини.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачка перешкоджає йому спілкуватися з дитиною, вмовляла його відмовитися від батьківських прав, щоб захистити свого чоловіка від мобілізації, на що він відмовився. Від спілкування з сином він ніколи не відмовлявся, для цього подарував йому два телефони з сім-картами. Завжди намагався знайти можливість зустрітися з дитиною, їздили до нього у садик, школу. Коли приїхали до школи, позивачка пригрозила викликати поліцію. Також подарував дитині самокат. Також він зробив дитині закордонний паспорт, щоб дитина поїхала з ним до Польщі, однак позивачка відмовилася віддавати йому дитину. Він хоче підтримувати спілкування з сином, однак позивачка перешкоджає йому у цьому. З 2018 року він мешкає у Польщі, останній раз він бачився з сином влітку 2021 року, коли приїздив в Україну. Син дав йому свій номер телефону, він писав йому на цей номер, вітав з новим роком та днем народження, однак йому невідома дівчина прислала йому СМС, що він помилився. Після цього зв`язок перервався. Аліменти він сплачує вчасно, заборгованості не має.

Представник відповідача, адвокат Крайній О.В., у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, ухилення відповідача від виховання та утримання сина не підтверджено доказами. Відповідач не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин із сином.

Представник органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради Попова Л.О. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник міської служби у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом, відповідно до вимог ст.171 СК України, у присутності представника органу опіки та піклування, була з`ясована думка неповнолітнього ОСОБА_3 при вирішенні питання, що стосується його життя.

Неповнолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що з батьком він не проживає 9 років, мешкає разом мамою, вітчимом ОСОБА_9 та двома молодшими братами. Своїм батьком вважає вітчима, ОСОБА_9 , який піклується про нього і з яким у нього добрі стосунки. З біологічним батьком він спочатку іноді бачився, але більше 3 років батько з ним не спілкується взагалі, причину цьому він не знає. Номер телефону у нього не змінювався. Мати ніколи йому не забороняла спілкуватися з батьком. Востаннє він бачився з батьком приблизно о 2020-2021 році, коли точно, не пам`ятає. Батько ніколи не цікавився його життям, навчанням, не виконував свої обіцянки, він не може звернутися до батька порадою або підтримкою. Раніше при спілкуванні з батьком були неприємні ситуації, коли батько залишив його у своєї матері, а сам пішов гуляти та прийшов додому п`яний. Також батько образив його за зовнішність, це його дуже засмучує. На теперішній час він не хоче спілкуватися з батьком, не бачить такого спілкування в майбутньому, та не хоче, щоб батько залишився у його житті. Членами своєї родини він вважає мати, вітчима, братів, а також бабусь та дідусів з боку матері та вітчима.

Вислухав пояснення сторін, думку дитини, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбаченост.ст.1213ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

За змістом ст.ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2010 року (т.1 а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі (т.1 а.с.15).

З 2014 року шлюбні стосунки між сторонами припинені, сторони проживають окремо.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у справі №179/95/17 шлюб між сторонами розірваний (т.1 а.с.16-17).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у справі №179/94/17 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн. щомісячно до повноліття дитини (т.1 а.с.18-19).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року у справі №179/907/20 збільшено розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина з 600 грн. до 1500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.20-24).

22 вересня 2017 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 . У цьому шлюбі народилися ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.25-27).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 26.04.2024 року, неповнолітній ОСОБА_3 проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_10 та братами, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.28).

З липня 2024 року та на час розгляду справи неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, вітчимом та двома братами у АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 08.10.2024, відповідно до змісту якого за місцем проживання дітям створені усі належні умови (т.2 а.с.31).

Відповідно до листа заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області№471/С-3 від 22.03.2023, за поданим ОСОБА_1 повідомленням проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040700000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, за фактом ухилення від сплати аліментів ОСОБА_2 . В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 в період з 01.02.2017 по 31.01.2018 року злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_11 , на утримання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим допустив заборгованість в сумі 6600 грн. Також згідно матеріалів провадження ОСОБА_2 дитину не відвідував, участі у вихованні у вказаний період не брав. Під час проведення досудового розслідування даного правопорушення, ОСОБА_2 частково погасив заборгованість, та відвідав дитину, про що вказала заявник ОСОБА_1 30.03.2018 у кримінальному провадженні прийнято рішення про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.1 а.с.29).

Відповідно до листа Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 02.05.2024 №66849, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам на утримання сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.05.2024 складає 19500 грн. (т.1 а.с.30).

Як вбачається з довідки Городенківського ліцею імені Антона Крушельницького Городенківської міської ради №06-04/141 від 07.11.2022, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , контакт з навчальним закладом і класним керівником не підтримував, успішністю дитини не цікавився, батьківські збори не відвідував. Питанням, пов`язаним з навчанням, займалася ОСОБА_13 (т.1 а.с.31).

Як вбачається з довідки Магдалинівського ліцею Магдалинівської селищної ради №34 від 02.05.2024, батько дитини, ОСОБА_2 , не приймає участі в навчально-виховному процесі, не цікавиться станом навчання та досягненнями дитини, не бере участі у батьківських зборах та інших класних заходів, відсутній в батьківській спільності месенджері. З моменту прибуття учня до ліцею у серпні 2023 року, не з`являвся в закладі і не спілкувався з класним керівником в будь-якій формі, останній не знає про місце перебування батька, його працевлаштованість, соціальний статус. Навчально-виховний вплив на формування особистості учня здійснює лише мати, ОСОБА_1 , яка перебуває на постійному зв`язку з класним керівником та батьківським колективом, контролює відвідування учнем навчальних занять та інших заходів, бере участь в підготовці та проведенні всіх класних та шкільних акцій і урочистостей (т.1 а.с.32).

Відповідно до характеристики з місця проживання від 30.04.2024, ОСОБА_1 разом родиною (чоловіком та трьома дітьми) за час проживання за адресою АДРЕСА_1 проявили себе виключно з позитивного боку. За період проживання скарг від сусідів не надходило. За весь цей час сім`я ОСОБА_6 зарекомендували себе як зразкові громадяни, що підтримують добрі стосунки як у сім`ї, так і у спілкуванні з сусідами. Вихованням неповнолітніх дітей займаються лише ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.33).

Як вбачається з довідки від 13.05.2024, виданої КП «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги», дитина на прийом до лікаря з`являється у присутності матері або вітчима. Батько хлопчика, ОСОБА_2 за наданням медичної допомоги до сімейного лікаря жодного разу не з`являвся. Неодноразово сімейний лікар виїздив на патронаж до дитини, при цьому батько жодного разу присутнім не був. Мати слідкує за станом здоров`я дитини та виконує покладені на неї обов`язки (т.1 а.с.34).

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 мешкає у Польщі з 2018 року, одружений, має сина від другого шлюбу, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитина має інвалідність.

Як вбачається з характеристики за місцем роботи, за час роботи в будівельній фірмі ОСОБА_15 з лютого 2021 року ОСОБА_2 зарекомендував себе дисциплінованим, кваліфікованим робітником, порушень трудової і виробничої дисципліни не допускав. Має добрі стосунки в колективі, до роботи приходить охайним без запізнень. В побуті характеризується позитивно, як доброчесна та порядна людина, одружений утримує родину (т.1 а.с.201).

З побутової характеристики від 11.07.2024 року, виданою власником квартири за місцем мешкання відповідача вбачається, що ОСОБА_2 за період оренди квартири з 2020 року зарекомендував себе з позитивного боку, скарг від сусідів і мешканців будинку не надходило. Проживає спільно з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , спільно виховує сина, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Із сусідами товариський та ввічливий. У побуті доброзичливий, чуйний. Бере активну участь у громадському житті вулиці та будинку. В побуті характеризується як добрий господар, бере активну участь у зборах власників житла та колективних роботах із благоустрою будинку та прибудинкової території, відповідально ставиться до доручень. Оплату за житлово-комунальні послуги здійсню регулярно (вчасно), допомагає сусідам (т.1 а.с.202).

Як вбачається з довідки Новомосковського ВДВС від 10.07.2024 №102355, станом на 10.07.2024 заборгованість по аліментам на утримання сина, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача відсутня (т.1 а.с.204)

Відповідачем також надані суду копія фотознімку, де зображений він разом з сином, ОСОБА_18 , датований 23.06.2021; копія нотаріально посвідченої заяви про надання дозволу на дослідження стану здоров`я його малолітнього сина, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка засвідчена приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області 18.06.2021 року (т.1 а.с.197, 200).

Відповідно до психологічного висновку спеціаліста ОСОБА_19 №1/25 від 09.01.2025, складеного за результатами проведеного на замовлення матері ОСОБА_1 , психодіагностичного обстеження неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результати психологічного обстеження свідчать про те, що неповнолітній ОСОБА_3 зазнав психологічного травмування зі сторони батька, ОСОБА_2 , має високі симптоми вираженості психотравми. Дані показники свідчать про наявність ознак домашнього насильства зі сторони біологічного батька, ОСОБА_2 по відношенню до свого неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: нехтування психоемоційним і фізичним станом неповнолітнього, приниження його зовнішності, які призвели до формування низки комплексів та його базовими потребами згідно віку.

Досліджено, що на час обстеження у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено індивідуально-психологічних особливостей, які значно впливають на його поведінку (навіюваність, схильність до фантазування).

Встановлено, що оцінка сімейної ситуації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та взаємовідносини з біологічним батьком ОСОБА_2 не мають залежності від впливу матері та інших дорослих. На час обстеження не виявлено прямого, опосередкованого впливу на випробуваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сторони матері.

Згідно результатів психодіагностичного обстеження виявлено, що випробуваний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спроможний надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього, виявляти прихильність до когось з батьків, з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища.

Досліджено, що взаємовідносини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його біологічним батьком, ОСОБА_2 , негативно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини, емоційний зв`язок відсутній.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проявляє прихильності до батька, прагне розірвати з ним будь-які зв`язки, так як спілкування травмує психіку неповнолітнього, що впливає на психофізичний стан випробуваного, і частково перешкоджає особистості неповнолітнього виконувати сталі обов`язки, займатися навчанням станом на час обстеження.

За результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано проходження курсу психологічної реабілітації (для осіб, які стали постраждали від домашнього насильства), щодо відновлення його психоемоційного стану та гармонійного функціонування особистості, перебування у безпеці, емоційно комфортних умовах та з емоційно важливими людьми. Відповідно обробленим результатам, емоційно важливими особами у житті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час обстеження є матір ОСОБА_20 , та вітчим ОСОБА_21 (т.2 а.с.35-62).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 24.12.2024 №439, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається зі змісту даного висновку, члени комісії з прав дитини заслухали батьків неповнолітнього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ознайомились з доданими до позовної заяви матеріалами. Орган опіки та піклування виходив з того, що за обставинами справи батько дитини з 2021 року не брав жодної участі у житті сина, в період, коли він потребував уваги та підтримки, не вживав заходів, щоб підтримувати з ним стосунки, не цікавився його навчанням, здоров`ям, захопленнями, тощо. ОСОБА_22 почав активно виявляти бажання спілкуватися з сином лише після порушення судом справи про позбавлення його батьківських прав, при цьому не намагаючись налагодити стосунки в ОСОБА_12 . При спілкуванні з членами комісії ОСОБА_2 повідомив, що на даний час хоче спілкуватися з сином засобами електронного та відео зв`язку, проте вибачення не просив у нього, як налагодити з ним стосунки не знає. Неповнолітній ОСОБА_23 повідомив, що не заперечує щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_24 , не спілкується з ним приблизно з 2021 року, не має з ним близьких родинних стосунків, ображений на нього, що його не було поруч, не хоче спілкуватися з ним, не знає про що з ним говорити, номер телефону не змінював протягом останніх 5 років, вважає своїм батьком ОСОБА_25 , який займається його вихованням з 5-річного віку (т.2 а. с. 26-29).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області від 18.02.2025 №1734, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.2 а.с.106-112).

У судовому засіданні за клопотанням сторін були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_26 (дружина відповідача) суду пояснила, що з відповідачем вона познайомилася у 2017 році і він одразу її попередив, що у нього є син, для нього це було важливо, щоб йому ніхто не перешкоджав у спілкуванні з сином. Відповідач дуже любить сина, хоче з ним спілкуватися, про дитину дізнається від сторонніх людей, як він виріс, як виглядає, оскільки особисто з ним спілкуватися у нього не виходить. У 2017 році, коли вони бачились з Ванею, то дарували маленькі подарунки, що він хотів. У 2018 році, коли вони розуміли, що будуть їхати закордон, подарували мобільний телефон. У 2019 році подарували самокат. У 2017 році відповідач телефонував позивачці, просив, щоб позивачка дозволила йому зустрічатися із сином на вихідні, однак кожен раз у позивачки були відмовки, щоб не давати дитину. Коли вони приїжджали у 2018 та 2019 році, то бачилися з дитиною. Також вони приїжджали у 2021 році та бачилися з дитиною та подарували самокат, самокат був придбаний у Польщі новий. У 2018 році, відповідач пару раз телефоном зв`язувався з дитиною, а після цього зв`язок пропав. Позивачка повідомила їм, що не дає дитині телефон, оскільки він більше сидить в телефоні, ніж навчається. У 2019 році вони також подарували дитині телефон та знову пропав зв`язок. Коли відповідач зателефонував позиваці та поцікавився, чому пропав зв`язок, на що вона образилась та привезла два телефони матері відповідача. Також у 2019 році, коли відповідач приїхав до школи до ОСОБА_12 , вийшли вчителі, які сказали, що позивачка заборонила пускати його та сказала викликати поліцію. У 2019 році вона навіть особисто спілкувалася з позивачкою телефоном. Позивачка давала ОСОБА_27 у 2019 році декілька разів, і навіть дозволила йому поїхати до Польщі, відповідач зробив дитині загранпаспорт. Однак коли справа дійшла до оформлення довіреності, позивачка заборонила дитині виїзд. У 2021 році відповідач зв`язався з позивачкою, вона дозволила побачитись з дитиною. ОСОБА_28 дав батькові свій номер телефону. Крім того, у 2021 році відповідач зустрічався з ОСОБА_12 таємно від позивачки, у його друга. У 2022 році відповідач писав повідомлення на цей телефон, на що прийшла відповідь: «Ви хто, я вас не пам`ятаю». Також відповідач телефонував позивачці, щоб зв`язатися з сином, але у позивачки знову були відмовки, що його немає вдома. Позивачка перешкоджає відповідачу спілкуватися з дитиною, настроює дитину проти відповідача. Починаючи з 2017 року позивачка вигадувала різні причини, щоб не давати дитину. Останній раз вони телефонували позивачці у 2021 році. Особисто їй номер телефону дитини невідомий, невідомо, чи змінювався він, чи ні. Номер телефона сина у відповідача був. З позовом до суду про визначення порядку спілкування батька з дитиною вони не зверталися, оскільки не бажали травмувати дитину. Вважає, що можливо спробувати відновити спілкування батька з сином, хоча дитина на теперішній час настроєна негативно по відношенню до батька.

Свідок ОСОБА_29 (мати відповідача) суду повідомила, що з відповідачкою на даний час вони не спілкуються. Вони ніколи не ображали дитину, все купляли, що вона просила. Забирали дитину на два-три дні. Останній раз, коли син приїздив з Польщі, вони брали дитину до себе, відпочивали, жарили шашлики. Відтоді, коли позивач та відповідачка розійшлися, вони не спілкуються. Вона не знає, де мешкає позивачка та дитина зараз. Відповідач любить дитину, бажає з нею спілкуватися. Син жив у ОСОБА_30 , приїздив раз на рік. Коли одного разу син приїхав з Польщі, вона разом з ним, донькою та онукою ОСОБА_31 їздили до ОСОБА_12 до школи. Дитина була дуже рада бачити батька, вони спілкувалися приблизно півгодини, привезли дитині солодощі, дали грошей. Перед від`їздом ОСОБА_32 , вони знову поїхали до школи, щоб він попрощався з сином. Але їх не пустили, вчителі сказали, що приходила ОСОБА_33 , сказала, щоб його не пускали, оскільки після цих зустрічей у дитини рушиться психіка. Позивачка їй телефонувала та казала, що після цих зустрічей дитина дуже засмучена, плакала і щоб вони цього більше не робили. Також син потайки зустрічався з ОСОБА_34 у свого друга ОСОБА_35 , який жив по сусідству з батьками позивачки. Вони бажають спілкуватися з дитиною, але позивачка не дає номер телефону. Відповідач дарував дитині телефони, подарував самокат. Все, що просила позивачка, дитині покупали. Коли позивачка та відповідач розійшлися, то син жив з нею (свідком), тому і дитину коли забирав, то привозив до неї. Про дитину вони дізнаються через сусідів, оскільки їх до ОСОБА_12 не пускають. Ваня давав ОСОБА_36 номер телефону, та коли ОСОБА_37 телефонував дитині, він сказав, що він його не знає. Вона не розуміє, чому позивачка та її сім`я не дає відповідачу спілкуватися з дитиною. Також вона допомагала позивачці зробити загранпаспорт дитині, щоб він поїхав до Польщі, однак позивачка відмовилася давати дитину.

Свідок ОСОБА_5 (чоловік позивачки) суду пояснив, що приблизно з 2016 року він проживає разом з позивачкою, дитині тоді було 5 років. З позивачкою вони одружилися у 2017 році. З сином відповідач майже не спілкувався, у 2017 році забирав його мабуть 2 рази. Одного разу, коли дитині було 5-6 років він сам відвозив його до с.Очеретувате до батьків відповідача, щоб вони там зустрілися, а забирати їздили його до м.Дніпро, оскільки відповідач на телефонні дзвінки не відповідав, був на якомусь святкуванні у м.Дніпрі разом з дитиною та знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Один раз він бачив, як відповідач «привітався» з дитиною, давши їй потиличник. Йому відомо, що відповідач переїхав закордон, коли саме йому не відомо. Починаючи з 2018 року спілкування відповідача з дитиною припинилося, він не пригадує, щоб відповідач зустрічався з дитиною. Коли дитині було приблизно 6-7 років, відповідач подарував сину телефон, але його потім повернули, оскільки було заявлено, що телефоном користується він. Після цього вони з дружиною придбали дитині новий телефон. Також відповідач подарував синові бувший у користуванні самокат, який потім зламався. Відповідач взагалі не займався вихованням дитини, до 5 років вихованням дитини займався дідусь, а після того, як вони стали проживати з позивачкою разом, відповідач також не займався його вихованням, не телефонував, не вітав з днем народження. З 2017 року і до теперішнього часу номер телефону дитини залишався незмінним. Один раз відповідач приходив до сина у школу. Ніхто не забороняв відповідачу бачитися та спілкуватися з дитиною. Він чув розмову позивачки з відповідачем, який сказав, що йому немає про що спілкуватися з дитиною. Аліменти відповідач почав сплачувати після того, як була заява до поліції, сплачує символічні суми. Матеріально дитину утримують вони з позивачкою. Відповідач не має бажання виховувати дитину, з того часу як справа перебуває у суді, нічого не змінилося. Дитина також не має бажання спілкуватися з батьком. Особисто у нього з дитиною склалися довірливі відносини, дитина сприймає його як батька. Про рідного батька дитина нічого не каже, вони про це не спілкуються. З 2016 році вони мешкали у смт.Магдалинівка, з 2020 року переїхали до м.Городенка Івано-Франківської області, у 2023 році повернулися до смт.Магдалинівка, а у 2024 році переїхали до м.Бердичів, де на даний час і мешкають. Оскільки спілкування дитини з батьком не було, то і про зміну місця проживання дитини батьку не повідомляли. Відповідач також не повідомив їх, що переїжджає закордон, номер свого телефону також не повідомляв. Особисто він не намагався налагодити спілкування батька з дитиною, оскільки дитина весь час не хотіла спілкуватися з батьком. Закордонний паспорт дитині у 2019 році зробили дружина та відповідач, оскільки відповідач обіцяв взяти дитину на канікули до Польщі, однак це не відбулось не з їхньої вини. Також вони хотіли поїхали закордон на відпочинок, але не отримали дозволу від відповідача.

Свідок ОСОБА_38 суду показала, що вона є сестрою позивачки. Коли ОСОБА_28 був маленький, сестра проживала деякий час у батьків, а потім переїхала в інше село. Вона проживала окремо, за 200 км від батьків, приїздила приблизно один раз у три місяці. Поки позивачка та відповідачка жили разом, вона відповідача бачила. Після того, як відносини між позивачкою та відповідачем припинилися, з відповідачем вона не бачила. Їй відомо зі слів дитини, що спочатку (перший рік після розірвання стосунків), відповідач їздив до ОСОБА_12 , забирав його або до бабусі, або до двоюрідної сестри. Один раз дитина сказала, що він разом з батьком їздили до ставку, батько там був з друзями. Зі слів дитини, їй також відомо, що батько не відвідував дитячий садок, не приходив до школи на перший дзвоник, хоча обіцяв. Після того, як сестра одружилася з ОСОБА_5 , відповідач зустрічався з сином один раз, коли подарував ОСОБА_12 вживаний електросамокат. Тоді він відвіз сина до бабусі, а сам поїхав по своїх справах. Також відповідач дарував ОСОБА_12 телефон. Відповідачем ОСОБА_28 не цікавиться, батьком дитина вважає ОСОБА_25 , у них добрі відносини, дитина йому довіряє, називає його татом. Родичі відповідача не підтримують зв`язок з дитиною. Наскільки вона зрозуміла, ОСОБА_39 їм не цікавий. На скільки вона знає, будь-які перешкоди для спілкування батька з дитиною не чинилися, сестра не забороняла спілкування з дитиною, жодних причин для відмови не вигадувала. Відповідач не так далеко проживав від дитини, у с.Очеретувате, тому не мав перешкод для спілкування. Ваня не хоче спілкуватися з батьком, він їй це сказав особисто при спілкуванні, він дуже негативно відноситься до батька, на тему батька взагалі не хоче говорити. Виходячи з того, що вона спостерігала своїми очима, сестра ніколи не налаштовувала сина проти батька, ніколи не вмішувала сина в їхні стосунки.

Свідок ОСОБА_40 суду показав, що є братом ОСОБА_5 . ОСОБА_17 він знає з п`яти років. Він жодного разу не бачив батька ОСОБА_12 , жодного разу не чув від ОСОБА_12 будь-яких позитивних емоцій з приводу його кровного батька, на відміну від ОСОБА_25 , якого він називає батьком. Особисто його дитина називає дядьком, у них дружні стосунки. Він (свідок) часто бував вдома у позивачки. Жодного разу він не бачив, щоб відповідач телефонував ОСОБА_12 або приїжджав, хоча він (свідок) дуже часто проводив час з ОСОБА_12 . Знає, що відповідач подарував ОСОБА_12 телефон та електросамокат, він його потім ремонтував. Коли позивачка тільки почала жити з ОСОБА_5 , один раз він чув від позивачки, що батько забирав дитину, а більше він не пам`ятає. Він не бачив, щоб батько ОСОБА_12 ходив до школи, ніколи не чув, щоб батько приходив до дитячого садочка. Випадків, щоб позивачка перешкоджала батьку спілкуватися з дитиною він не бачив. При ньому ОСОБА_28 нічого не казав про батька, не згадує його. Він не бачив жодних проявів бажання батька виховувати дитину. Чому батько не спілкується з дитиною, не може відповісти. Вважає, що перебуваючи закордоном, можливо приймати участь у вихованні дитини телефонним зв`язком, або за допомого відеозв`язку. Але він жодного разу не бачив, щоб батько розмовляв з дитиною по відеозв`язку або телефоном. За характером ОСОБА_28 спокійний добрий, завжди готовий допомогти, хороша та добра дитина. З ним на тему батька ОСОБА_28 взагалі не спілкувався.

Свідок ОСОБА_19 (спеціаліст психолог) суду пояснила, що до неї звернулася мати дитини, вони уклали угоди та було проведено психодіагностичне дослідження дитини, яке оформлено висновком психолога-спеціаліста. Вона має усі необхідні сертифікати, володіє необхідними методами опитування, проходила спеціалізоване навчання. Методологія щодо дослідження була дотримана. З дитиною було проведено 3 діагностичні зустрічі та онлайн тестування. При дослідженні у дитини була виявлена низка ознак, які є симптомами психологічної травми. Психоемоційний зв`язок з батьком відсутній, дитина уникає розмов про батька. За результатами дослідження вона рекомендувала психологічну терапію.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками? ? ?є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина,яка проживаєокремо відбатьків абоодного зних,має правона підтриманняз нимирегулярних особистихстосунків іпрямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Суд в оцінці обставин справи керується тим, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Так, при розгляді справи судом встановлено та підтверджується доказами, що після припинення між позивачкою та відповідачем шлюбних стосунків у 2014 році, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував своїх батьківських обов`язків, не спілкувався з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклувався про її здоров`я, не відвідував дитячий садок та школу, побачення з дитиною носили нерегулярний характер, починаючи з 2018 року відповідач бачився з дитиною один раз на рік, остання зустріч відбулася влітку 2021 року, після цього будь-яке спілкування відповідача з сином взагалі припинилося. Крім того, відповідач належним чином не виконував обов`язок по утриманню дитини, оскільки аліменти сплачував нерегулярно, допускав заборгованість по сплаті аліментів більше ніж 6 місяців, що стало підставою для звернення позивачки у 2018 році до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги, що з 2018 року відповідач постійно мешкає у Польщі та, перебуваючи закордоном, тому через значну відстань не мав можливості в будь-який час особисто відвідувати дитину, але ця обставина не позбавляла відповідача можливості спілкуватися з дитиною за допомогою відео- або телефонного зв`язку. При цьому, починаючи з 2014 року відповідач жодної участі у вихованні сина не приймав та не приймає до теперішнього часу, не проявляв та не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, здоров`ям та розвитком дитини не цікавиться, дитина не отримує від батька жодної допомоги для морального та фізичного розвитку.

Неповнолітній ОСОБА_3 , якому на час розгляду справи виповнилося 14 років, суду пояснив, що батько ніколи не цікавився його життям, навчанням, не виконував свої обіцянки, він не може звернутися до батька за порадою або підтримкою. На теперішній час він не хоче спілкуватися з батьком, не бачить такого спілкування в майбутньому, та не хоче, щоб батько залишився у його житті.

Суд приймає до уваги психологічний висновок спеціаліста №1/25 від 09.01.2036, відповідно до якого при психологічному обстеженні неповнолітнього ОСОБА_3 було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 в силу свого віку здатен самостійно оцінювати відносини з батьком; не встановлено жодного впливу матері або інших осіб на ставлення дитини до батька; дитина не проявляє прихильності до батька, прагне розірвати з ним будь-які зв`язки, так як спілкування травмує психіку неповнолітнього, що впливає на його психофізичний стан; емоційний зв`язок з батьком відсутній.

Доводи відповідача про те, що позивачка перешкоджала йому у спілкуванні з сином, суд вважає неспроможними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Стверджуючи, що позивачка чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, відповідач при цьому не звертався до органу опіки та піклування або до суду для вирішення питання щодо встановлення порядку та способу участі у вихованні сина.

Крім того,суд приймаєдо уваги,що післязвернення позивачкидо суду,впродовж розглядуданої справивідповідач такожне вчинивжодних реальнихспроб виправитиситуацію,що склалася,не вчинявспроб побачитисяабо поспілкуватисяз дитиноюза допомогоювідео-або телефонногозв`язку,не звертавсядо спеціалістіву сферісімейних відносинза допомогоюу цьомупроцесі,а такожу судовомузасіданні незміг пояснити,яким чиномвін уподальшому плануєналагодити стосункиз сином,що такожсвідчить провідсутність увідповідача бажаннявиконувати своїбатьківські обов`язки. .

Аналізуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про свідоме тривале нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками та повну його байдужість до подальшої долі, розвиток і життя його неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , з яким втрачено будь-який зв`язок та не існує жодного спілкування, що можна кваліфікувати як свідомо обрану останнім винну поведінку у формі бездіяльності, самоусунення від виконання батьківських обов`язків, покладених на нього законом та нормами суспільної моралі.

Суд зауважує, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому, лише той факт, що відповідач не визнає позов не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17; постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17).

Установлені судом обставини свідчать про те, що відповідач тривалий час не виявляє батьківського піклування та батьківської турботи до ОСОБА_3 , станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитини не забезпечує, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, визначеними ст.150 СК України.

Зважаючи на встановлені судом обставини, беручи до уваги свідому думку дитини, суд дійшов переконливого висновку про наявність підстав для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий захід повністю відповідає інтересам дитини. Судом не було встановлено, що між дитиною та батьком наявні тісні зв`язки, розрив яких призведе до звуження існуючих прав та обов`язків батька та дитини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доч.1та ч.3ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язанихз розглядомсправи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Аналогічні висновки зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 757/36628/16-ц, від 26 липня 2022 року по справі №910/1209/21.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Волошина О.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 26.04.2024 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу від 29.05.2024.

Згідно з п.5.2 вказаного вище договору, за правову допомогу, надану Адвокатом, Клієнт сплачує кошти відповідно до актів виконаних робіт щодо надання правової допомоги, які підлягають оплаті Клієнтом протягом трьох робочих днів з ня їх отримання.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача суду надані:

- акт №1 виконаних робіт, підписаних сторонами 17.02.2025, із зазначенням переліку виконаних адвокатом робіт, витрачений адвокатом час та вартість кожної послуги, відповідно до якого сторони підтвердили, що адвокат Волошина О.В. надала правову допомогу, а клієнт ОСОБА_1 своєчасно сплатила витрати та гонорар за надані послуги, на загальну суму 67000 грн (т.2 а.с.118-119);

- довідки АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УніверсалБанк» з реквізитами банківських рахунків ОСОБА_41 , відкритих у вказаних банківських установах (т.2 а.с.131-133).

- банківська виписка та платіжні інструкції на перерахування грошових коштів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перерахувала на банківські рахунки адвоката Волошиної О.В. грошові кошти у загальній сумі 67000 грн. за надані адвокатом послуги (т.2 а.с.120-150).

Суд приходить до висновку про доведеність і обґрунтованість витрат на правову допомогу у розмірі 67000 грн., та відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Клопотання про зменшення витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Крім того, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (т.1 а.с.1).

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67000 грн.

Щодо понесених позивачкою витрат на проведення психологічного дослідження у розмірі 17000 грн. суд звертає увагу на те, що психологічний висновок спеціаліста №1/25, складений ФОП ОСОБА_19 , не є висновком експерта. А тому, виходячи з приписів ч.3 ст.133 ЦПК України, витрати на його проведення не відносяться до судових витрат, та не підлягають відшкодуванню.

Керуючисьст.ст.2,10,11-13,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, міська служба у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Треті особи:

Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, ЄДРПОУ 04338405, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще Магдалинівка, вул.Центральна, 46.

Міська служба у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, м.Бердичів, площа Центральна, буд.1.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 14.03.2025.

Повне рішення складено 24.03.2025.

Суддя О.Ю. Кравченко