Рішення

від 11.11.2010 по справі 11/151-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/151-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 листопада 2010 р.                          Справа 11/151-10

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна», м. Київ   

до                 товариства з обмеженою відповідальністю  «Новолакс ЛТД», м. Вінниця

про                стягнення 31 683,23 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача            -  О. Німчук  за  довіреністю  б/н  від 01.09.2010р.;

від  відповідача       -  не з'явився.

                                                                   СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю  «Новолакс ЛТД»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»заборгованість за поставлений товар в сумі 23 495,31 грн., 4245,90 грн. – індексу інфляції, 1146,57 грн. –3% річних та 2794,45 грн. –пені.

Позовні вимоги  мотивовано тим, що  відповідно до договору купівлі-продажу товарів № 356/02 укладеного між сторонами 01.12.2007р. позивач згідно накладних поставив відповідачу товар на  загальну суму 28 495,31 грн. за який останній зобов'язався провести розрахунки на умовах визначених п. 7.1., п. 7.2.  договору. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів часткові розрахунки за отриманий товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 23 495,31 грн..

Відповідач  вимоги суду викладені в ухвалах  від 01.10.2010р. та від 19.10.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання  не виконав.  Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Як встановлено судом ухвала від 01.10.2010 року надіслана відповідачу повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

З врахуванням наведеної обставини,  судом було відкладено розгляд справи  на 11.11.2010 року.

Крім того слід зауважити, що кореспонденцію суду  відповідачу надіслано за адресою вказаною в позовній заяві (Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029).

Згідно витягу  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 036514 станом на 08.11.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено процесуальні документи.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

01 грудня  2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» (позивач, за договором Продавець) та  товариством з обмеженою відповідальністю «Новолакс ЛТД» (відповідач, за договором Покупець)    укладено договір купівлі-продажу  за № 356/02.

За умовами даного договору Продавець зобов‘язався поставити та передати у власність Покупця фурнітуру виробництва фірми WINKHAUS та складові та комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників (надалі товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та  оплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Сторони домовились, що у зв'язку з різноманітним асортиментом товарів та великою кількістю відокремлених поставок, здійснюваних в рамках даного договору, за специфікації, в яких сторонами узгоджені асортимент, кількість та ціни кожної окремої поставки, вважати підписані обома сторонами видаткові накладні ( п. 1.2. договору).

Як стверджується матеріалами справи,  позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури 7917 від 02.10.2008р., № 8597 від 27.10.2008р.,  № 8772 від 31.10.2008р..

Згідно накладних №  5414 від 21.10.2008р., № 5558 від 28.10.2008р., № 5704 від 04.11.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28 495,31 грн., який останній отримав за довіреностями ЯПИ № 676833 від 27.10.2008р., № 676828 від 20.10.2008р., № 676836 від 03.11.2008р..

Відповідно до п. 7.1. договору, Покупець зобов'язаний передплатити вартість 100% замовленого товару, протягом 3-х банківських днів з дня виставлення Продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

В окремих випадках, за згодою Продавця, Покупцю може бути надана відстрочка оплати отриманого товару на термін до 14-ти банківських днів (п. 7.2. договору).

Відповідачем проведені часткові розрахунки за отриманий товар, а саме 05.11.2008р. перераховано на рахунок позивача 5000 грн., що стверджується випискою банку  від 05.11.2008р..  

Таким чином,  неоплаченим залишився товар на суму 23 495,31 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений  згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 23 4985,31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача  про стягнення 4245,90 грн. –індексу інфляції, 1146,57 грн. –3% річних та 2794,45 грн. –пені за період визначений в розрахунку.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 13.1.1., за затримку Покупцем оплати отриманого товару на строк більше, ніж визначено в п. 7.2. договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки виконання свого зобов'язання по оплаті.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат  за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що вказані суми  є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позов  підлягає задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛАКС ЛТД»(21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 145, код 20114295) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»(08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 68, код 32380145) 23 495 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 31 коп. –боргу; 4245 (чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн. 90 коп. -  індексу інфляції;  1146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) грн. 57 коп. – 3% річних; 2794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 45 коп. –пені;  316 (триста шістнадцять) грн. 83 коп.  –витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

4.          Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом .

                                                                           Повне рішення складено 15.11.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - (21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 145)