Ухвала

від 26.03.2025 по справі 2212/953/12

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2212/953/12

4-с/680/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

прокурора Романюка В.О.,

боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, посадова особа, рішення якої оскаржується - старший державний виконавець Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Совецький Денис Олегович, стягувач - Новоушицька селищна рада, боржник ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання вчинити дії,

установив:

10 березня 2025 року прокурор звернувся до суду із скаргою в якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Дунаєвецький ВДВС) Совецького Дениса Олеговича щодо повернення 13 лютого 2025 року без прийняття до виконання виконавчого документа, виданого 11 січня 2013 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області у справі №2212/953/2012; скасувати рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Дунаєвецького ВДВС Совецького Дениса Олеговича від 13 лютого 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, виданого Новоушицьким районним судом Хмельницької області 11 січня 2013 року у справі № 2212/953/2012; зобов`язати Дунаєвецький ВДВС прийняти виконавчий лист Новоушицького районного суду Хмельницької області 11 січня 2013 року у справі № 2212/953/2012 до виконання та розпочати примусове виконання рішення.

Вказує, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року у справі №2212/953/12 вирішено знести самочинне будівництво: гаража, розміром 15 х 5,5 м; добудови до квартири, розміром 5,7 х 5,6 м та надбудову до квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1

04 лютого 2025 року Новоушицька селищна рада звернулась до Дунаєвецького ВДВС із черговою заявою про примусове виконання рішення суду. Однак 19 лютого 2025 року отримала повідомлення старшого державного виконавця відділу про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13 лютого 2025 року, в якому зазначено, що рішення Новоушицького районного суду у справі № 2212/953/2012 не є рішенням зобов`язального характеру, відтак не зобов`язує боржника особисто знести самочинне будівництво. Про вказане повідомлення 21 лютого 2025 року було повідомлено Кам`янець-Подільську окружну прокуратуру.

Зазначає, що дії державного виконавця не відповідають закону, оскільки стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає механізми виконання рішення суду, які не є вичерпними, в тому числі державний виконавець наділений правом залучати, в разі потреби, до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, а авансування таких витрат зобов`язаний здійснити стягувач з подальшим стягненням їх з боржника. Таким чином виконання рішення суду про знесення самочинного будівництва може бути здійснено без участі боржника, зокрема, із залученням в установленому порядку інших осіб для виконання рішення суду. Оскаржуване повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання створює наслідки для стягувача у вигляді невиконання рішення суду в частині знесення самочинного будівництва. Також у повідомленні старшого державного виконавця відсутній підпис та не проставлена печатка.

Начальник Дунаєвецького ВДВС Кравченко Т.О. подала до суду відповідь на скаргу.

Зазначила, що старшим державним виконавцем Дунаєвецького ВДВС Совецьким Д.О. було повернуто виконавчий документ стягувачу Новоушицькій селищній раді без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Гарантії щодо обов`язковості виконання судових рішень реалізуються як у добровільному порядку, так і через механізм застосування примусу, який забезпечує органи виконавчої служби. Резолютивною частиною рішення Новоушицького районного суду у справі № 2212/953/2012 не було зобов`язано особисто боржника знести самочинне будівництво, а лише вказано про знесення самочинного будівництва за його рахунок, отже це рішення не є зобов`язального характеру.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення проти скарги. Вказав, що прокурор не навів конкретних заходів за допомогою яких рішення суду може бути виконано. Вказує на неналежний спосіб виконання рішення суду протягом 11-ти років як рішення зобов`язального характеру. Виконання рішення суду є небезпечним для життя і здоров`я людей, а також загрожує руйнуванню житла сусідів, знесенню частини квартири за АДРЕСА_2 , яка перебуває у спільній власності Тихонюків, а також надбудови над гаражем та переходу до квартири. Зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає лише два порядки виконання рішення суду - звернення стягнення на майно боржника і виконання рішень немайнового характеру, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, або утриматися від них. Верховний Суд вказав, що рішення суду не є рішенням зобов`язального характеру і не зобов`язує ОСОБА_1 знести забудову. Водночас звернення стягнення на майно у рішенні суду також не передбачено. Крім того прокурор у скарзі не вказує хто на його думку зобов`язаний займатися знесенням будівель.

Прокурор у судовому засіданні скаргу підтримав з підстав викладених у ній.

Представник стягувача Новоушицької селищної ради подав заяву, в якій скаргу підтримав, просив проводити її розгляд без участі представника.

Боржник ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти скарги.

Старший державний виконавець Дунаєвецького ВДВС Совецький Д.О. у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до наступного висновку.

Суд установив, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року у справі №2212/953/12 частково задоволено позов прокурора Новоушицького району в інтересах Новоушицької селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, про знесення самочинного будівництва. Вирішено знести самочинне будівництво: гаража, розміром 15 х 5,5 м; добудови до квартири, розміром 5,7 х 5,6 м та надбудову до квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1 . У задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено (арк.спр.7-11).

11 січня 2013 року Новоушицьким районним судом видано виконавчий лист у справі №2212/953/12 про знесення самочинного будівництва: гаража розміром 15 х 5,5 м; добудови до квартири, розміром 5,7 х 5,6 м та надбудови до квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1 (арк.спр.12).

23 січня 2013 року відкрито виконавче провадження № 36145854 за вказаним виконавчим документом, що підтверджується копією постанови (арк.спр.15).

Указаний виконавчий лист неодноразово повертався органом ДВС без виконання, про що свідчать відмітки на ньому.

04 лютого 2025 року Новоушицька селищна рада звернулась до Дунаєвецького ВДВС із заявою про повторне прийняття виконавчого листа до виконання (арк.спр.16).

13 лютого 2025 року старший державний виконавець Дунаєвецького ВДВС Совецький Д.О. повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області у справі № 2212/953/2012 не є рішенням зобов`язального характеру в частині знесення самочинного будівництва гаража, добудови до квартири, надбудови до квартири по АДРЕСА_3 , що підтверджується повідомленням (арк.спр.17-18).

Статтею 447-1 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Право сторін виконавчого провадження та прокурора як учасника виконавчого провадження на оскарження рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, також передбачене ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень (пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Визначаючи, чи судове рішення (щодо вирішення спору по суті) підлягає примусовому виконанню, слід враховувати, що за загальним правилом, примусовому виконанню підлягають усі судові рішення, які неможливо виконати без застосування заходів примусового виконання у виконавчому провадженні, зокрема, якщо боржник відмовляється добровільно виконати рішення суду на користь стягувача і поза межами виконавчого провадження в інший спосіб та порядок стягувач не може виконати таке рішення суду.

Під час розгляду скарг на рішення (повідомлення) державного/приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконавчий документ не передбачає вжиття заходів примусового виконання рішень, суд має виходити з конкретних обставин, зокрема, з`ясувати чи покладається на боржника обов`язок вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передати майно стягувачу, сплатити грошові кошти тощо.

Відтак в оцінці того, якому саме заходу примусового виконання відповідає зміст зверненого до виконання рішення суду, потрібно враховувати його суть та зміст.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист був виданий на виконання рішення суду, яким вирішено знести самочинно побудовані гараж, прибудову та добудову до квартири за рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Відтак, повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець дійшов помилкового висновку про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, оскільки зміст рішення суду передбачає, зокрема, обов`язок ОСОБА_1 нести витрати, пов`язані зі знесенням споруд.

Вказану обставину також вказав Верховний Суд, переглядаючи адміністративну справу № 560/17588/23 у постанові від 04 квітня 2024 року.

Водночас слід зазначити, що предметом перевірки Верховним Судом були лише питання правомірності постанови державного виконавця про накладення на ОСОБА_1 , як на боржника у виконавчому провадженні, штрафу за невиконання ним рішення суду.

Та обставина, що рішення суду у справі № 2212/953/2012 не є рішенням зобов`язального характеру жодним чином не свідчить, що воно не передбачає вжиття заходів примусового виконання рішень, адже боржник добровільно рішення суду не виконав.

Разом з цим частиною четвертоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Обов`язком державного/приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному/приватному виконавцю не зрозуміле рішення, порядок його виконання, тоді виконавець не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення тощо.

Повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу в даному випадку є неправомірним, порушує права стягувача, а доводи скарги є обґрунтованими.

Натомість доводи заперечень ОСОБА_1 та Дунаєвецького ВДВС судом відхиляються, як безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Вирішуючи питання про те, у який спосіб суд зобов`язує усунути виявлені порушення, суд враховує, що прокурор у поданій ним скарзі просив зобов`язати ВДВС прийняти до виконання виконавчий лист, відкрити виконавче провадження та розпочати примусове виконання судового рішення.

Оцінюючи вимогу прокурора про зобов`язання ВДВС прийняти до виконання виконавчий лист, суд виходить з того, що виконавче провадження розпочинається його відкриттям; як окрема стадія виконавчого провадження законом не передбачено вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання. Отже, прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження відбувається на єдиній стадії такого провадження.

Відтак є обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності зобов`язати ВДВС вирішити питання про відкриття відповідного виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем не зазначено інших підстав для повернення виконавчого документа.

Водночас суд вважає необґрунтованими доводи прокурора про те, що також необхідно зобов`язати Дунаєвецький ВДВС розпочати примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого документа від 11 січня 2013 року у справі № 2212/953/2012, оскільки процесуальна діяльність виконавця розпочинається саме з відкриття виконавчого провадження з виконання певного виконавчого документа, реалізація якої належить до повноважень цієї посадової особи, визначених законом, та відбувається на його розсуд.

Вказаний висновок суду цілком узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року по справі № 761/13085/14-ц.

Керуючись ст.ст. 76-81,89, 260, 447-452, 453 ЦПК України, суд

постановив:

Частково задовольнити скаргу керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, посадова особа, рішення якої оскаржується - старший державний виконавець Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Совецький Денис Олегович, стягувач - Новоушицька селищна рада, боржник ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання вчинити дії.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Совецького Дениса Олеговича щодо повернення 13 лютого 2025 року без прийняття до виконання виконавчого документа, виданого 11 січня 2013 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області у справі №2212/953/2012.

Скасувати повідомлення старшого державного виконавця Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Совецького Дениса Олеговича від 13 лютого 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, виданого Новоушицьким районним судом Хмельницької області 11 січня 2013 року у справі № 2212/953/2012.

Зобов`язати Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити процесуальне питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, виданого Новоушицьким районним судом Хмельницької області 11 січня 2013 року у справі № 2212/953/2012.

В іншій частині скарги відмовити.

Про виконання ухвали Дунаєвецькому відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити суд і стягувача не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя: А. О. Олійник