Ухвала

від 26.03.2025 по справі 405/1646/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2025 року

м. Київ

справа № 405/1646/15-ц

провадження № 61-3341ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року у справі № 405/1646/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2015 року, відмовлено в задоволенні його позову до ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Вказував, що суд першої інстанції розглядав його позов із врахуванням лише трьох вакантних посад, про наявність яких його повідомив відповідач, який, в свою чергу, приховав від нього наявність ще чотирнадцять вільних посад, на день звільнення. Крім того, під час розгляду справи, суд першої інстанції відмовив в задоволенні його клопотання про витребування відомостей про всі вільні посади станом на день звільнення, враховуючи, що відповідач не запропонував йому (позивачу) іншу роботу на тому ж підприємстві, у той час коли були вільні посади. Також, в матеріалах справи знаходяться посвідчення № НОМЕР_1 , видане на його ім`я Ленінградською філією Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних та інженерних працівників в галузі стандартизації якості продукції та метрології та додаток до нього, в якому зазначено, що він має кваліфікацію державного контролера по державному нагляду за впровадженням та дотриманням стандартів та технічних умов із якості продукції. Вважає, що вищезазначені обставини є доказом того, що його звільнення було проведено з порушенням частини третьої статті 49-2 КЗпП України, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі.

Також зазначив, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, він не мав можливості надати суду документальні підтвердження того, що надана відповідачем посадова інструкція вакантних чотирнадцяти посад є недійсною та була затверджена під спірні правовідносини, оскільки суд посилався саме на зміст недіючої посадової інструкції інженера відділу підтвердження відповідності. З цих же підстав суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині рішення прийняв позицію відповідача, про те, що інші вакантні посади не запропоновано, оскільки на переконання роботодавця останній не відповідає їм своєю спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи. Про наявність дійсної посадової інструкції, яка дає йому право займати посаду інженера відділу підтвердження дійсності із врахуванням у нього закінченої вищої освіти, досвіду в галузі метрології та сертифікації значно більше трьох років, проходження перепідготовки та підвищення кваліфікації, йому стало відомо 06 листопада 2017 року, раніше про неї він не знав та не міг знати, оскільки не мав доступу до цих документів, а відповідач приховав їх від нього та ввів в оману суд.

Посилаючись на ці обставини, заявник просив переглянути та скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року та задовольнити позов.

Ленінський районний суд м. Кіровограда від 28 березня 2024 року заяву залишив без задоволення.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2024 року залишив без змін.

12 березня 2025 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Верховного Суду у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)».

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року в справі № 761/11351/16-ц (провадження № 61-38347св18), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 299/883/17 (провадження № 61-7687св22), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року в справі № 752/21538/20 (провадження № 61-5221св24).

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2015 року залишено без змін.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначив про те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено дійсних обставин справи щодо його звільнення та не було досліджено всіх доказів, зокрема, наявності у відповідача чотирнадцяти вакантних посад, а не наданих стороною відповідача трьох вакантних посад, не досліджено посвідчення позивача з кваліфікацією державного контролера по державному нагляду за впровадженням та дотриманням стандартів та технічних умов із якості продукції.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не може бути підставою для перегляду судового рішення із зазначених підстав (постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 372/4154/18).

За наведених обставин Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що зазначені заявником обставини, які він вважає нововиявленими, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів та додатково зазначає, що сторони під час розгляду цієї справи реалізували свої процесуальні права на власний розсуд та надали такий обсяг доказів, який вважали достатнім для ухвалення судами рішень. Отже відомості, повідомлені заявником не є нововиявленими обставинами у розумінні частини першої статті 423 ЦПК України.

Також судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника на те, що надана відповідачем посадова інструкція вакантних посад сфальсифікована та є недійсною, оскільки вказані обставини заявником не доведено.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 20215 року по суті спору, що не є предметом касаційного перегляду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) вказав, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко