Ухвала

від 02.11.2010 по справі 2а-2885/10/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-2885/10/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-2885/10/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Гаврилюк В.О.  

Суддя-доповідач:  Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:  

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача підприємства «Спортклуб «Витязь»Смілянської міської громадської організації «Федерація боксу»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства «Спортклуб «Витязь»Смілянської міської громадської організації «Федерація боксу»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

   У червні 2010 року позивач Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися в суд з позовом до підприємства «Спортклуб «Витязь»Смілянської міської громадської організації «Федерація боксу»про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2009 році.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з  ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому  розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового  засідання  за  допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198,  ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2010 року відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів із зазначенням в ньому таких даних: середньооблікова чисельність штатних працівників -14, з них інвалідів - 0,1, фонд оплати праці -112 тис. грн., середня заробітна плата штатного працівника - 8 000 грн..

За результатами проведеної перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати адміністративно-господарських санкцій встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників - 12, з них інвалідів - 0, фонд оплати праці - 11,6 тис. грн., середня заробітна плата штатного працівника - 9 300 грн..

Відповідно до ст. 43  Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», однією із обов'язкових умов для надання статусу безробітного, у тому числі інвалідам, є готовність та здатність приступити до підходящої роботи.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає встановлення для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

З 18 березня 2006 року набрала чинності змінена редакція частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою  забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ організацій чи до державної служби зайнятості. Цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.   

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №  314, на підприємство покладено обов'язок щодо створення у межах доведеного нормативу робочих місць для інвалідів за власні кошти, а також обов'язок щодо щорічного надання відомостей Фонду соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів, середньооблікову чисельність штатних працівників, середню річну заробітну плату на підприємстві, щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів тощо.   

Судова колегія вважає,  що зазначені вимоги не виконанні відповідачем, оскільки не надавалась Державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання  звіту про наявність вакансій (форма № 3-ПН).

Середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів на підприємстві у 2009 році повинна складати одну особу, яке інвалідом зайняте не було, вірно зазначає суд першої інстанції, що самостійне працевлаштування одного інваліда в грудні 2009 року в даному випадку не може вважатись виконанням нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що сума адміністративно-господарських санкцій, яку має сплатити відповідач, становить 4 650 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позиція позивача не спростована відповідачем в ході розгляду справи та не відповідає нормам матеріального права.   

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України,  колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача підприємства «Спортклуб «Витязь»Смілянської міської громадської організації «Федерація боксу»- залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 08.11.2010 року.

Головуючий суддя:                                                                                     Бистрик Г.М.

Судді:                                                                                                      Кучма А.Ю.

                                                                                                                Бєлова Л.В.