Постанова

від 26.03.2025 по справі 160/20138/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20138/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/20138/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа: Комунальне підприємство телерадіокомпанію Рудана Криворізької міської ради про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання прийняття рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства - телерадіокомпанії Рудана від 10.03.1993 №103 протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства - телерадіокомпанії Рудана від 10.03.1993 №103, яке було прийнято неналежним органом місцевого самоврядування.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач, як депутат Довгінцевської районної в місті ради VIII скликання, звернувся до Криворізької міської ради із запитом щодо надання інформації про створення державного комунального підприємства - телерадіокомпанії Рудана. Ознайомившись із відповіддю на свій запит, позивач дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради про створення державного комунального підприємства - телерадіокомпанії Рудана прийнято неналежним органом, оскільки виконавчий комітет Криворізької міської ради перевищив свої повноваження. Позивач вважає, що створювати засоби масової інформації відповідної ради мала Криворізька міська рада, а не виконавчий комітет Криворізької міської ради та виключно на пленарному засіданні сесії Криворізької міської ради. Позивач вважаючи, що оскільки Комунальне підприємство телерадіокомпанія Рудана Криворізької міської ради утворено в незаконний спосіб, не належним суб`єктом та без належних правових підстав, а тому рішення відповідача підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач, подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що позивачем оскаржений нормативно правовий акт, а отже розгляд справи повинен відбуватися за приписами ст. 264 КАС України. Крім того, вважає судом безпідставно відмовлено у призначенні правової експертизи та залученні до участі у справі третіх осіб. Скаржник вважає, що у 1993 році ДКП ТРК Рудана повинна була утворюватися за рішенням міської ради, а оскільки під час розгляду справи не було спростовано твердження позивача що оскаржене рішення про створення ДКП ТРК Рудана прийнято неналежним суб`єктом, без додержання приписів зокрема п. 23 ч. 2 ст. 19 Закону України від 07.12.1990 №533 Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, оскаржене рішення підлягає скасуванню. Крім того з 1993 року у законодавстві України зазнало змін, проте міська рада не приймала рішень про зміну в організацію діяльності ДКП ТРК Рудана, на що відповідач не звертає увагу.

Відповідач і третя особа подали відзиви на апеляційну скаргу в яких просять відмовити у її задоволенні.

У відзивах зазначено про те, що справа розглянута судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що оскаржене позивачем рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм законодавства. Крім того, під час розгляду справи не було встановлено порушеного права позивача оскарженим рішенням.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області прийнято Рішення від 10.03.1993 №103 Про створення і реєстрацію Державного комунального підприємства телерадіокомпанії Рудана, яким, зокрема, вирішено:

-створити Державне комунальне підприємство телерадіокомпанію Рудана;

-наділити вищевказане підприємство статутним фондом за рахунок позабюджетних коштів міськвиконкому в сумі 2 000 000 карбованців, згідно з установчими документами. Затвердити його Статут;

-зареєструвати новостворене підприємство.

З матеріалів справи вбачається, що наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 05.03.2020 №37уа затверджено в новій редакції Стату комунального підприємства Телерадіокомпанія Рудана Криворізької міської ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , депутат Довгинцівської районної в місті ради VIII скликання 2020 2025 р.р. (копія посвідчення №5 міститься в матеріалах справи) звернувся до Криворізької міської ради із запитом на інформацію та просив надати копії:

-рішення виконкому Криворізької міської ради від 10.03.1993 №103 Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства телерадіокомпанії Рудана на базі відокремленої частини майна комунальної власності міста;

-рішення виконкому Криворізької міської ради від 12.09.2000 Про зміну назви на комунальне підприємство телерадіокомпанія Рудана;

-рішення Криворізької міської ради про передачу комунального майна, яке належить Криворізької міської територіальної громади у власність та користування КП ТРК Рудана КМР;

-рішення Криворізької міської ради про виділення коштів з бюджету Криворізької міської територіальної громади КП ТРК Рудана КМР для придбання технічних засобів та автомобілів для здійснення статутної діяльності КП ТРК Рудана КМР з 10.03.1993;

-рішення Криворізької міської ради про фінансування КП ТРК Рудана КМР з 01.01.2020;

-рішення Криворізької міської ради про затвердження редакційної колегії КП ТРК Рудана КМР;

-протоколи сесії Криворізької міської ради про звіти керівництва КП ТРК Рудана КМР про використання бюджетних коштів Криворізької міської територіальної громади у 2020, 2021, 2022, 2023 роках;

-рішення Криворізької міської ради про проведення конкурсів на посаду директора КП ТРК Рудана КМР;

-рішення Криворізької міської ради про призначення складу конкурсної комісії про проведення конкурсів на посаду директора КП ТРК Рудана КМР;

-рішення Криворізької міської ради про призначення ОСОБА_2 директором КП ТРК Рудана КМР;

-договори між виконкомом Криворізької міської ради і КП ТРК Рудана КМР про висвітлювання діяльності Криворізької міської ради і її виконавчих органів у 2020, 2021, 2022, 2023 р.р.;

-договори між виконкомом Криворізької міської ради і КП ТРК Рудана КМР про висвітлювання діяльності військової адміністрації Кривого Рогу та Ради оборони Кривого рогу у 2022, 2023 р.р.;

-договори між виконкомом Криворізької міської ради і КП ТРК Рудана КМР про висвітлювання брифінгів начальника військової адміністрації Кривого рогу і голови ради оборони Кривого рогу О.Вілкула у 2022, 2023 р.р.

За результатами розгляду запиту позивача, КП ТРК Рудана КМР листом від 22.05.2024 №114 направила на адресу позивача запитувані ним документи.

Позивач вважаючи рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 10.03.1993 №103 Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства телерадіокомпанії Рудана протиправним, таким що прийнято неуповноваженою особою, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зокрема виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржене рішення не втрутився у компетенцію ради щодо заснування засобів масової інформації, оскільки створення юридичної особи - телерадіокомпанії це не є заснування засобу масової інформації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Так у справі є спірним, за позицією позивача, рішення Виконкому Криворізької міської ради народних депутатів від 10.03.1993№103 «Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства-телерадіокомпанії «Рудана», оскільки воно прийнято неуповноваженою особою, не відповідною Радою.

Отже позивач наполягає, що оскаржене ним рішення підлягає скасуванню, оскільки у 1993 році ДКП ТРК «Рудана» повинна була утворюватися за рішенням міської ради, у відповідності до п. 23 ч. 2 ст. 19 Закону України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування.

На час прийняття оскарженого рішення, засади місцевого та регіонального самоврядування - основи демократичного устрою влади в Україні, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, а також інших форм територіальної самоорганізації громадян визначав Закон України від 07.12.1990 №533 Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування (далі - Закон №533).

Відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 19 Закону №533, виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішується питання заснування засобів масової інформації відповідної Ради.

Поняття засобів масової інформації, на час виникнення спірних правовідносин, містилось у Законі Органів влади СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації» N1552-I, 12.06.1990.

Відповідно до ст. 2 Закону N1552-I, під засобами масової інформації розуміються газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістика, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації. Засоби масової інформації репрезентуються редакціями періодичної преси, теле- і радіомовлення (інформаційними агентствами, іншими установами, які здійснюють випуск масової інформації).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, право на заснування засобу масової інформації належить Радам народних депутатів та іншим державним органам, політичним партіям, громадським організаціям, масовим рухам, творчим спілкам, кооперативним, релігійним, іншим об`єднанням громадян, створеним відповідно до закону, трудовим колективам, а також громадянам СРСР, які досягли вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 35 Закону №533, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів має право за рахунок наявних у виконавчого комітету коштів створювати підприємства (об`єднання), організації і установи, затверджувати їх статути або положення про них, наділяти статутними фондами, призначати і звільняти з посади їх керівників або визначати інший порядок їх призначення та звільнення відповідно до законодавства.

Як свідчать встановлені обставини справи, 10.03.1993 Виконавчий комітет Криворізької міської ради народних депутатів прийняв рішення №103 «Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства-телерадіокомпанії «Рудана». (а.с. 16 Т1)

Отже спірним рішенням утворено державне комунальне підприємство. А ні зі спірного рішення, а ні зі статуту не вбачається, що оскарженим рішенням було засновано засоби масової інформації відповідної Ради.

Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення.

Щодо доводів позивача про те, що ним оскаржений нормативно-правовий акт, а отже і справа розглянута з порушенням приписів ст. 264 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так у ст. 4 КАС України визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт», а саме: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Так в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Отже оскаржене позивачем рішення Виконкому Криворізької міської ради народних депутатів від 10.03.1993№103 «Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства-телерадіокомпанії «Рудана», не є нормативно-правовим актом у розумінні норм законодавства, а отже доводи скаржника про недодержання судом першої інстанції під час розгляду справи приписів ст. 264 КАС України є безпідставними.

Стосовно доводів скаржника про розгляд судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 6 ст.12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас суд зауважує, що такий перелік не є вичерпним і відповідно до вимог п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ця справа не належить до справ які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Стосовно доводів скаржника про безпідставну відмову судом першої інстанції у призначенні правової експертизи, колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо необхідності призначення експертизи належить суду, який розглядає справу. Позивачем не наведено у скарзі доводів про недодержання судом приписів ст. 102 КАС України при вирішення клопотання про призначення експертизи.

Крім того, учасник справи не позбавлений права подати суду висновок експерта складений на його замовлення. (ч. 1 ст. 104 КАС України)

Щодо доводів скаржника про безпідставну відмову судом першої інстанції у залученні до участі у справі третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Матеріали справи містять заяви про залучення до участі в справі у якості третіх осіб - голову ГО Справедливий Кривбас" та голову ГО "Євромайдан-Кривий Ріг", у задоводенні яких судом було відмовлено.(а.с. 199-212 Т1)

Колегія суддів дослідивши вказані заяви та доводи апеляційної скарги не встановила порушення судом першої інстанції норм процесуального права при їх розгляді. Скаржником не наведено у скарзі доводів про невірне надання оцінки судом першої інстанції цим заявам при їх вирішенні. Також апеляційна скарга не містить доводів про те, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки зазначених у заявах осіб, а отже доводи скаржника про необгрунтовану відмову судом у залученні до участі в справі наведених у заяві третіх осіб, є безпідставними.

Щодо інших доводів апеляційної скарги щодо діяльності ДКП ТРК Рудана, статуту підприємства, внесення змін до нього та статутного капіталу тощо, колегія суддів зазначає, висновки суду першої інстанції про те, що дані питання виходять за межі предмету позову, а відповідно не є предметом доказування є правильними, а отже і суд апеляційної інстанції не надає їм оцінку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відтак, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/20138/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак