Постанова

від 25.03.2025 по справі 712/4347/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/33/25 22-ц/821/40/25 Справа № 712/4347/24 Категорія: 304000000Головуючий по 1 інстанції Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник ОСОБА_1 адвокат Гудзь Олександр Сергійович;

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»;

представник Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Олком-Лізинг» адвокат Крижовий Денис Васильович;

представники Публічногоакціонерного товариства«Банк «Фінансита Кредит» - Шилець Артем Русланович, ОСОБА_2

особи, які подала апеляційні скарги:

представник ОСОБА_1 адвокат Гудзь Олександр Сергійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2024 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Олком-Лізинг», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору недійсним.

У червні 2024 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій представник позивача просив визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2024 року укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» в частині відступлення прав вимоги по кредитному договору № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладеним між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 . Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави від 09 жовтня 2020 року, укладений між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г. за № 1262 в частині відступлення прав по іпотечному договору № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладеним між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. за № 4393.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки від 03 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін.

17 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Алексєєвою І.Ю.

Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року, в частині, що не скасована апеляційним судом та рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» 261078,73 грн. сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту, 111407,32 грн. сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 3983,37 грн. сума строкової заборгованості по відсоткам, 46478,09 грн. сума простроченої заборгованості по відсоткам, 161868,78 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам та 5923,79 грн. судового збору, а всього 590740,08 грн. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Вказане рішення районного суду було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

З 27 грудня 2022 року визначені ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснюються безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

14 вересня 2020 року відбувся аукціон з продажу Кредитного портфелю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 224 кредитними договорами фізичних осіб, що забезпечені іпотекою, транспортними засобами та іншою заставою. Переможцем аукціону визначено ТОВ «Олком-Лізинг».

09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначеним цим договором, банк відступив новому кредиту належні банку права вимоги до позичальників та поручителів. До вказаного портфелю увійшов кредитний договір № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що станом на дату ухвалення рішення Фонду про затвердження активів 13 вересня 2020 року, дату аукціону 14 вересня 2020 року було чинним рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року, яким визнано недійсним кредитний договір № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, укладений між ТОВ «Банк фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір поруки № 907-ЧД від 03 липня 2007 року між ТОВ «Банк фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 .. Виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , знято заборону відчуження вказаної квартири та виключено з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна запис про обтяження квартири, а тому у ОСОБА_1 були відсутні будь-які зобов`язання перед банком.

За результатами формування ліквідаційної маси ПАТ «Фінанси та Кредит» зобов`язання за кредитним договором і договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_1 , які судом було визнано недійсними, було включено до складу ліквідаційної маси, що затверджена рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1622 від 03 вересня 2020 року. Оскільки основне зобов`язання припинилося, припинилися і похідні від нього зобов`язання у вигляді іпотеки.

У додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року зазначено, що станом на 09 жовтня 2020 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року перед ТОВ «Олком-Лізинг» становить 661378,90 грн. Розмір заборгованості, визначений судовим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року становить 161868,78 грн., що майже в чотири рази менше, ніж сума, яка зазначена в оскаржуваному договорі від 09 жовтня 2020 року.

ОСОБА_1 вважає, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» порушує його права у контексті визначення суми заборгованості, можливості сплачувати заборгованість у валюті, встановленій кредитним договором.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що за результатами розгляду цивільної справи № 712/6556/16-ц між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було підтверджено факт наявності не погашеної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 590740,08 грн.

Спір міжсторонами усправі №712/4347/24виник зприводу наявностіправових підстав для визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року в частині відступлення прав вимоги по кредитному договору та в частині відступлення прав вимоги по договору іпотеки, що були укладені між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .

Відступлення прав вимоги за вказаними договорами відбулося в межах процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Суд дійшов висновку, що між сторонами укладено саме договір відступлення права вимоги, а не факторингу, суб`єктний склад договору був дотриманий, відповідає вимогам закону, тому доводи позивача щодо недійсності правочину визнані судом безпідставними.

Крім того суд зазначив, що обставина, що на момент укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги існувало невиконане грошове зобов`язання, за яким відступалося право вимоги, тому незгода позивача із розміром заборгованості не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Оскільки суду не було надано обґрунтованих доказів на підтвердження позовних вимог в їх задоволенні було відмовлено.

Від представника ТОВ «Олком-Лізинг» - адвоката Крижового Д.В. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь ТОВ «Олком-Лізинг» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач ТОВ «Олком-Лізинг» під час розгляду справи районним судом поніс витрати на правничу допомогу саме в зазначеному розмірі, що підтверджено Актами наданих послуг № 8 та № 8/1 до Договору № 099/10/20-Ц про надання правничої допомоги від 30 квітня 2024 року.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Додаткове рішення суду обґрунтовано тим, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, які відображені в Актах виконаних робіт.

ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Гудзя О.С. оскаржив вказані рішення районного суду до суду апеляційної інстанції та в апеляційних скаргах просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2024 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду від 13 червня 2024 року обґрунтована тим, що 09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» укладено договір відступлення прав вимоги, до якого на ряду з іншими увійшов кредитний договір № 907-ЧД від 10 липня 2007 року укладений між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 . Згідно статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах встановлених договором або законом.

На момент укладання спірного правочину 09 жовтня 2020 року з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири вже було виключено, знято заборону відчуження квартири та виключено з єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження зазначеної квартири. Вказані записи та заборони не були поновлені і дотепер. Підписання договору про відступлення права вимоги від 09 жовтня 2020 року, включаючи право вимоги за договором застави, з урахуванням відсутності запису про обтяження квартири іпотекою свідчить про те, що до нового кредитора перейшла вимога, яка не існувала на момент її передачі та укладення спірного правочину про її відступлення.

Апеляційна скарга на додаткове рішення від 05 серпня 2024 року обґрунтована тим, що стягнутий рішенням розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, тому розмір стягнення підлягає зменшенню з 10500 грн. до 1000 грн.

Від ТОВ «Олком-Лізинг» надійшли відзиви на апеляційні скарги позивача на рішення та додаткове рішення суду, а від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду.

У відзивах на апеляційну скаргу на рішення суду від 13 червня 2024 року відповідачі зазначили, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вказано, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно з нормами чинного законодавства, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 05 серпня 2024 ТОВ «Олком-Лізинг» зазначило, що додаткове рішення повністю відповідає вимогам закону і підстав для його скасування за наведених в апеляційній скарзі мотивів не вбачається.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін.

ТОВ «Олком-Лізинг» в своїх відзивах також просить залишити апеляційні скарги представника позивача без задоволення, а рішення та додаткове рішення районного суду без змін та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» судові витрати в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, представником ТОВ «Олком-Лізинг» - адвокатом Крижовим Д.В. заявлено клопотання здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши учасників процесу, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 907-ЧД (а.с. 22 зворотна сторона 23 Т.1), відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 30 000 дол. США з оплатою по процентній ставці 11% річних, строком до 09 липня 2020 року.

10 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки (а.с. 20-22 Т.1), посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., зареєстровано в реєстрі за № 4393 щодо нерухомого майна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

10 липня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. здійснено державну реєстрацію іпотеки № 5273873 від 10 липня 2007 року у Державному реєстрі іпотек щодо нерухомого майна РНОНМ: 18793234.

10 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 10 липня 2007 року.

10 березня 2017 року рішенням Соснівського районного суду у м. Черкаси (а.с. 11 Т.1) у справі №712/6556/16-ц у задоволенні позову ПАТ Банк «Фінанс та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним кредитний договір від 10 липня 2007 року та договір іпотеки від 10 липня 2007 року, що укладені між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір поруки від 03 липня 2007 року, укладений між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 . Виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири, знято заборону відчуження квартири та виключено з єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження зазначеної квартири.

27 липня 2017 року рішенням апеляційного суду Черкаської області рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки від 03 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06 червня 2018 року постановою Верховного Суду рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року, в частині, що не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, 28 серпня 2020 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 261 078,73 грн - сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 111 407,32 грн - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 3 983,37 грн - сума строкової заборгованості по відсоткам; 46 478,09 грн - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 161 868,78 грн - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам та 5 923,79 грн - суму судового збору, а всього 590740,08 грн. В іншій частині позову позивачу відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Г.П. про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Постановами Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року та Верховного Суду від 27 липня 2022 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року залишено без змін.

За результатом розгляду даного спору між тими ж сторонами було підтверджено факт наявності не погашеної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі 590 740,08 грн.

12 серпня 2017 року приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю. здійснила державну реєстрацію припинення іпотеки у Державному реєстрі іпотек, номер запису проіпотеку № 21847404 (спеціальний розділ) від 10 липня 2007 року, індексний номер рішення: 36591155 від 12.08.2017 року щодо іпотеки: квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1329318471101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі рішення від 10 березня 2017 року Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/6556/16-ц та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року.

17 серпня 2017 року іпотечна квартира була відчужена ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Алєксєєва І.ІО., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36659357 від 17.08.2017 11:25:04, приватний нотаріус Алєксєєва Інна Юріївна, Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл. на користь ОСОБА_4 однокімнатна квартира загальною площею 30,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та яка є предметом іпотеки за Договором іпотеки від 10 липня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., зареєстровано в реєстрі за № 4393.

14 вересня 2020 року відбувся аукціон з продажу Кредитного портфелю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 224 кредитними договорами фізичних осіб, що забезпечені іпотекою, транспортними засобами та іншою заставою. Лот № GL3N219036. Переможцем аукціону визначено ТОВ «Олком-Лізинг» (а.с. 24 -25 Т.1).

09 жовтня 2020 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг», було укладено Договір про відступлення прав вимоги (а.с. 12 Т.1), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у Додатках № 1,2 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках № 1, 2 до цього Договору.

09 жовтня 2020 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» (а.с. 13 Т.1), було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до Іпотекодавців (Заставодавців), зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

На підставі вищезазначеного, ТОВ «Олком-Лізинг» набув право вимоги за Кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року раніше укладеним між ОСОБА_1 , як позичальником (Боржником) та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит».

Також, ТОВ «Олком-Лізинг» набуло права вимоги за договорами забезпечення, а саме: договором іпотеки від 10 липня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., зареєстровано в реєстрі за № 4393; договором поруки від 10 липня 2007 року (поручитель ОСОБА_3 ).

Таким чином, ТОВ «Олком-Лізинг» набуло право вимоги та є правонаступником ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, та договорами забезпечення, тобто є Кредитором та Іпотекодержателем.

В силу вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У своєму позові як на одну з підстав для визнання недійсним укладених договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки,позивач посилався на те, що вказаний договір фактично є договором факторингу.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, який відхилив такі твердження позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особоювнаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ч. 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора,який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови(даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу(даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51)).

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57)).

Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункти 51-52)).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина п`ята статті 655 ЦК України). Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, визначені умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури. До 21 листопада 2016 року, пункт 5.11 глави 5 розділу V вищевказаного Положення передбачав, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2016 року № 2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)».

Тобто,на момент проведення вищевказаного електронного аукціону з продажу активів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»,положеннями нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банків, передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язанняздійснюєтьсяшляхом проведення відкритого конкурсу, у тому числі за участю осіб (покупців), якінемають статусу банку або фінансової установи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що укладений між сторонами ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 09 жовтня 2020 року є саме договір відступлення права вимоги, а не договір факторингу. Суб`єктний склад вказаного договору був дотриманий, відповідає вимогам закону. Під час укладення договору сторони дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Також, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що посилання позивача на збільшення розміру заборгованості, яка вимагається до сплати ТОВ «Олком-Лізинг» на підставі відступлення права вимоги від 09 жовтня 2020 року є безпідставними.

Так, предметом продажу за оспорюваним договором було саме «право вимоги» за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Наслідки порушення договору позичальником визначені ст. 1050 ЦК України, зокрема, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що до права вимоги за кредитним договором у тому числі, але не виключно, входить повернення наданої суми, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата неустойки (пені, штрафу, тощо), у разі допущення порушень та компенсація, гарантована ст. 625 ЦК України стосовно грошового зобов`язання.

Вирішуючи спір із подібними до даної справи обставинами,Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17зазначав, що законодавствомневстановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно.Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором,підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованостіта не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними через невідповідність заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким передано новому кредитору, оскільки жодною нормою матеріального права не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого одна із сторін договору не погоджується.

З`ясування розміру заборгованості за кредитним договоромнеє предметом позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги та не входить до предмета доказування у цій справі,а підлягає дослідженню в межах спору, який може виникнути із новим кредитором, про стягнення заборгованості.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, про те, що у відповідності до ст. 598 ЦК України зобов`язання між Банком та ОСОБА_1 було припинено, оскільки дана обставина не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Таким чином, висновок районного суду про те, що на момент проведення торгів, Кредитний договір № 907-ЧД від 10 липня 2007 року був чиннимі зобов`язання не припинилось є правильним і не спростовується доводами апеляційної скарги.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що на момент підписання договору відступлення прав вимоги до ТОВ «Олком-Лізинг» припинилися похідні від Кредитного договору вимоги іпотеки та застави, оскільки станом на 09 жовтня 2020 року з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 вже було виключено, знято заборону відчуження квартири та виключено з єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження зазначеної квартири. Виключення запису про обтяження, зокрема на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно, скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру не залежно від того, чи було скасовано судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17).

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення районного суду від 13 червня 2024 року апеляційна скарга не містить.

Щодо додаткового рішення районного суду від 05 серпня 2024 року про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідачаТОВ «Олком-Лізинг»у суді першої інстанції здійснював адвокат Крижовий Д.В., який на підтвердження повноважень представника надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги, виписаний на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 09/10/20-Ц від 09 жовтня 2020 року. У відзиві на позовну заяву ТОВ «Олком-Лізинг» заявлено вимогу про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - навідповідача;2) у разі відмови в позові - напозивача;3) у разі часткового задоволення позову - наобидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано Договір про надання професійної правничої допомоги № 09/10/20-Ц від 09 жовтня 2020 року,Акт №8 наданих послуг до Договору № 09/10/20-Ц про надання професійної правничої допомоги від 30 квітня 2024 року відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 8 000 тисяч гривень. Також, відповідно до Додатку № 8 до Договору №09/10/20-Ц про надання професійної правничої допомоги від 30 квітня 2024 року представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду становить 2 500 гривень.

Суд першої інстанції врахував, що представник ТОВ «Олком-Лізинг» Крижовий Д.В. 03 червня 2024 року брав участь в судовому засіданні у даній справі, відповідачем долучено Акт №8/1 наданих послуг до Договору № 09/10/20-Ц про надання професійної правничої допомоги з урахуванням витрат за представництво інтересів клієнта у одному судовому засіданні.

Таким чином, врахувавши, що загальна сума наданих послуг становить 10 500 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку про їх стягнення з позивача на користь відповідача ТОВ «Олком-Лізинг». Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком районного суду, оскільки розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, які відображені у Акті № 8 наданих послуг до Договору № 09/10/20-Ц та Акті № 8/1 наданих послуг до Договору № 09/10/20-Ц.

Доводи апеляційної скарги про зменшення суми витрат до 1000 грн. з підстав врахуванням майнового стану сторін спору та введенням в Україні воєнного стану ніяким чином не спростовує висновок районного суду та є лише припущеннями сторони позивача про можливість задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення саме в такому розмірі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлені у справі рішення є законними та обґрунтованими і підстав для їх зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

У відзивахна апеляційніскарги представникомТОВ «Олком-Лізинг»адвокатом КрижовимД.В.заявлено вимогупро стягненняз позивачана користьТОВ «Олком-Лізинг»судових витрат.До відзивівдодано Додаток№ 8до Договору№ 09/10/20-цпро наданняпрофесійної правничоїдопомоги,щодо визначеннярозміру гонораруз урахуваннямпереліку таобсягу наданихпослуг адвокатом(Т.1а.с.220,Т.3а.с.53),в якомузазначено,що розміргонорару заперегляд справив судіапеляційної інстанціївизначено від5000грн.До відзивуна апеляційнускаргу надодаткове рішеннясуду (Т.3а.с.48-51)відповідачем ТОВ«Олком Лізинг»додано Акт№ 8/2наданих послугдо Договору№ 09/10/20-цпро наданняпрофесійної правничоїдопомоги від23вересня 2024року (Т.3а.с.56).У вказаномуАкті №8/2вказано найменуваннята обсягпослуги складаннявідзиву наапеляційну скаргуна додатковерішення Соснівськогорайонного судум.Черкаси від05серпня 2024року,на який адвокатом витрачено 2 години та вказаний гонорар за надану послугу 2000 грн. Доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу в іншому розмірі до суду не надано.

З урахуванням того, що представник ТОВ «Олком Лізинг» не брав участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції та заявив клопотання про розгляд справи в його відсутність, надав докази наданих послуг, що зазначені в Акті № 8/2 саме на суму 2000 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2024 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25 березня 2025 року.

Судді