Постанова

від 25.03.2025 по справі 705/891/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/435/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/891/24 Категорія: 304020000 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Широкова Г.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2024 (повний текст складено 18.12.2024, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В.Л.) у цивільній справі за позовом Паланської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Животовська Наталія Георгіївна, про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в :

у лютому 2024 року Паланська сільська рада звернулася до суду з позовом, яким просила визнати недійсним договір (серія та номер 4516) нежитлових будівель загальною площею 486,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений 27.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70929282 від 27.12.2023, 16:24:20, приватного нотаріуса Животовської Наталії Георгіївни (номер відомостей про речове право: 53137000).

Позов мотивовано тим, що цей правочин укладено з метою ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання перед позивачем грошових зобов`язань, які випливають за рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2023 у справі №705/1724/23 про стягнення заборгованості орендної плати у розмірі 193649,31 грн. За вказаним рішенням здійснюється відповідне виконавче провадження. Позивач наголошує на тому, що спірний договір укладено між родичами, адже ОСОБА_2 є донькою боржника ОСОБА_1 , що і дає підстави позивачу вважати, що вказаний правочин містить ознаки фраудаторного.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2024 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на недійсність спірного договору, як фіктивного, спрямованого на ухилення від виконання його стороною грошових зобов`язань перед позивачем у справі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, за рахунок реалізації наявного нерухомого майна.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав 16.01.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує про те, що метою укладення оспорюваного договору дарування не було і не могло бути уникнення ОСОБА_3 зобов`язання зі сплати боргу перед позивачем, а висновок суду про фіктивність договору дарування є безпідставним, таким що не відповідає дійсним обставинам та наявним у справі доказам. Так, він після придбання в Уманського районного споживчого товариства нежитлової будівлі кафе у 2006 року та оформлення права власності на цю нерухомість оформлював на себе право користування земельною ділянкою та відшкодував попередньому власнику плату за користування вказаною земельною ділянкою. У 2008 році було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 3 роки з переважним правом продовження договору оренди на новий строк. В подальшому він неодноразово звертався до Родниківської сільської ради з заявами про продовження договору оренди землі, якими йому неодноразово відмовлялося. У 2019 році його представником було подано позов до Родниківської сільської ради, яким, зокрема ставилось і питання про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7124386700:01:001:1659 площею 0,4840 га без зміни її розміру та цільового призначення. Вказана справа перебуває на розгляді в суді та на даний час не розглянута. Викладене свідчить, що ОСОБА_3 ніколи не ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки та сплати орендної плати, а виникнення заборгованості є наслідком неправомірних дій позивача та його попередника Родниківської сільської ради. Стягнута рішенням суду від 13.11.2023 на користь Паланської сільської ради заборгованість з орендної плати, попри значний розмір для відповідача, була частково ним погашена. Вказане свідчить про відсутність мети уникнути стягнення боргу, а договір дарування спрямований на реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі його доньці, яка є особою працездатного віку, на відміну від ОСОБА_3 , і має можливість використовувати відчужене майно у підприємницькій діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31.03.2023 Паланською сільською радою Уманського району Черкаської області було подано позовну заяву до Уманського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 15.06.2022 у розмірі 213 550,57 грн. На вказаній земельні ділянці, що є комунальною власністю позивача, загальною площею 0,484 га, кадастровий номер 7124386700:01:001:1659 наявне нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі загальною площею 486,6 кв. м, що розташовуються за адресою АДРЕСА_1 та на момент позову належало ОСОБА_1 ..

Також, 31.03.2023 Паланською сільською радою було подано до Уманського міськрайонного суду Черкаської області заяву про забезпечення позову до вищевказаної позовної заяви, в прохальній частині якої просили суд: накласти арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 486,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 04.04.2023 суду, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17.05.2023, у задоволенні заяви Паланської сільської ради про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 13.11.2023 по справі 705/1724/23 позов Паланської сільської ради задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області заборгованість з орендної плати у розмірі 193649,31 грн. та сплачений Паланською сільською радою при подачі позову судовий збір у сумі 2905, 04 грн. Вказане рішення набрало законної сили 14.12.2023.

19.12.2023 Уманським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчі листи про стягнення заборгованості орендної плати у розмірі 193649,31 грн. та сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 2905, 04 грн.

Постановами державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 08 та 09 січня 2024 року відкрито виконавчі провадження за вказаними вище виконавчими листами.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта право власності, індексний номер:70929282 від 27.12.2023 на будинок АДРЕСА_1 право власності зареєстровано на підставі договору дарування, серія та номер 4516, виданий 27.12.2023 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г. за ОСОБА_2 .

Згідно з договором дарування нежитлових будівель від 27.12.2023 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вказаного договору ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 .

Позивач просить визнати недійсним вказаний правочин з підстав того, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у справі №705/1724/23 про стягнення з нього грошових коштів, що є підставою для визнання договору дарування від 27.12.2023 недійсним, як фіктивного.

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створенняправових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилався на те, що оспорюваний правочин (договір дарування нежитлових будівель) вчинений відповідачем ОСОБА_1 без дійсних намірів створення правових наслідків, а з метою уникнення можливості звернення стягнення на зазначене нерухоме майно для погашення наявної за рішенням суду суми заборгованості, стягнутого з відповідача на користь позивача.

Так, фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зазначила, що «Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК, ВС у постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що спірний правочин (договір дарування нерухомого майна) відповідач ОСОБА_1 уклав на користь своєї родички доньки саме після набрання законної сили рішенням суду від 13.11.2023 про стягнення з нього заборгованості з орендної плати та звернення цього рішення до виконання, про що він був обізнаний. Відтак, не можна стверджувати про те, що спірний договір дарування належним чином відповідає вимогам законодавства, адже є всі підстави стверджувати про те, що його укладено з метою уникнення можливості задоволення грошових вимог кредитора відповідача за рахунок майна, яке відчужується за спірним правочином.

Отже висновки суду першої інстанції у даній справі про необхідність визнання недійсним оспорюваного правочину та скасування державної реєстрації прав, що ним обумовлена, є вірними та такими, що належним чином вбачаються з матеріалів справи.

У аспекті викладеного вище, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що він правомірно уклав оспорюваний договір та не мав на меті уникнення стягнення боргу.

При цьому посилання скаржника на неодноразові ухилення позивача у справі від продовження оренди на земельну ділянку та часткове погашення заборгованості, самі по собі не можуть свідчити про добросовісність в діях особи, яка, усвідомлюючи наявність у неї грошових зобов`язань перед контрагентом у значній сумі, вчиняє дії по відчуженню власного нерухомого майна на користь родича, що об`єктивно перешкодить виконати грошові зобов`язання за рахунок реалізації наявного майна.

Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржником не представлено.

При цьому,вирішуючи питаннясудових витрату справі,а самесудового збору,суд першоїінстанції помилковозазначив простягнення судовогозбору звідповідачів солідарно, так, за правовим висновком ВС у постанові від 16.05.2018 у справі №461/5420/14-ц солідарне стягнення суми судових витрат законодавством не передбачено, про що помилково вказав суд першої інстанції, вирішуючи в оскаржуваному рішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно дост.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2024 у цій справі в частині вирішення питання про розподіл судових витрат сторін слід скасувати та прийняти постанову про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з кожного окремо, на користь позивача по 1514 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції.

В решті рішення суду має бути залишено без змін.

Отже подана у справі апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником, оскільки по суті вирішення спору судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи змін не зазнало.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2024 у даній цивільній справі в частині вирішення питання про розподіл судових витрат сторін - скасувати та прийняти постанову про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з кожного окремо, на користь Паланської сільської ради по 1514 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 26.03.2025.

Суддя-доповідач

Судді