Ухвала від 26.03.2025 по справі 910/2179/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/2179/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянувши заяву - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/2179/25

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

про стягнення 345 878 280,51 грн

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Селівона А.М. перебуває справа № 910/2179/25 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про стягнення 345 878 280,51 грн, а саме 345 809 201,50 грн заборгованості за кредитом, 69 079,01 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

17.03.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" надійшла заява про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25, матеріали справи, передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду заяви про відвід судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, заяву про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25 передано на розгляд судді Турчину С.О.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з нижченаведеного.

Заява про відвід судді обґрунтована наявністю сумнівів у неупередженості судді та об`єктивності судді під час розгляду даної справи, оскільки судом під час судового розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" у справі №910/16151/23 на постанови заступника начальника міжрегіонального управління - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 56, 57, 58, 59 від 07.10.2024 року про результати перевірки законності виконавчих проваджень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в задоволенні скарги стягувача ухвалою від 30.01.2025 року відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч.2 ст.35 ГПК України).

Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Окрім того, в рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III).

У рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Водночас згідно із ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Однак, доводи заявника про упередженість та необ`єктивність судді під час розгляду справи не підтверджені жодними доказами що, у свою чергу, суперечить приписам ст.74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов`язок доведення тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наведені заявником доводи, в обґрунтування заяви про відвід судді, свідчать про його незгоду з процесуальними рішеннями судді Селівона А.М.

Проте, згідно приписів ч.4 ст.35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (ухвала Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №916/442/21.).

Оскільки зміст поданої заяви фактично зводиться до незгоди із прийнятим процесуальним рішенням щодо відмови у задоволенні скарги на постанови заступника начальника міжрегіонального управління - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах справи №910/16151/23 суд вважає заяву про відвід безпідставною. При цьому суд зауважує, що у разі незгоди із процесуальним рішенням судді, сторона може оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку.

Обґрунтованих підстав, які у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставою для відводу судді, заявником не наведено.

З огляду на викладене вище, за висновками суду, обставини, які повідомлено заявником, у розумінні приписів статті 35 ГПК України, не є підставою для відводу судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25 та відмовляє у задоволенні зазначеної заяви.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.11 ст.39 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 35, 39, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/2179/25 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Відповідно до ч.3 ст.255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Дата підписання ухвали: 26.03.2025.

Суддя С.О. Турчин