Ухвала

від 25.03.2025 по справі 640/4446/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 березня 2025 року Справа №640/4446/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апарату Верховної Ради України (юридична адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 20064120) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Представник Апарату Верховної Ради України звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Зазначену заяву представник відповідача мотивував тим, що позивач при зверненні до суду пропустив місячний строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки для звернення до адміністративного суду, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. А за частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що до публічної служби належить і військова служба.

Тобто, для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження та звільнення з військової служби встановлюється місячний строк, що обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач просить суд: 1) бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 03 серпня 2016 року до 29 серпня 2019 року визнати протиправною; 2) зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 03 серпня 2016 року до 29 серпня 2019 року в сумі 53 935 грн 86 коп.; 3) зобов`язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку;

Отже, в позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 03 серпня 2016 року до 29 серпня 2019 року.

У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.

Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо застосованого розміру прожиткового мінімуму під час розрахунку грошового забезпечення, видачу грошового атестату, грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 1305-к від 27.08.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 , на час його депутатських повноважень, 29 серпня 2019 року.

Тобто, ОСОБА_1 був звільнений з посади помічника-консультанта народного депутата України 29.08.2019 року з публічної служби.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу, на йому думку, у день звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України грошової компенсації за невикористану відпустку.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відтак з 29 серпня 2019 року у позивача був один місяць для звернення до суду з даним позовом. Разом з тим, позивач звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва для захисту своїх прав 07.02.2022 року.

Водночас, суд наголошує на тому, що Рішенням Конституційного Суду України віл 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України (у редакції на день виникнення спору), відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у справі за позовом ОСОБА_1 ст. 233 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічну правову позицію, викладено в Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі № 240/532/20, якою відступлено від раніше сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм КЗпП України.

Крім того, суд зазначає, що у своїй заяві про зарахування на посаду від 22.07.2016 року, яку ОСОБА_1 підписав власноручно, зазначено, що він ознайомлений зі ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, відповідно до яких народний депутат України самостійно у межах загального фонду встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів здійсню розподіл місячного фонду оплати праці, надає матеріальну допомогу та грошову допомогу у разі виходу на пенсію, компенсацію за невикористану відпустку та здійснює інші виплати.

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний зі своїм правом на відпустку та на компенсацію за невикористану відпустку, яку виплачує народний депутат, ще під час зарахування на посаду помічника-консультанта народного депутат України 22.07.2016 року.

Крім того, суд зазначає, що позивач не міг не знати про те, що він не використовував відпустки.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду із даним позовом 07 лютого 2022 року, тобто через 1 рік і 6 місяців після звільнення з порушенням ч. 5 ст. 122 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), жодних клопотань, як це передбачено КАС України про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин для цього, позивач не надавав.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першоїстатті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.

Тобто саме дата звільнення позивача з посади, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав на отримання відповідних сум за невикористану відпустку.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.

В даному випадку, в зв`язку зі спливом строку звернення до адміністративного суду, публічно-правові відносини перестали вважатися спірними, і набули ознак стабільності, отже вже є сталими і неоспорюваними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, Прітті проти Сполученого Королівства від 28.10.1998). Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 16.11.2016 по справі № 6-2469-цс16.

Відповідно до ч. 6ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду із пропущеним строком звернення до адміністративного суду та не додав аргументованої заяви про поновлення строку звернення до суду та належних доказів щодо поважності пропуску звернення до суду із даним позовом.

За приписами ч. 1ст. 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2ст. 123 КАС Україниякщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положеньКАС Українивбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які єоб`єктивнонепереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійснимиістотнимиперешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити якнеможливістьнезнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій іне було перешкоддля того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду нової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відповідні докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 172, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Апарату Верховної Ради України задовольнити частково.

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апарату Верховної Ради України (юридична адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 20064120) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні діїї.

Встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Тарасенко