Рішення

від 26.03.2025 по справі 640/2993/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокуСправа №640/2993/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СІТІ КЕПІТАЛ" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправними дії та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2021 року № 0092738-1303-2655 щодо нарахування пені у розмірі 834436,68 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2021 року № 0092739-1303-2655 про опис майна ТОВ «Компанія з управління активами «Сіті Кепітал» у податкову заставу.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

позивач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення рішення;

до закінчення судового оскарження грошове зобов`язання не вважається узгодженим;

після того, як грошове зобов`язання за наслідками судового оскарження, стало узгодженим, платник податків має строк 10-ть днів для його оплати;

окрім того, з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), якому завершується дія карантину, встановленому КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню;

за вказаних обставин позивачу неправомірно нараховано пеню за період з 11.12.2019 року по 28.12.2018 року;

також позивач наголошує на тому, що в акті опису майна податкову заставу зазначено нерухоме майно, яке не належить позивачу, а є власністю ПЗНВІФ «Бравіс», активами якого позивач лише управляє.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав суду письмові пояснення, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки пеня нарахована згідно чинного законодавства України після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення рішення. Оскільки у позивача обліковується податковий борг, то відповідач прийняв рішення про опис майна у податкову заставу.

На виконання вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справа передана до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року справу прийнято до розгляду суддею Златіним С.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи через систему Електронний суд.

Позивач повідомлявся про час та місце розгляду справи через електронну пошту, яка вказана у позовній заяві та шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою, що вказана у позовній заяві; поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою про причини невручення; позивач не повідомив суд про зміну своєї адреси.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Предметом позову є податкова вимога Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2021 року № 0092738-1303-2655 в частині нарахування лише пені у розмірі 834 436,68 грн.

В іншій частині позивач не оскаржує податкову вимогу.

15.09.2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/3920 за позовом позивача до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.12.2019 року № 0013451406 на загальну суму 2266 439 грн. скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2021 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовлено повністю.

Згідно п.56.18 ПК України грошове зобов`язання позивача, яке вказано у податковому повідомленні рішенні від 11.12.2019 року № 0013451406 на загальну суму 2 266 439 грн. стало узгодженим 15.09.2021 року, тобто у день набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції.

29.11.2021 року позивач погасив суми поадткового боргу, що підтверджуєтсья копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Судом на підставі листа відповідача від 03.05.2022 року № 21455/6/26-15-13-03-12 та додатку до нього встановлено, що пеня позивача нарахована за період часу з 12.03.2018 року по 15.09.2021 року.

Також судом листа відповідача від 03.05.2022 року № 21455/6/26-15-13-03-12 та додатку до нього встановлено, що відповідач зупинив нарахування пені з 01.03.2020 року та станом на 15.09.2021 року не поновлював нарахування пені.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність нарахування пені за весь період заниження грошового зобов`язання, нарахованого податковим органом за результатами податкової перевірки і узгодженого в судовому порядку, у випадку, якщо таке зобов`язання було сплачено платником податків протягом десяти днів з дня його узгодження.

За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України грошові зобов`язання мають бути сплачені платником податків протягом десяти днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, у якому ГУ ДПС за наслідками проведеної перевірки визначило грошові зобов`язання (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України).

У цій справі визначення грошових зобов`язань контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України відбулося саме шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 0013451406 від 11.12.2019.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом другим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Аналогічне положення міститься у підпункті 4 пункту 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що грошові зобов`язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. До прикладу, останній з наведених випадків був предметом розгляду Верховним Судом у справах № 826/15527/17 (постанова від 07 грудня 2020 року), № 804/3114/16 (постанова від 12 серпня 2021 року).

Таким чином, суд доходить до висновку про не своєчасність сплати позивачем узгоджених грошових зобов`язань, адже днем їх узгодження було 15.09.2021 року (день набрання законної сили судовим рішеннням Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі № 640/3923/20), а днем сплати 29.11.2021 року. Тобто сплата відбулася поза межами десяти днів з дня узгодження грошових зобов`язань.

Вирішуючи ключове у цій справі питання у контексті моменту початку нарахування пені, суд виходить з такого.

Згідно з розрахунком пені, наявного в матеріалах справах, позивачу нараховано пеню на суму заниженого податкового зобов`язання за період з 12.03.2018 року по 15.09.2021 року (кількітсь днів 686) у розмірі 834436,68 грн.; відповідач зупинив нарахування пені з 01.03.2020 року та станом на 15.09.2021 року не поновлював нарахування пені.

Отже, пеня нарахована контролюючим органом за весь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі за період судового оскарження, а базою для її нарахування використано грошове зобов`язання, нарахування якої визнано правомірним в судовому порядку.

Між сторонами не існує спору щодо редакції статті 129 ПК України, а так само щодо здійсненого розрахунку пені. Позивач не погоджується саме із фактом нарахування пені.

Однак, для вирішення поставленого перед судом питання необхідним є дослідження правового регулювання, закріпленого у статті 129 ПК України у редакціях, чинних як до 01 січня 2017 року, так і після, оскільки саме внесення змін, які набрали чинності 01 січня 2017 року, стали підставою для формулювання Верховним Судом висновку, задля відступлення від якого справу передано на розгляд судової палати.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції, діючій до 01 січня 2017 року, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, в цій же редакції, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Судова практика з питання застосування норми статті 129 ПК України у зазначеній редакції при нарахуванні контролюючим органом суми податку у разі виявлення його заниження є сформованою і усталеною, а саме: підпункт 129.1.2 статті 129 ПК України встановлює застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені від дня настання строку погашення податкового зобов`язання та за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, від 11 червня 2020 року у справі №П/811/19/17.

У подальшому, у зв`язку із прийняттям Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, стаття 129 ПК України зазнала змін, а пункт 129.1 цієї статті був викладений в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пунктом 129.2 статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

У питанні застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, Верховний Суд сформулював правові висновки, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17.

Ці висновки Верховного Суду полягають в тому, що з 01 січня 2017 року законодавцем змінено правове регулювання питання нарахування пені і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Отже, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження. Водночас положення статті 129 ПК України визначають підставу нарахування пені - порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом нарахування пені є грошове зобов`язання визначене контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, яке за умовами пункту 57.3 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Отже, сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, що доводить відсутність складу податкового правопорушення.

Для розуміння правового регулювання, визначеного у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, ключове значення відіграють норми Податкового кодексу України, які визначають термінологію «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання»

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов`язку зі сплати певного податку, виникнення, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства.

Водночас до складу суми грошового зобов`язання включається як сума податкового зобов`язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податковим законодавством передбачено її застосування. При цьому виникнення у платника податків обов`язку по сплаті грошового зобов`язання зумовлене встановленням податковим органом порушення ним (платником податків) вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Наслідком встановлення такого порушення є донарахування на підставі рішення податкового органу сум відповідного податкового зобов`язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції.

Отже, розглядаючи ситуацію заниження платником податків суми належних до сплати податків, слід зазначити, що якщо податкове зобов`язання виникає на підставі податкового законодавства, яким встановлено розмір, порядок і строк його сплати, то на підставі прийнятого податковим органом відповідного рішення про нарахування у зв`язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов`язання, яке підлягає сплаті у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк після його узгодження.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 54.3 статті 54 ПК України визначає випадки, коли на контролюючий орган покладено обов`язок визначити суми грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 57.4 статті 57 ПК України встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Остання норма кореспондує положенням пункту 129.2 статті 129 ПК України, відповідно до якої у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Отже, за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом).

Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків.

Враховуючи вищенаведене, граматичний (лексичний) і логічний аналізи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, дають підстави для висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов`язання, визначеного ПК України. А строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.

Інше тлумачення вказаної норми позбавляє логічного змісту наведеного у ній в дужках словосполучення «у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження», яке, фактично, і вказує на те, що цей темпоральний проміжок є частиною іншого (більшого) періоду, ніж після узгодження грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням. За змістом норм ПК України узгодження грошових зобов`язань відбувається із закінченням процедури адміністративного та/або судового оскарження.

На обґрунтованість такого висновку вказує і системний аналіз пункту 129.2 статті 129 ПК України, оскільки предметом регулювання всієї цієї норми є скасування пені, нарахованої за період заниження грошового зобов`язання (його частини), у випадку, коли за наслідками адміністративного або судового оскарження скасовано нараховане грошове зобов`язання (його частина). Є підстави вважати, що якби законодавство не передбачало, що пеня має нараховуватися за весь період заниження податкового зобов`язання, виявленого контролюючим органом та донарахованого податковим повідомленням-рішенням (що і обумовило кваліфікацію такої суми як «грошове зобов`язання»), то і сенсу її скасовувати повністю або в частині у разі скасування самого податкового повідомлення-рішення повністю або в частині не було б.

При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховується в обов`язковому порядку в силу вимог ПК України і за встановленою ним формулою, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень. Однак, момент виникнення обов`язку платника податків з її сплати нерозривно пов`язаний з моментом виникнення обов`язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені. Тому для врегулювання підстав для скасування автоматично нарахованої пені за період заниження у разі повного або часткового скасування податкового повідомлення-рішення і була законодавцем введена норма пункту 129.2 статті 129 ПК України.

Отже, застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов`язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України.

Таким чином, суд вважає, що інше формулювання редакції статті 129 ПК України з 01 січня 2017 року не змінило правового регулювання моменту початку нарахування пені, а лише усунуло суперечності у її деяких положеннях.

На користь викладеного свідчать і подальші зміни, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX) до статті 129 ПК України.

Так, згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2021 року, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, внесеними змінами законодавець фактично вчергове уточнив норму права, формулювання якої з 01 січня 2017 року викликало її помилкове застосування у подібних правовідносинах, в тому числі і Верховним Судом.

Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Враховуючи, що за встановленими судом обставинами та відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пені, така нарахована саме на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, і за весь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), суд вважає, що дії відповідача, в межах, які оскаржуються позивачем, відповідають правовому регулюванню, встановленому підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 та пунктом 129.2 статті 129 ПК України на час виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги в частині пені.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2022 року у справі №380/7694/20, яка прийняла судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові від 27.09.2022 року у справі № 380/7694/20 відступив від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

За вказаних обставин, відповідач вірно розрахував пеню та правомірно відобразив в оскаржувані податковій вимозі.

Також судом встановлено, що відповідач не нараховував позивачу пеню починаючи з 01.03.2020 року згідно абз.11 п.52-1 під.10 ХХ ПК України.

Щодо іншої заявленої позовної вимоги, то суд відмовляє у її задоволенні, оскільки позивач має податковий борг (вказана вище у рішенні суду пеня), а тому відповідач правомірно прийняв рішення про опис майна у податкову заставу.

Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг (п.1 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586).

У випадку неправомірного включення певного майна до акту опису майна у податкову заставу (включення майна, власником якого не є платник податків), як має місце у даній справі, за твердженням позивача, особа повинна подати позов саме про виключення певного майна з акту опису майна у податкову заставу, а не позов про скасування рішення про опис майна у податкову заставу.

У позовній заяві позивач вказує про те, що не є власником нерухомого майна, яке зазначено в акті опису майна у податкову заставу, а тому права та законні інтереси позивача не можуть бути порушені фактом включення нерухомого майна, власником якого позивач не є, до акту опису майна у податкову заставу.

Обраний позивач спосіб захисту порушених прав не є ефективним.

А тому суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Судові витрати в т.ч. і витрати на правничу допомогу адвоката покладаються на позивача.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сіті Кепітал» (01001, м. Київ, Спортивна площа, 1-А, код ЄДРПОУ 33302670) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та скасування рішення про опис майна у податкову заставу залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін