Рішення від 18.03.2025 по справі 753/17435/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17435/24

провадження № 2-о/753/17/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

присяжних Сіваш В.П.,

Скрипниченка С.М.

при секретарі Шапран В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Міністерства Внутрішніх справ, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного Управління Національної гвардії України про визнання фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лисичанська, Луганської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оголошення ОСОБА_3 померлим заявнику потрібно для реалізації її прав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 , захищаючи суверенітет та незалежність України загинув син ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , а відсутність ОСОБА_3 , та невизначеність його статусу як померлої особи, перешкоджає заявнику у призначенні та отриманні грошової допомоги, як єдиному члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 .

Заявник та її представник в судовому засіданні підтримали дану заяву та просили суд оголосити ОСОБА_3 померлим з підстав викладених у заяві.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Дарницького районного у м. Києві відділу реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Міністерства Внутрішніх справ у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Головного Управління Національної гвардії України в судове засідання свого представника не направив, хоча про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши пояснення заявника її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом,ОСОБА_2 в період з 200 року по 2008 рік проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 в них народився син ОСОБА_4 .

З 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинили спільне проживання та почали мешкати окремо.

В лютому 2013 року ОСОБА_3 поїхав до російської федерації з метою працевлаштування.

Як вказує заявник 31 січня 2017 року ОСОБА_3 останній раз вийшов на зв`язок з сином ОСОБА_4 , повідомивши, що хворіє невиліковною хворобою та з цього часу відсутня будь яка інформація про ОСОБА_3 , його стан та місце знаходження.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що матеріали досудового розслідування внесені в ЄРДР 04 грудня 2019 року за № 12019130240002243 та за даним фактом порушене кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 29 липня 2020 року, яке набрало законної сили, визнано громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заявник в судовому засіданні вказала, що з моменту зникнення ОСОБА_3 пройшло більше семи років та за цей час відомостей про його місце перебування не має та на зв`язок він не виходить.

Дані обставини в судовому засіданні також підтвердила свідок ОСОБА_5 , яка проживала по сусідству з ОСОБА_3 .

Крім того, дані обставини підтверджуються нотаріально посвідченими показами свідка ОСОБА_6 , який є дядьком ОСОБА_3 та до квітня 2022 року проживав в м. Лисичанськ Луганської області. Так, у свої показах ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_3 з 2002 року хворів на відкриту форму туберкульозу. Останній раз він його бачив влітку 2013 року коли він приїздив до матері з рф. ОСОБА_3 був дуже худий, обличчя та руки були у виразках та він постійно кашляв. Зі слів сестри ОСОБА_6 йому відомо, що останній раз ОСОБА_3 телефонував 31 січня 2017 року та після цього ніякої інформації про нього або від нього не було.

Вирішуючи заяву, суд застосовує наступні норми законодавства.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).

Заявник для захисту своїх прав звернулася до суду про оголошення особи померлою.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, тобто матеріально-правовий зв`язок, або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Відповідно до ст.47ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у заяві заявником, вони об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно з ч. 3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлим.

Оскільки, матеріали справи дають можливість встановити день вірогідної смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , то оголосити його померлим слід з ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З огляду на вказане подана заява підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, на підставі ст. 46 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 307, 308 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Оголосити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Лисичанська, Луганської області, громадянина України, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) померлим з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2025 року.

Суддя :

Присяжні : 1)

2)