Рішення від 26.03.2025 по справі 461/560/25

Справа №461/560/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

26 березня 2025 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

(79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; ЄДРПОУ: 05506460)

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», в інтересах якого діє Лозинська Олександра Адамівна, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 у розмірі 8833 грн 64 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.12.2021 з відповідачем укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № 1 від 22.01.2025, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користується послугами центрального опалення (постачання теплової енергії), які надає ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати. Позивач стверджує, що споживання послуги квартирою АДРЕСА_1 обліковується будинковим приладом обліку теплової енергії. Відповідно, нарахування кількості та вартості послуги з центрального опалення до 01.12.2021 проводилися згідно показників загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, на підставі постанови КМУ від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання центрального опалення, холодної та гарячої води і водовідведення», а з 01.12.2021 - згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022), та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 та встановлених тарифів. Вважає, що оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду. На момент звернення до суду з даною позовною заявою у відповідача виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 у розмірі 8833 грн 64 коп. Беручи до уваги те, що вказана заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача, згідно з наявного у матеріалах справи клопотання, просить здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача, позов підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № 1 від 22.01.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходяться на утриманні ОСОБА_1 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.12.2024 скасовано судовий наказ Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 (справа №461/5388/23) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 у сумі 8833 гривні 64 копійки, а також розмір сплаченого судового збору в розмірі 268 гривень 40 копійок.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 4 ст.319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.2 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону, споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.13 даного Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про житло-комунальні послуги», договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно ч.4 ст.13 Закону України «Про житло-комунальні послуги», з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

01.12.2021 з відповідачем укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Під час судового розгляду, доказів відмови від приєднання до договору споживачами подано не було.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

В силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що на ОСОБА_1 для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Однак, через неналежне виконання споживачем зобов`язання по оплаті наданих послуг, у відповідача виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 у розмірі 8833 грн 64 коп, що підтверджується відповідним розрахунком, долученим представником ЛМКП «Львівтеплоенерго» до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості послуг чи будь-яких заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості долученого представником позивача до матеріалів справи, суду не подав. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з вини відповідача.

Більше того, з наданої суду ухвали Галицького районного суду міста Львова від 02.12.2024 встановлено, що відповідач 28.11.2024 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення з нього коштів за заборгованістю, яка заявлена до нього у цій справі. Отже, відповідач обізнаний у наявності відповідних вимог до нього.

Суд приходить до висновку, що під час розгляду справи, позивачем надано належні докази на підтвердження надання послуг, обґрунтовано розрахунок заявленої до стягнення заборгованості. Матеріали справи не містять доказів ненадання послуг чи надання послуг неналежної якості, що встановлювало б законні підстави для звільнення відповідача від оплати наданих послуг, відтак позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» судового збору в повному розмірі, що становить 3028 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 в сумі 8833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач ? Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»

(79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; МФО: 320478; ЄДРПОУ: 05506460;

електронна пошта: office_lte@lte.lviv.ua,

розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК»)

відповідач ? ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 26 березня 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький